Знайди книгу!

Опис:
Коляденко О. О. Лексико-семантична репрезентація концепту “страх”
в українській наївній та науковій картинах світу. – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. –
Інститут української мови НАН України. – Київ, 2018.
У дисертації вперше в українському мовознавстві комплексно
досліджено механізми концептуалізації емоції страху наївною та науковою
свідомістю; описано лексико-семантичні засоби репрезентації відповідного
фрагмента емоційної концептосфери в українській загальновживаній та
науковій мові.
У дослідженні розпрацьовано окремі теоретичні положення нових
напрямів мовознавчих студій – лінгвоконцептології та лінгвістики емоцій.
Систематизовано підходи до вивчення фрагментів емоційної картини світу,
скореговано визначення термінопоняття “емоційний концепт”. Його
витлумачено як багаторівневе поліструктурне ментально-мовне утворення,
яке, з одного боку, є емоційною формою пізнання світу й через переживання
корелює з мисленнєвими формами, з другого, – сукупністю елементарних
смислів, тобто осмислених суб’єктом пізнання (наділеним певними віковими,
гендерними, психічними та ін. характеристиками), представником певної
соціальної групи (етнічної, професійної тощо) емоції. Такий підхід до
вивчення емоційних концептів уможливив перегляд структури цих
ментально-мовних одиниць. З’ясовано, що як одиниця пізнання емоційний
концепт є складною єдністю простих і складних ментальних та ментально-
мовних утворень, серед яких, на тлі інших, вирізняється емоційний образ,
який у формі суб’єктивних переживань фіксує у людській свідомості об’єкти
дійсності. Як одиницю емоційного досвіду та знань про емоційну сферу
буття індивіда / етносу / людства загалом емоційний концепт формують такі
змістові компоненти: емоційний, когнітивний, конативний, етнічний, 3

соціальний, індивідуально-особистісний компоненти, комунікативно
значущий компонент, а також компонент епохи.
Структурні елементи емоційного концепту неоднаково представлені в
свідомості людини. Це залежить і від онтології об’єкта емоційного пізнання, і
від типу свідомості, і від форми репрезентації знань про емоцію тощо.
Відповідно у дисертації запропоновано класифікацію емоційних концептів за
такими критеріями: психічна організація суб’єкта відображення, його
соціального статусу, фізіологічні характеристики; спосіб вираження; сфери
функціонування; перебіг у часі; актуальність; представленість в межах певної
культури.
Оскільки страх – одна з базових людських емоцій, яка має
визначальний вплив на людське існування, відображена в свідомості всіх
представників етнічної спільноти, має значний арсенал мовних засобів
репрезентації, для дослідження обрано саме цей фрагмент емоційної
концептосфери. Залежно від типу свідомості, що рефлексує емоційний
досвід, і сфери функціонування знань, емоційний концепт “страх” описано як
наївний та науковий.
Ім’ям наївного концепту визначено лексему страх, яка є домінантою та
ідентифікатором лексико-семантичного поля та вирізняється на тлі інших
вербалізаторів концепту частотністю, синтаксичною полівалентністю,
поліфункціональністю та полісемантичністю. За загальномовними лексико- й
історіографічними джерелами описано фреймову структуру поняття “страх”,
схарактеризовано його з погляду походження. У фреймі “страх” встановлено
слоти “[емоційний] стан-реакція”, “каузатор”, “експерієнцер”, “внутрішній
вияв”, “зовнішній вияв”, які уможливлюють опис поняттєвої структури
концепту через ситуацію емоційного реагування. Проаналізовано
парадигматику лексеми страх й установлено, що всі одиниці відповідного
лексико-семантичного поля маркують слоти та субслоти його фреймової
організації.
На широкому матеріалі детально систематизовано типи метафоричних 4

моделей – донорські сфери, які через структурування одного концепту в
термінах іншого залучаються для утворення різноманітних українських
фразеологічних одиниць з винахідливими відтвореннями наївного образу
страху.
Для опису-моделювання наївного емоційного концепту залучено також
дані вільного психолінгвістичного експерименту, в якому взяли участь 660
інформантів обох статей, різного професійного і соціального статусу,
представники різних регіонів України. У результаті дослідження зафіксовано
кількісний розподіл асоціацій за слотами фреймової структури серед жінок і
чоловіків (їхні уявлення про експерієнцера та каузатора, про внутрішній та
зовнішній вияв емоційного реагування), їхнє ставлення до соціально-
культурних активаторів, які формують людину як соціальну істоту.
Запропонована модель дала змогу пояснити особливості формування корпусу
репрезентантів емоційного концепту, установити їхню локалізацію в межах
номінативного поля. Установлено, що варіативність наповнення фреймової
структури зумовлена передусім особливостями суб’єктивного
світосприйняття, а також соціально-біологічними характеристиками,
гендерними та віковими.
З’ясовано, що у науковій мовній картині світу досліджуваний
емоційний концепт репрезентовано лексемою страх, поліфункціональність
якої ілюструє зону перетину побутових та наукових знань. Термін страх,
мовна форма вираження наукового концепту, є однією з ключових, базових
одиниць терміносистеми психології. Відповідно, найбільш ґрунтовні
теоретичні знання про позначуваний феномен емоційного буття людини
сконцентровано саме в цій галузі знань, яка інтегрує теоретичні здобутки
філософії, фізіології, медицини та інших дотичних наукових сфер задля
глибшого аналізу фактів людської психіки.
Аналіз дефініцій терміна страх засвідчив його концептуальну
неоднорідність і багатозначність, які пояснюються недостатнім теоретичним 5

осмислення відповідного фрагмента дійсності, співіснуванням різних точок
зору на той самий об’єкт пізнання.
Домінантою ментально-мовної структури досліджуваного наукового
емоційного концепту є поняття, якому на лексичному рівні мови відповідає
термін страх. Аналіз фреймової структури наукового поняття “страх”, його
зіставлення із фреймовою структурою наївного корелята за даними
термінографічних джерел уможливив виокремлення ділянок, у яких
відбувається прирощення смислів. Вони засвідчують глибший ступінь
осмислення відповідного феномена емоційного буття. Через аналіз
парадигматичних зв’язків установлено місце термінопоняття “страх” в
системі інших понять цієї галузі знань, репрезентованих на лексичному рівні
психологічними термінами, визначено його інтегральні та диференційні
ознаки.
Аналіз метафоричних моделей та їх зіставлення з продуктивними
типами метафоризації в наївно-побутовій мовній картині світу засвідчив
синтез наївних та наукових знань, закріплених мовним знаком та відбитих у
науковому дискурсі. Метафора у науковому тексті відбиває власне образний
когнітивний компонент емоційного концепту “страх”, асоційований із
позитивно та негативно оцінними наочно-відтворюваними образами людини
(захисника або супротивника), тварини, перешкоди / пут, конкретних речей,
із якими людина повсякчас контактує в побуті, сенсорно-перцептивним
образом хвороби, а також архетипами води й вогню тощо.
За даними вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту
домінантою ментально-мовної структури наукового концепту є поняття,
структуру якого якнайкраще відбиває фреймова модель. Фрейм наукового
концепту “страх” має істотні відмінності, порівняно з наївним, які свідчать
про більшу роль інтелектуально-логічного осмислення відповідного
фрагмента дійсності. Ускладнення за шкалою “наївний – науковий”
виявляється у збільшенні кількості реакцій, які відбивають таксономічний
слот, тобто засвідчують категоризацію страху, а також у послабленні
категоричності оцінки в засобах вербальної репрезентації концепту в межах
асоціативного поля.
Проведений аналіз відкрив доступ до емоційного, когнітивного,
конативного, етнічного, соціального, індивідуально-особистісного
компонентів, а також до компонента епохи, що залучені для моделювання
змістової структури наївного та наукового емоційних концептів. У
дослідженні схарактеризовано основні відмінності цих одиниць.
Запропонована методика аналізу відкриває нові можливості в
дослідженні інших емоційних концептів, зокрема в царині різних
лінгвокультур, що зумовлено загальною тенденцією в сучасному
мовознавстві до розкриття механізмів репрезентації внутрішнього світу в
лексичній семантиці мови.
Ключові слова: лінгвоконцептологія, лінгвістика емоцій, емоційний
концепт “страх”, емоційна концептосфера, наївна картина світу, наукова
картина світу, мовна картина світу, лексико-семантична репрезентація
концепту, фреймове моделювання.