Знайди книгу!

Опис:
Марцинюк М.П. Міграційна політика Португалії (1974-2006 рр.). – На
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.02 «Всесвітня історія». – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. –
Київ, 2018.
У дисертації здійснено дослідження міграційної політики Португалії у
1974-2006 рр. на тлі розпаду португальської колоніальної системи та вступу
Португалії у Європейський Союз. Узагальнено стан наукової розробки
проблеми дослідження, систематизовано і охарактеризовано її джерельну
базу. Дана дисертація є першим дослідженням підсумкового характеру, в
якому проаналізовано здобутки вітчизняної та зарубіжної історіографії з
питань міграційної політики Португалії 1974-2006 рр. З’ясовано, що всупереч
актуальності даної теми для України, вітчизняна історіографія з цієї
проблематики є нечисленною. По суті, в українській та зарубіжній науковій
літературі відсутні роботи, в яких була би поставлена мета реконструювати
процес реалізації португальської міграційної політики 1974-2006 рр.
Історіографія проблеми представлена поодинокими історіографічними
розвідками, окремими розділами дисертаційних досліджень та монографій,
історіографічними оглядами в наукових статтях українських та зарубіжних
науковців.
Концептуальні підходи дослідників до вивчення досліджуваної теми є
достатньо різними. У порівняні з дослідженням суспільних процесів
розвитку окремих іммігрантських та емігрантських груп у вказаний період,
питанню історичного розвитку португальської міграційної політики
дослідниками увага приділяється побіжно. Такий підхід характерний як для
безпосередньо португальських, так і для частини зарубіжних дослідників, які
вивчають міграційні процеси у Португалії. Більшість з науковців сталять собі
за мету дослідити окремий аспект чи окрему частину цілого комплексу 3
різносторонніх заходів, які проводилися португальською державою в
міграційній сфері в досліджуваний період, уникаючи комплексного підходу,
зосереджують увагу на певній вузькій проблематиці, зокрема, трудовій
міграції, мовній чи соціальні адаптації іммігрантів у приймаючому
суспільстві.
Основними темами, до яких зверталися українські автори, стали:
закордонне українство та українська діаспора; українська трудова міграція, її
характер та наслідки; соціально-політична інтеграція мігрантів і міграційні
процеси в Європі. У загальній канві досліджуваних тем вивчалися процеси
трудової міграції українців у Португалію, їх особливості, формування
української національної громади та основні сфери зайнятості, у яких задіяні
українські іммігранти в Португалії.
Дослідження теми міграційної політики Португалії, представлені
роботами ряду португальських авторів, мають переважно соціологічний
характер. Водночас, з’ясовано, що в португальській науковій літературі
досліджені такі теми як: процеси деколонізації та пов’язана із ними історія
формування та розвитку окремих національних громад у Португалії;
міграційні процеси в контексті окремих політичних, соціологічних та
економічних категорій соціального розвитку; створення і діяльність
португальських державних та неурядових інституцій, що здійснюють
міграційну політику.
В іспанській науковій літературі міграційні процеси в Португалії, у
контексті досліджуваної теми, висвітлені в роботах, які мають порівняльний
характер і присвячені Португалії та Іспанії. Аналіз свідчить, що іспанська
наукова школа, як і португальська, тяжіє до досліджень міграційної сфери
через соціальні науки, географію, соціальну антропологію, право, економіку,
політологію. Водночас, наявність в іспанській науковій літературі
компаративних досліджень міграційної політики Іспанії та Португалії дає
можливість об’єктивно оцінити заходи, здійснені Португалією в міграційній
сфері. 4
Разом з тим, моніторинг наявної англо-американської наукової
літератури засвідчив наявність ряду досліджень міграційних проблем у
країнах Південної Європи і в Португалії, зокрема, які дають можливість
сформувати основну модель, у рамках якої вдалося порівняти міграційні
політики деяких європейських країн у досліджуваний період, та зробити
висновки щодо переваг саме португальської міграційної політики.
Загалом, стан наукової розробки проблеми засвідчує наявність інтересу
науковців до неї. Водночас, проведений автором аналіз історіографії та
джерельної бази показав недостатню повноту наукового дослідження даної
тематики та відсутність узагальнюючої праці в зарубіжній і українській
літературі, чим і зумовлена підготовка презентованої дисертаційної роботи, її
змістове та концептуальне наповнення.
Ураховуючи викладене, саме в пошуках архівних фактів, ретельно
проаналізовано матеріали Галузевого державного архіву Міністерства
закордонних справ України від часу започаткування діяльності Посольства
України в Португалії, а саме від часу його роботи у складі Посольства
України у Французькій Республіці у 1998 р. Опрацьовано записи бесід,
щоденники Послів, співробітників Посольства України в Португальській
Республіці, довідкові матеріали про країну, а також, щоденні огляди
іноземної преси та інші щорічні інформаційні матеріали, надані Посольством
України в Португалії за досліджуваний період. Також у науковий обіг було
введено рідкісні неопубліковані оцифровані матеріали документального
фонду Маріо Соареша «Casa Comum» та неопубліковані оцифровані
матеріали документального фонду Антоніо Арнао Метелло, здані на
зберігання Фонду Маріо Соареша «Casa Comum».
Таким чином, основні результати, які характеризують особисті
надбання автора, містять наукову новизну, бо вперше до наукового обігу
залучено 27 неопублікованих вищезазначених справ-томів Галузевого
державного архіву Міністерства закордонних справ України, а також, 8
рідкісних неопублікованих оцифрованих матеріали документального фонду 5
Маріо Соареша «Casa Comum». Проаналізовано зміни в міграційній політиці
Португалії 1974-2006 рр. у контексті двох паралельних процесів – падіння
авторитарного режиму і наповнення Португалії потоками іммігрантів з
колишніх португаломовних колоній та адаптації норм португальського
законодавства до європейського у зв’язку зі вступом у Європейський Союз.
У рамках даного дослідження визначено, що в процесі формування
португальської міграційної політики можна виділити два етапи – 1974-1986
рр. та 1986-2006 рр., кожен з яких має свої характерні риси. Характерними
рисами португальської міграційної політики першого етапу були значний
ступінь її ліберальності в порівнянні із іншими міграційними політиками
європейських країн досліджуваного періоду та спрощена процедура набуття
португальського громадянства для окремих категорій мігрантів. Для другого
етапу характерними були: еволюція міграційного законодавства Португалії в
бік запровадження більш жорстких норм (законодавче оформлення
процедури екстрадиції для нелегальних мігрантів, обмеження категорій осіб,
які мали право на набуття португальського громадянства, ускладнення
процедури натуралізації); проведення процесів легалізації мігрантів;
оформлення інституційної архітектури установ по роботі з мігрантами в
Португалії. Водночас, у даному науковому дослідженні висвітлено діяльність
державних та недержавних інституцій Португалії в роботі з мігрантами,
визначено їх роль у формуванні політики мультикультуралізму.
У контексті дослідження політики мультикультуралізму Португалії
також з’ясовано, що її поява та розвиток можуть бути віднесені до періоду
адаптації португальського законодавства до норм Європейського Союзу
(1986-2006 рр.). Найбільш яскраво ця політика проявилась у сфері освіти,
проте відповідних фундаментальних змін зазнали також трудове та соціальне
законодавство. У сфері освіти вона проявлялась через запровадження
відповідних шкільних предметів, посилення боротьби із дискримінацією та
діалогу солідарності між різними народами та етнічними громадами. Саме
визначення сфери освіти, як основної ланки формування мультикультурного та толерантного суспільства в Португалії, на нашу думку, стало однією із
запорук успіху соціальної політики цієї країни стосовно іммігрантів.
Визначено, що саме вдале поєднання державної та недержавної
складової соціальної адаптації та інтеграції мігрантів у приймаюче
суспільство Португалії забезпечило успіх політики мультикультуралізму та
визнання португальської моделі міграційної політики однією із найбільш
вдалих у Європі. Водночас, у даному науковому дослідженні висвітлено
процес формування української національної громади в Португалії.
Доведено, що незважаючи на відсутність культурних зв’язків та серйозний
мовний бар’єр, українську національну громаду, поміж інших мігрантів, які
прибували до Португалії, відрізняли висока здатність до самоорганізації,
адаптації та інтеграції, що досить швидко дозволило створити собі
позитивний імідж у португальському суспільстві. Реконструйовано
діяльність українських громадських організацій у Португалії. Встановлено,
що громадські організації українців у Португалії, поряд із приходами
української греко-католицької та православної церкви, сприяли, процесу
просування української культури та організації духовного життя української
національної громади в Португалії.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що її
матеріали і висновки можуть бути використані для написання наукових
праць та викладання новітньої історії Португалії, так і для здійснення
наукових досліджень міграційної політики Європейських держав. Ключові
позиції дисертації можуть слугувати для написання підручників і наукових
робіт із всесвітньої історії, державного управління, міграційної політики,
зовнішньої політики і дипломатії; розробки та викладання навчальних курсів
з професійної підготовки кадрів Державної міграційної служби, Міністерства
закордонних справ України і інших державних установ.
Ключові слова: Португалія, міграційна політика, імміграція,
мультикультуралізм, українська національна громада.