Знайди книгу!

Опис:
2

АНОТАЦІЯ

Долгочуб А.Ю. «Наративи секуляризації» в концепції Ч.Тейлора. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
(доктора філософії) за спеціальністю 09.00.02 «Діалектика та методологія
пізнання» (033 – Філософія). – Одеський національний університет імені
І.І.Мечникова, Одеса, 2018.

Зміст анотації
У дисертаційному дослідженні представлено аналіз наративної складової
методологічної стратегії Ч.Тейлора на основі роботи «Секулярна доба».
Проаналізовано вплив основних західноєвропейських тенденцій на
формування концепції Ч.Тейлора. Зокрема, зроблено акцент на впливі
дискурсів секуляризації й наративу на формування основних ідей праці
«Секулярна доба».
Сформовано методологічну стратегію дослідження філософської концепції
й методології Ч.Тейлора. Обґрунтовано принципове припущення
дисертаційного дослідження: інтелектуальна творчість мислителя репрезентує
базові і світоглядні пошуки сучасної йому епохи. Водночас в роботі
розгортається широка панорама світоглядних та теоретико-концептуальних
пошуків сучасної філософії та гуманітарного знання, на фоні якої творить свою
концепцію Тейлор. В дисертації виділяються їхні точки перетину. З усього
розмаїття тенденцій авторкою обрані найбільш важливі в цих точках –
дискурси секуляризації й наративу. Зазначено також інші тенденції, які
вплинули на дослідження канадського філософа (дискурси
мультикультуралізму, політики толерантності, етики автентичності тощо).
Проте дисертантка свідомо обрала найбільш філософсько-методологічно
навантажені смислові ядра і розглянула всі інші в якості тла концепції Тейлора.
Через застосування біоконцептографічного підходу виявлено
соціокультурний, інтелектуальний, біографічний контексти створення
Тейлором своєї концепції секуляризації. Наголошується на ізоморфізмі
ситуацій життя самого Ч.Тейлора, а також суспільства, в якому він жив («подій
буття») та інтелектуальних відповідей філософа («подій думки»).
Продемонстровано, що навіть за умови схожого соціально-історичного й
політичного тла теоретичні рішення мислителів можуть істотно відрізнятись.
На основі компаративного аналізу здійснюється порівняння базових ідей двох 3

канадських мислителів – Ч.Тейлора й науковця, який працює в галузі
експериментальної психології та когнітивних наук, С.Пінкера. Висувається
гіпотеза: спільний контекст задає певне коло тем (мова, релігія тощо). Таким
чином контрарні в рамках одного контексту погляди стосуються спільних тем.
Показано цілісність концепції Ч.Тейлора, вибудованої на основі поєднанні
трьох найвизначніших тем його робіт: толерантності, автентичності й
секуляризації. Проаналізовано латентний вплив слов’янського контексту на
формування ідей Ч.Тейлора через його наукового керівника – відомого славіста
І.Берліна, а також відомого історика, фахівця з історії Росії і України М.Раєва.
Визначено основні методологічні орієнтири філософії Ч.Тейлора.
Зауважено, що сам філософ не визначає приналежність своїх філософських ідей
до конкретної школи й не описує свою методологію. Авторка дисертації з
діалектичних позицій оцінює методологію Ч.Тейлора, показуючи, що її
водночас можна і не можна назвати еклектичною. З одного боку, вона
еклектична, адже він використовує елементи феноменологічного і
герменевтичного методів, наративний підхід, а також елементи концепцій
М.Гайдеггера та П.Бурдьє. З іншого боку, всі ці методи і підходи доповнюють
одне одного, створюючи специфічну систему, в якій всі елементи пов’язані між
собою.
Проаналізовано динаміку процесу визначення і вивчення концепту
секуляризації з точки зору методологічних стратегій дослідників. Розглянуто
дискурс секуляризації в динаміці: від повного прийняття концепту, спроби
відмовитись від нього до сучасних спроб реформувати і реанімувати його. На
підставі класифікації, основою якої були різні рівні концептуалізації наративу,
показано, що дискурс секуляризації можна представити як гранд-наратив
(сукупність наративів, що пояснюють, описують, уточнюють значення
конкретного концепту), який складається з мастер-наративів (історично і
культурно обґрунтованих інтерпретацій деякого аспекту світу з певної позиції)
і мікронаративів (фрагментів досвіду, зафіксованих у текстах). Найвищий
ступінь концептуалізації, якого може досягнути секуляризація, - це стати
метанаративом (масштабними теоретичними побудовами, які існують у вигляді
універсальних пояснювальних схем), а саме секуляризмом як певного роду
ідеологією несприйняття і відторгнення релігії.
Розглянуто основні концепти щодо сучасної релігійної ситуації в світі і
виявлено складнощі її визначення. Виділено особливості основних концептів:
постсекуляризації, десекуляризації, інтра-секуляризації, постсатеїзації,
постхристиянізації. Підкреслено їхні характеристики й умови застосування.
Наголошено, що сучасні дослідники, створюючи нові концепти, все одно
спираються на певне розуміння процесу секуляризації. Проаналізовано теоретичні складові концепції секуляризації Ч.Тейлора як
результат використання його методології. Аналізується, як Ч.Тейлор на основі
концептів мікронаративів й загального гранд-наративу історії висвітлює ті
елементи світобачення, які змінились в свідомості людей. Він створює власні
терміни для позначення цих ключових, на його погляд, змін. Зокрема, філософ
виділяє такі зрушення: розчаклування світу, перетворення «пористого я» на
«ізольоване я», виникнення «виключального гуманізму», перехід від «вищих
часів» до секулярного часу, зміна ролі гри структури й анти-структури в рамках
культурної динаміки. Авторка дисертації демонструє, в який спосіб Ч.Тейлор
обґрунтовує свій мастер-наратив, тобто історію того, як світ, цілковито
відкритий до трансцендентного («вертикальний» світ), перетворився на такий,
де всі цілі, окрім людського процвітання, були нівельовані («горизонтальний»
світ). В своїй роботі канадський філософ демонструє, як наративи, створені
представниками інтелектуальної еліти, поширювались на маси й
перетворювались на метанаратив (секулярність як ідеологію).
Розглянуто наратив як складний конструкт, який може водночас виступати
предметом і методом наукового дискурсу. Розкривається динаміка процесу
трансформації наративу від простого необтяженого методологічним
навантаженням терміну до онтологізації і згодом розчарування й критики
необмеженого застосування наративу в науковому знанні. Показано роль
концепту наративу в гуманітарних науках (зокрема, його розуміння в
лінгвістиці, історіографії, філософії), а також в інтерпретації людиною
навколишнього світу.
Обґрунтовано багаторівневість і складність концепту «наративи
секуляризації». Виявлено взаємозв’язок різних ступенів концептуалізації
наративу в роботі Ч.Тейлора «Секулярна доба». Показано, що філософ
використовує всі рівні концептуалізації наративу в різних частинах своєї
роботи.
Ключові слова: наратив, секуляризація, феноменологія, герменевтика,
метанаратив, тло.