Наповнення перших класів українських шкіл у 1933–1940 роках як свідчення катастрофічних втрат дітей під час Голодомору-геноциду
Володимир Сергійчук / історичнастаття
Опис:
Народна творчість та етнологія: №2 / НАНУ, ІМФЕ ім. М.Т.Рильського. – К., 2020.
Проблема підрахунку жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років в Україні, яка загострилася останнім часом, вимагає уважного вивчення всіх обставин цієї трагедії та її наслідків. З огляду на знищення в радянські часи багатьох статистичних матеріалів, що унеможливлює встановлення остаточних даних не тільки по Україні, але й по окремих населених пунктах, необхідно проаналізувати вплив цих жахливих наслідків на різні верстви населення.
Одним із таких напрямків досліджень може бути встановлення кількості жертв через підрахунок дитячої смертності, зокрема, завдяки порівняльному аналізу даних про народження в певному населеному пункті з набором до першого класу у відповідний час. Там, де збереглися свідоцтва про народження й дані про прийом дітей до школи, картина, як правило, катастрофічна. Є багато населених пунктів, у яких Голодомор-геноцид не пережили сотні дітей навіть одного віку. У Переяславському районі Київської області, наприклад, з 3487 дітей 1931 року народження до першого класу в 1938 і 1939 роках прийшло тільки 1591 (45,6%), а в Таращанському – відповідно 2644 і 1073 (40,5%). Якщо навіть врахувати природні втрати, які відбуваються в цьому віці, цифри все одно приголомшливі. Подібна картина встановлена і в інших регіонах Київської області, де збереглися документи, а також у тодішніх Оратівському, Плисківському і Погребищенському районах Вінницької і більшості районів Полтавської областей.
Це дає підстави стверджувати, що картина з наповненням перших класів сільських загальноосвітніх шкіл України після 1933 року складається майже скрізь однаковою – 30–40% дітей, народжених у 1924–1932 роках в УСРР, не сіли за парти. Якщо врахувати, що за 1924–1932 роки на світ появилося близько 10 мільйонів осіб (скажімо, тільки 1927 р. – 1 184,4 тис.; 1928 р. – 1 139,3; 1929 р. – 1 080,0; 1930 р. – 1 023,0; 1931 р. – 975,3; 1932 р. – 782,0 (цей приріст відбувався головно за рахунок села), то цілком вірогідною є втрата в 1932–1933 роках щонайменше 3 млн першокласників і майбутніх школярів початкових класів. Якщо ж додати до цих жертв Голодомору тих, хто в 1933-му належав до середнього й старшого шкільного віку, то матимемо ще мінімум пів мільйона жертв.
Виходячи з того, що втрати тільки дітей дошкільного й шкільного віку становили щонайменше 3,5 млн осіб, вважаємо цілком реальним, що мінімум 7 млн населення УСРР стали жертвами Голодомору-геноциду 1932–1933 років.
Народна творчість та етнологія: №2 / НАНУ, ІМФЕ ім. М.Т.Рильського. – К., 2020.
Проблема підрахунку жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років в Україні, яка загострилася останнім часом, вимагає уважного вивчення всіх обставин цієї трагедії та її наслідків. З огляду на знищення в радянські часи багатьох статистичних матеріалів, що унеможливлює встановлення остаточних даних не тільки по Україні, але й по окремих населених пунктах, необхідно проаналізувати вплив цих жахливих наслідків на різні верстви населення.
Одним із таких напрямків досліджень може бути встановлення кількості жертв через підрахунок дитячої смертності, зокрема, завдяки порівняльному аналізу даних про народження в певному населеному пункті з набором до першого класу у відповідний час. Там, де збереглися свідоцтва про народження й дані про прийом дітей до школи, картина, як правило, катастрофічна. Є багато населених пунктів, у яких Голодомор-геноцид не пережили сотні дітей навіть одного віку. У Переяславському районі Київської області, наприклад, з 3487 дітей 1931 року народження до першого класу в 1938 і 1939 роках прийшло тільки 1591 (45,6%), а в Таращанському – відповідно 2644 і 1073 (40,5%). Якщо навіть врахувати природні втрати, які відбуваються в цьому віці, цифри все одно приголомшливі. Подібна картина встановлена і в інших регіонах Київської області, де збереглися документи, а також у тодішніх Оратівському, Плисківському і Погребищенському районах Вінницької і більшості районів Полтавської областей.
Це дає підстави стверджувати, що картина з наповненням перших класів сільських загальноосвітніх шкіл України після 1933 року складається майже скрізь однаковою – 30–40% дітей, народжених у 1924–1932 роках в УСРР, не сіли за парти. Якщо врахувати, що за 1924–1932 роки на світ появилося близько 10 мільйонів осіб (скажімо, тільки 1927 р. – 1 184,4 тис.; 1928 р. – 1 139,3; 1929 р. – 1 080,0; 1930 р. – 1 023,0; 1931 р. – 975,3; 1932 р. – 782,0 (цей приріст відбувався головно за рахунок села), то цілком вірогідною є втрата в 1932–1933 роках щонайменше 3 млн першокласників і майбутніх школярів початкових класів. Якщо ж додати до цих жертв Голодомору тих, хто в 1933-му належав до середнього й старшого шкільного віку, то матимемо ще мінімум пів мільйона жертв.
Виходячи з того, що втрати тільки дітей дошкільного й шкільного віку становили щонайменше 3,5 млн осіб, вважаємо цілком реальним, що мінімум 7 млн населення УСРР стали жертвами Голодомору-геноциду 1932–1933 років.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.