Знайди книгу!

Опис:
Чава І. С. Національно-визвольна війна під проводом Богдана
Хмельницького у польській історіографії кінця ХІХ ст. – 1939 р. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю
07.00.06 «історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни»
підготована в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана
Франка. Захист здійснюється в Дрогобицькому державному педагогічному
університеті імені Івана Франка. Дрогобич, 2021.
У дисертації вперше комплексно вивчено відображення проблем історії
національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького
у працях польських істориків кінця ХІХ ст. – 1939 р. Дисертантом зроблений акцент
на виявленні впливів різноманітних теоретичних постулатів наукових шкіл та
політичних ідей на інтерпретацію вченими історичної проблематики.
Перший розділ «Історіографія, джерела та методологія дослідження» містить
аналіз історіографічної бази дослідження, джерельних матеріалів, що охоплюють
неопубліковані документи та друковані праці польських істориків, використання
яких було необхідне в даній роботі. Висвітлено принципи та методи наукового
дослідження, які застосовувались для реалізації поставлених завдань.
У підрозділі 1.1 «Історіографія проблеми» проаналізовано широкий
комплекс історіографічного матеріалу, який охоплює різні сторони розвитку
польської історичної науки кінця ХІХ ст. – 1939 р. та суспільно-політичного
середовища, у якому вона існувала у згаданий період. Чимало уваги приділено
дослідженням біографій польських істориків, які дають змогу простежити
особистісний вимір у вивченні дослідниками проблем історії національно-
визвольної війни. Розглянуто дослідження різноманітних аспектів польсько-
українських відносин у цей період, особливо підходів різних польських політичних
організацій та рухів до українського питання, що великою мірою впливало на
погляди вчених щодо історії польсько-українських стосунків у XVII ст.


4



Проаналізовано історіографію побутування серед поляків різноманітних історичних
міфів та стереотипів у їхньому сприйнятті українського народу та його минувшини.
Особливий акцент зроблено на праці, присвячені вивченню відображення проблем
історії Хмельниччини та історичної україніки в дослідженнях польських учених від
кінця ХІХ ст. і до початку ІІ Світової війни.
У підрозділі 1. 2 «Джерельна база дослідження» описано комплекс
історичних джерел, що лягли в основу дисертаційної роботи. Вони поділені на дві
групи – опублікованих праць та архівних матеріалів. У першій групі джерел
проведено аналіз синтетичних праць польських дослідників із всесвітньої історії та
історії Польщі, у яких висвітлено події Хмельниччини, що розглядались як частина
процесів європейського масштабу або складова історії польського народу. Особливу
увагу звернено на праці, присвячені певним подіям з історії Польщі або
безпосереднім дослідженням національно-визвольної війни під проводом
Б. Хмельницького. У другій групі джеред проаналізовано специфіку
неопублікованих матеріалів, що зберігаються в зібраннях архівів Польщі та України.
Показано особливості джерел із вивчення польської історіографії Хмельниччини та
розвитку польської історичної науки з кінця ХІХ ст. і до початку ІІ Світової війни в
1939 р., що містяться у варшавському Архіві Нових Актів, архівах Ягеллонського
університету та Польської академії знань у Кракові в, колекції Оссолінеуму у
Вроцлаві, Центральному державному історичному архіві у Львові, Державному
архіві Львівської області та відділі рукописів Національної наукової бібліотеки
ім. В. Стефаника.
У підрозділі 1.3 «Методологічні засади дослідження» охарактеризовано
основні наукові принципи та методи дослідження, за допомогою яких вдалося
досягнути поставленої перед дисертаційною роботою мети та виконати дослідницькі
завдання. Висвітлено загальнонаукові принципи, на яких ґрунтувалося дослідження,
як-от історизму, об’єктивності, системності, всебічності та ін. Визначено
особливості застосування до даного дослідження як загальнонаукових методів
аналізу та синтезу, дедукції та індукції, ретроспекції, так і таких спеціально-
історичних методів, як історико-генетичний, історико-типологічний, історико-


5



біографічний, історіографічного аналізу і синтезу та ін. У підрозділі також
охарактеоризовано різноманітні дефініції подій 1648–1657 рр., що побутували як у
польській історіографії кінця ХІХ – 1939 рр, так і у сучасній українській історичній
науці. Зокрема, обгрунтовано вжтвання у роботі поняття «національно-визвольна
війна», яке втім не набуло поширення у дослідженнях польських вчених.
Другий розділ «Передумови Хмельниччини в інтелектуальних дискусіях
кінця ХІХ ст. – 1939 р.» присвячений вивченню підходів польських дослідників до
виявлення різноманітних причин та обставин, що призвели до вибуху національно-
визвольної війни під проводом Б. Хмельницького.
Підрозділ 2.1. «Причини та назрівання повстання в осмисленні польських
науковців» висвітлює особливості інтерпретацій польськими вченими різноманітних
господарсько-економічних, соціальних, політичних, релігійних та культурних
чинників, що спричинились до вибуху Хмельниччини. Виявлено намагання багатьох
істориків пояснювати конфліктну ситуацію в Україні у першій половині XVII ст.
загостренням суперництва між дрібною козацькою колонізацією степових просторів
та магнатським освоєнням українських земель. Саме у бажанні великої шляхти
взяти під свій контроль вільних колоністів та перетворити їх на своїх підданих
чимало вчених вбачали головну причиною козацько-селянських повстань. Іншою
причиною Хмельниччини історики вважали дії Османської імперії, що таємно
підбурювала населення України до війни, щоб знівелювати приготування Польщі до
дій проти турків. Часто такі пояснення були зумовлені тенденцією в польській
історичній науці шукати причини усіх лих Польщі в іноземних інтригах. Деякі
націоналістично налаштовані польські історики бачили причину повстання
українського населення у його природній кровожерливості, варварстві та бажанні
грабунку.
У підрозділі 2.2 «Образ Б. Хмельницького в працях істориків» показано
особливості зображення постаті Б. Хмельницького польськими істориками.
Звертається увага на інтерпретації версій походження майбутнього козацького
гетьмана, його освіти та розвитку кар’єри. Особливі акценти зроблені на специфіці
змалювання дослідниками характеру та здібностей Хмельницького. Виявлено


6



впливи історичних міфів та шаблонів на описи особистості гетьмана у працях
деяких учених історичних міфів та шаблонів, у наслідок чого його зображували як
втілення стереотипного образу ворога та надали йому цілу низку характеристик,
притаманних уявленням про степового варвара, у якому втілювались дика енергія та
стихії хаосу. Однак багато вчених визнавали визначні таланти Б. Хмельницького та
зараховували його до грона найвидатніших діячів своєї епохи.
Третій розділ «Початок українсько-польської війни: особливості
інтерпретації в польській науці» присвячений висвітленню специфіки підходів
польських науковців до зображення подій 1648–1653 рр., що під впливом образів
романів Г. Сенкевича отримали в польській історичній свідомості образну назву
«епохи вогнем і мечем».
У першому підрозділі «Повстання 1648 року в баченні польських
дослідників» розглядаються підходи польських істориків до опису битв під
Жовтими Водами, Корсунем та Пилявцями, пошуки причин поразок польських
військ. Важливими є інтерпретації дослідниками причин розростання локального
козацького повстання до розмірів масштабної національно-визвольної війни, що
охопила ледь не усі етнічні українські землі. Вивчається специфіка інтерпретацій
науковцями спроб мирного розв’язання конфлікту. Звернено увагу на різні оцінки
вченими діяльності князя Єремії Вишневецького в 1648 р., особливо стосовно
організації оборони Львова та Замостя.
Підрозділ 3.2 «Облога Збаража та Зборівський мир: оцінки та інтерпретації»
висвітлює особливості змалювання польськими вченими подій 1649 р., а саме
облозги козацько-татарськими військами Збаража, битви під Зборовом та мирного
договору, укладеного внаслідок цих подій. Вивчаються міфологізовані образи, які
використовувались дослідниками для опису баталії довкола Збаразького замку,
специфіка представлення повстанських армій, як варварської навали, якій
протистоїть жменька шляхетних героїв. Аналізуються особливості героїзації постаті
Є. Вишневецького та творення з нього виховного ідеалу для молодих поляків.
Звертається увага на спроби окремих вчених подолати усталені історичні міфи та
стереотипи, які формували у свідомості поляків негативний образ українця.


7



У підрозділі 3.3 «Військові кампанії та дипломатичні заходи початку 1650-х
років в історіографічних дискусіях» описуються особливості інтерпретацій
польськими вченими подій 1651–1653 рр. Особлива увага приділена описам у
працях істориків битв під Берестечком, Батогом та Жванцем, які посідали знакове
місце у польській історичній свідомості. Розглянуто аналіз ученими тактичної
сторони боїв під Берестечком та пояснення причин недовершеності перемоги над
повстанням. Висвітлено оцінки поразки коронної армії під Батогом, її сприйняття як
рубіжної події у розділенні польського та українського народів. Вивчено
особливості дослідження істориками спроб мирного врегулювання конфлікту та
пояснення невдач таких ініціатив.
Четвертий розділ «Період 1654–1657 рр. в оцінках польських учених»
зосереджений на вивченні особливостей інтерпретацій подій останніх років
гетьманування Б. Хмельницького у польській історіографії.
Підрозділ 4.1 «Українсько-московська угода 1654 року» висвітлює підходи
польських істориків до виявлення причин укладення союзу між українським
козацтвом та Московським царством. Проведений аналіз оцінок Переяславської
ради та Березневих статей у польській історіографії. Значна увага зосереджена на
визначенні вченими особливостей трактування українською та російською
сторонами суті укладеного між ними договору. Висвітлюються підходи науковців
до виявлення різноманітних фактів, що були свідченням поглиблення конфлікту між
Росією та Україною.
У підрозділі 4.2 «Рецепція завершального етапу гетьманування
Б. Хмельницького (1654–1657 рр.) у працях польських дослідників» досліджено
інтерпретації істориками подій московсько-польської війни 1654–1656 рр., що
відбувалися на теренах України, та участі козацьких військ в історії «шведського
потопу» на землях Речі Посполитої. Особлива увага зосереджена на оцінках
істориками союзу Б. Хмельницького із Швецією, Семигородом та Бранденбургом.
Аналізуються зображення вченими військових дій семигородсько-козацької армії та
оцінки їх наслідків для України та Польщі.


8



Останній, п’ятий, розділ дисертаційної роботи «Наслідки національно-
визвольної війни 1648–1657 рр. в інтерпретаціях польських учених» присвячений
загальним оцінкам значущості Хмельниччини у долі України, Польщі та усієї
Східної Європи зробленим у польській історіографії з кінця ХІХ ст. і до 1939 р.
Розглядаються інтерпретації вченими історичного спадку Б. Хмельницького. Даючи
загалом негативну оцінку діяльності гетьмана, науковці водночас бачили у
Хмельниччині яскраву спробу українського народу створити власну державу,
завершальним актом чого вважали Гадяцьку унію. В інтерпретаціях істориків події
національно-визвольної війни здебільшого розглядаються як такі, що змінили
баланс сил у Європі та започаткували поступовий занепад Речі Посполитої. Для
українського народу Хмельниччина, на думку дослідників, принесла руйнівну війну
і його поневолення Росією. Найвідчутнішим і символічним наслідком подій 1648–
1657 рр. історики вважали посіяну між польським та українським народами
ворожнечу, яка зруйнувала їхню давню єдність у межах І Речі Посполитої.
Таким чином, у дисертаційному дослідженні проаналізовано інтерпретації
польськими істориками кінця ХІХ ст. – 1939 р. подій Хмельниччини, визначено
значущість проблем національно-визвольної війни в польських історичних студіях.
Вивчено особливості впливів політичних ідей, теоретичних історіографічних
конструкцій та історичних міфів на образи Хмельниччини та її наслідків як у
польській історичній науці, так і в історичній свідомості поляків.



Ключові слова: національно-визвольна війна, Б. Хмельницький, козацтво,
Річ Посполита, історіографія, польська історична наука, історична школа,
історичний міф, історична свідомість, політична ідеологія.