Знайди книгу!

Опис:
Добріян Д. М. «Мистецька, педагогічна та громадська діяльність Олександра
Мурашка (1875–1919)». — Кваліфікаційна наукова робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 «історія України». — Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України;
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство
освіти і науки України. — Київ, 2018.
Дисертаційна робота присвячена аналізу життя й творчості відомого
українського художника, педагога та громадського діяча Олександра
Олександровича Мурашка (1875–1919).
Вивчення його мистецької, педагогічної та громадської діяльності ще не
набуло цілісного характеру, бракує й окремого комплексного історичного
дослідження. Загальною рисою всіх виданих у минулі роки робіт є акцент на
мистецькій діяльності художника, на аналізі його творів, манері й техніці
виконання. Глибинне розуміння спадщини О. Мурашка дозволило науковцям
охарактеризувати його як художника, вписати у контекст тогочасного
мистецтва, але громадська робота митця та його педагогічний доробок
залишалися поза увагою дослідників.
О. Мурашко народився 26 серпня (за старим стилем) 1875 р. у Києві.
Свого рідного батька він не знав, а тому перші 18 років життя носив прізвище
матері, Марії Крачковської. Ранні роки майбутнього художника пройшли в
Борзні, а згодом у Чернігові, де він здобув початкову освіту в духовному
училищі, чотири роки навчання в якому прирівнювалося до чотирьох класів
гімназії. Наприкінці 1880-х рр. матір Мурашка вийшла заміж за чернігівського
міщанина Олександра Івановича Мурашка, власника іконостасної майстерні,
брата Миколи Івановича Мурашка, який 1875 р. відкрив Київську рисувальну
школу — приватний навчальний заклад, що став однією з перших художніх
шкіл на території України. 3

З переїздом до Києва О. Мурашко почав відвідувати рисувальну школу
дядька, де у той час домінували ідеї передвижників. Це означало подальший
розвиток традицій реалістичного живопису з опорою на міцний академічний
малюнок.
Простежено процес становлення світогляду та мистецьких принципів
О. Мурашка, на які впливало чимало факторів: виховання у родині дядька з
боку матері, котрий, як і вона, був сином священика і не виключено, що й сам
служив у церкві; навчання у рисувальній школі М. Мурашка, можливість
спостерігати за роботою видатних живописців у Володимирському соборі,
навчання в Імператорській Академії мистецтв і спілкування з Іллею Рєпіним.
Ще займаючись в його майстерні, О. Мурашко брав участь у різноманітних
мистецьких заходах, зокрема санкт-петербурзький Весняній виставці,
започаткованій 1897 р., та виставці-конкурсі Московського товариства
любителів мистецтва.
У 1900 р. на осінній виставці претендентів на звання художника молодий
митець продемонстрував програмну картину «Похорон кошового» (чи не єдину
в його спадщині на історичну тематику), за яку був удостоєний звання
художника та пенсіонерської поїздки за кордон для вдосконалення
майстерності.
З огляду на те, що О. Мурашко був насамперед портретистом (за
висловом Є. Кузьміна, «безсюжетним художником») і жанрових речей створив
не так уже й багато, помітити у його творах національний компонент подекуди
складно. Втім, не слід думати, що лише в жанрових сюжетах виявляється
національний стиль, швидше навпаки: у таких творах етнографічні елементи
нерідко виступають як ефектний антураж, що робить сюжет «колоритнішим»,
але нічого не додає до істинного розуміння народного життя й національного
характеру. Встановити українську ідентичність художника буває непросто ще й
через те, що в силу історичних обставин він часто є включеним до мистецтва
іншої країни (Росії, Польщі, Австро-Угорщини). Останню тезу можна 4

застосувати і до творчості О. Мурашка, однак його внесок у розвиток
національного мистецтва та національної культури був дуже вагомим.
Пенсіонерська поїздка митця тривала з 1901 до кінця 1903 р. У цей період
він відвідав міста Італії, деякий час навчався у мюнхенській школі художника
Антона Ашбе, два роки жив у Парижі. За цей час значно розширився його
кругозір, а мистецькі принципи зазнали суттєвого впливу імпресіонізму.
Повернувшись із-за кордону, О. Мурашко ввійшов до числа засновників
Нового товариства художників (НТХ) і впродовж 1904–1907 рр. брав участь у
перших чотирьох виставках об’єднання. Взагалі, серйозної ролі у діяльності
НТХ Мурашко не відігравав, і радше виступав як експонент.
Переїхавши до Києва, художник розпочинає активну участь у
закордонних виставках. Зокрема, з 1909 р. і до початку Першої світової війни
він експонує свої твори на заходах Мюнхенського сецесіону. Учасники цього
об’єднання, організованого 1892 р. відомими німецькими художниками
П. Хеккером, Ф. фон Штуком, Ф. фон Уде та ін., протиставляли себе
офіційному академічному мистецтву і в майбутньому суттєво вплинули на
розвиток модерністських течій. Крім того, Мурашко провів персональні
виставки у Кельні, Дюссельдорфі та Берліні, а у 1910 р. був запрошений на IX
Венеційську бієнале. У той же період він починає експонувати твори у Києві у
лавах художників-«бахтінців», лідером яких був тоді К. Бахтін. У 1911 р.
митець уперше взяв участь у вернісажі московської організації «Союз
російських художників» (СРХ).
З’ясовано, що у період з 1909 до 1912 р. О. Мурашко поєднував активну
виставкову діяльність з викладанням у Київському художньому училищі та
громадською роботою. Приміром, долучився до підготовки журналу
«Искусство: живопись, графика, художественная печать» — чи не єдиного
київського періодичного видання про мистецтво, що виходило впродовж шести
років.
Досліджено педагогічні принципи О. Мурашка, яких він дотримувався,
викладаючи у власній студії, відкритій 1913 р. Як педагог він був надзвичайно 5

ліберальним у ставленні до учнів, дозволяв їм вільно реалізувати творчі
прагнення та не нав’язував своїх думок, не обмежував рамками якогось
художнього напряму, а тим паче не вимагав від них наслідування власного
стилю. О. Мурашко виховав цілу плеяду учнів, серед яких такі видатні
живописці, графіки, сценографи, як А. Петрицький, І. Рабинович,
К. Трохименко, Н. Шифрін та інші.
Попри зайнятість у педагогічній сфері, митець продовжував брати участь
у заходах Мюнхенського сецесіону, СРХ, київських художників, а також
Товариства пересувних художніх виставок, у деяких епізодичних виставках.
О. Мурашко доклав чималих старань для консолідації мистецьких сил
Києва, сприяв створенню Київського товариства художників (КТХ) і розробив
засадничий документ цієї творчої організації, взявши за основу статут
Київського товариства заохочення мистецтв. Основним декларованим
напрямом роботи КТХ була виставкова діяльність. Але за життя Мурашка
вдалося провести лише три виставки картин, оскільки з початком революційних
подій в Україні Товариству довелося вирішувати інші завдання.
З’ясовано, що з кінця 1917 р. громадська діяльність стала чи не
найголовнішою у житті митця. Найімовірніше, він належав до тих українців,
яким саме революційні події допомогли остаточно усвідомити свою
національну приналежність. У роботі можна простежити еволюцію О. Мурашка
від художника «поза політикою» до митця-громадянина.
Проаналізовано діяльність О. Мурашка як одного з фундаторів, авторів
першого статуту та професорів Української Академії мистецтва (УАМ) —
першого вищого мистецького навчального закладу в Україні, та окреслено його
роль у реформі мистецької освіти. Намагаючись самостійно знайти рішення,
здатне задовольнити потреби УАМ, О. Мурашко запропонував введення
ступеневої системи професійної освіти, що передбачала поетапне навчання у
художній гімназії початкового рівня, середній художній школі та Академії як її
найвищому щаблі. 6

О. Мурашко брав активну участь у заснуванні творчого об’єднання під
назвою «Професійна спілка художників». На відміну від НТХ та КТХ, що
проводили виставки винятково з творчою та комерційною метою, не
примішуючи ідеологію та політику, профспілка, створена київськими митцями
у 1918 р., ставила на чільне місце саме ідеологічний компонент.
З середини травня 1919 р. О. Мурашко поєднував роботу в УАМ зі
службою у Всеукраїнському державному видавництві (Всевидав), щойно
створеному з метою централізації видавничої справи. Зокрема, до Всевидава
мали перейти всі розподільні функції, щоб уникнути спекуляції папером та
іншим типографським майном. Насправді ж головну роль тут грала не стільки
економічна, скільки ідеологічна причина, бо видавнича продукція була одним з
найважливіших засобів агітації.
Художній підвідділ Всевидава, де працював Мурашко, підпорядковувався
редакційному відділу, на першому ж засіданні якого було вирішено залучити
митця до роботи у цій структурі. Наступного дня він був присутній на другому
засіданні художнього підвідділу й разом з Г. Лукомським, Г. Нарбутом,
М. Праховим і В. Риковим увійшов до консультаційної групи. О. Мурашко
працював у радянській організації тільки місяць — з 15 травня до останнього
дня свого життя, тобто 14 червня 1919 р. Цей незначний за тривалістю період є
найзагадковішим у його життєписі.
Чимало питань залишаються відкритими. І хоча вбивство митця,
найімовірніше, вже не буде остаточно розкрито, ми сподіваємося, що
новознайдені джерела зможуть пролити на нього дещицю світла.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у виявленні
невідомих фактів і формуванні концептуальних положень, які суттєво
поглиблюють знання про О. Мурашка, мистецьке життя України та особливо
Києва у кінці XIX — на початку XX століття.
Уперше в українській історичній науці постать О. Мурашка стала
об’єктом комплексного історичного дослідження; введено до наукового обігу
невідомі раніше дослідникам архівні матеріали — зокрема, спогади М. Мурашко,
Т. Омельченко, листи Мурашка до О. Прахової; актуалізовано метричну книгу,
що містить запис про хрещення митця; реконструйовано невідомі сторінки його
життя та уточнено окремі деталі біографії; розглянуто роль О. Мурашка в
заснуванні УАМ; проаналізовано педагогічну діяльність митця; набули
подальшого розвитку дослідження напрямів його громадської діяльності;
здійснено пошук невідомих картин живописця та атрибуція деяких творів.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає у
тому, що його ключові положення та висновки розширюють знання з
вітчизняної історії, біографістики, історії української культури, зокрема періоду
становлення та розвитку національного мистецтва XX століття. Матеріали
дослідження можуть бути корисними при написанні робіт, присвячених як
постаті О. Мурашка, так і культурі та історії України, при складанні
біографічних і довідкових видань.
Ключові слова: Олександр Мурашко, образотворче мистецтво, культура,
виставкова діяльність, Українська Академія мистецтва.