Знайди книгу!

Опис:
Ігнатуша Г. О. Олександр Воронин (1926–2013 рр.): громадська і релігійна
діяльність. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 «Історія України». – Запорізький національний
університет, Запоріжжя, 2019.
Комплексно досліджено характер, зміст і суспільне значення громадської,
науково-просвітницької та релігійної діяльності українського журналіста, історика,
богослова, педагога Олександра Воронина (1926–2013 рр.).
Інтеграція України у світ спонукала до переосмислення ролі української
діаспори як невід’ємної складової у вітчизняній історії, до звернення уваги на
роль українських діячів громадського, національно-культурного життя.
Антропологізація історичної науки є трендом всієї євроатлантичної
історіографії останніх десятиліть. Виразнішим стає погляд до «осіб другого
плану», що проявляється збільшенням числа таких досліджень і
урізноманітненням ракурсів та масштабів вивчення. Історико-біографічні
дослідження дозволяють побачити постать, що досліджується в оточенні,
середовищі, суспільних змінах, тенденціях.
Тому звернення уваги до постаті Олександра Воронина, життєві шляхи
якого поєднали Україну зі світом, видаються нам надзвичай актуальними.
Дослідження його діяльності, життєвих та громадських позицій, творчого доробку
є засобом акумулювання знань про зв’язок українства у світі, його плідну
націєтворчість, усвідомлення та використання його досвіду.
Дисертацію виконано в межах науково-дослідної теми Запорізького
національного університету «Суспільно-церковні трансформації в Україні
ХІХ‒ХХІ ст.» (номер державної реєстрації – 0114U002661).
У науковій літературі відсутні спеціальні праці щодо постаті О. Воронина,
проте окремі аспекти його діяльності та діяльності осіб з його оточення знайшли
висвітлення в історіографії. Це створює основу для проведення джерельної 3
евристики та узагальнюючого історико-біографічного дослідження у контексті
вивчення історії України.
Джерельна база роботи є репрезентативною і цілком достатньою для
реалізації поставлених завдань. Розробка теми забезпечується комплексним
використанням різновидових джерел, передусім ‒ творчої спадщини О. Воронина,
документальних і наративних джерел з державних і приватних архівів, бібліотек,
періодичної преси України та української діаспори в США. Переважна більшість
джерел вперше введена до наукового обігу.
Робота ґрунтується на принципах системності, об’єктивності,
антропологізму, міждисциплінарності, мікроісторичного та просопографічного
підходів. Відповідно до них об’єкт дослідження ‒ О. Воронин ‒ розглядається як
«особа другого плану» в історії, що забезпечується теоретичними
напрацюваннями дослідників інтелектуальної біографії та біографічної історії.
Хронологічні рамки роботи визначені роками життя О. Воронина ‒ 1926–
2013 рр. У цих рамках умовно визначаємо два етапи: формування особистості:
1926‒1950 рр. та період творчої діяльності: 1950‒2013 рр.
Територіальні межі роботи співвідносяться з місцями життя та діяльності
О. Воронина, а також представників його родинного та інтелектуального
оточення в Україні та українській діаспорі.
Вперше здійснено системний аналіз життєвого і творчого шляху,
громадської та релігійної діяльності О. Воронина у контексті суспільно-
політичних, національно-культурних та релігійних процесів в Україні та
світі; висвітлено фактори формування особистості та етапи життєвого шляху
О. Воронина; розроблено питання впливу родини на формування світоглядних
орієнтирів і духовне становлення О. Воронина; визначено місце О. Воронина як
діяча «другого плану» у системі громадських, соціокультурних, релігійних
зв’язків української діаспори в США та України; розкрито концептуальні підходи
О. Воронина до історії Української Церкви, до її місії у світі, до системи
шкільного виховання, до організації книговидавництва «Воскресіння», створення
авторських видань; з’ясовано сутність оригінальної концепції О. Воронина щодо 4
шляхів досягнення миру і злагоди та перспектив суспільного розвитку України і
світу; проаналізовано зміст науково-історичної, журналістської, богословсько-
педагогічної, видавничої, благодійницької творчості О. Воронина; встановлено
особистий практичний внесок О. Воронина у збереження та примноження
колективної пам’яті українського народу, державне, національно-культурне і
духовно-релігійне відродження України; показано унікальність і типовість
життєвого прикладу О. Воронина, як представника української діаспори у США,
для розбудови незалежної України; введено до наукового обігу корпус нових
джерел з історії української політичної еміграції після Другої світової війни та
взаємодії її з Україною; зібрано і укладено бібліографію праць О. Воронина.
Було поглиблено характеристики впливу державно-політичних систем,
урядів, еліт на творчу діяльність української інтелігенції; усвідомлення діаспори
як невід’ємної частини українського народу; увагу істориків до імен активних, але
недостатньо відомих діячів громадського і релігійного руху української діаспори;
вивчення громадських ініціатив «осіб другого плану» у сфері української
національної культури, формування церковної єдності, актуалізації гострих
питань української історії, їх творчої спадщини.
У дослідженні уточнено вектори громадської активності української
діаспори через висвітлення кола інтересів О. Воронина і його громадської та
релігійної діяльності; специфіку функціонування громадських і релігійних
формувань діаспори у розбудові незалежної України.
Особистий внесок здобувача полягає у самостійному визначенні сутності
дисертаційного питання, встановлені і опрацюванні комплексу джерел і
літератури, розв’язанні завдань дисертаційного дослідження, обґрунтуванні його
положень і висновків.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у осмисленні
гуманістичних громадсько-політичних і християнських ідей та практичної
значущості діяльності О. Воронина, як типового представника «осіб другого
плану», серед громадських і релігійних діячів української діаспори у США другої
половини ХХ‒ХХІ ст. Це практичне значення проявлене включенням наукової, 5
публіцистичної, богословсько-педагогічної спадщини О. Воронина в історичні
студії. Факти і узагальнення дисертаційного дослідження можуть бути
використані при розробці спеціальних та узагальнюючих праць, навчальних
курсів з історії України, всесвітньої історії, історії рідного краю у системі вищої та
середньої освіти. Вони можуть бути застосовані представниками органів
державної влади, самоврядування, громадських і церковних організацій при
роботі, спрямованій на організацію міжнародної співпраці.
Засобом характеристики діяльності О. Воронина висвітлюються визначальні
риси та особливості суспільних трансформацій, які були невід’ємною часткою
життєвих реалій ХХ ‒ початку ХХІ ст.
Охарактеризовано життєвий шлях та утвердження світоглядних пріоритетів
О. Воронина. Реконструйовано біографічні відомості про О. Воронина, визначено
фактори формування його особистості і релігійної складової світогляду на тлі
широких суспільно-політичних і локальних умов та впливів найближчого
оточення. Показано типовість його долі для значної частини покоління українців,
народжених у 20-х рр. ХХ ст.
Встановлено особливості духовного світу, творчих зв’язків і світоглядних
позицій, ґрунтованих на ідеях української національної та християнської і
православної єдності, спрямованих на національно-державне і культурне
відродження України.
Охарактеризовано поле громадської та релігійної активності О. Воронина,
напрямки і здобутки у сферах діяльності: науково-історичній, журналістській,
богословській, педагогічній, видавничій, благодійницькій. Розкрито самобутність
його творчості, суголосність і резонансність його ідей ідеям кращих
представників української діаспори хвилі політичної еміграції з України після
Другої світової війни. Показано жертовність його служіння народові України.
Стверджується органічність поєднання національно-патріотичної,
громадської та релігійної складових його творчої діяльності. Показано, що
діяльність О. Воронина сприяла руйнуванню радянських міфів, формуванню
зв’язків між діаспорою та Україною, утвердженню історичної правди про ключові події національної історії: українську національну революцію 1917‒1921 рр.,
Голодомор 1932‒1933 рр., політичні репресії 20‒80-х рр. ХХ ст., правозахисний рух
та ін. О. Воронин активно сприяв відновленню історичної пам’яті про українську
національну еліту та громадян, репресованих радянським режимом,
громадянському пробудженню, духовному відродженню українців, утвердженню
автокефалії української церкви та її всеукраїнської єдності.
Охарактеризовано внесок О. Воронина у популяризацію творчої спадщини та
увічнення пам’яті українських письменників О. Кобця і В. Стеблика. Показано
втілення ним протягом 1993‒1998 років проекту створення Літературно-
меморіального музею братів Вараввів і передачі в Україну батьківської
бібліотеки, які зайняли гідне місце у гімназії № 2 імені Івана Франка м. Канева.
Визначено роль О. Воронина як основного фундатора і благодійника у
будівництві православного Свято-Вознесенського храму у м. Каневі
(2001‒2007 рр.) на місці зруйнованої більшовиками козацької церкви.
Інтелектуальний доробок О. Воронина та зміст його громадської та
релігійної діяльності не втратили свого значення у сучасному житті України.
Ключові слова: О. Воронин, громадська і релігійна діяльність, національні
традиції, діаспора, колективна пам’ять, українське відродження, автокефалія,
Українська православна церква.