Знайди книгу!

Опис:
2

АНОТАЦІЯ

Міллер О.Р. Модуси ідентичності в художній прозі Мистецького
Українського Руху. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук (доктора
філософії) за спеціальністю 10.01.06 «Теорія літератури» (03 – Гуманітарні науки
(035 – Філологія)). – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів,
2018.

У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено комплексний
аналіз поняття «ідентичність» у художній творчості Мистецького Українського Руху
та запропоновано теоретичну модель осмислення ідентичності.
Систематизовано та проаналізовано ґенезу ідентичності не лише у
хронологічному зрізі, але насамперед у тематично-концептуальному аспекті. З огляду
на це, було виокремлено дві основні (онтологічну та антропологічну) призми, а
відповідно, й два вектори розуміння поняття: через тотожність та через відмінність.
Проведено зіставний аналіз міждисциплінарної традиції та еволюції розуміння
ідентичності. Вказано на пункти перетину ідентичності як об’єкта
загальногуманітарного теоретичного дискурсу з її інтерпретацією у площині
літературознавства.
У роботі досліджено дефінітивне наповнення поняття «ідентичність». З огляду
на етимологічну біполярність об’єкта, різноманітність граней вираження та
девальвацію його значення, механізм визначальних параметрів ідентичності розкрито
через антитезу «динамічність/статичність». Доведено корелятивну залежність та
сутнісні диференціації категорій «ідентичність» та «ідентифікація». Виокремлено
основні компоненти ідентифікаційного процесу – Я та Інший, наголошено на 3

обов’язковості наративно-комунікативного акту як основного способу формування та
осягнення ідентичності.
Особливістю, яка окреслила траєкторію роботи, стала модусна зорієнтованість,
що дозволила аналізувати багаторівневість не лише форми, а й сутності, провести
системний та структурований аналіз виявів ідентичності в художній прозі МУРу.
При дослідженні особистісного модусу ідентичності введено новий термін
«ідентип» для окреслення ідентифікаційної стратегії, спрямованої на формування,
досягнення чи збереження ідентичності шляхом самоототожнення з певним -idem-ом.
Проекція трансактної (трансакційної) моделі американського психолога Е. Берна на
корелятивний ланцюг ідентипів «Батько»-«Дитина»-«Сирота» дозволила
систематизувати та проаналізувати основні проблеми самоідентифікації МУРівських
персонажів.
Особливу увагу звернено на прояви кризи ідентичності в художній прозі
Мистецького Українського Руху. Досліджено такі різновиди розщеплення Я, як
подвоєння (навіть попарне) (Ю. Косач «Голос здалека»), роздвоєння (І. Костецький
«Ціна людської назви»), віддзеркалення (В. Домонтович «Приборканий гайдамака») та
Я поміж масками (Д. Гуменна «Діти Чумацького шляху»). Усі вони, маючи специфічні
характеристики, одночасно демонструють спільний вихід із кризової ситуації через
смерть одного із Я.
Масштабність різних виявів національного модусу ідентичності досліджено
через адаптацію підходу М. Ґібернау. Виокремлення п’яти головних вимірів:
територіального, політичного, культурного, історичного та психологічного, –
дозволило не лише комплексно проаналізувати національний модус, а й вказати на
специфічні МУРівські акценти. З іншого боку, саме така лінійна техніка дослідження
унаочнила як раціональність аналізу кожного виміру окремо, так і їх взаємозв’язок і
взаємозалежність. Показано, що головними акцентами для МУРівців стали проблеми
взаємозаміни топосу великої Батьківщини на локус малої, нерозрізнення нації та
держави, ототожнення історичної пам’яті та історичної свідомості. Окремої уваги 4

заслуговує психологічний вимір, який у роботі представлено як домінантний та
визначальний вимір національної ідентичності.
Простежуючи часові і просторові координати виникнення МУРу, ми зосередили
увагу на факті та наслідках Ді-Пі-середовища, оказійності та природності як постання,
так і розпаду організації. Літературознавчі та культурфілософські погляди МУРівців,
зокрема дискусії з приводу «Великої літератури» та природи сучасного мистецтва,
проінтерпретовано як важливу передумову формування наративного модусу
ідентичності.
Автобіографічний наратив Мистецького Українського Руху окреслено як
безпосередній спосіб творення наративного модусу ідентичності в художній прозі
МУРу. Вказано на конкретні паралелі художніх та мемуарних текстів. Також
з’ясовано, що наративна діяльність МУРу виконувала насамперед (авто)терапевтичну
функцію, функцію себе-розвантаження, «виходу» з себе.
Інший аспект, який розширює розуміння наративного модусу ідентичності, – це
звернення до кореляції між формою нарації та її суб’єктивно/об’єктивною
спрямованістю. У художній прозі МУРівців домінує потреба та реалізація об’єктивної
фіксації, найчастіше репрезентованої третьоособовим наратором. Зважаючи, що
наратив МУРу – це насамперед автонаратив, основними адресатами часто виявляються
самі МУРівці.
Запропоновано розглядати теоретичний та художній дискурс Мистецького
Українського Руху як унісонні складові єдиного явища. На підтвердження цього було
наведено ряд спільних характеристик, що засвідчують цю співзвучність. Апелюючи до
виявів різних модусів ідентичності, ми продемонстрували, що біполярність,
роздвоєність, множинність, антагоністичність і т.д. – це те, що окреслює цілий МУР, а
не лише його теорію чи художню інтерпретацію.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що її результати
можуть бути використані для досліджень ідентичності, зокрема прояву модусів
ідентичності у художній літературі. Особливу вартість становить вивчення процесу самоідентифікації в умовах бездержавності, політичної та культурної еміграції.
Отриманими результатами можна послуговуватись для підготовки теоретичних та
історико-літературних курсів, семінарів, спецкурсів, що присвячені вивченню
української еміграційної літератури, використовувати в антропологічних,
культурологічних та психоаналітичних студіях. Також проведена робота може
слугувати додатковим матеріалом для написання історіографічних, історико-
літературних, теоретико-літературних та літературно-критичних праць, присвячених
цілісності та різноманітності української літератури.
Ключові слова: Мистецький Український Рух, ідентичність, ідентип, особистісна
ідентичність, національна ідентичність, наративна ідентичність, модус, вимір, наратив-
терапія, Я, Інший, криза ідентичності, «Велика література», переміщені особи
(displaced persons).