Знайди книгу!

Опис:


АНОТАЦІЯ

Грегуль А. О. Мітрідат VІ Евпатор та його оточення в античних джерелах і
рецепціях доби Середньовіччя і Раннього Нового часу. – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 «Всесвітня історія». – Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України; Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки
України, Київ, 2019.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню постаті Мітрідата VІ
Евпатора та його оточення в античній традиції і в пізніших рецепціях доби
Середньовіччя і Раннього Нового часу. На основі широкого кола джерел
розглядається суспільно-політична діяльність понтійського царя у контексті
військового протистояння з Римською республікою.
У дослідженні вперше виявлено і систематизовано коло джерел, які
висвітлюють просопографічний портрет Мітрідата VI Евпатора; визначено
найближче оточення понтійського царя; здійснено аналіз сприйняття ближнього
кола Мітрідата VI у літературі та мистецтві доби Середньовіччя та Раннього Нового
часу (V – ХVІ ст.). Уточнено тезу про походження царя та концепцію «сімейної
політики» Мітрідата VI, що здійснювалася ним у межах його внутрішньої та
зовнішньої політики. Набули подальшого розвитку вивчення союзницьких
відносин між Понтійським царством і сусідніми територіями за правління
Мітрідата VI Евпатора; відомостей про Ефеський указ Мітрідата VI; аспектів
домінування елліністичних традицій у сімейному укладі Мітрідата VI і
Понтійському царстві на загал за його правління.
В результаті аналізу наукової літератури встановлено, що дослідження історії
царювання Мітрідата VI Евпатора розпочалося з останніх десятиліть XIX ст. і
здійснювалося переважно у контексті вивчення військового протистояння з Римом 3



(89 – 63 рр. до Р. Х.). Визначено, що у перших історичних працях про Понтійське
царство за часів Мітрідата VI розглянуто відомі з писемних джерел факти про
перебіг воєн з Римом. Аспекти, що стосувались тематики сприйняття Мітрідата і
його найближчого оточення наступними поколіннями лишались поза увагою
дослідників. Лише на початку ХХІ ст. з’явились перші роботи, в яких
фрагментарно та вибірково представлене рецепіювання постаті царя в епоху
Раннього Нового часу. Відповідно ряд аспектів, пов’язаних із вивченням
особистості понтійського царя і його оточення у сприйнятті наступних епох,
потребують вивчення, що і здійснено в межах нашого дослідження.
Проаналізовано джерельну базу дослідження і встановлено, що вона є
достатньо репрезентативною для вирішення поставлених завдань і включає
писемні, епіграфічні, археологічні, нумізматичні і візуальні джерела. Писемні
джерела широко представлені роботами античних авторів і меншою мірою,
працями епохи Середньовіччя та Раннього Нового часу, в яких висвітлено
рецепіювання особистості Мітрідата. Археологічні й епіграфічні джерела
представлені постаментом до статуї Гіпсікратії, портретними медальйонами із
пам’ятки Мітрідата на о. Делос і написами до них. Портретні медальйони є
важливим та унікальним джерелом для дослідження просопографічного портрета
царя. Нумізматичні джерела – монети часів Мітрідата VI – дозволили
проаналізувати внутрішню та зовнішню політику царя в контексті становлення
відносин із Римською республікою, яка була спрямована на створення образу
сильного та непереможного правителя.
У дослідженні проаналізовано успадкування влади Мітрідатом VІ і розкрито
перші роки його царювання. Визначено, що політика Мітрідата VІ значною мірою
формувалася під впливом його найближчого кола і була продовженням курсу
попередніх очільників Понту. Мітрідат Евпатор встановив своє панування у
Боспорському царстві, Фракії, Малій Вірменії та Колхіді після повноправного
сходження на царювання у 116 р. до Р. Х. Установлено, що однією із царевих сфер
впливу стала Каппадокія. Приводом для Мітрідата VІ до встановлення політичного 4



контролю та завоювань у Малій Азії стало виведення родів понтійських та
каппадокійських царів від єдиного спільного нащадку. Понтійський цар
дотримувався так званої філеллінської політики, згідно з якою він захищав інтереси
населення Анатолії від територіальних претензій Римської республіки. Водночас
Мітрідат Евпатор використовував всі доступні йому можливості для встановлення
прямого чи опосередкованого контролю над сусідніми територіями Каппадокії,
Галатії та Фрігії.
Історико-культурний контекст військового протистояння Мітрідата з Римом
базувався на створеній зовнішньополітичній системі. Вона була спрямована на
укладення союзів і посилення провідної ролі Понту щодо сусідніх територій.
Першочерговими завданнями Мітрідата на етапі підготовки до війни з Римом стали
оптимізація військово-економічної бази на території Понтійського царства;
підкорення нових і повернення колишніх земель шляхом приєднання і надання їм
автономії; пошук надійних союзників. Визначено, що Понтійське царство, що було
типовою елліністичною монархією, характеризувалося поліетнічною структурою.
Тому цар проводив політику заохочення місцевого населення на свій бік з метою
безперешкодного завоювання Малої Азії на противагу римській «експансії».
Встановлено, що однією з причин і передумов відкритого військового
протистояння Мітрідата з Римом була зовнішньополітична ситуація у Малій Азії.
Конфлікт у Малій Азії за землі Пафлагонії та Каппадокії зачепив інтереси Риму,
тому розгортання війни стало невідворотним і спланованим кроком Мітрідата.
Ефеський указ став каталізатором ескалації протистояння між Римом та
Понтійським царством і вирішальною передумовою до подальшого розгортання
війни. Здійснено аналіз укладених домовленостей Понту з Віфінією, Парфією та
Великою Вірменією. З’ясовано, що Мітрідат користувався союзною підтримкою
цих держав на різних етапах військової кампанії проти Риму.
Розглянуто сімейне оточення Мітрідата VI і визначено, що укладання шлюбів
найближчих родичів царя формувало його династичну політику. Таким чином
Понтійський цар залучав до сфери своїх інтересів нових союзників. Також перший 5



шлюб царя із його рідною сестрою надавав йому всі владні повноваження у
Понтійському царстві. Прослідковано, що Мітрідат не всіх своїх дружин обирав із
огляду на політичну складову. Інші жінки царя, за виключенням сестри, не були
знатного походження, отже, безпосередньо не впливали на політичну ситуацію у
Понті. Дружини та наложниці царя мали опосередкований вплив на особистість
царя, його упередження і переконання, що доведено у дослідженні на прикладі
Гіпсікратії. Окремої уваги заслуговує той факт, що образ Гіпсікратії разом із
Дріпетіною, дочкою Мітрідата, і його сестрою Лаодікою був представлений з
моралізаторського погляду у роботах Раннього Нового часу.
У дослідженні особлива увага приділена аналізу просопографічного портрета
царя. Коло наближених осіб складалось не лише з членів родини, а й союзників,
радників і довірених осіб. Просопографічний аналіз Мітрідатового оточення за
монументом на о. Делос дає уявлення про коло найвпливовіших та найбільш
важливих для Мітрідата VІ осіб на етапі підготовки до протистояння з Римом.
Ключовою метою будівництва пам’ятки було створення пропагандистського
образу могутньої коаліції на чолі з Понтом проти Риму. Пам’ятка слугувала
увіковіченню влади царя, поширенню політичного та культурного впливу Понту на
сусідні території та сприяла встановленню союзницьких зв’язків. Сформоване
Мітрідатом коло прибічників сприяло розширенню впливу царя Понту серед
грецького населення. Дослідження розкриває політичні інтереси не лише самого
царя, а й наближених до нього осіб. Прослідковується тенденція, що у зовнішню
політику Мітрідата були залучені не лише царі, близькі друзі, а й цілі держави та
залежні території.
Спеціально досліджено рецепцію реалій Мітрідатового правління
наступними поколіннями. З’ясовано, що характер сприйняття образу царя і
наближеного до нього кола осіб обумовлювався, по-перше, історико-культурними
уподобаннями реципієнтів (за відомою схоластичною формулою: «quidquid
recipitur ad modum recipientis recipitur») і, по-друге, оцінками, що сходили ще до
античних авторів. Встановлено, що богословські трактати з V ст. та універсальні 6



роботи з огляду світової історії подають інформацію про найдраматичніші події
життя царя Понту. Особливого резонансу у Середньовіччі набуло масове вбивство
римлян у Малій Азії, як одна із найжорстокіших сторінок Мітрідатового правління,
а також смерть царя і членів його родини, як одна із найзагадковіших.
У дослідженні проаналізовано сприйняття масового вбивства римлян 88 р. до
Р.Х. (Ефеського указу) та смерті царя. Простежено трансформацію трактувань цих
подій від конкретних згадок античних авторів до збірних алегоричних образів, що
сформувались в процесі переосмислення історії Римської республіки. Визначено,
що загальне сприйняття Мітрідатового царювання в епоху Середньовіччя
базувалося на моралізаторських ідеях.
Визначено, що у Ранній Новий час в інтерпретаціях життєвої і політичної
історії Мітрідата з’являються нові сюжети, ширше пов’язані з безпосередньою
політичною діяльністю, а саме династичною боротьбою у Каппадокії. Також
розглядаються особисті стосунки Мітрідата із членами його родини, зростає
цікавість не лише до царя, а й до його дружини, дочки, сестри, що значно розширює
коло зображуваних аспектів. Представлені сюжети дозволили нам проаналізувати
сприйняття династичної війни у Каппадокії, до якої був залучений понтійський цар.
Не оминули увагою наступні покоління і вбивства римлян в Анатолії, вбивство
членів Мітрідатової родини, зраду сина Фарнака і смерть самого царя.
З огляду на моралізаторську мету переважної більшості робіт, у формі
застереження для майбутніх можновладців зображено фатальну долю царя Понту.
Життєписи дружини царя Гіпсікратії і дочки Дріпетіни слугують прикладом
відданості, жертовності і покірності перед волею царя. Це дозволило нам
проаналізувати бачення наступними поколіннями образу типового елліністичного
правителя.
Здійснено комплексне дослідження постаті Мітрідата VI Евпатора крізь
призму античних джерел і рецепцій наступних епох. З огляду на популярність
постаті царя ще за життя, історія його правління знайшла своє відображення у
роботах богословів, гуманістів, письменників ще з епохи раннього Середньовіччя.


Популярність образу Мітрідата у наступних поколіннях пояснюється не лише його
військово-політичною діяльністю, екстраординарними епізодами життя, а і його
оточенням – просопографічним образом, – який формувався, змінювався
відповідно до поставлених пріоритетів, але зберігався в історіографічній традиції
впродовж наступних поколінь. Прослідковано еволюцію сприйняття та подальшу
інтерпретацію Мітрідатового життя і порівняно з даними античних джерел.
Ключові слова: Мітрідат VІ Евпатор, Понтійське царство, Римська
республіка, еллінізм, просопографічний портрет, рецепція, Середньовіччя, Ранній
Новий час.