Ораторсько-проповідницька проза і величальна поезія другої половини ХІІІ – середини ХVІ ст.: ґенеза, художня специфіка
Аліна Круглій / історичнадисертація
Опис:
2
АНОТАЦІЯ
Круглій А. М. Ораторсько-проповідницька проза і величальна поезія
другої половини ХІІІ – середини ХVІ ст.: ґенеза, художня специфіка. –
Кваліфікаційна робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.01.01 «Українська література».
– Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства
освіти і науки України. – Київ, 2016.
У дисертації здійснено комплексний аналіз ґенези і художньої
специфіки ораторсько-проповідницької прози та величальної поезії доби
Пізнього українського Середньовіччя (друга половина ХІІІ – середина
ХVІ ст.). Досліджено методологію їх вивчення в модерному науковому
дискурсі, визначено специфіку історико-літературних обставин творення і
суспільної місії літератури Пізнього Середньовіччя, закцентовано увагу на
наукових стратегіях її інтерпретації. Доведено, що аналізований період був
переломним у розвитку Русі-України і Східної Європи загалом, яку охопили
масштабні суспільно-політичні, державні, економічні, етнічні, культурні,
ментальні, духовні зміни й трансформації. Це був перехід від Середньовіччя
до Ренесансу, що супроводжувався утвердженням національностей, їх
ідентичностей, основ державності.
Представлено комплексне бачення художньої специфіки ораторсько-
проповідницьких і величальних творів. Аналізовані тексти Пізнього
українського Середньовіччя синтезували риси традиційної візантійсько-
болгарської проповіді та проповідницьких текстів епох Раннього і Високого
Середньовіччя, сповнивши їх власними рисами і характеристиками, зокрема
новим змістом, актуальним для часів бездержавності Русі-України. У
дисертації доведено, що ідейно-тематичний спектр і художня специфіка
ораторсько-проповідницької та величальної літератури доби зумовлена
особливостями національного життя і характеру, формуванням політичних,
культурних, церковних стосунків із Угорщиною, Польщею, Австрією,
Німеччиною.
Увагу закцентовано на визначальній ролі для Пізнього українського
Середньовіччя ораторсько-учительної літератури, зокрема творів Серапіона Володимирського, Кирила ІІ, Максима, Петра Ратенського. У роботі
простежено трансформацію києворуських ідей теоцентризму і
христоцентризму, які в досліджуваних текстах набувають яскраво виражених
особистісних характеристик.
Проаналізовано образ вітчизняної трагедії у творчості Серапіона,
концептуальний простір проповідей київських митрополитів, духовні
пріоритети Григорія Цамблака. Встановлено ґенезу й мистецьку своєрідність
величальних поетичних творів митрополитів Кипріяна та Григорія Цамблака,
схарактеризовано модель образу автора у «Слові о Лазаре†воскресеніи»,
концепт героя в поетичних величальних творах. Ораторсько-проповідницька
проза доби Пізнього Середньовіччя успадкувала і творчо розвинула традиції
Раннього і Високого Середньовіччя, наповнила їх новими ідеями й темами
доби. Активно застосовується стиль «плетіння словес», посилюється
емоційність, риси психологізму, дається усвідомлення особистості,
акцентується на покаянні. Вперше трагедія держави виводиться з трагедії
окремої особистості, її численних гріхів.
Ключові слова: література Пізнього українського Середньовіччя,
ораторсько-проповідницька проза, величальна поезія, ґенеза, художня
специфіка, митрополит, духовні пріоритети, модель образу автора, концепт
героя.
2
АНОТАЦІЯ
Круглій А. М. Ораторсько-проповідницька проза і величальна поезія
другої половини ХІІІ – середини ХVІ ст.: ґенеза, художня специфіка. –
Кваліфікаційна робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.01.01 «Українська література».
– Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства
освіти і науки України. – Київ, 2016.
У дисертації здійснено комплексний аналіз ґенези і художньої
специфіки ораторсько-проповідницької прози та величальної поезії доби
Пізнього українського Середньовіччя (друга половина ХІІІ – середина
ХVІ ст.). Досліджено методологію їх вивчення в модерному науковому
дискурсі, визначено специфіку історико-літературних обставин творення і
суспільної місії літератури Пізнього Середньовіччя, закцентовано увагу на
наукових стратегіях її інтерпретації. Доведено, що аналізований період був
переломним у розвитку Русі-України і Східної Європи загалом, яку охопили
масштабні суспільно-політичні, державні, економічні, етнічні, культурні,
ментальні, духовні зміни й трансформації. Це був перехід від Середньовіччя
до Ренесансу, що супроводжувався утвердженням національностей, їх
ідентичностей, основ державності.
Представлено комплексне бачення художньої специфіки ораторсько-
проповідницьких і величальних творів. Аналізовані тексти Пізнього
українського Середньовіччя синтезували риси традиційної візантійсько-
болгарської проповіді та проповідницьких текстів епох Раннього і Високого
Середньовіччя, сповнивши їх власними рисами і характеристиками, зокрема
новим змістом, актуальним для часів бездержавності Русі-України. У
дисертації доведено, що ідейно-тематичний спектр і художня специфіка
ораторсько-проповідницької та величальної літератури доби зумовлена
особливостями національного життя і характеру, формуванням політичних,
культурних, церковних стосунків із Угорщиною, Польщею, Австрією,
Німеччиною.
Увагу закцентовано на визначальній ролі для Пізнього українського
Середньовіччя ораторсько-учительної літератури, зокрема творів Серапіона Володимирського, Кирила ІІ, Максима, Петра Ратенського. У роботі
простежено трансформацію києворуських ідей теоцентризму і
христоцентризму, які в досліджуваних текстах набувають яскраво виражених
особистісних характеристик.
Проаналізовано образ вітчизняної трагедії у творчості Серапіона,
концептуальний простір проповідей київських митрополитів, духовні
пріоритети Григорія Цамблака. Встановлено ґенезу й мистецьку своєрідність
величальних поетичних творів митрополитів Кипріяна та Григорія Цамблака,
схарактеризовано модель образу автора у «Слові о Лазаре†воскресеніи»,
концепт героя в поетичних величальних творах. Ораторсько-проповідницька
проза доби Пізнього Середньовіччя успадкувала і творчо розвинула традиції
Раннього і Високого Середньовіччя, наповнила їх новими ідеями й темами
доби. Активно застосовується стиль «плетіння словес», посилюється
емоційність, риси психологізму, дається усвідомлення особистості,
акцентується на покаянні. Вперше трагедія держави виводиться з трагедії
окремої особистості, її численних гріхів.
Ключові слова: література Пізнього українського Середньовіччя,
ораторсько-проповідницька проза, величальна поезія, ґенеза, художня
специфіка, митрополит, духовні пріоритети, модель образу автора, концепт
героя.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.