Знайди книгу!

Опис:
Шкурко Г. В. Назви, пов’язані з традиційними видами транспорту та комунікаціями, в українських говорах Закарпаття. – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за
спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – ДВНЗ «Ужгородський національний
університет»; Львівський національний університет імені Івана Франка. Ужгород;
Львів, 2021.
Зміст анотації. Дисертація присвячена дослідженню української діалектної
лексики в українських говорах Закарпаття. Визначено, що найчастіше предметом
дослідження говорів карпатського регіону лінгвісти обирають окремі тематичні
групи лексики. Обґрунтовано важливість тематичної диференціації для аналізу
діалектної системи. Зазначено, що найґрунтовніше описано такі сфери лексичного
шару діалекту: номени, пов’язані з народною ветеринарією, гідрорельєфом,
народною медициною, обрядодіями, їжею, посудом та кухонним начинням,
пастухуванням, а також у полі зору науковців стали лісосплавна, ботанічна,
побутова, зоонімічна, метеорологічна, вівчарська, ентомологічна, млинарська,
сільськогосподарська, ткацька, метрологічна лексика, назви спорідненості, свояцтва
та сімейно-родинного побуту тощо. Вказано на фрагментарність розгляду
лінгвістами, етнографами та етнологами назв транспорту та комунікацій на
території Закарпатської області. Найповніше транспортні апелятиви проаналізовано
на Поліссі. Тому дисертація є першим комплексним лінгвістичним дослідженням
найменувань традиційних видів транспорту та комунікацій в українських говорах
Закарпаття. Описано теоретичні засади вивчення діалектної лексики та історію
дослідження тематичної групи транспорту та комунікацій. Опрацьовано теоретичні
джерела, що стосуються комплексного опису діалектної лексики, характеристики
діалекту як системи, що виражає певні тенденції.
Об’єктом обстеження обрано закарпатський та гуцульський говори на
території Закарпатської області. Матеріалом слугували записи діалектного мовлення


3
за спеціально створеною програмою-питальником у 80 населених пунктах
Закарпатської області. У науковий обіг уведено близько 2000 лексичних одиниць (зі
значною кількістю варіантів), зібраних автором самостійно. Дослідження доповнено
інформацією про респондентів, лінгвістичними картами, зразками усного мовлення
та покажчиком використання назв в українських говорах Закарпаття. Такий опис
розширює лексичний опис говірок Закарпатської області, аналіз комплексу назв з
аналізованої теми в українських говорах.
Аналіз тематичної групи подано за структурним принципом, тому
виокремлено такі лексико-семантичні групи: ЛСГ «назв воза та його частин»,
ЛСГ «назв саней та їх складників», ЛСГ «назв збруї та інших елементів запрягу
тварин», ЛСГ «назв, пов’язаних із комунікаціями». Унаслідок аналізу значеннєвих
особливостей визначено такі семантичні підгрупи: СП «назви видів возів»,
СП «назви короба воза», СП «назви основи воза», СП «назви осі воза», СП «назви
частин колеса», СП «назви упряжі», СП «назви ярма та його частин», СП «назви
предметів, пов’язаних із доглядом тяглової худоби», СП «агентиви», СП
«апелятивні вигуки», СП «найменування транспортних комунікацій», СП «назви
комунікації вантажів», СП «назви, що характеризують рух». Найменування
згруповано відповідно до логіко-понятійного принципу організації лексики.
У межах кожної лексико-семантичної групи визначено семеми, представлені
певною кількістю номенів. Виявлено різні види відношень між словами, що
реалізують системність тематичної групи.
У роботі вперше проаналізовано назви транспорту та комунікацій на лексико-
семантичному, етимологічному, словотвірному та ареальному зрізі. Простежено
територію поширення кожного номена, проведено паралелі з іншими говорами та
слов’янськими, неслов’янськими мовами. За можливості для увиразнення
діахронного аналізу надано інформацію про час фіксації лексеми писемними
пам’ятками української мови.
Представлено назви, пов’язані з традиційними видами транспорту та
комунікацій, в українських говорах Закарпаття у географічній проєкції шляхом
створення лінгвістичних карт. На основі картографованого матеріалу встановлено,


4
що назви утворюють мікроареали, відбувається диференціація мовного ландшафту.
Беручи до уваги інформацію з інших атласів, визначаємо, що ареал зафіксованих
назв поширюється на сусідні говори (також окремі неконтактні). Це підтверджує
думку про єдність діалектного континууму. Вживання аналізованих номенів під час
фіксації усного мовлення свідчить про володіння цією тематичною групою назв не
лише обмеженою кількістю мовців, що пов’язані з цією сферою. Таким
твердженням доведено загальновживаність більшості цієї лексики у номінативній
системі діалектного мовлення.
Встановлено, що найбільш чисельними є ЛСГ «назв воза та його частин», ЛСГ
«назв, пов’язаних із комунікаціями», ЛСГ «назв збруї та інших елементів запрягу
тварин». Найменш чисельною є ЛСГ «назв саней та їх складників». Визначено
причини більш чи менш активного поширення номенів, що розглядаються в роботі.
Ядром лексики є номени, успадковані від праслов’янської мови. Частина з них
є фонетичними варіантами до загальнонародних слів. Свідченням розвитку говірки є
наявність новотворів. Визначено основні шляхи поповнення тематичної групи
однолексемними назвами: словотворення, запозичення, семантичні трансформації.
У дисертації представлено й складені номінативні одиниці, що поповнюють
діалектну систему. Найчастіше вони є родовими назвами до видових. Таким чином
представлено гіперо-гіпонімічні відношення у структурі тематичної групи лексики.
Атрибутиви характеризують видові назви за різними параметрами. Зроблено спробу
структуризувати мотиваційні ознаки такої оцінки. Серед відношень, що виникають
між словами, визначено синонімічні, антонімічні та полісемічні зв’язки.
Найбільш активним способом збагачення тематичної групи лексики є
словотворення, а саме суфіксальний спосіб. Встановлено мотивувальну твірну
основу та форманти. Указано на причини такої мотивації. Найбільш продуктивним
визначено іменникове словотворення від субстантивної, ад’єктивної чи дієслівної
твірної основи. Встановлено ряди продуктивних та менш продуктивних суфіксів для
творення іменників чоловічого, жіночого, середнього родів. Визначено номени,
утворені за допомогою префіксального, флективного, постфіксального,
префіксально-суфіксального, префіксально-флективного словотворення,


5
представлено слова-композити та субстантивовані прикметники. Встановлено, що
твірними основами виступають номени праслов’янського та іншомовного
походження. Виокремлено слова-універби, що розглядаються на межі
словотворення та семантичних процесів під час нього. Встановлено, що універби
вживаються паралельно з атрибутивним словосполученням, є способом економії
мовних засобів.
Ще одним способом поповнення тематичної групи лексики транспорту та
комунікацій визначено запозичення від інших мов. Виявлено номени угорського,
німецького, польського, румунського, словацького, тюркського та іншого
походження. На підставі аналізу первинного значення зроблено висновок, чи слово
зазнало семантичної модифікації або ж функціонує без зміни семантики.
Встановлено, що деякі запозичені номени мовці вживають у говірках під впливом
української літературної мови.
Серед способів збагачення цієї групи назв виокремлено й семантичну
деривацію, що пов’язана з різними значеннєвими змінами. Унаслідок порівняння з
первісним значенням встановлено причини такої мотивації, визначено диференційну
сему, на базі якої трансформується значення. Із-поміж семантичних видозмін
виокремлено розширення, звуження, спеціалізацію, переосмислення значення.
Розширення значення сприяє активізації полісемічних процесів, звуження,
спеціалізація – термінологізації. Виявлено номени, під час творення яких
поєднуються кілька семантичних процесів. Перенесення значення відбувається на
основі подібності чи суміжності. Встановлено причини такого переосмислення.
Трапляються й випадки детимологізації та народної етимології. У процесі
дослідження виявлено велику кількість фонетичних, акцентних та граматичних
варіантів.
Загалом тематична група лексики містить слова-терміни, обмежені сферою
вживання, та загальновживані номени. Окремі слова входять до стійких
конструкцій.
Комплексний аналіз тематичної групи назв, пов’язаних із традиційними
видами транспорту та комунікаціями, в українських говорах Закарпаття разом із


6
картографованим матеріалом, простеженням ареального поширення та
відображенням у живому мовленні носіїв демонструє системність діалекту,
підтверджує важливість регіональних досліджень для поповнення лексичного
корпусу діалекту як способу розвитку української літературної мови.
Ключові слова: діалектна лексикологія, назви традиційних видів транспорту
та комунікацій, українські говори Закарпаття, тематична група лексики, лексико-
семантична група, семантична підгрупа, семема, системні відношення, ареал
поширення, мотивація, етимологія, словотворення, переосмислення значення,
запозичення.