Знайди книгу!

Опис:
Гуменний С. Л. Нелегальні міграційні процеси на польсько-радянському
кордоні (в адміністративних межах УСРР/УРСР) у 1921–1939 рр. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії в галузі знань
03 «Гуманітарні науки» за спеціальністю 032 «Історія та археологія». – Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки
України. – Київ, 2021.
Дослідження за темою дисертації виконувалось протягом 2017–2021 рр., в
межах наукової теми 16КФ046-06 «Актуальні проблеми історії країн Центральної та
Південно-Східної Європи» на кафедрі історії Центральної та Східної Європи
історичного факультету Київського національного університету імені Тараса
Шевченка та входить до наукових планів кафедри.
Дисертація присвячена дослідженню кордону між Республікою Польща та
Українською Соціалістичною Радянською Республікою (УСРР, з 1937 р. – УРСР), як
чинника політичної ескалації та нелегальних міграційних процесів між польською
та радянською державами під час його концептуального творення (теоретичного
обґрунтування польськими інтелектуалами), практичної делімітації та демаркування,
власне в контексті функціонування. Предмет дисертаційного дослідження
становлять нелегальні міграції на державному кордоні радянської України (з 1922 р.
у складі СРСР) з Польщею в 20–30-х рр. ХХ ст. Означена проблема незаконної
міграції чи переміщення товарів через державний кордон має цінне наукове,
дидактичне та методологічне значення, оскільки дозволяє знайти причини, які
спричинили не лише створення та двадцятирічне існування міжвоєнної Польщі, але
й стали поворотним пунктом в історії модерних українсько-польських та польсько-
російських відносин. До сьогодні територіальні стереотипи ІІ Речі Посполитої, а
зокрема її східного кордону («ризького кордону» у польській історіографії),
залишаються актуальними, впливаючи на самоідентифікацію населення регіону.


3



Під час роботи над дисертацією було проаналізовано історіографію та доступну
джерельну базу теми нелегальної міграції на польсько-радянському кордоні,
здійснено методологічні студії для визначення дефінітивного ряду теми
дослідження. У дисертації використані архівні джерела, з фондів Архіву актів нових,
Національного цифрового архіву, Центрального військового архіву та Архіву
прикордонних служб Республіки Польща, Електронної бібліотеки Центрального
розвідувального управління США, ресурсів Національної бібліотеки Республіки
Польща та бібліотек Варшавського, Ягелонського університетів, Університету імені
Марії Кюрі-Склодовської та Гуманітарно-природничого університету ім. Яна
Длугоша (Республіка Польща). Серед українських архівів опрацьовано фонди
Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України
(ЦДАВО), Центрального державного архіву громадських об’єднань (ЦДАГО),
Центрального державного історичного архіву (ЦДІАК), Галузевого державного
архіву Служби безпеки України (ГДА СБУ), Центрального державного історичного
архіву у Львові (ЦДІАЛ), обласних архівів у Тернополі, Хмельницькому, Вінниці,
Луцьку, Житомирі та Рівному, бібліотек університетів Києва, Львова, Тернополя,
Кам’янця-Подільського.
Дослідивши виникнення та розвиток процесів міграції (особистої чи масової,
маятникової та постійної, контрабандної або диверсійно-розвідувальної) на
польсько-радянському кордоні в період 1921–1939 рр., вдалося виокремити
хронологічні етапи розвитку державного кордону між Республікою Польща та СРСР.
Виділення етапів відбувалося в контексті аналізу факторів інтенсивності та
причинної зумовленості нелегального переміщення населення у зоні державного
кордону. Встановлено взаємозв’язок між певними етапами існування державного
кордону та соціальною структурою нелегальних мігрантів на ньому. Наприклад,
незаконні мігранти періоду селянських повстань проти колективізації (початок
1930-х рр.) та Голодомору 1932–1933 рр., переходили кордон переважно задля
забезпечення власного виживання, тоді як на початку 1920-х рр. (в часі «міграційної
кризи» 1921–1923 рр.) такі дії викликалися економічними потребами,
контрабандною чи військово-політичною діяльністю. Спільною рисою обох


4



максимумів незаконних міграцій на кордоні залишалася контрольована польською
чи радянською стороною диверсійно-розвідувальна (на етапі початку 1920-х рр.) або
шпигунська (у 1930-х рр.) діяльність та перманентне «пачкарство» (що виражалося у
доставці дефіцитних товарів, предметів розкоші, наркотичних і алкогольних
речовин), яке продовжувало існувати знаходячи покровителів в середовищі
злочинного світу, прикордонників або спеціальних служб.
Для коректного відображення соціальної вибірки дослідження, застосовано
методику комплексної класифікації груп нелегальних мігрантів та біженців на
польсько-радянському кордоні у 1921–1939 рр. за національним, територіальним
походженням, віком, залученням до контрабандної діяльності, інклюзивним
фактором, добровільністю чи вимушеною міграцією (викликаною співпрацею із
спецслужбами). Також дисертація здійснила кроки по встановленню масштабів
явища незаконної міграції. На основі опрацьованої джерельної бази, виявлено та
встановлено оригінальність близько тисячі прізвищ або псевдонімів нелегальних
мігрантів, нараховано (згідно офіційної статистики, лише за 1925–1930 рр.), за
неповними даними, 29 тис. випадків порушення режиму державного кордону.
Точніше визначення кількісних характеристик міграційних процесів на польсько-
радянському «ризькому» кордоні у 1921–1939 рр., актуалізує подальші дослідження
теми та розробку методології підрахунку, оскільки, окрім зафіксованих нелегальних
міграцій траплялися і непомічені прикордонниками випадки незаконного
переміщення, верифікація яких постає важливим завданням наукового дослідження.
Особливу увагу у дисертації присвячено політико-географічному зонуванню
польсько-радянського кордону у 1921–1939 рр., а також, розвитку процесів
усталення «збручанського кордону», як складової австрійсько-російського, австро-
угорсько-російського (1772–1918 рр.) і польсько-радянського (1921–1939 рр.)
державних кордонів. Здійснено порівняльну характеристику обох періодів існування
«збручанського кордону», вивчено специфіку делімітації та демаркування усієї
протяжності державного кордону між Республікою Польща та СРСР у період 1918–
1923 рр. Окрім цього, в процесі історичного опрацювання явища незаконної міграції,
увагу дослідника закономірно привернули методи диверсійно-розвідувальної


5



діяльності та залучення до них нелегальних мігрантів радянською та польською
стороною у 20–30-ті рр. ХХ ст., висвітлені через приклади: діяльності «Червоної
дванадцятки» (1921 р.), групи Ваушпасова, окремих шпигунів; Ловчинського
(1924 р.) та Ямпільського (1925 р.) інцидентів. Окремо розглянуто особливості
розвитку прикордонних формувань Республіки Польща (зокрема, Корпус охорони
прикордоння) і СРСР в досліджуваний період та посилення охорони власне
державного кордону.
Підсумовуючи, зазначимо, що польсько-радянський кордон 1918–1939 рр., був
об’єктом високого ідеологічного навантаження, та розглядався сторонами як
тимчасова міждержавна межа, що еволюціонувала від зручної площини для
диверсійно-розвідувального проникнення та ескалації міжнародних і
міжнаціональних стосунків до закритого кордону. Дослідження розвитку явища
нелегальної міграції на польсько-радянському кордоні, у 1920–1930-ті рр. дає
можливість простежити певний алгоритм існування «ризького кордону», оскільки
внутрішньо-політичні, соціально-економічні зміни в СРСР спричинили активізацію
нелегальної міграції, що, у свою чергу, супроводжувалося збільшенням гостроти
тоталітарного режиму, посиленням охорони та фактичним закриттям державного
кордону. Якісне та усестороннє дослідження питання нелегальних міграцій через
польсько-радянський кордон міжвоєнного періоду, має теоретичне та прикладне
значення у загальноєвропейському та українському контексті оскільки звертає увагу
на існування питання політичних та економічних біженців, взаємозумовленості
масових незаконних міграційних потоків із розвитком авторитарних,
антидемократичних режимів.
Ключові слова: нелегальна міграція, біженці, кордон, прикордонна зона,
Республіка Польща, СРСР, УСРР/УРСР, Голодомор 1932–1933 рр., «активна
розвідка», контрабанда, диверсійна діяльність, розвідка, Корпус охорони
прикордоння (КОП).