Знайди книгу!

Опис:
Тимочко Б. В. Назви довкілля в українсько-молдавських грамотах XIV –
XV століть. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за
спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Інститут української мови
НАН України. – Київ, 2019.
У дисертації вперше комплексно проаналізовано засвідчені в українсько-
молдавських грамотах XIV – XV століть назви довкілля.
Завдяки значному обсягу опрацьованих документів молдавських канцелярій
уперше залучено до наукового обігу низку лексем, які не увійшли до раніше
виданих лексикографічних праць; віднайдені в українсько-молдавських грамотах
лексеми дозволили розширити дані про їхню локалізацію, оскільки до цього часу
вони були відомі як засвідчені пам’ятками староукраїнської мови з інших теренів;
уточнено дату першої фіксації чималої кількості номенів.
З’ясовано структуру, лексико-семантичний склад, джерела формування й
особливості функціонування номенів, що утворюють тематичну групу лексики
«Назви довкілля». Для номінації об’єктів довкілля в українсько-молдавських
грамотах використано 290 назв, які сформували 285 лексико-семантичних
структурних одиниць. Ступінь структурованості виокремлених у межах
тематичної групи лексики «Назви довкілля» лексико-семантичних структурних
одиниць відбиває особливості пізнання людиною того чи іншого фрагмента
довкілля, зокрема глибину його пізнання, яке починається констатацією існування
певної частини довкілля й завершується прагматичним використанням його ознак,
якостей і властивостей. Пізнання довкілля закономірно супроводжує номінація.
Початком поділу тематичної групи лексики «Назви довкілля» є виокремлення в її
межах двох лексико-семантичних груп: «Назви неорганічного довкілля» і «Назви
органічного довкілля». У межах лексико-семантичної групи «Назви неорганічного
довкілля» виокремлено п’ять лексико-семантичних підгруп: «Назви суходільного
довкілля», «Назви водного довкілля», «Назви шляхів сполучення», «Назви меж і 3
межових віх» і «Назви повітряного довкілля». У межах лексико-семантичної
групи «Назви органічного довкілля» виокремлено дві лексико-семантичні
підгрупи: «Назви світу рослин» і «Назви світу тварин».
Установлено, що словниковий склад групи «Назви довкілля» у XIV – XV ст.
(порівняно з давньоукраїнським періодом) значно розширився. Це зумовлено
семантичним розвитком лексичної спадщини, активними словотвірними
процесами та засвоєнням іншомовних запозичень.
Семантизацію лексем аналізованої тематичної групи здійснено шляхом
докладного аналізу контексту досліджуваних пам’яток і зіставленням семантики
відповідних лексем із семантикою, визначеною в лексикографічних джерелах
дослідження української мови.
З’ясовано, що назви довкілля презентовані в основному лексикою, яка
корінням сягає праслов’янської давнини, а також лексемами іншомовного
походження (румунізмами, грецизмами, германізмами, поодинокими
латинізмами, унгаризмами, тюркізмами), які засвідчено в українсько-молдавських
грамотах як наслідок складної міжнаціональної та міжмовної взаємодії, та
назвами, походження яких переконливо встановити не вдалося. Лексеми
праслов’янської давнини становлять 78,7% від загальної кількості всіх назв
досліджуваної тематичної групи лексики. Кількість таких лексем утворює
більшість у обох лексико-семантичних групах, що формують тематичну групу
лексики «Назви довкілля». Частка південнослов’янізмів становить 4,1%
(приблизно порівну в обох лексико-семантичних групах). Наявність
південнослов’янських елементів у мові українсько-молдавських грамот XIV –
XV ст. зумовлена лінгвальними (впливом на староукраїнську мову болгарської та
сербської книжності в досліджуваний період) та позалінгвальними чинниками
(переселенням болгар в українсько-румунське мовне середовище, а також
присутністю в князівстві освіченої духовної та світської болгарської знаті, яка
займала в ньому, зокрема й у канцеляріях воєвод, високі посади). До того ж в
офіційному спілкуванні сусідньої Волощини, із якою Молдавська держава
підтримувала тісні зв’язки, використовували староболгарську мову. Кількість 4
румунізмів серед назв довкілля становить 8,5%. Це зумовлено тривалим
співжиттям румунського й українського етносу в Карпатському регіоні. Протягом
XV ст. в текстах українсько-молдавських грамот простежується тенденція до
збільшення кількості румунізмів. Це стало наслідком зростання в Молдавському
князівстві чисельності волохів, а також активним розвитком румунської мови.
Грецизми, які засвоєно ще в давньоукраїнський період, становлять 3,4% від
загальної кількості назв довкілля. Кількість германізмів становить 1,5% назв
довкілля. Унгаризми становлять 1%. Латинізми і тюркізми становлять по 0,3%.
Походження 2,2% назв довкілля переконливо визначити не вдалося, хоча корені
більшості номенів мають слов’янське походження.
45% засвідчених в українсько-молдавських грамотах назв довкілля щодо
використання в сучасній українській мові є нормативними. 45,5% назв довкілля зі
спільною кореневою морфемою в сучасній українській мові мають різнорівневі
відмінності. Більша частина назв довкілля, що відрізняються від нормативних у
сучасній українській мові, вузько локалізовані й зберігають своє значення
переважно в українських говірках південно-західного наріччя та українських
говірках Румунії. Кількість назв довкілля, що відрізняється від нормативних на
фонетичному рівні, становить 21,7%. Словотвірні й морфологічні відмінності
характерні для 16,8% назв довкілля (порівну по 8,4%). Відмінності на рівні
семантики має 7% назв довкілля. 9,5% із досліджуваних номенів не засвідчені в
сучасній українській мові.
За будовою в тематичній групі лексики «Назви довкілля» переважають
однокомпонентні номени, двокомпонентних номенів використано значно менше,
трикомпонентні мають одиничні фіксації.
Між номенами, що належать до тематичної групи лексики «Назви
довкілля», існують стійкі лексико-семантичні зв’язки, які виявляються переважно
в полісемічних і синонімічних відношеннях. Значна частина синонімічних назв –
наслідок українсько-румунської чи болгарсько-румунської мовної інтерференції.
Комплексний аналіз номенів, що формують тематичну групу лексики
«Назви довкілля», дозволив визначити їхню семантику, походження, будову, сферу функціонування в сучасній українській мові, а також уточнити й доповнити
відомості про час, шляхи й тенденції формування словника української мови,
доповнити цей словник елементами, які раніше не були зафіксовані в
лексикографічних джерелах історії української мови.
Отже, засвідчені в українсько-молдавських грамотах XIV – XV ст. назви
довкілля органічно функціонували в староукраїнській мові, якою
послуговувалися в канцеляріях Молдавського князівства як державною.
Ключові слова: українсько-молдавські грамоти, назви довкілля, назви
неорганічного довкілля, назви органічного довкілля, тематична група лексики,
лексико-семантична група, лексико-семантична структура, номен, номінація,
семантика, походження назви, Молдавське князівство.