Знайди книгу!

Опис:
Назарков В.К. «Особливості політичних трансформацій у країнах
Аравійського півострова. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за
спеціальністю 23.00.02 «Політичні інститути та процеси». – Київський
національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки
України, Київ, 2021.
Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що глобалізаційні
виклики впливають на країни Аравійського півострову і ззовні. Це пов’язано з
тим, що ключові західні держави світу (тісна співпраця в межах міжнародних
організацій, запобіганню тероризму) спонукають до поступової трансформації і
оновлення політичних систем в аравійських країнах. Хоча, безумовно, це
відбивається не лише на політико-економічних, але і на соціально-гуманітарних
аспектах (освіта, гендерні відносини, система охорони здоров’я, безробіття
тощо) існування досліджуваного регіону.
Відповідно, метою даного дисертаційного дослідження є комплексне
висвітлення специфіки політичних трансформацій в країнах Аравійського
півострова
Об’єктом дослідження стали держави Аравійського півострова, а
предметом дослідження – політичні трансформації у країнах досліджуваного
регіону.
В результаті комплексного та систематичного висвітлення, було уточнено
соціально-політичну специфіку країн Аравійського півострова, яка полягає в
тому, що, на відміну від інших арабських країн, в них доволі сталі традиції
державотворення (наявність потужної політичної еліти через правління кланів),
що спричиняє проблему для істотних трансформацій як загалом внутрішньої і
зовнішньополітичного вектору, так і модернізацій різного роду політичних
інститутів, зокрема.


3



Визначено було, що до політично-економічних особливостей країн
досліджуваного регіону відноситься той факт, що майже всі вони мають досить
високий рівень ВВП, що, на відміну від інших арабських держав, дозволяє
аравійським країнам фактично одноосібно розвивати власну економічну сферу
життя та втілювати різного роду фундаментальні проекти, при цьому не
послуговуючись ресурсами тих чи інших глобальних фінансових інституцій і
організацій. В цьому плані самі ці держави є і можуть бути донорами різного
роду міжнародних соціально- гуманітарних проектів.
Водночас, вищезазначене все ж має свою відмінність в контексті динаміки,
а також векторах соціального-політичного розвитку цих країн. Втім, можна
спостерігати наступні аспекти політичної модернізації в державах цього
регіону: удосконалення правових національних систем, розширення різного
роду усталених політичних традицій у відповідності до сучасних вимог
загальнолюдського існування, виявлення нових функцій політичної системи,
збільшення проявів плюралізму у політичному житті, а також механізмів тих чи
інших форм участі населення держави у суспільному бутті
Також в дисертаційній праці виявлено ключові причини і фактори
проведення трансформацій політичних систем на Аравійському півострові, яке
пов’язано з процесом глобалізації і появою ліберальних рухів, що
супроводжувалося в межах країн цього регіону як інтеріорними, так і
екстеріорними змінами. Як результат це призвело до модернізації політичних
систем у досліджуваних країнах наближено відповідно до західних, світових
стандартів.
Було розкрито, що особливостями політичних трансформацій в державах
Аравійського півострова є низка моментів: по-перше, політичні трансформації,
хоча і відбулися через ухвалення законодавчих ініціатив у соціально-політичній
площині, проте нерідко вони і наразі носять лише декларативний характер; по-
друге, політичні трансформації у досліджуваному регіоні, які спричинилися
глобалізаційними викликами, сприяли лібералізації різного роду політичних
процесів, а також підвищенню рівня освіти, науки та ролі і значенню жінки у


4



соціумі; по-третє, такі політичні трансформації уможливили поглиблення
діалогу та взаємопорозуміння між керівництвом провідних світових країн та
лідерів аравійських держав.
Дисертантом в процесі роботи над даною працею встановлено три
тенденції, які сприяли проведенню політичних трансформацій в аравійських
країнах: по-перше, західні країни все більше розуміють неможливість повної
трансляції власних політичних ідеалів і цінностей в політичні системи цих
країн; неспроможність Заходу повного перенесення власних моделей
політичних систем обумовлена не лише наявністю сталих традицій в країнах
цього регіону, а і наявністю власної історії формування і розробки
трансформаційних процесів у політичному бутті; хоча прийнято вважати саме
західну політику з її багатогранністю як взірець для всього світу, однак
сприймати їх аравійськими країнами як такими, що є абсолютно вірними для
політичних трансформацій є доволі суперечливе і неоднозначно.
Обґрунтовано особливості і важливість освітньої реформи в аравійських
країнах, яка безперечно стосується не лише теперішнього стану соціально-
політичного життя аравійських країн, а й і їх майбутнього. Саме на рівні
освітньо-наукових закладів почала відбуватися активна взаємодія з
європейськими та американськими відповідними закладами, запрацювала
система академічної мобільності викладачів, студентів і науковців, що свідчить
вже не про «замкнутість», а про «відкритість» цієї сфери суспільства у
досліджуваному регіоні. На основі такої тісної співпраці з іноземними науково-
освітніми установами, розширилась інфраструктура університетів і науково-
дослідних закладів, а випускники аравійських університетів стають дедалі
більш конкурентоспроможними на ринку праці і у західних країнах.
У дисертації було доведено фундаментальну важливість реформи в
гендерній політиці, яка змінило не лише розуміння значення жінки у соціумі
країн Аравії, але і ролі її в контексті формування і функціонування політичних
процесів і політичних інститутів. еформа ця полягала в тому, що жінка почала
розумітись і ідентифікуватися вже не об’єктом, а суб’єктом політичного життя,


5



відзначаючи все більш зростаюче її значення у формуванні власної політичної
еліти. Важливим стало те, що в Конституціях аравійських країн було закріплено
гендерну рівність, повагу до прав жінок і забезпечення їх фундаментальних
свобод в усіх сферах соціально-політичного буття. Відповідно, наголошено, що
найбільш ефективними в цьому контексті є реформи проведені урядом
Еміратів, який ще у 2009 році ухвалив на державному рівні Жіночу програму
Лідерства, в якій передбачалося створення окремої системи різного роду
закладів, центрів, навчальних і культурних інституцій, а також впроваджено
досить немалу кількість вакантних посад для жінок в еміратах. Відзначено, що
наразі реформа у повному своєму функціонуванні має ще майбутнє, адже
ефективність її здійснення в країнах досліджуваного регіону залежить від
спроможності суспільств цих держав адаптуватись і трансформуватись в цьому
напрямку відповідно до глобалізаційних запитів, які досить часто контрастують
усталеному світогляду та розумінню ісламського суспільства, особливо коли це
стосується таких понять як рівність, толерантність, свобода особистості та
справедливість. Через це уряди і суспільство досліджуваних держав і понині
перебувають у ситуації дилеми та виваженого вибору між традиційними
уявленнями про роль жінки у цих суспільствах і західному, глобалізаційному її
сприйняттю.
Детального і комплексного аналізу отримало висвітлення особливостей
міждержавних стосунків на Аравійському півострові. Відповідно, виявлено, що
Бахрейн приймає активну участь у діяльності РСАДПЗ та інших арабських
міждержавних організацій, проте присутні були конфліктні ситуації з рядом
країн Аравійського півострова, а саме з Катаром і Саудівською Аравією. Поряд
з цим, встановлено, що досить тісні міжнародні стосунки дана країна має з
такими західними державами як Великобританія та США; з останньою, зокрема
навіть був підписаний договір про розміщення військової бази на території
Бахрейну. Разом з тим виявлено, що до постбіполярного періоду зовнішня
політика Катару характеризується активною діяльністю у різного роду
політичних конфліктах близькосхідного регіону. Проте з 1990 р. і по сьогодні


6



здебільшого спостерігається її роль як посередника у різного роду протиріччях
між країнами Аравійського півострова. Особливою прикметою її діяльності у
Катарі є активне залучення спортивної дипломатії. Розкрито специфіку
функціонування зовнішньополітичного вектору в Омані, яка полягає в тому,
що здебільшого в ній акцент робиться саме на країнах арабо-мусульманського
світу, зокрема країн Аравії. Втім активне також співробітництво здійснюється з
рядом країн Далекого Сходу. Особливістю зовнішньої політики Кувейту є те,
що крім усталеного політико-економічного аспекту, велике значення займає
гуманітарна сфера.
У міжнародному плані, дана держава Аравійського півострова є лідером з
гуманітарної допомоги країнам, що розвиваються, або тим які опинилися в
складних політичних обставинах (Сирія). Єменська зовнішня політика, на
відміну від Кувейту, хоча і не приділяє достатньої уваги гуманітарної
діяльності, проте намагається її здійснювати виключно у мирних,
конструктивних формах. Це проявляється як у мирному співіснуванні як з
сусідами-державами по Аравійському півострові (Саудівська Аравія). В свою
чергу доведено, що ОАЕ від самого початку проголосила себе у контексті
регіональних стосунків як миролюбну країну, проте неодноразово
спостерігалися конфлікти з Іраном за суперечливу територію.
Також було розкрито основні напрями політичного співробітництва
держав Аравійського півострова з державами «Великої сімки» та «Великої
двадцятки»» та досліджено трансформації і ключові аспекти взаємодії
аравійських країн з найбільш потужними світовими міждержавними
організаціями – G7 і G20. Зокрема, встановлено, що що глобалізаційні процеси,
які сприяли поглибленню співробітництва між державами досліджуваного
регіону і вищезазначеними організаціями у фінансово-економічній сфері стали
каталізатором того, що перші почали ухвалювати і впроваджувати реформи
стосовно покращення законодавства у цьому плані та імплементації відповідно
до загальноприйнятих стандартів.


7



Ключові слова: політичні трансформації, країни Аравійського півострова,
політичні відносини, політичні реформи, міждержавні стосунки, гендерна
політика.