Знайди книгу!

Опис:
Часопис української історії / За ред. доктора історичних наук, професора А.П. Коцура. – Київ, 2016. – Спецвип. 34



У другій половині ХІХ ст. українська мова, як ключовий фактор національної само ідентифікації,
виступила об’єктом заборон з боку імперської влади. Царський уряд вдався до офіційних приписів
та розпоряджень з метою унеможливити розповсюдження українського друкованого слова. На тлі
суспільно-політичної ситуації діяльність українофільських організацій співвідносилась з сепаратиз-
мом. Їх діячів переслідували, арештовували, відправляли на заслання. Зазначені процеси мали потуж-
ну передтечу в особі плеяди визначних представників наукової еліти, що визнавала українську мову
та культуру самостійним та самодостатнім національним продуктом.
У статті розглядаються аспекти формування національної ідеї в середовищі Старої Київської
громади(далі – СКГ) на тлі офіційної мовної політики російського уряду. Показано реакцію влади
на пожвавлення національної свідомості українського народу, яке відбувалося завдяки педагогічно-
просвітницькій та культурно-науковій роботі українофільської інтелігенції. Важливою віхою
у цьому процесі стала діяльність СКГ. Її представники активно підтримували та поширюва-
ли українофільські ініціативи в освіті, науці та культурі. Реакцією на цю ситуацію стала поя-
ва документів, що забороняли використання української мови з метою просвітництва. Часи
Валуєвського циркуляру та Емського указу були одними з найскладніших для розвитку української
культури та суспільної думки.
У тексті публікації наводиться значна частина цитат з тематичних документів, тверджень
науковців, що стосуються стану розвитку української мови у ХІХ ст. Автором доводиться клю-
чова позиція про те, що українська мова виступала, як основний чинник формування національної
ідеї, що відстоювалась на культурному та реалізувалась на політичному ґрунті.
Ключові слова: Стара Київська Громада, українська мова, національна ідея, ідентичність,
політика царизму, документ.