Місцеве самоврядування (комунальне управління) в землях ФРН: порівняльно-правове дослідження
Зоя Іванцова / науковадисертація
Опис:
Іванцова З. А. Місцеве самоврядування (комунальне управління) в землях
ФРН: порівняльно-правове дослідження. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081
«Право» (08 – Право). – Київський національний університет імені Тараса
Шевченка МОН України. Київський національний університет імені Тараса
Шевченка МОН України. Київ, 2021.
Дисертація є першим комплексним порівняльним дослідженням інституту
місцевого самоврядування в сучасному українському та німецькому суспільстві.
У Вступі обґрунтовано вибір і актуальність обраної теми, визначено об’єкт і
предмет, завдання, методологічну і теоретичну основи дослідження, методи
дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів та особистий
внесок здобувача, наведено дані щодо апробації результатів дослідження на
конференціях та в публікаціях.
На сучасному етапі реформи місцевого самоврядування в Україні необхідним
є дослідження кращих практик організації місцевого самоврядування, зокрема
ФРН як держави з якісно розвиненим рівнем організації місцевого
самоврядування. Вдосконалення доктринальної бази потребує врахування
передового зарубіжного досвіду кращих практик організації місцевого
самоврядування.
Досвід функціонування органів місцевого самоврядування в Німеччині
вважається еталоном будови влади на місцях.
Детальне вивчення понятійно-категоріального апарату, який стосується
організації місцевого самоврядування в Німеччині, дозволить удосконалити
існуючі в Україні термінологічні традиції.
Цінними для науки муніципального права є дослідження організаційно-
правових форм місцевого самоврядування у ФРН. Сьогодні в наукових працях
вітчизняних учених досліджуються чотири організаційно-правові форми
місцевого самоврядування. Натомість місцеве законодавство більшості земель
3
ФРН уніфіковано до південно-німецької форми комунального самоврядування,
лише в деяких землях використовується магістратна, а деякі (наприклад, північно-
німецька і бургомістерська форми), з огляду на історичний розвиток, не
використовуються взагалі. Зазначене дає підстави для необхідності нової
типологізації організаційно-правових форм комунального самоврядування у ФРН.
Теоретично і практично назрілими є подальші наукові пошуки з цього
питання з метою встановлення, наскільки сьогодні організаційно-правові форми
комунального самоврядування відрізняються або є однаковими.
Метою дослідження є формулювання конституційного підґрунтя для
подальшого вдосконалення правової регламентації місцевого самоврядування в
Україні на підставі порівняльно-правового дослідження досвіду земель ФРН.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері місцевого
самоврядування ФРН.
Предметом дослідження є порівняльне дослідження місцевого
самоврядування (комунального управління) в землях ФРН.
У першому розділі «Історико-теоретичні основи комунального
самоврядування в землях ФРН» розкрито та узагальнено становлення й основні
етапи розвитку місцевого самоврядування в землях ФРН; досліджено поняття,
сутність і особливості місцевого самоврядування.
Дослідження розвитку місцевого самоврядування ФРН здійснено з
урахуванням правового регулювання та територіального розташування в
історичній ретроспективі. Виділено основні періоди особливостей розвитку
місцевого самоврядування у ФРН, а саме: 1) до кінця XVIII століття –
становлення місцевого самоврядування; 2) початок XІX століття – 1918 рік –
Штейнська реформа та розвиток місцевого самоврядування; 3) 1919–1933 роки –
місцеве самоврядування в період Веймарської республіки; 4) 1934–1944 роки –
місцеве самоврядування в часи націонал-соціалізму; 5) 1945–1990 роки – місцеве
самоврядування після поразки у Другій світовій війні до об’єднання Німеччини;
6) з 1990 року – місцеве самоврядування після об’єднання Німеччини.
4
У результаті проведеного дослідження сформульовано конституційне
підґрунтя для подальшого вдосконалення правової регламентації місцевого
самоврядування в Україні з урахуванням досвіду земель ФРН.
Після здійснення комплексного правового аналізу інституту місцевого
самоврядування визначено місце місцевого самоврядування в сучасному
українському та німецькому суспільстві. Досліджено поняття, повноваження,
компетенцію, функції та конституційні основи правового регулювання місцевого
самоврядування; визначено стан практичного використання організаційно-
правових форм комунального самоврядування у ФРН.
При порівняльно-правовому дослідженні місцевого самоврядування в
Україні та в Німеччині доведено, що поняття «муніципальне право» та
«комунальне право» мають однакові характеристики, означають одне й те саме
правове явище, а отже, можуть використовуватися рівнозначно. Розширено
тлумачення поняття «муніципальне право», що означає комплексну галузь права,
норми якого закріплюють волевиявлення та інтереси територіальної громади і
держави в цілому, виступають регулятором суспільних відносин у сфері
місцевого самоврядування, а також регулюють організацію та здійснення влади
членами територіальних громад та їхніми органами.
Встановлено, що правову природу місцевого самоврядування науковці
досліджують у межах громадської, державної та громадсько-державної теорії
місцевого самоврядування, на підставі яких формуються дві основні системи
місцевого самоврядування: англосаксонська (англо-американська) та
континентальна (романо-германська, європейська). Для України та ФРН
характерна континентальна система, яка сформована на підставі поєднання
місцевого самоврядування і місцевого управління (державного управління на
місцях).
У другому розділі «Органи комунального самоврядування в землях ФРН:
адміністративно-територіальний устрій; система та правові основи компетенції»
приділено увагу адміністративно-територіальному устрою ФРН та України. З
5
урахуванням різної ланковості зазначених устроїв та з огляду на досвід ФРН,
вказано на переваги трьохрівневого адміністративно-територіального устрою.
У проведеному дослідженні проаналізовано нормативно-правове
регулювання організації місцевого самоврядування у ФРН. Обґрунтовано
доцільність внесення змін і доповнень до Конституції України в частині
децентралізації, а саме: закріпити в Основному Законі 1996 року компетенцію не
тільки представницьких, але й виконавчих органів місцевого самоврядування.
З урахуванням практики ФРН, викладено конкретні пропозиції та
запропоновано напрями вдосконалення конституційно-правового регулювання
діяльності органів місцевого самоврядування в Україні.
З метою реалізації права органів місцевого самоврядування на звернення з
конституційною скаргою, запропоновано внести зміни до абз. 1 ч. 1 ст. 56 ЗУ
«Про Конституційний Суд України», виклавши його в такій редакції: «Суб’єктами
права на конституційну скаргу є органи місцевого самоврядування, особи, які
вважають, що застосований в остаточному судовому рішенні в їхній справі закон
України (його окремі положення) суперечить Конституції України».
З огляду на втрату актуальності етапів реалізації, у цій частині
запропоновано переглянути Концепцію реформування місцевого самоврядування
та територіальної організації влади в Україні, схваленої Розпорядженням Кабінету
Міністрів України 1 квітня 2014 року № 333-р.
Розвинуто й аргументовано пропозицію вважати предмет відання (поряд з
повноваженнями) органу місцевого самоврядування належним до структури
компетенції органів місцевого самоврядування. Така пропозиція аргументована
тим, що: по-перше, компетенція органів місцевого самоврядування стосується
багатьох сфер місцевого життя, які є їхніми предметами відання, зокрема
предметом власних дій; по-друге, органи місцевого самоврядування
використовують владні повноваження, що також є їхнім предметом відання.
Сформульовано пропозицію щодо неможливості й недоцільності повного та
вичерпного розмежування на законодавчому рівні повноважень між органами
місцевого самоврядування й органами виконавчої влади. Ця пропозиція
6
обґрунтована тим, що нормативне закріплення сфер врядування всією
майбутньою діяльністю, яка стане наслідком науково-технічного прогресу в
майбутньому, є неможливим. Окрім того, вищезазначений висновок
аргументовано необхідністю існування можливості впровадження механізму
передання повноважень від органів місцевого самоврядування до органів
виконавчої влади і навпаки для вироблення найбільш оптимального рішення
(делегування повноважень).
Встановлено, що у ФРН, як і в Україні, повноваження органів місцевого
самоврядування є частково власними, а частково – делегованими державою. Для
громад завдання самоврядування формують їхню власну сферу повноважень, а
повноваження держави, які передаються їм за законом, є делегованими.
Охарактеризовано інститут відповідальності органів місцевого
самоврядування, який є елементом їх правового статусу, засобом стримування дій
виключно в межах нормативно-правових актів, стимулом ефективного
функціонування, а також запобігає зловживанню владою та можливим
корупційним складовим. У результаті проведеного дослідження запропоновано
внести зміни і доповнення до ст. 19 Конституції України 1996 року, виклавши її в
такій редакції: «Органам місцевого самоврядування гарантується право всі свої
справи регулювати самостійно в рамках закону та під власну відповідальність».
Зазначені зміни нівелюватимуть догматичний підхід до сприйняття теоретичних
основ місцевого самоврядування.
У третьому розділі «Організаційно-правові форми комунального
самоврядування в землях ФРН» відмічено, що у ФРН існують чотири
організаційно-правові форми комунального самоврядування: північно-німецька,
південно-німецька, бургомістерська і магістратна.
Наголошено на хибності позиції окремих учених щодо існування у ФРН
п’яти форм, які включають вищевказані чотири, а також «комунальний устрій
нових земель». Під «новими землями» розуміють землі, що входили до складу
радянської окупаційної зони (Німецької Демократичної Республіки). Хибність
зазначеної позиції полягає в тому, що: по-перше, за часів перебування у складі
7
СРСР у вказаних землях фактично не існувало місцевого самоврядування взагалі
(існування права місцевого самоврядування було формальністю); по-друге,
сучасні організаційно-правові форми комунального самоврядування в цих землях
реформовані й тяжіють до південно-німецької. Акцентовано увагу на тому факті,
що в історичному минулому ФРН існувала п’ята форма – баварська.
Вперше в Україні описано та доведено існування у ФРН баварської форми
місцевого самоврядування. Виявлено, що зазначена форма застосовувалася у
Пфальці до змін в організації місцевого самоврядування французькою
окупаційною владою, існувала не тривалий час, майже нічим не відрізнялася від
бургомістерської форми та характеризувалася: сильною позицією бургомістра;
належністю повноважень єдиному колегіальному органу (раді), при якому
бургомістр та професійні міські ради мали повні права голосу.
Виявлено основні ознаки організаційно-правових форм комунального
самоврядування, а саме: а) при північно-німецькій формі рада займає сильну
позицію, бургомістр обирається радою, здійснюється колегіальне управління
громадою, а повноваження характеризуються монізмом; б) південно-німецька
форма закріплює сильну позицію бургомістра, бургомістра обирає населення,
здійснюється одноособове управління громадою, відмічається дуалізм
повноважень; в) бургомістерська форма означає, що бургомістр займає сильну
позицію та обирається радою, здійснюється одноособове управління громадою,
моделі повноважень є дуалістичними; г) до ознак магістратної форми належать:
сильна позиція ради, обрання бургомістра населенням, здійснення колегіального
управління громадою, триалістична модель повноважень, виконання магістратом
як представницьких, так і адміністративних повноважень та ін.
Вперше в українській юридичній науці узагальнено основні положення
реформи місцевого самоврядування в 1990-х роках у Північному Рейні-Вестфалії
й Нижній Саксонії. Акцентовано увагу на питанні чіткого розмежування
компетенції між бургомістром і радою, що гостро постало «на законодавчому
рівні» починаючи з 2007 року.
8
Охарактеризовано основні форми участі членів громади в управлінні
громадою у ФРН, а саме: а) звернення громадян; б) громадська ініціатива;
в) рішення громади; г) опитування громадян; ґ) години запитань і заслуховувань
жителів; д) збори жителів. Активне застосування основних форм участі членів
громади в управлінні громадою у ФРН сприяло створенню як структурних частин
ради: рад старійшин і молодіжних рад.
Зазначено, що місцеве законодавство більшості земель ФРН уніфіковано до
південно-німецької форми комунального самоврядування, лише в деяких землях
використовується магістратна, а деякі (наприклад, північно-німецька та
бургомістерська форми), з огляду на історичний розвиток, не використовуються
взагалі.
Акцентовано увагу на тому, що в різні періоди існували реальна і фіктивна
магістратна/бургомістерська форми.
Доведено, що за розподілом повноважень магістратна форма має
триалістичну модель, яка полягає в існуванні трьох органів, між якими
розподіляються повноваження місцевого самоврядування та управлінські функції,
а саме: представництво громади (рада), виконавчий орган (магістрат
(адміністративний комітет) і бургомістр. Водночас між зазначеними трьома
органами розподіляються повноваження щодо підготовки, прийняття і виконання
рішень. Зокрема, у Гессені не лише здійснюється розмежування ради і магістрату
як самостійних органів, але й бургомістрові надається власна позиція як одному з
керівних органів. Бургомістр може не лише виражати позицію, відмінну від
позиції ради, але й заперечувати проти рішення ради, зазначене заперечення
бургомістра має призупиняючу дію. В екстрених випадках бургомістр може
самостійно, без попереднього рішення ради, вживати необхідних заходів.
У Висновках наведено результати наукової праці щодо порівняльно-
правового дослідження місцевого самоврядування (комунального управління) в
землях ФРН. Підсумовано доробок автора з вирішення поставленого наукового
завдання, яке полягає у формулюванні конституційного підґрунтя для подальшого
9
вдосконалення правової регламентації місцевого самоврядування в Україні на
підставі порівняльного дослідження досвіду земель ФРН.
Узагальнено викладені пропозиції та запропоновано напрями вдосконалення
конституційно-правового регулювання діяльності органів місцевого
самоврядування в Україні.
Ключові слова: місцеве самоврядування, комунальне самоврядування,
самоврядування громад, територіальна громада, організація влади на місцях,
органи місцевого самоврядування, децентралізація.
Іванцова З. А. Місцеве самоврядування (комунальне управління) в землях
ФРН: порівняльно-правове дослідження. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081
«Право» (08 – Право). – Київський національний університет імені Тараса
Шевченка МОН України. Київський національний університет імені Тараса
Шевченка МОН України. Київ, 2021.
Дисертація є першим комплексним порівняльним дослідженням інституту
місцевого самоврядування в сучасному українському та німецькому суспільстві.
У Вступі обґрунтовано вибір і актуальність обраної теми, визначено об’єкт і
предмет, завдання, методологічну і теоретичну основи дослідження, методи
дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів та особистий
внесок здобувача, наведено дані щодо апробації результатів дослідження на
конференціях та в публікаціях.
На сучасному етапі реформи місцевого самоврядування в Україні необхідним
є дослідження кращих практик організації місцевого самоврядування, зокрема
ФРН як держави з якісно розвиненим рівнем організації місцевого
самоврядування. Вдосконалення доктринальної бази потребує врахування
передового зарубіжного досвіду кращих практик організації місцевого
самоврядування.
Досвід функціонування органів місцевого самоврядування в Німеччині
вважається еталоном будови влади на місцях.
Детальне вивчення понятійно-категоріального апарату, який стосується
організації місцевого самоврядування в Німеччині, дозволить удосконалити
існуючі в Україні термінологічні традиції.
Цінними для науки муніципального права є дослідження організаційно-
правових форм місцевого самоврядування у ФРН. Сьогодні в наукових працях
вітчизняних учених досліджуються чотири організаційно-правові форми
місцевого самоврядування. Натомість місцеве законодавство більшості земель
3
ФРН уніфіковано до південно-німецької форми комунального самоврядування,
лише в деяких землях використовується магістратна, а деякі (наприклад, північно-
німецька і бургомістерська форми), з огляду на історичний розвиток, не
використовуються взагалі. Зазначене дає підстави для необхідності нової
типологізації організаційно-правових форм комунального самоврядування у ФРН.
Теоретично і практично назрілими є подальші наукові пошуки з цього
питання з метою встановлення, наскільки сьогодні організаційно-правові форми
комунального самоврядування відрізняються або є однаковими.
Метою дослідження є формулювання конституційного підґрунтя для
подальшого вдосконалення правової регламентації місцевого самоврядування в
Україні на підставі порівняльно-правового дослідження досвіду земель ФРН.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері місцевого
самоврядування ФРН.
Предметом дослідження є порівняльне дослідження місцевого
самоврядування (комунального управління) в землях ФРН.
У першому розділі «Історико-теоретичні основи комунального
самоврядування в землях ФРН» розкрито та узагальнено становлення й основні
етапи розвитку місцевого самоврядування в землях ФРН; досліджено поняття,
сутність і особливості місцевого самоврядування.
Дослідження розвитку місцевого самоврядування ФРН здійснено з
урахуванням правового регулювання та територіального розташування в
історичній ретроспективі. Виділено основні періоди особливостей розвитку
місцевого самоврядування у ФРН, а саме: 1) до кінця XVIII століття –
становлення місцевого самоврядування; 2) початок XІX століття – 1918 рік –
Штейнська реформа та розвиток місцевого самоврядування; 3) 1919–1933 роки –
місцеве самоврядування в період Веймарської республіки; 4) 1934–1944 роки –
місцеве самоврядування в часи націонал-соціалізму; 5) 1945–1990 роки – місцеве
самоврядування після поразки у Другій світовій війні до об’єднання Німеччини;
6) з 1990 року – місцеве самоврядування після об’єднання Німеччини.
4
У результаті проведеного дослідження сформульовано конституційне
підґрунтя для подальшого вдосконалення правової регламентації місцевого
самоврядування в Україні з урахуванням досвіду земель ФРН.
Після здійснення комплексного правового аналізу інституту місцевого
самоврядування визначено місце місцевого самоврядування в сучасному
українському та німецькому суспільстві. Досліджено поняття, повноваження,
компетенцію, функції та конституційні основи правового регулювання місцевого
самоврядування; визначено стан практичного використання організаційно-
правових форм комунального самоврядування у ФРН.
При порівняльно-правовому дослідженні місцевого самоврядування в
Україні та в Німеччині доведено, що поняття «муніципальне право» та
«комунальне право» мають однакові характеристики, означають одне й те саме
правове явище, а отже, можуть використовуватися рівнозначно. Розширено
тлумачення поняття «муніципальне право», що означає комплексну галузь права,
норми якого закріплюють волевиявлення та інтереси територіальної громади і
держави в цілому, виступають регулятором суспільних відносин у сфері
місцевого самоврядування, а також регулюють організацію та здійснення влади
членами територіальних громад та їхніми органами.
Встановлено, що правову природу місцевого самоврядування науковці
досліджують у межах громадської, державної та громадсько-державної теорії
місцевого самоврядування, на підставі яких формуються дві основні системи
місцевого самоврядування: англосаксонська (англо-американська) та
континентальна (романо-германська, європейська). Для України та ФРН
характерна континентальна система, яка сформована на підставі поєднання
місцевого самоврядування і місцевого управління (державного управління на
місцях).
У другому розділі «Органи комунального самоврядування в землях ФРН:
адміністративно-територіальний устрій; система та правові основи компетенції»
приділено увагу адміністративно-територіальному устрою ФРН та України. З
5
урахуванням різної ланковості зазначених устроїв та з огляду на досвід ФРН,
вказано на переваги трьохрівневого адміністративно-територіального устрою.
У проведеному дослідженні проаналізовано нормативно-правове
регулювання організації місцевого самоврядування у ФРН. Обґрунтовано
доцільність внесення змін і доповнень до Конституції України в частині
децентралізації, а саме: закріпити в Основному Законі 1996 року компетенцію не
тільки представницьких, але й виконавчих органів місцевого самоврядування.
З урахуванням практики ФРН, викладено конкретні пропозиції та
запропоновано напрями вдосконалення конституційно-правового регулювання
діяльності органів місцевого самоврядування в Україні.
З метою реалізації права органів місцевого самоврядування на звернення з
конституційною скаргою, запропоновано внести зміни до абз. 1 ч. 1 ст. 56 ЗУ
«Про Конституційний Суд України», виклавши його в такій редакції: «Суб’єктами
права на конституційну скаргу є органи місцевого самоврядування, особи, які
вважають, що застосований в остаточному судовому рішенні в їхній справі закон
України (його окремі положення) суперечить Конституції України».
З огляду на втрату актуальності етапів реалізації, у цій частині
запропоновано переглянути Концепцію реформування місцевого самоврядування
та територіальної організації влади в Україні, схваленої Розпорядженням Кабінету
Міністрів України 1 квітня 2014 року № 333-р.
Розвинуто й аргументовано пропозицію вважати предмет відання (поряд з
повноваженнями) органу місцевого самоврядування належним до структури
компетенції органів місцевого самоврядування. Така пропозиція аргументована
тим, що: по-перше, компетенція органів місцевого самоврядування стосується
багатьох сфер місцевого життя, які є їхніми предметами відання, зокрема
предметом власних дій; по-друге, органи місцевого самоврядування
використовують владні повноваження, що також є їхнім предметом відання.
Сформульовано пропозицію щодо неможливості й недоцільності повного та
вичерпного розмежування на законодавчому рівні повноважень між органами
місцевого самоврядування й органами виконавчої влади. Ця пропозиція
6
обґрунтована тим, що нормативне закріплення сфер врядування всією
майбутньою діяльністю, яка стане наслідком науково-технічного прогресу в
майбутньому, є неможливим. Окрім того, вищезазначений висновок
аргументовано необхідністю існування можливості впровадження механізму
передання повноважень від органів місцевого самоврядування до органів
виконавчої влади і навпаки для вироблення найбільш оптимального рішення
(делегування повноважень).
Встановлено, що у ФРН, як і в Україні, повноваження органів місцевого
самоврядування є частково власними, а частково – делегованими державою. Для
громад завдання самоврядування формують їхню власну сферу повноважень, а
повноваження держави, які передаються їм за законом, є делегованими.
Охарактеризовано інститут відповідальності органів місцевого
самоврядування, який є елементом їх правового статусу, засобом стримування дій
виключно в межах нормативно-правових актів, стимулом ефективного
функціонування, а також запобігає зловживанню владою та можливим
корупційним складовим. У результаті проведеного дослідження запропоновано
внести зміни і доповнення до ст. 19 Конституції України 1996 року, виклавши її в
такій редакції: «Органам місцевого самоврядування гарантується право всі свої
справи регулювати самостійно в рамках закону та під власну відповідальність».
Зазначені зміни нівелюватимуть догматичний підхід до сприйняття теоретичних
основ місцевого самоврядування.
У третьому розділі «Організаційно-правові форми комунального
самоврядування в землях ФРН» відмічено, що у ФРН існують чотири
організаційно-правові форми комунального самоврядування: північно-німецька,
південно-німецька, бургомістерська і магістратна.
Наголошено на хибності позиції окремих учених щодо існування у ФРН
п’яти форм, які включають вищевказані чотири, а також «комунальний устрій
нових земель». Під «новими землями» розуміють землі, що входили до складу
радянської окупаційної зони (Німецької Демократичної Республіки). Хибність
зазначеної позиції полягає в тому, що: по-перше, за часів перебування у складі
7
СРСР у вказаних землях фактично не існувало місцевого самоврядування взагалі
(існування права місцевого самоврядування було формальністю); по-друге,
сучасні організаційно-правові форми комунального самоврядування в цих землях
реформовані й тяжіють до південно-німецької. Акцентовано увагу на тому факті,
що в історичному минулому ФРН існувала п’ята форма – баварська.
Вперше в Україні описано та доведено існування у ФРН баварської форми
місцевого самоврядування. Виявлено, що зазначена форма застосовувалася у
Пфальці до змін в організації місцевого самоврядування французькою
окупаційною владою, існувала не тривалий час, майже нічим не відрізнялася від
бургомістерської форми та характеризувалася: сильною позицією бургомістра;
належністю повноважень єдиному колегіальному органу (раді), при якому
бургомістр та професійні міські ради мали повні права голосу.
Виявлено основні ознаки організаційно-правових форм комунального
самоврядування, а саме: а) при північно-німецькій формі рада займає сильну
позицію, бургомістр обирається радою, здійснюється колегіальне управління
громадою, а повноваження характеризуються монізмом; б) південно-німецька
форма закріплює сильну позицію бургомістра, бургомістра обирає населення,
здійснюється одноособове управління громадою, відмічається дуалізм
повноважень; в) бургомістерська форма означає, що бургомістр займає сильну
позицію та обирається радою, здійснюється одноособове управління громадою,
моделі повноважень є дуалістичними; г) до ознак магістратної форми належать:
сильна позиція ради, обрання бургомістра населенням, здійснення колегіального
управління громадою, триалістична модель повноважень, виконання магістратом
як представницьких, так і адміністративних повноважень та ін.
Вперше в українській юридичній науці узагальнено основні положення
реформи місцевого самоврядування в 1990-х роках у Північному Рейні-Вестфалії
й Нижній Саксонії. Акцентовано увагу на питанні чіткого розмежування
компетенції між бургомістром і радою, що гостро постало «на законодавчому
рівні» починаючи з 2007 року.
8
Охарактеризовано основні форми участі членів громади в управлінні
громадою у ФРН, а саме: а) звернення громадян; б) громадська ініціатива;
в) рішення громади; г) опитування громадян; ґ) години запитань і заслуховувань
жителів; д) збори жителів. Активне застосування основних форм участі членів
громади в управлінні громадою у ФРН сприяло створенню як структурних частин
ради: рад старійшин і молодіжних рад.
Зазначено, що місцеве законодавство більшості земель ФРН уніфіковано до
південно-німецької форми комунального самоврядування, лише в деяких землях
використовується магістратна, а деякі (наприклад, північно-німецька та
бургомістерська форми), з огляду на історичний розвиток, не використовуються
взагалі.
Акцентовано увагу на тому, що в різні періоди існували реальна і фіктивна
магістратна/бургомістерська форми.
Доведено, що за розподілом повноважень магістратна форма має
триалістичну модель, яка полягає в існуванні трьох органів, між якими
розподіляються повноваження місцевого самоврядування та управлінські функції,
а саме: представництво громади (рада), виконавчий орган (магістрат
(адміністративний комітет) і бургомістр. Водночас між зазначеними трьома
органами розподіляються повноваження щодо підготовки, прийняття і виконання
рішень. Зокрема, у Гессені не лише здійснюється розмежування ради і магістрату
як самостійних органів, але й бургомістрові надається власна позиція як одному з
керівних органів. Бургомістр може не лише виражати позицію, відмінну від
позиції ради, але й заперечувати проти рішення ради, зазначене заперечення
бургомістра має призупиняючу дію. В екстрених випадках бургомістр може
самостійно, без попереднього рішення ради, вживати необхідних заходів.
У Висновках наведено результати наукової праці щодо порівняльно-
правового дослідження місцевого самоврядування (комунального управління) в
землях ФРН. Підсумовано доробок автора з вирішення поставленого наукового
завдання, яке полягає у формулюванні конституційного підґрунтя для подальшого
9
вдосконалення правової регламентації місцевого самоврядування в Україні на
підставі порівняльного дослідження досвіду земель ФРН.
Узагальнено викладені пропозиції та запропоновано напрями вдосконалення
конституційно-правового регулювання діяльності органів місцевого
самоврядування в Україні.
Ключові слова: місцеве самоврядування, комунальне самоврядування,
самоврядування громад, територіальна громада, організація влади на місцях,
органи місцевого самоврядування, децентралізація.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.