Знайди книгу!

Опис:
Початки формування Русі: хронологічна і географічна локалізація процесу у дискусіях сучасних істориків / О. Щодра // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2018. — Вип. 12. — С. 57-80. — Бібліогр.: 66 назв. — укр.



Боротьба за історичну спадщину Київської Русі активно використовується в інформаційній війні Росії проти України. Сучасні російські історики, заперечуючи сам факт існування української нації та її державності, наслідують імперську історичну схему М. Карамзіна, у якій Руська держава (Київська Русь) виступає невід’ємною частиною історії Росії. Для обґрунтування більш ніж сумнівних історичних прав Росії на спадщину Русі вони використовують літописну легенду про «прикликання варягів» і створену на її основі норманську теорію. Згідно з нею Русь заснували скандинави у 862 р., а її перший центр розташовувався на півночі Східної Європи — в басейні Волхова (версія Ладозького каганату). Цю теорію, що була створена у ХVІІ шведськими істориками для легітимізації шведської експансії на південно східному узбережжі Балтики, пізніше розвивали їхні німецькі колеги для обґрунтування споконвічного культуртрегерства германців на теренах Східної Європи. Отже, від самого початку норманізм являє не так наукову, як політичну доктрину. Історичну схему історії Росії М. Карамзіна і норманську теорію, як її складову, свого часу аргументовано критикував М. Грушевський. Він відстоював концепцію Руської середньовічної імперії з центром у Києві. На думку вченого, Ростово Суздальська земля, на якій згодом почала формуватися Московська держава (Росія), була однією із приєднаних київськими князями колоніальних провінцій. Український історик доводив наукову неспроможність версії про шведське походження назви «русь», про заснування Русі і правлячої династії літописним Рюриком. Сьогодні наукову доказовість цих аргументів ставлять під сумнів навіть самі норманісти. Ґрунтовної критики також зазнає оновлена колонізаційна версія норманської теорії, створена у ХХ ст. шведськими археологами Т. Арне і Х. Арбманом. Як визнають провідні представники сучасного норманізму, зокрема англійські дослідники П. Сойер і Г. Джонс, археологічні джерела і дані топоніміки не дають жодних доказів масштабної скандинавської колонізації Східної Європи. Аналіз зарубіжних джерел — арабських, візантійських та західноєвропейських дає підстави для висновку про існування Руської держави уже наприкінці VІІІ — на початку ІХ ст. тобто за півстоліття до прикликання легендарного Рюрика. Особливо вагомим доказом є свідчення єпископа Пруденція — автора Бертинської хроніки. За його інформацією, у 838–839 рр. посольство від «народу рос», правитель якого іменувався імпертором (означений тюркським титулом хакан), приймали візантійський імператор Теофіл і імператор франків Людовик Благочестивий.