Знайди книгу!

Опис:

АНОТАЦІЯ

Кривопишина А. С. Масова та елітарна література: природа
художності в українському романі початку ХХІ століття. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
за спеціальністю 10.01.06 «Теорія літератури». – Черкаський національний
університет імені Богдана Хмельницького Міністерства освіти і науки
України;
Київський університет імені Бориса Грінченка Міністерства освіти
і науки України. – Київ, 2018.
У дисертації впершe цілісно досліджено та системно проаналізовано
еволюцію естетичної й теоретико-літературної рецепції масової та елітарної
літератури, простежено особливості динаміки інтерпретацій художності та її
критеріїв. Вивчення природи художності на матеріалі українських романів
початку ХХІ століття дало змогу по-новому осмислити функціонування
літературних ієрархій; схарактеризувати основні критерії розрізнення сучасної
масової та елітарної літератури; здійснити аналіз стратегій побудови оповіді в
масовій літературі та виявити дискурсивні принципи оповідної структури
елітарної прози.
Архітектоніка дисертації зумовлена її темою та метою – теоретично
обґрунтувати специфіку художності сучасної прози, системно проаналізувати
теоретико-літературознавчі дискурси масової й елітарної літератури та
визначити особливості функціонування літературних ієрархій в українській
романістиці початку ХХІ століття. Робота складається зі вступу, трьох розділів,
десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку.
У дослідженні констатовано, що в сучасних культурно-історичних умовах
традиційне протистояння елітарної та масової літератури втратило свою
гостроту. На основі праць авторитетних учених (К. Гелдера, Дж. Кавелті,
І. Саморукова, В. Халізєва, М. Черняк, С. Чуприніна) здійснено спробу 3


виробити трирівневу класифікацію сучасної літератури із досить умовними
межами виокремлення кожної моделі: проза, що тяжіє до елітарної
(літературний верх) – белетристика (серединне поле література) – формульна,
жанрова література (літературний низ).
З’ясовано, що художність – це історично змінна універсальна категорія,
сукупність особливих внутрішніх та зовнішніх якостей, завдяки яким художній
твір сприймається як єдине ціле відповідно до норм панівної естетичної
концепції. Доведено, що в кожному різновиді літератури складники художності
отримують різне стильове навантаження, визначаючи цілісність твору,
особливості фабули та сюжету, тип композиції, мовну структуру, специфіку
конструювання часопростору та вибір тематики й проблематики.
Виявлено, що дослідження жанрової стратегії художнього твору дає ключ
для пізнання його естетичної природи і є необхідною стадією вивчення
природи художності масової та елітарної літератури початку ХХІ століття.
Сьогодні найбільшою популярністю користуються любовний та пригодницький
метажанри, конститутивні ознаки яких можна означити як кохання та пригода
відповідно. Основний компонент художності любовного роману –
«формульність» – передбачає відповідність стійким жанровим конструктам:
наявність конфлікту, заснованого на почутті кохання, традиційний любовний
трикутник та щаслива розв’язка.
Аналіз сучасних творів засвідчив, що провідними складниками
художності пригодницького метажанру стають цілісність та сюжетна динаміка,
а саме: майстерне комбінування різних сюжетних ліній і ходів, цікава
часопросторова організація творів, швидке переключення уваги й темпу
оповіді, наявність конкретної позасюжетної інформації, що не переобтяжує
історії зайвими деталями (Л. Кононович «Кайдани для оліґарха», «Феміністка»,
В. Шкляр «Елементал», «Ключ» та ін.). Важливими структурними
компонентами історичного роману виступають документи та історичні факти, а
художність полягає в осмисленні фактів, подій, історичної правди мовою
зображально-виражальних засобів, що визначають об’єктивну властивість 4


змодельованої словотворчості, гармонійної формозмістової єдності.
Художність творів сучасної елітарної літератури зумовлена насамперед
яскравою оригінальністю творчого замислу, незвичайним змістовим
оформленням, тонкою символікою й асоціативністю.
У роботі використано методологічні принципи наратології, що дозволило
поглянути на проблему художності під новим кутом зору, зосередивши увагу
на специфіці й формах функціонування оповіді, які визначають особливості
повістування та центр читацьких орієнтацій, принципах моделювання фабул,
співвідношення описових та оповідних фрагментів, що зумовлюють цілісність
та хронотоп художнього твору.
Розглянуто специфіку розважального наративу, особливості
трансформації реальності в параметри художнього світу, сукупність засобів, які
допомагають реалізувати той чи інший наратив у масовій літературі, а також
особливості репрезентації думок автора та гри з читачем у романах, які можна
зарахувати до елітарної літератури.
З’ясовано, що захопливий, легкий для сприймання розважальний наратив
характеризується набором формульних конструктів, поєднаних за наперед
визначеними правилами, дотримання яких гарантує успіх жанрів масової
літератури. Ненав’язливий стиль, поетика позитивного фіналу,
мелодраматичний сюжет – провідні ознаки такого типу повістування.
Натомість у творах елітарної літератури, що становлять багаторівневу систему,
особливості оповідної структури зумовлені своєрідним хроносинтезом, іноді
використанням міфологізованих образів та символів, які потребують
вдумливого прочитання та співтворчості.
Можемо стверджувати, що оповідна система кожного твору
індивідуальна, але має спільні риси з подібними текстами масової чи елітарної
літератури, тому її особливості потрібно розглядати з урахуванням своєрідності
літературного напряму та стильової манери письменника.
Практичне значення дисертації передбачає використання її здобутків для
дослідження сучасної масової та елітарної літератури, розробки наукових

студій про художність української романістики початку XXІ століття, під час
вивчення основних навчальних курсів «Теорія літератури», «Історія української
літератури». Узагальнення можуть бути використані як основа для розробки
спецкурсів із теорії та історії літератури, у процесі укладання навчальних
посібників, написання наукових досліджень, подальшого теоретичного
осмислення питання літературних ієрархій, вивчення динамічних зрушень у
підходах до розуміння художності, що відповідають особливостям сучасного
періоду та стилістики постмодернізму.
Ключові слова: художність, масова література, елітарна література,
літературні ієрархії, формульна література, белетристика, розважальний
наратив.