Знайди книгу!

Опис:
Кондратьєв І.В. Лівобережні староства Київського воєводства Великого
князівства Литовського та Речі Посполитої: соціально-територіальні
трансформації XIV – XVII ст. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 «Всесвітня історія». – Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, Київ, 2020.
Актуальність дослідження. Одним з перспективних напрямків історичних
студій є вивчення соціально-територіальних структур – локальних соціумів, що
мешкали в певному історичному та географічному ареалі. Єдність подібних
спільнот зумовлена не лише сумісною територією проживання, але й умовами
життя, природничими ландшафтами, історичними, політичними та культурними
традиціями, спільною діяльністю та економічною базою. Більшість подібних
спільнот були історично «прив’язані» до певних політико-адміністративних
утворень – князівств, волостей, староств, козацьких полків.
За доби Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, спочатку
волості, а опісля – староства, були однією з основних форм як королівських
володінь, так і державної колонізації, а також основною адміністративно-
територіальною та господарською одиницею воєводств. Більшість староств, що
входили до складу Київського, Волинського та Брацлавського воєводств,
знаходилось на території подніпровського Правобережжя, окрім двох
прикордонних, що знаходилися на території Північного Лівобережжя –
Остерського (Остерсько-Бобровицького) та Любецького (Любецько-Лоєвського)
староства Київського воєводства.
Будучи периферійними адміністративно-територіальними утвореннями ці
староства раніше не фігурували об’єктом спеціального вивчення, недостатньому
інтересу до їх історії сприяла й відсутність комплексної документальної бази, яка
значно краще репрезентує історію Правобережжя. Однак, завдяки своєму
прикордонному статусу, вони подекуди відігравали ключову роль в історичних
подіях. Любецьке та Остерське староства від 1500 до 1618 рр. знаходилися на 3
кордоні з Великим князівством Московським (від 1547 р. – царством). Через їх
територію проходило війни, постійними були прикордонні конфлікти, а від кінця
ХV ст. регулярними стали напади Кримського ханства. Отже, прикордонний
статус був однією з головних особливостей Північного Лівобережжя.
На території Любецького та Остерського староств функціонували основні
соціальні верстви того часу, а прикордонна специфіка регіону робила соціальні
верстви відкритими до станової дифузії. Давні традиції почали руйнуватися в
середині ХVII ст., коли на території Північного Лівобережжя була встановлена
нова сотенно-полкова адміністрація Гетьманщини. Незважаючи на зміни кордонів,
протягом усіх соціально-територіальних трансформацій XIV – XVII ст., сталою
залишалася місцева людність – локальний соціум, який виступав носієм історико-
культурних, економічних та політичних традицій.
Отже, актуальність та значущість цього дослідження зумовлена кількома
чинниками. По-перше, незважаючи на інтерес істориків до вивчення локальних
соціально-територіальних структур, вони здебільшого не торкалися історії
староств на руських землях ВКЛ та Речі Посполитої. По-друге, проведене
дослідження внесло новий фактологічний матеріал у вивчення соціально-
територіальних структур, а через них і загальноісторичного процесу. Були
переосмислені відомі джерела та напрацьовані нові підходи, які дозволяють
вивчати історичний процес комплексно. Насамперед, було доведене, що соціальна
структура Остерського та Любецького староств Київського воєводства мала
наступність протягом XIV – XVII ст., а однією з головних специфічних рис
прикордоння була її відкритість. Фактично Любецьке та Остерське староство були
своєрідним «північним фронтиром» ВКЛ, а згодом і Речі Посполитої.
Наукова новизна. Проведене дослідження – перша спроба комплексної
реконструкції соціально-територіальних трансформацій Лівобережних староств
Київського воєводства протягом усього часу їх існування. Підвалини їх історії
знаходяться ще в часах давньоруської держави, а утворення Гетьманщини
трансформувало, але не зупинило соціальні процеси. На основі як
переосмислених, так і вперше запроваджених у науковий обіг документів, 4
систематизовано та проаналізовано значний масив даних з історії регіону. Це
дозволило простежити соціальну, політичну та економічну еволюцію на теренах
Північного Лівобережжя, виявити взаємозв’язки та взаємовпливи різних
соціальних верств.
Отримані результати та сформульовані положення мають наукову новизну,
насамперед:
- вперше в історіографії здійснено комплексне дослідження двох староств
Київського воєводства за принципом їх географічного та історичного
районування;
- для послідовного розкриття мети та завдань дослідження, був залучений
наявний історіографічний доробок та широке коло опублікованих і архівних
джерел. Значна частина матеріалів вводиться у науковий обіг вперше (на рівні
залучення окремих фондів);
- запропонована нова концепція вивчення локальних територіальних
спільнот як історії соціально-територіальних трансформацій. Застосування цієї
концепції передбачало використання міждисциплінарних підходів та
комплексності у вивченні суспільних, політичних, економічних та культурних
процесів. Вивчення локальної історії дозволить значно краще зрозуміти і
загальноісторичні процеси ХIV–ХVIII ст.;
- доведена наступність дрібнобоярської верстви княжої Русі із утворенням
військовослужбових верств ВКЛ;
- визначені закономірності й особливості історії Остерського та Любецького
староств, сформована періодизація соціально-територіальних трансформацій на їх
теренах, розглянута внутрішня регіональна специфіка;
- розглянута еволюція «українних» староств Північного Лівобережжя в
соціально-політичній системі ВКЛ та Речі Посполитої. Визначена роль фактору
«прикордоння» в історії староств, та його вплив на міждержавні відносини;
- розглянута специфіка розвитку соціальних груп Остерського та
Любецького староств, як певних соціокультурних груп – шляхти, козацтва,
міщанства та селянства. З’ясована економічна специфіка їх функціонування; 5
- реконструйована система володінь на території Остерського та Любецького
староств, на основі люстраційних матеріалів визначена динаміка зміни власників,
структура поселень, зміни у королівських та приватних володіннях. Виявлене коло
монастирських маєтностей на території староств та роль церковних інституцій;
- на конкретних прикладах показані соціальні трансформації населення
Остерського та Любецького староств в умовах політичних та соціальних
трансформацій, зокрема – новоствореної козацької держави;
- суттєво уточнені історії родів козацьких гетьманів – вихідців із дрібної
шляхти регіону – Івана Сулими, Якова Остряниці, Павла Тетері;
- розглянута еволюція остерської та любецької шляхетських спільнот
упродовж ХIV–ХVIII ст. у контексті загальнодержавних процесів становлення
верстви. Висвітлена еволюція цієї шляхетської спільноти упродовж XVII ст., й
показано, яким чином вона змінювалася під впливом зовнішніх суспільних
викликів. Спільноти показані як регіональні еліти, які трансформувалися та
відігравали визначальну роль у формуванні козацької старшини.
Практичне значення. Результати дисертаційного дослідження можуть бути
використані при написанні наукових робіт з історії ВКЛ, Речі Посполитої, історії
Східної Європи XІV–XVIІ ст., історії України, а також з історії Київщини та
Чернігово-Сіверщини. Зібрані та опрацьовані матеріали можна використовувати у
працях з історії шляхти, історії козацтва, міщанства та селянства. Окремі сюжети
дисертації можна використати при вивченні церковної історії регіону, історії міст
та сіл, історії дипломатії та історії військової справи. Інтерес становить інформація
генеалогічного характеру про роди остерської та любецької шляхти та міщанства.
Опрацьований і проаналізований фактологічний матеріал та отримані висновки
можна використовувати при укладанні довідкових та енциклопедичних видань, а
також при підготовці підручників, навчальних та методичних посібників,
навчальних програм та учбових курсів для студентів університетів.
Ключові слова: Остерське староство, Любецьке староство, Київське
воєводство, прикордоння, земельні володіння, шляхта, козацтво, міщанство,
селянство.