Н.Б. Кузякіна – дослідник української літератури ХХ століття
Галина Ковальчук / науковадисертація
Опис:
Ковальчук Г. В. Н. Б. Кузякіна – дослідник української літератури
ХХ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук зі спеціальності 10.01.01 «Українська література». – ДВНЗ
«Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», Івано-
Франківськ, 2018.
Дисертація присвячена комплексному вивченню наукової спадщини
відомого україно-російського вченого другої половини ХХ ст.
Н. Б. Кузякіної, кандидата філологічних наук, доктора мистецтвознавства,
театрознавця, викладача вищої школи, наукового співробітника Інституту
мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, письменника,
критика, відкривача і знавця архівних матеріалів. Її праці проклали
магістральний шлях у дослідженні драматургії доби Розстріляного
Відродження і передусім – творчості геніального драматурга М. Куліша, як і
кращих зразків драматургії модерного періоду. Н. Б. Кузякіна – один із
творчих і продуктивних україністів, послідовний дослідник літератури і
театру, основоположник наукового кулішезнавства і курбасознавства,
глибокий знавець творчості Лесі Українки, І. Кочерги, інших творців
новітньої драми, тонкий аналітик її жанрової системи, відомий
компаративіст, у творчому доробку якого має місце низка праць про україно-
російські літературні зв’язки. Україністичну спадщину Н. Б. Кузякіної
вирізняє аналітичність спостережень над особливостями розвитку
драматургії завдяки глибинному проникненню у специфіку змісту і форми,
новаторства творів Лесі Українки, І. Кочерги, І. Дніпровського та ін., а також
синтетичність висновків про культуру творчості літераторів і її типологічну
схожість / розбіжності зі світовим контекстом.
У дисертації простежено еволюцію методологічного оснащення праць
дослідниці, починаючи від двотомних «Нарисів української радянської драматургії» і закінчуючи посмертно виданою книгою «Траєкторії доль», у
якій із запізненням майже на 20 років опублікована науково-художня
біографія «Доля Миколи Куліша». Упродовж 40 років наукової діяльності
дослідниця здійснила вагомий внесок у вивчення і популяризацію
української культури, відкривши чимало імен і творів драматургів, передусім
епохи Розстріляного Відродження, проклавши магістральні шляхи для
наступних поколінь україністів, перспективних для створення нових
концепцій і поглиблення знань про українську літературу та її
компаративних зв’язків зі світовим мистецтвом.
Наукові досягнення Н. Б. Кузякіної проаналізовані впродовж чотирьох
етапів заглиблення у проблематику модерної літератури: 1. 1948–1955 роки –
рання творчість аспірантського й ізмаїльського періоду життя і діяльності;
2. 1956–1961 – одеський період; 3. 1962–1972– київський; 4. 1973–1994 –
санкт-петербурзький. Прикметно, що з поглибленням і умасштабненням поля
обсервації української культури, як і зарубіжної, динамічно зазнавала змін
методологічна дослідницька база – від спародичного застосування
соціологічних зауважень, без яких неможливо було публікувати книги за
часів обов’язкових ідеологем радянської науки, до плюралістичної
методології з включенням новацій філологічної школи з досконалим
аналізом текстів і концептуалізацією узагальнень, любов’ю до внутрішньої
сутності слова, за якою постає природа художньо-естетичних явищ. Окрім
того, резонно використані прийоми психологічного, психоаналітичного,
гендерно-феміністичного заглиблення у творчий процес.
У дисертації простежено діалектику становлення та розвитку
дослідницької практики вченого: і хоч її прихід в україністику на початку
творчого шляху був ситуативним, але з часом оформився не просто у сферу
наукових інтересів, а став сенсом інтелектуального буття, полем діяльності,
на якому було небагато соратників, що змушувало працювати особливо
ретельно. Увага зосереджується на відкриттях з провідної теми – творчості
Миколи Куліша як геніального драматурга-модерніста. З цією метою
простежено роботу дослідниці в багатьох архівах, що увінчалася
віднайденням найменших крупинок знань про життя і творчість митця.
Підосновою для аналізу слугувала вироблена в дисертації періодизація
студіювання життя і творчості митця. Аналіз кулішезнавчої спадщини
української дослідниці супроводжується контекстом зарубіжних
інтерпретаторів творчості письменника (С. Гординського, В. Державина,
Л. Залеської-Онишкевич, Г. Костюка, Ю. Лавріненка, Ю. Шереха), які
спершу володіли ширшою інформацією з сімейного архіву репресованого
письменника, наданого його родиною, зацікавленою в реабілітації чесного
імені і доробку митця.
У процесі ретельного вивчення творчості видатного майстра пера
авторка монографій «Драматург Микола Куліш», «П’єси Миколи Куліша.
Літературна і сценічна історія», «Доля Миколи Куліша» широко представила
еволюцію художника і розкрила його новаторство як першого в Україні
творця стилістично багатовимірної драми. Так, у п’єсі «Народний Малахій»
співіснують кілька п’єс: блискуча сатирична комедія звичаїв; езопівською
мовою написана проблемна політична п’єса; болюча і неприйнятна за своєю
естетичною основою трагедія. Аргументованим є і компаративний підхід до
новаторства «Патетичної сонати» у зіставленні з «Фаустом» Й. В. Гете,
«Пером Ґюнтом» Г. Ібсена, іншими жанровими зразками, котрі
продемонстрували пошуки нових засобів художньої виразності у світовій
драматургії. Як доказ новаторства М. Куліша дослідниця переконливо
доводить, що ця п’єса чи не єдина з відомих драм світової літератури, в якій
музика так органічно вплетена в тканину твору, що стала не лише символом
духовного життя дійових осіб, але і внаслідок синтезу музики, слова з
ліричністю задуму визначила особливу поетичність «Патетичної сонати».
Аналіз цього твору поглиблений контекстуальним зіставленням його з
європейським експресіонізмом, що в підсумку засвідчило дивовижне поєднання в «Патетичній сонаті» «сцен бетховенської сили й енергії» з
м’якістю та ліризмом українського національного письма й поступове
виформування українського варіанта епічного твору і п’єси-дискусії,
проблемної інтелектуальної європейської драми, пов’язаної з іменами Б.
Брехта, Б. Шоу, Ш. О’Кейсі, К. Чапека та ін.
Кулішезнавча спадщина Н.Б. Кузякіної характеризується
концептуальною цілісністю, що визначає системність і контекстуальність
дослідницької практики, на якій помітно позначилася національно-духовна
енергія шістдесятництва з його тяжінням до фундаментальності й поєднання
літературознавчого підходу з театрознавчим. Логічним висновком дослідниці
є ідея, що особистість українського драматурга гідна розгляду на тлі
Шекспіра і Шиллера, Мольєра і Бомарше; його причетності до реформи
драми ХХ ст., як і О’Ніла, О’Кейсі, Б. Брехта, Ж. Жіроду, Г. Лорки,
Л. Піранделло, Б. Шоу.
На заключному етапі осягнення творчості драматурга арсенал знань
про предмет дослідження поповнився ретельно зібраними архівними
документами, які мистецтвознавець конвертує в тексти публікацій, що
завершили кулішезнавчий цикл праць: передмови і післямови до нових
видань п’єс; есе, рецензії, інтерв’ю; уведення в науковий обіг листів до низки
адресатів і, нарешті, – науково-художня біографія «Доля Миколи Куліша»,
кіносценарій 4-х документально-художніх фільмів «Моя адреса – Соловки»,
книги «Архівні сторінки» і «Театр на Соловках. 1923–1937» (на жаль, уже
тільки посмертно надрукована англійською мовою в Британії і російською в
Санкт-Петербурзі). Цей цикл студій характеризується не тільки адресністю
спрямованості на чотири реципієнтські групи (наукову, освітню, творчу
спільноти і масового читача), але й об’єктивністю; раціонально-логічним,
фактографічним, аналітичним началами; емоційно-ціннісною
репрезентацією; ретельністю відбору матеріалу, його впорядкованістю,
чіткістю систематизації, устремлінням до цілісної реконструкції пізнаваного об’єкта; максимально вичерпним коментуванням; нетерпінням до
фальсифікації тексту (спрощення, перекручування, вульгаризації тощо).
Цей етап осягнення творчості М. Куліша прикметний і масштабністю
культуртрегерськой діяльності дослідниці, яка втілює свій фах ученого не
тільки в публікації, аналіз творчості, сценічних постановок, а й популяризує
драматурга у виступах на конференціях, через передрук текстів художника
слова, у своїх можливостях викладача вищої школи (поширює інформацію
про письменника в процесі живого аудиторного і неформального спілкування
з молоддю; читає спецкурси, вводить ім’я драматурга в науково-методичні
розробки та навчальні посібники); бібліотечних зустрічах-лекціях із
читачами. Обґрунтованість суджень і публікацій спирається на роботу в
багатьох архівах, вивченні слідчих документів, широкому листуванні з
багатьма українськими і зарубіжними вченими з проблеми репресованого
літературного покоління в Україні та тюремного театру на Соловках.
У дисертації простежено феноменальність підсумкової праці про
М. Куліша «Траєкторії доль», сформованої в оригінальному жанрі
дослідження, яким є монографія «Доля Миколи Куліша» – досконалий зразок
наукової біографії з елементами документально-художньої прози, що
включає власні роздуми й емоції, вкраплення з історичних і архівних джерел,
творчих досягнень я-оповідача й апеляцій до читача. Дослідниця майстерно
порціонує наративну історію розповіді, вміло переходячи від біографічних
відомостей до висвітлення творчих пошуків літератора, від тематологічного і
поетикального аналізу до романтичної лінії любові; методично орнаментує
виклад цитатами з Вольтера, Гете, Кафки, Шоу,
Гоголя, Островського, Бабеля, Булгакова та ін., що дозволило підключити
культурні інтертексти, надавши цілому особливої змістовності з тонким
відображенням різних історичних часів.
Н. Б. Кузякіна аргументовано репрезентує різні іпостасі М. Куліша –
громадянина, літературного критика, світоглядно орієнтованого митця, що
сповідував творчу свободу; особливо вимогливого автокритика ; теоретика роману і драми; учасника й аналітика сучасного йому літературного процесу;
як психологічний особистісний тип організованої людини з високим
почуттям обов’язку. Дослідивши зрілий етап життя і творчості драматурга,
науковець проникла в його сутність як мислителя, аналітика соціального і
культурного буття, як прогностика майбутнього. Свою «когніцію» (за
Р. Веллеком, інтелектуальне пізнання проблеми) Н. Б. Кузякіна традиційно
виводить із широкої бази джерел, що ставить множинні питання і вимагає
всебічного позаджерельного аналізу й історичного мислення.
Особливість наукових пошуків Н. Б. Кузякіної полягала в системності
й контекстуальності вивчення широкої палітри розвитку драматургії в
аспекті жанрової специфіки і персоналій. Підтвердженням такого підходу є
спеціальне вивчення модерної драми Лесі Українки, творчого шляху І.
Кочерги та цикл публікацій про творчість І. Дніпровського.
Самостійною галуззю досліджень було компаративне зіставлення
україно-російських літературних зв’язків. Яскравий приклад такого напряму
діяльності – монографія «Леся Украинка и Александр Блок». Дослідниця
порівняльної студії не тільки об’єктивно висвітлила українське та російське
літературне середовище, вибудувала переконливі аргументи, що дозволяють
поглянути на двох великих письменників у порівняльному ключі та відкрити
багато важливого для пізнання досягнень кожного. Це: 1) схожі паралельні
роздуми й естетичні пошуки митців; 2) спільний історичний час – «единство
переживаемой эпохи»; 3) «трагічне передчуття закритості для них
майбутнього». При цьому науковець використовувала оригінальний спосіб
інтроспекції досліджуваних об’єктів – «подвійного зору»: «через творчість
Блока подивитися на Лесю Українку і навпаки».
Репрезентована у роботі і пов’язана з Україною русистика
Н. Б. Кузякіної. Так, досліджуючи творчість М. Булгакова й І. Купріна, вона
простежує київські сторінки їхнього життєпису і фабул творів, включаючи
деталі опису вулиць, споруд, жителів, різних історичних фактів. У статті
«Слідами МЕФ. Ис. Тоффеля» згадує роботу В. Тана (Богораза) «Півтора Мефістофеля» – відгук про роман «Записки Кирпатого Мефістофеля»
В. Винниченка – і оповідання «Будь-яке бажання» (згодом перейменоване в
«Зірку Соломона») Купріна як можливий фактор впливу на задум «Майстра і
Маргарити». Вельми виразним є прочитання дослідницею в театрознавчому
нарисі «Вигнання Дон Кіхота» п’єси «Звільнений Дон Кіхот» А.
Луначарського як своєрідної відповіді на сповнені болем і критикою
більшовизму листи письменника-гуманіста В. Короленка до цього політика.
У науковій спадщині Н. Б. Кузякіної як компаративіста і русиста
виразно й наскрізно простежується українська тема, однаково потужно
представлена у літературо- і театрознавчих працях. Типологічні схожості та
розбіжності художніх явищ постають у системному зв’язку з часом,
культурою, гуманістичною філософією, об’єктивним розвитком естетичної
свідомості. Засвідчене у роботах системне і контекстуальне вивчення
драматургії ХХ ст. цінне формуванням цілісної картини розвитку жанрових
різновидів, простеженням провідних тенденцій, оцінкою загальної
спрямованості еволюції художніх явищ у тісному зв’язку із соціально-
культурними епохами.
Ключові слова: Н. Б. Кузякіна, історія та теорія драми, Розстріляне
Відродження, модифікація жанрових форм, плюралістичність наукової
методології, особливості дослідницької практики, специфіка наукових студій.
Ковальчук Г. В. Н. Б. Кузякіна – дослідник української літератури
ХХ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук зі спеціальності 10.01.01 «Українська література». – ДВНЗ
«Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», Івано-
Франківськ, 2018.
Дисертація присвячена комплексному вивченню наукової спадщини
відомого україно-російського вченого другої половини ХХ ст.
Н. Б. Кузякіної, кандидата філологічних наук, доктора мистецтвознавства,
театрознавця, викладача вищої школи, наукового співробітника Інституту
мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, письменника,
критика, відкривача і знавця архівних матеріалів. Її праці проклали
магістральний шлях у дослідженні драматургії доби Розстріляного
Відродження і передусім – творчості геніального драматурга М. Куліша, як і
кращих зразків драматургії модерного періоду. Н. Б. Кузякіна – один із
творчих і продуктивних україністів, послідовний дослідник літератури і
театру, основоположник наукового кулішезнавства і курбасознавства,
глибокий знавець творчості Лесі Українки, І. Кочерги, інших творців
новітньої драми, тонкий аналітик її жанрової системи, відомий
компаративіст, у творчому доробку якого має місце низка праць про україно-
російські літературні зв’язки. Україністичну спадщину Н. Б. Кузякіної
вирізняє аналітичність спостережень над особливостями розвитку
драматургії завдяки глибинному проникненню у специфіку змісту і форми,
новаторства творів Лесі Українки, І. Кочерги, І. Дніпровського та ін., а також
синтетичність висновків про культуру творчості літераторів і її типологічну
схожість / розбіжності зі світовим контекстом.
У дисертації простежено еволюцію методологічного оснащення праць
дослідниці, починаючи від двотомних «Нарисів української радянської драматургії» і закінчуючи посмертно виданою книгою «Траєкторії доль», у
якій із запізненням майже на 20 років опублікована науково-художня
біографія «Доля Миколи Куліша». Упродовж 40 років наукової діяльності
дослідниця здійснила вагомий внесок у вивчення і популяризацію
української культури, відкривши чимало імен і творів драматургів, передусім
епохи Розстріляного Відродження, проклавши магістральні шляхи для
наступних поколінь україністів, перспективних для створення нових
концепцій і поглиблення знань про українську літературу та її
компаративних зв’язків зі світовим мистецтвом.
Наукові досягнення Н. Б. Кузякіної проаналізовані впродовж чотирьох
етапів заглиблення у проблематику модерної літератури: 1. 1948–1955 роки –
рання творчість аспірантського й ізмаїльського періоду життя і діяльності;
2. 1956–1961 – одеський період; 3. 1962–1972– київський; 4. 1973–1994 –
санкт-петербурзький. Прикметно, що з поглибленням і умасштабненням поля
обсервації української культури, як і зарубіжної, динамічно зазнавала змін
методологічна дослідницька база – від спародичного застосування
соціологічних зауважень, без яких неможливо було публікувати книги за
часів обов’язкових ідеологем радянської науки, до плюралістичної
методології з включенням новацій філологічної школи з досконалим
аналізом текстів і концептуалізацією узагальнень, любов’ю до внутрішньої
сутності слова, за якою постає природа художньо-естетичних явищ. Окрім
того, резонно використані прийоми психологічного, психоаналітичного,
гендерно-феміністичного заглиблення у творчий процес.
У дисертації простежено діалектику становлення та розвитку
дослідницької практики вченого: і хоч її прихід в україністику на початку
творчого шляху був ситуативним, але з часом оформився не просто у сферу
наукових інтересів, а став сенсом інтелектуального буття, полем діяльності,
на якому було небагато соратників, що змушувало працювати особливо
ретельно. Увага зосереджується на відкриттях з провідної теми – творчості
Миколи Куліша як геніального драматурга-модерніста. З цією метою
простежено роботу дослідниці в багатьох архівах, що увінчалася
віднайденням найменших крупинок знань про життя і творчість митця.
Підосновою для аналізу слугувала вироблена в дисертації періодизація
студіювання життя і творчості митця. Аналіз кулішезнавчої спадщини
української дослідниці супроводжується контекстом зарубіжних
інтерпретаторів творчості письменника (С. Гординського, В. Державина,
Л. Залеської-Онишкевич, Г. Костюка, Ю. Лавріненка, Ю. Шереха), які
спершу володіли ширшою інформацією з сімейного архіву репресованого
письменника, наданого його родиною, зацікавленою в реабілітації чесного
імені і доробку митця.
У процесі ретельного вивчення творчості видатного майстра пера
авторка монографій «Драматург Микола Куліш», «П’єси Миколи Куліша.
Літературна і сценічна історія», «Доля Миколи Куліша» широко представила
еволюцію художника і розкрила його новаторство як першого в Україні
творця стилістично багатовимірної драми. Так, у п’єсі «Народний Малахій»
співіснують кілька п’єс: блискуча сатирична комедія звичаїв; езопівською
мовою написана проблемна політична п’єса; болюча і неприйнятна за своєю
естетичною основою трагедія. Аргументованим є і компаративний підхід до
новаторства «Патетичної сонати» у зіставленні з «Фаустом» Й. В. Гете,
«Пером Ґюнтом» Г. Ібсена, іншими жанровими зразками, котрі
продемонстрували пошуки нових засобів художньої виразності у світовій
драматургії. Як доказ новаторства М. Куліша дослідниця переконливо
доводить, що ця п’єса чи не єдина з відомих драм світової літератури, в якій
музика так органічно вплетена в тканину твору, що стала не лише символом
духовного життя дійових осіб, але і внаслідок синтезу музики, слова з
ліричністю задуму визначила особливу поетичність «Патетичної сонати».
Аналіз цього твору поглиблений контекстуальним зіставленням його з
європейським експресіонізмом, що в підсумку засвідчило дивовижне поєднання в «Патетичній сонаті» «сцен бетховенської сили й енергії» з
м’якістю та ліризмом українського національного письма й поступове
виформування українського варіанта епічного твору і п’єси-дискусії,
проблемної інтелектуальної європейської драми, пов’язаної з іменами Б.
Брехта, Б. Шоу, Ш. О’Кейсі, К. Чапека та ін.
Кулішезнавча спадщина Н.Б. Кузякіної характеризується
концептуальною цілісністю, що визначає системність і контекстуальність
дослідницької практики, на якій помітно позначилася національно-духовна
енергія шістдесятництва з його тяжінням до фундаментальності й поєднання
літературознавчого підходу з театрознавчим. Логічним висновком дослідниці
є ідея, що особистість українського драматурга гідна розгляду на тлі
Шекспіра і Шиллера, Мольєра і Бомарше; його причетності до реформи
драми ХХ ст., як і О’Ніла, О’Кейсі, Б. Брехта, Ж. Жіроду, Г. Лорки,
Л. Піранделло, Б. Шоу.
На заключному етапі осягнення творчості драматурга арсенал знань
про предмет дослідження поповнився ретельно зібраними архівними
документами, які мистецтвознавець конвертує в тексти публікацій, що
завершили кулішезнавчий цикл праць: передмови і післямови до нових
видань п’єс; есе, рецензії, інтерв’ю; уведення в науковий обіг листів до низки
адресатів і, нарешті, – науково-художня біографія «Доля Миколи Куліша»,
кіносценарій 4-х документально-художніх фільмів «Моя адреса – Соловки»,
книги «Архівні сторінки» і «Театр на Соловках. 1923–1937» (на жаль, уже
тільки посмертно надрукована англійською мовою в Британії і російською в
Санкт-Петербурзі). Цей цикл студій характеризується не тільки адресністю
спрямованості на чотири реципієнтські групи (наукову, освітню, творчу
спільноти і масового читача), але й об’єктивністю; раціонально-логічним,
фактографічним, аналітичним началами; емоційно-ціннісною
репрезентацією; ретельністю відбору матеріалу, його впорядкованістю,
чіткістю систематизації, устремлінням до цілісної реконструкції пізнаваного об’єкта; максимально вичерпним коментуванням; нетерпінням до
фальсифікації тексту (спрощення, перекручування, вульгаризації тощо).
Цей етап осягнення творчості М. Куліша прикметний і масштабністю
культуртрегерськой діяльності дослідниці, яка втілює свій фах ученого не
тільки в публікації, аналіз творчості, сценічних постановок, а й популяризує
драматурга у виступах на конференціях, через передрук текстів художника
слова, у своїх можливостях викладача вищої школи (поширює інформацію
про письменника в процесі живого аудиторного і неформального спілкування
з молоддю; читає спецкурси, вводить ім’я драматурга в науково-методичні
розробки та навчальні посібники); бібліотечних зустрічах-лекціях із
читачами. Обґрунтованість суджень і публікацій спирається на роботу в
багатьох архівах, вивченні слідчих документів, широкому листуванні з
багатьма українськими і зарубіжними вченими з проблеми репресованого
літературного покоління в Україні та тюремного театру на Соловках.
У дисертації простежено феноменальність підсумкової праці про
М. Куліша «Траєкторії доль», сформованої в оригінальному жанрі
дослідження, яким є монографія «Доля Миколи Куліша» – досконалий зразок
наукової біографії з елементами документально-художньої прози, що
включає власні роздуми й емоції, вкраплення з історичних і архівних джерел,
творчих досягнень я-оповідача й апеляцій до читача. Дослідниця майстерно
порціонує наративну історію розповіді, вміло переходячи від біографічних
відомостей до висвітлення творчих пошуків літератора, від тематологічного і
поетикального аналізу до романтичної лінії любові; методично орнаментує
виклад цитатами з Вольтера, Гете, Кафки, Шоу,
Гоголя, Островського, Бабеля, Булгакова та ін., що дозволило підключити
культурні інтертексти, надавши цілому особливої змістовності з тонким
відображенням різних історичних часів.
Н. Б. Кузякіна аргументовано репрезентує різні іпостасі М. Куліша –
громадянина, літературного критика, світоглядно орієнтованого митця, що
сповідував творчу свободу; особливо вимогливого автокритика ; теоретика роману і драми; учасника й аналітика сучасного йому літературного процесу;
як психологічний особистісний тип організованої людини з високим
почуттям обов’язку. Дослідивши зрілий етап життя і творчості драматурга,
науковець проникла в його сутність як мислителя, аналітика соціального і
культурного буття, як прогностика майбутнього. Свою «когніцію» (за
Р. Веллеком, інтелектуальне пізнання проблеми) Н. Б. Кузякіна традиційно
виводить із широкої бази джерел, що ставить множинні питання і вимагає
всебічного позаджерельного аналізу й історичного мислення.
Особливість наукових пошуків Н. Б. Кузякіної полягала в системності
й контекстуальності вивчення широкої палітри розвитку драматургії в
аспекті жанрової специфіки і персоналій. Підтвердженням такого підходу є
спеціальне вивчення модерної драми Лесі Українки, творчого шляху І.
Кочерги та цикл публікацій про творчість І. Дніпровського.
Самостійною галуззю досліджень було компаративне зіставлення
україно-російських літературних зв’язків. Яскравий приклад такого напряму
діяльності – монографія «Леся Украинка и Александр Блок». Дослідниця
порівняльної студії не тільки об’єктивно висвітлила українське та російське
літературне середовище, вибудувала переконливі аргументи, що дозволяють
поглянути на двох великих письменників у порівняльному ключі та відкрити
багато важливого для пізнання досягнень кожного. Це: 1) схожі паралельні
роздуми й естетичні пошуки митців; 2) спільний історичний час – «единство
переживаемой эпохи»; 3) «трагічне передчуття закритості для них
майбутнього». При цьому науковець використовувала оригінальний спосіб
інтроспекції досліджуваних об’єктів – «подвійного зору»: «через творчість
Блока подивитися на Лесю Українку і навпаки».
Репрезентована у роботі і пов’язана з Україною русистика
Н. Б. Кузякіної. Так, досліджуючи творчість М. Булгакова й І. Купріна, вона
простежує київські сторінки їхнього життєпису і фабул творів, включаючи
деталі опису вулиць, споруд, жителів, різних історичних фактів. У статті
«Слідами МЕФ. Ис. Тоффеля» згадує роботу В. Тана (Богораза) «Півтора Мефістофеля» – відгук про роман «Записки Кирпатого Мефістофеля»
В. Винниченка – і оповідання «Будь-яке бажання» (згодом перейменоване в
«Зірку Соломона») Купріна як можливий фактор впливу на задум «Майстра і
Маргарити». Вельми виразним є прочитання дослідницею в театрознавчому
нарисі «Вигнання Дон Кіхота» п’єси «Звільнений Дон Кіхот» А.
Луначарського як своєрідної відповіді на сповнені болем і критикою
більшовизму листи письменника-гуманіста В. Короленка до цього політика.
У науковій спадщині Н. Б. Кузякіної як компаративіста і русиста
виразно й наскрізно простежується українська тема, однаково потужно
представлена у літературо- і театрознавчих працях. Типологічні схожості та
розбіжності художніх явищ постають у системному зв’язку з часом,
культурою, гуманістичною філософією, об’єктивним розвитком естетичної
свідомості. Засвідчене у роботах системне і контекстуальне вивчення
драматургії ХХ ст. цінне формуванням цілісної картини розвитку жанрових
різновидів, простеженням провідних тенденцій, оцінкою загальної
спрямованості еволюції художніх явищ у тісному зв’язку із соціально-
культурними епохами.
Ключові слова: Н. Б. Кузякіна, історія та теорія драми, Розстріляне
Відродження, модифікація жанрових форм, плюралістичність наукової
методології, особливості дослідницької практики, специфіка наукових студій.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.