Знайди книгу!

Опис:
Басенко І. В. Образ німців на матеріалах щоденної українсько- та
російськомовної преси Києва (січень 1914 - грудень 1918 рр.). ‒ Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 «Історія України». ‒ Національний університет «Києво-
Могилянська академія», Київський університет імені Бориса Грінченка, Київ, 2020.
Національний чинник лежав в основі багатьох явищ Першої світової війни:
пропаганди, мобілізації, біженства й репресивної політики щодо «чужинців»,
врешті-решт ‒ деколонізації протиборчих багатоетнічних імперій. Для модерної
історіографії Великої війни актуальною є проблема національних відображень: як
спільноти уявляли себе, своїх союзників та ворогів. Чільне місце присвячено
Німеччині ‒ країні, що її переможці визнали винною у трагедії кровопролиття. На
сьогодні реконструйовано сприйняття німців у пресі, художній літературі,
агітматеріалах й візуальних джерелах держав Антанти. Однак, ці студії
здебільшого пропонують погляд метрополій: британський, французький,
російський або з США. Новітні дослідження мають переглянути цю
універсалістську парадигму і, натомість, деталізувати уявлення на периферії
імперій, позицію недержавних народів, самовизначення яких прискорила війна.
Німецька імперія була однією зі світових держав, чия військова, політична,
економічна активність впродовж 1914 ‒ 1918 рр. радикально вплинула на життя
населення українських земель. Питання образу німців у громадській думці на
українських теренах порушують вітчизняні й німецькі розвідки про переслідування
іноземців-колоністів, представлення союзу з Центральними державами в
українськомовній пресі та реакції населення на окупацію 1918 р. В продовження
згаданих студій ця робота розкриває уявлення про німців у щоденній пресі Києва
1914 ‒ 1918 рр. Об’єднання періодів війни та революції дає змогу простежити
тяглість національних стереотипів і, одночасно, зміну реакцій преси. Завдяки
комплексному аналізові газетних суджень встановлено вичерпну картину


сприйняття німців у Києві як центрі Південно-Західного краю, столиці УНР та
Української Держави. Зіставлення видань різного напряму і мови друку окреслює
ідеологічно розмаїтий, поліетнічний інформаційний простір міста. Студія пояснює
як політичні та національні переконання газет Києва визначили їхнє бачення
Німеччини. І навпаки, образ німців як «іншого» допомагає зрозуміти місцевий
образ «свого».
Джерельну базу роботи склали матеріали найбільших видань міста:
українськомовних ліберальних / соціалістичних «Ради» (1914), «Нової ради»
(1917‒1918), «Робітничої газети» (1917‒1918), «Народної волі» (1917) та
«Боротьби» (1918); російськомовних ліберальних («прогресивних») «Киевской
мысли» (1914‒1918), «Последних новостей» (1914‒1918) та «Южной копейки»
(1914‒1917, «Южная газета» з 05.07.1917), російських консервативних
«Киевлянина» (1914‒1918) та «Голоса Киева» (1918), російських
націоналістичного «Киева» (1914‒1916) і більшовицького «Голоса социал-
демократа» (1917). Діяльність преси прояснюють справи фонду Тимчасового
комітету у справах друку в місті Києві (ЦДІАК України, ф. 295), канцелярії
Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора (ф. 442), канцелярії
комісара Тимчасового уряду у м. Києві (ДАК України, ф. 292), Управління преси
та інформації Української Народної Республіки (ЦДАВО України, ф. 1113) та
Нiмецької вiйськової мiсiї на Українi, м. Київ. (ф. 2601).
Наукова новизна одержаних результатів:
‒ вперше у вітчизняній історіографії здійснено комплексне дослідження
образу німців у щоденній українсько- та російськомовній пресі Києва 1914 ‒ 1918
рр. В дисертації представлено маловивчену проблему сприйняття німців на
українських теренах в умовах Першої світової війни та Української революції.
‒ досвід київської преси розглянуто в контексті європейської атмосфери
напруження передвоєнного періоду 1914 р. Розмежовано побутові уявлення і
реакцію преси на міждержавні суперечності з Німеччиною. Встановлено
залежність оцінок від напряму і національних переконань видань: симпатія до
«німецької демократії» чи «прусської аристократії», неприязнь та заздрість до


«німця-суперника». Українська «Рада» не поділяла російської імперської амбіції
змагання з Берліном, конструювала національне «я» на протиставленні «відсталої»
Росії та інакшої «цивілізованої» Німеччини.
‒ простежено участь російськомовної преси Києва в антинімецькій газетній
кампанії Російської імперії 1914 ‒ 1917 рр. Усталений підхід до вивчення суто
образу ворога доповнено аналізом всього спектра уявлень. Це образ кайзера
Вільгельма ІІ, німецької влади та народу як винуватців війни; критика німецької
культури; боротьба зі стереотипом кращої німецької військової дисципліни й
техніки; образ звірства як засіб дегуманізації супротивника; проблема полону на
війні; риторика внутрішнього ворога та підривної роботи Берліна; нарешті, кліше
про Німеччину, що знесилюється як мотивація до перемоги. Встановлено, що
плюралізм газетних суджень завадив створенню однозначного портрета ворога.
Протиріччя зумовлювала зміна опису залежно від обставин, мети викладу, також ‒
полеміка правої і прогресивної преси, світоглядні розбіжності публіцистів, нарешті
‒ цензурний дозвіл будь-якої характеристики супротивника, що не шкодила
воєнному зусиллю. Навіть на піку воєнної агітації восени 1914 р. ситуативне
олюднення німців підважувало ефект очорнення. Опісля року війни повторення
поступово вихолостило образ звіра.
‒ висновки роботи уточнюють загальноприйняте припущення про тотожність
образу німців на теренах колишньої Російської імперії. Така оцінка справедлива
для періоду до 1917 р., коли газети функціонували в межах російського
інформаційного простору, а єдину українськомовну «Раду» було зупинено на час
війни. Однак, це твердження не відображає реалій революції 1917–1918 рр., коли
відроджена українськомовна преса сформувала осібне ставлення до німців.
Деталізовано регіональну російську кампанію 1914‒1918 рр. з дискредитації
українського руху як «німецької інтриги». Представлено еволюцію українських
поглядів: від вимушеного схвалення війни у серпні 1914 р. та революційної
оборони навесні 1917 р. ‒ до перегляду імперського образу «німця-ворога» восени
1917, надій на «німця-спільника» у захисті УНР від навали «великоросів-
більшовиків», нарешті ‒ суперечливих уявлень про «німецький порядок» в Україні

1918 р. Зіставлено судження поміркованих та радикально-лівих українських
публіцистів, російської правої, ліберальної та більшовицької преси.
‒ встановлено, що незважаючи на війну та революцію тривкими у київській
пресі виявились стереотипи німецької вдачі. Українсько- та російськомовні газети
погоджувалася щодо оцінки німецьких чеснот, прагнули наслідувати Німеччину ‒
кожна з груп ‒ у розбудові власної національної держави.
Практичне значення одержаних результатів. Робота стане в пригоді для
досліджень сприйняття німців на теренах України в ретроспективі та сучасності,
підготовки монографій, статей, посібників, присвячених проблемі національних
відображень, розробки тематичних навчальних курсів та лекцій для студентів
вищих навчальних закладів, а також як інформаційна складова сучасних
українсько-німецьких політичних і культурних заходів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним
дослідженням, в якому викладено авторський аналіз образу німців, що формувався
й відтворювався у пресі Києва 1914 ‒ 1918 рр.
Ключові слова: національні образи та стереотипи, образ німців, щоденна
українськомовна й російськомовна преса, Київ, Перша світова війна, Українська
революція 1917 ‒ 1918 рр.