Знайди книгу!

Опис:
Вітенко З. Р. Міжнародні зв’язки профспілок України у 20-х–30-х рр.
ХХ ст. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 – історія України. –
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – Київ, 2019.

Зміст анотації
Дисертацію присвячено характеристиці міжнародних зв’язків профспілок
України у 20-х – 30-х рр. ХХ ст. Розкрито на основі сучасного бачення механізм
контролю партійно-радянських структур над профспілками України, визначено
чинники, що формували структуру взаємин українських та зарубіжних
професійних об’єднань.
Міжнародні зв’язки профспілок України у міжвоєнний період є мало
вивченими українськими дослідниками, а всі попередні спроби дослідження
даної теми були здійснені ще за радянської доби. Також вивченню даної
тематики перешкоджали догматичні стереотипи, надмірна політизація
історичної науки. Роботи з даної проблематики були написані в основному в
історико-партійному руслі, для якого характерний детальний відбір фактів,
підкріплених ідеологією ідеї пролетарського інтернаціоналізму та
приховуванням негативних моментів.
На основі наукових праць та джерел у дисертації комплексно досліджено
історіографію міжнародних зв’язків профспілок України у міжвоєнний період.
Розкрито пропагандистську роль у даній темі цілої низки досліджень
радянських науковців, була створена об’єктивно цілісна картина міжнародної
діяльності радянських профспілок у 1920 – 1930-ті рр. ХХ ст.. Показано сучасні
методи дослідження та вивчення нової проблематики даної теми українськими
істориками. 3

Джерельну базу праці складає широкий комплекс різноманітних за
походженням і змістом джерел. Першу групу джерел становлять
неопубліковані матеріали фондів українських архівів. У дисертації використані
документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління
України (ЦДАВО України), Центрального державного архіву громадських
об’єднань України (ЦДАГО України), Державного архіву Вінницької області
(ДАВО), Державного архіву Київської області (ДАКО), Державного архіву
Чернігівської області (ДАЧО).
У процесі дисертаційного дослідження, в залежності від характеру
викладу матеріалу, широко застосовувалися загальнонаукові та спеціальні
історичні принципи та методи. У ході роботи автор дотримувався принципів
історизму й наукової об’єктивності. В дисертації були використані такі
історичні методи, як: проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний,
порівняльно-типологічний, історико-психологічний, синхронний аналіз.
Порівняльно-типологічний та проблемно-хронологічний методи дозволили
визначити місце профспілок УСРР у загальній системі влади Радянського
союзу, виокремити різні етапи проведення міжнародної діяльності профспілок,
їх зміну значущості у керівництві державними процесами, також прослідкувати
процес трансформації проведення самостійної зовнішньої політики
профспілками України протягом 20-х–30-х рр. ХХ ст.
Проаналізовано становлення профспілок на території України, розглянуто
їх трансформацію під впливом радянської влади, охарактеризовано формування
перших профспілкових центрів на території України, потрапляння їх під вплив
радянського керівництва.
Розкрито взяті радянською державою на своє озброєння марксисті
положення пролетарського інтернаціоналізму, які вона трансформувала під свої
потреби. Профспілкові організації ставали головними організаціями по
впровадженню даних ідей в життя. Всесоюзні та Всеукраїнські з’їзди
профспілок ставали мобілізаторами народних мас, на яких проводились
заклики до міжнародної роботи, та ставились нові завдання в тактиці 4

пролетарського інтернаціоналізму. Одним із важливих завдань Радянської
держави було її визнання на світовій арені та встановлення дипломатичних
відносин із країнами світу. Одним із видів міжнародних зв’язків профспілок
УСРР, який сприяв цим завданням, був прийом зарубіжних робітничих
делегацій. Всього в Україні за 1925 – 1937 р. побувало близько 304 зарубіжних
робітничих делегацій. Так, приїжджаючи в Радянську Україну, делегати в
першу чергу відвідували промислові центри, нові виробництва та державні
установи, культурно-просвітницькі заклади, де обговорювали преспективи
розвитку профспілкового руху в СРСР та закордоном. Головною метою
партійного керівництва Радянської країни було якомога більше залучити до
своєї пропаганди іноземців, з метою розповсюдження комуністичної
пропаганди за межі своєї країни. Тому до приїзду делегатів продовжували
детально готуватись, розробляючи спеціальний сценарій, в якому було
розписано все щохвилинно.
Визначено основні періоди приїзду зарубіжних спеціалістів та робітників
на будівництва УСРР, проведення серед них профспілкової роботи, визначено
етапи та причини прибуття іноземців в Радянську державу.
Відповідно формувалася і модифікувалася політика влади стосовно
закордонних робітників та спеціалістів. Адже через великий брак
висококваліфікованих кадрів у радянській країні виконання своїми силами
курсу індустріалізації було неможливим. Так, пленум ЦК ВКП(б), що відбувся
в липні-серпні 1927 р., вказав на необхідність запрошення іноземних
спеціалістів у СРСР. Організацією праці, побуту та відпочинком іноземців
займались профспілки. За постановою ЦК ВКП(б) від 16 серпня 1931 р. «Про
стан роботи з іноземними робітниками та спеціалістами», при ВЦСПС
створили спеціальне Інобюро, в УСРР таке бюро працювало у Харкові.
Встановлено, що майже для всіх іноземних робітників і фахівців
перебування в СРСР закінчилося глибоким розчаруванням. Ідеалісти, які їхали
в Росію за покликом серця, побачили безправ’я, терор, проституцію, жебраків –
полишають першу пролетарську державу, зневірившись в ідеях соціалізму. Ті 5

ж, хто поїхав в Росію за «довгим рублем», в кращому випадку повернулися з
тим, що мали. Навіть високооплачувані інженери і техніки, які виконали свої
контракти, мало що заробили.
Розглядаються загальні тенденції участі профспілок у прокомуністичних
об’єднаннях, акціях міжнародної солідарності та встановлені робітничого
листування. Визначено основні напрямки діяльності профспілок та
Профінтерну, МОДРу, Міжробдопу. Надано оцінку есперантському та
робсількорівському рухові, які сприяли та допомагали профспілкам УСРР,
встановлювати листування із зарубіжними робітниками.
Підтверджено, що найбільш доступною та масовою формою зв’язків
профспілок із зарубіжними робітниками було міжнародне листування, в якій
активно брали участь робітники УСРР. Міжнародне листування виникло у
середині 20-х рр. і дістало потім широкого розповсюдження у практиці роботи
виробничих колективів. Міжнародне листування в 20-ті – 30-ті рр. ХХ ст. мало
колективний та індивідуальний характер і здійснювалося в основному за
виробничим принципом. Воно поділялося на такі основні види, як: партійне,
профспілкове, комсомольське, робкорівське та модрівське. Метою
міжнародного листування, що почалося на початку 20-х рр., було встановлення
контактів між робітниками СРСР і зарубіжним пролетаріатом та
розповсюдження радянської пропаганди закордон.
Визначено, що європейський страйковий рух став одним із перших форм
міжнародної діяльності українських профспілок. Можемо стверджувати,
громадськість Радянської України у міжвоєнні роки проводила міжнародну
діяльність у рамках акцій інтернаціональної солідарності. Це був єдиний
напрям зовнішніх відносин, який заохочувався комуністичною партією, адже
сприяв поширенню більшовицьких ідей поза межі території Союзу.
Доведено, що підтримуючи боротьбу зарубіжного пролетаріату та
лівоцентристських сил за кращі умови життя та встановлення
прокомуністичних урядів у своїх державах, Радянський Союз намагався
перетворити цю боротьбу у світову пролетарську революцію. Тому значна
увага приділялась фінансовій допомозі у справі підтримки революційних сил.
Ключові слова: міжнародні зв’язки, профспілки, солідарність,
міжнародне листування, робітничий рух, робітничі делегації, прокомуністичні
об’єднання.