Знайди книгу!

Опис:
АНОТАЦІЯ
Куліков В. О. Підприємства й суспільство в заводських і шахтарських
поселеннях Донбасу та Придніпровʼя в 1870–1917 рр. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – історія України (Історичні науки). Харківський
національний університет імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки
України; Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Міністерства освіти і науки України, Харків, 2021.
На основі архівних та опублікованих джерел дисертація пояснює складний
характер відносин містотвірних підприємств із мешканцями заводських і
шахтарських поселень Донбасу та Придніпровʼя. У ній висвітлено передумови
виникнення заводських і шахтарських поселень, подано нарис історії
містотвірних підприємств і заснованих ними поселень, розкрито механізми, що
їх застосовували роботодавці, щоб завоювати лояльність працівників, і
проаналізовано, наскільки їм це вдалося; у пропонованій дисертації також
досліджено вияви нелояльності робітників і з’ясовано їхні причини.
Відносини між підприємствами й суспільством розглянуті в контексті
взаємин зацікавлених сторін, як-от власників підприємств, найманих
управителів, робітників, державної влади, місцевої аграрної еліти, дрібних
підприємців. Дисертація показує заводські й шахтарські поселення як простори
різноманітних, часто суперечливих інтересів, зосереджуючи увагу на нерівних
владних відносинах між основними а́кторами. Загальним макроісторичним тлом
історії промислових поселень регіону в ній є процеси індустріалізації та
соціальної й економічної модернізації.
Дисертація складається із шести розділів; її структура ґрунтується на
проблемному принципі. У першому розділі розглянуті історіографія проблеми,
джерельна база, використана методологія й методи дослідження. Другий розділ
розкриває передумови виникнення заводських і шахтарських поселень, подає


4
загальний нарис історії містотвірних підприємств та заснованих ними
робітничих поселеннях. У третьому розділі встановлені основні зацікавлені
сторони, які визначали розвиток робітничих поселень, і досліджена історія
становлення представницьких та професійних організації промисловців і
робітників. Четвертий розділ подає соціальний портрет заводських і
шахтарських поселень Донбасу та Придніпров’я, описуючи демографічну
структуру, професійний склад, етнічні та мовні особливості їхніх мешканців і
пояснюючи суперечливі процеси соціальної конвергенції та фрагментації. У
п’ятому розділі вивчені матеріальні стимули, що їх практикували містотвірні
підприємства, щоб завоювати лояльність працівників; про форми вияву
нелояльності робітників ідеться в шостому розділі.
Територіальними межами дослідження є Донбас та Придніпров’я, які
становили більшу частину промислового району, що його сучасники називали
Південним гірничопромисловим районом, або просто Півднем Росії. Наприкінці
ХІХ ст. цей регіон став основною металургійною та вугільною базою Російської
імперії. Адміністративно дослідження сфокусоване на Бахмутському,
Слов’яносербському та Катеринославському повітах Катеринославської
губернії, що були місцями високої концентрації заводських і шахтарських
поселень. Робітничі поселення Донбасу та Придніпров’я досліджуємо на тлі
загальноімперських і глобальних історичних процесів.
Хронологічні межі дисертації охоплюють часовий відтинок між 1870 та
1917 рр.: від створення перших заводських і шахтарських поселень приватними
або публічними компаніями до зупинення діяльності більшості підприємств
унаслідок політичної та економічної кризи й початку масової націоналізації
містотвірних підприємств більшовиками.
Методами дослідження є низка загальнонаукових та спеціально-
історичних методів, як-от наративний, порівняльний, метод типологізації,
структурний аналіз. Робота ґрунтується на сполученні методу вивчення окремих
прикладів (case study) з макросоціоекономічним аналізом процесів у регіоні та
країні загалом. За сукупністю дослідницьких питань і методології дослідження


5



можна схарактеризувати як міждисциплінарне. Воно зачіпає предметні поля
економічної й соціальної історії, історичної урбаністики, демографії,
конфліктології тощо.
Автор виносить на захист низку основних положень. Він стверджує, що
заводські та шахтарські поселення були важливим складником індустріального
капіталізму, ставши одним із його символів. На Донбасі та Придніпров’ї масова
поява таких поселень припадає на 1870–1880-ті роки, але їхній розвиток
перервано економічною й політичною кризою 1916–1918 рр., що призвела до
закриття містотвірних підприємств та їхньої націоналізації. Важлива роль
заводських і шахтарських поселень в економічних та соціальних трансформаціях
спричинили велику зацікавленість дослідників до їхнього вивчення, однак як
соціальну інституцію на основі матеріалів щодо Донбасу та Придніпров’я
науковці їх не розглядали.
Дисертація показує, що заводські та шахтарські поселення були покликані
забезпечити робочою силою промислові підприємства, які виникали поблизу
природних ресурсів і поза межами наявних урбаністичних центрів. Соціальні ідеї
мали значення в цих процесах, але основна причина виникнення таких поселень
– економічна. Їхній розвиток можна пояснити законами розвитку економічних
організацій.
Автор аргументує, що основними зацікавленими сторонами, що виникали
навколо заводських та шахтарських міст, були власники містотвірних компаній,
наймані управителі, робітники та їхні сім’ї, інші жителі поселень, регіональна
влада, а також сусідні аграрні спільноти. Кожна з цих груп, у свою чергу, не була
гомогенна, тому різні її учасники могли мати відмінні, подекуди конфліктні
інтереси.
Щоб залучати робітників і завойовувати їхню лояльність, містотвірні
підприємства виробляли систему стимулювання праці, що мала монетарні та
немонетарні елементи, як-от корпоративне житло та рекреаційні об’єкти.
Стратегія більшості містотвірних підприємств щодо завоювання лояльності


6
робітників полягала в заохоченні невеликої частини кваліфікованих робітників і
фактичному ігноруванні запитів некваліфікованих.
Між тим, формами нелояльності працівників були полишення
підприємств, опортунізм, скарги, страйки. У перші десятиліття становлення
модерної промисловості на Півдні Росії (1870–1890-ті) трудові конфлікти мали
чітко виражений традиційний характер із властивими їм спонтанністю,
емоційністю та бунтарством. На початку ХХ ст. зростає робітнича солідарність і
страйки на окремих підприємствах перетворюються на колективні, робітничий
рух політизується, стаючи постійним компонентом трудових відносин.
На основі вивчених матеріалів, автор стверджує, що за сучасними
стандартами умови життя та праці більшості населення заводських та
шахтарських поселень були жахливі, проте вони були не гірші за умовами життя
більшості населення сусідніх міст і сіл. До того ж емпіричні дані свідчать про
загальне поліпшення умов життя і праці мешканців робітничих поселень
упродовж 1870–1917 р.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що попередні дослідження
шахтарських поселень Донбасу та Придніпров’я в імперську добу переважно
були зосереджені на унікальності таких поселень, тому в них нехтували ширшим
просторовим та історичним контекстами. Однак порівняльний та
контекстуальний аналіз може сприяти ліпшому розумінню соціальних процесів
у промислових містах, а також історичної ролі та значущості робітничих
поселень.
Результати пропонованого дослідження сприяють поглибленню наших
знань про природу промислових мономіст загалом, надають нову інформацію
для ліпшого розуміння влади й опору, лояльності та авторитарності в
індустріальних спільнотах. Дослідження також пояснює історичну роль і вплив
заводських та шахтарських поселень на формування й розвиток індустріального
суспільства.
Результати дослідження поглиблюють наші знання про еволюцію відносин
між бізнесом, найманими управителями й робітництвом Донбасу та


7



Придніпров’я впродовж індустріалізації. Воно сприяє ліпшому розумінню
проблеми «принципал-агент», а також складнішому та критичнішому
осмисленню розвитку взаємовідносин між державою, бізнесом і працею.
Дослідження виходить за межі традиційного розуміння мотивів реалізації
бізнесом соціальних програм у категоріях благодійності, приділяючи увагу
джерелам корпоративної соціальної відповідальності.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що його
результати можуть бути використані в розробленні рекомендацій щодо
індустріальної культурної спадщини в колишніх і сучасних українських
промислових мономістах.
Наукова новизна отриманих результатів дисертації полягає в тому, що
автор уперше здійснив комплексний аналіз історії заводських і шахтарських
поселень Донбасу та Придніпров’я, сполучивши метод вивчення окремих
прикладів (case study) з макросоціоекономічним аналізом процесів у регіоні. Він
показав процес виникнення й розвитку робітничих поселень, порівнявши
Юзівку, Горлівку та поселення при Дніпровському заводі. Дисертація
узагальнює підходи до термінології й визначив типові риси заводських та
шахтарських поселень. Автор дослідив з огляду на зацікавлені сторони, їхні
внутрішньо- та міжгрупові конфлікти взаємини між підприємством і
суспільством заводських та шахтарських поселень. Він простежив вияви
асиметрії інтересів власників бізнесу та найманих управителів, показав, як
розвʼязували такі проблеми власники підприємств. Також, він розглянув з
погляду дифузності влади й багатовимірності владних відносин, а також з
урахуванням культурних і символічних чинників влади відносини між
містотвірними підприємствами й залежними від них спільнотами. З огляду на
концепції мотивування до праці у дисертації проаналізовано способи завоювання
лояльності робітників. Дисертація визначає основні демографічні
характеристики населення робітничих поселень. Сполучивши концепцію
«виходу»/«голосу» Альберта Гіршмана та теорію повсякденного спротиву, автор
вивчив вияви нелояльності робітників. Він здійснив мікроаналіз прикладів


8
історій заводських та шахтарських поселень, завдяки якому зміг проникнути
«всередину» трудових конфліктів і відновити логіку їхнього розвитку, мотиви
тих чи тих дій робітників, з одного боку, і підприємців та представників
адміністрації підприємства, з другого. Дисертація подає порівняльний аналіз
умов життя в заводських та шахтарських поселеннях з умовами життя в сусідніх
містах та селах.
Ключові слова: заводські та шахтарські поселення, мономісто,
корпоративне місто, Юзівка, Кам’янське, Горлівка, Донбас, Придніпров’я,
Південь Росії, індустріалізація, ХІХ – поч. ХХ ст.