Знайди книгу!

Опис:
Войнаровський А. М. Поділля в системі торговельно-економічних зв’язків
євро-азійського простору (1362 – 1647 рр.) – На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Національний
педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – Київ, 2019.
Зміст анотації
Дисертаційна робота присвячена комплексному та багатоаспектному
аналізу торговельно-економічного розвитку Поділля в системі економічних
зв’язків, політичного та соціокультурного впливу євро-азійського простору у
1362-1647 рр.
Враховуючи багатогранність піднятої теми, а також відмінності у
дослідженні цієї проблеми у попередні періоди, які залежали від політичних
особливостей часу та наукових підходів, історіографічний огляд розділений на
три періоди: 1) дорадянський; 2) радянський; 3) новітній. Проаналізовані
історичні праці дозволили зробити висновок про відсутність комплексного
наукового дослідження, а проблематика, що відображена в історичній літературі
лише опосередковано розкриває підняті автором питання. Загалом, більшість
істориків досліджували політичну, соціальну та адміністративну історію Поділля,
а торговельно-економічне становище відходило на другий план. А територіальні
рамки часто зводилися до окремо взятих міст регіону.
Дисертація ґрунтується на широкій джерельній базі, яка репрезентована
матеріалами центральних архівних установ України: Центральний державний
історичний архів України, м. Львів, Національна наукова бібліотека імені
В. Стефаника, та Польщі: Державний архів, м. Люблін. Частина джерел
міститься у збірниках документів та наукових публікаціях дослідників. Також
автором у науковий обіг введені донедавна невідомий поборовий реєстр
Брацлавського воєводства 1643 р. 3
Методологію дисертаційного дослідження склали принципи історизму,
системного аналізу, узагальнення, об’єктивності та комплексності. Серед
використаних методів були загальноісторичні (історико-порівняльний, історико-
генетичний, історико-типологічний), спеціально-історичні (хронологічний,
проблемно-хронологічний, періодизації) та загальнонаукові (аналізу і синтезу,
індукції та дедукції, історичний, логічний, системно-структурний). Застосування
проблемно-хронологічного та історико-генетичного методів дозволило показати
процес еволюції напрямків торгівлі, земельної власності, видів господарської
діяльності та економічного життя подільських міст, а також причино-наслідкові
зв’язки та закономірності історичного буття досліджуваного регіону.
Поділля внаслідок тривалого процесу його формування та розвитку стало
тим регіоном, де структурні елементи економіки розвивалися під впливом
чинників міжцивілізаційного прикордоння, а населення пристосовувалося до
нових політичних та соціокультурних змін. Становлення та еволюція
землеволодіння і господарських систем Поділля була тісно пов’язана з
європейськими та азійськими чинниками, які впливали на реалізацію
внутрішньої політики володарів Подільської землі. Події 60-х рр. XIV ст. змінили
державну приналежність краю з татарської на литовську, що символізувало також
зміни верховного землевласника, яким ставав великий князь литовський. На
місцях земля була в руках громад, які продовжували володіти нею на звичаєвому
праві. У процесі становлення Подільського князівства відбулося запровадження
нових форм землеволодіння, серед яких особливо виділялося службове. Його
поширення було викликане проблемою обороноздатності краю та його заселення.
Ці ж причини слугували поштовхом до вирішення земельного питання і для
наступних, після Коріатовичів, володарів Поділля – Владислава ІІ Ягайла і
Вітовта, кожен з яких символічно осаджував новим службовим людом подільські
простори та затверджував у праві володіння старих бояр і землян. Відкритість
кордонів Східного Поділля зумовлювало існування тут старих землевласницьких
форм аж до середини XVI ст., у той час як Західне Поділля піддавалося впливу зі
сторони Руського воєводства, про що свідчить більш рання поява 4
великошляхетської земельної власності. Поширення цих форм на схід відбулося
протягом наступних десятиліть, а законодавчо закріплений ринок землі
прискорив ці процеси. Результатом стало створення великих латифундій і поява
землеволодіння магнатів, які у першій половині XVII ст. сконцентрували у своїх
руках більшість оброблюваної землі.
Ключовою складовою економіки Поділля у другої половини XIV – першої
половин XVII ст. було землеробство і тваринництво. Вплив євро-азійських
чинників здійснювався на формат обробки землі, чергуванні культур і
закінчуючи родючістю ґрунтів. З огляду на прикордонний статус регіону
південно-східні території Поділля займалися землеробством лише для
задоволення власних потреб, у той час як західні – впроваджували інтенсивні
форми землеробства, і отриманий продукт постачали на іноземні ринки. Щодо
тваринництва, то воно розвивалося комплексно по всьому Поділлю. Про це
свідчить інформація з джерел та поширені грошові податки. Останні
сплачувалися від кількості наявної робочої худоби, у того чи того господаря.
Допоміжну роль у житті подолян відігравали сільські промисли. Найдавнішими
з них були: бортництво, рибальство і мисливство. Продукти цих промислів
постачалися на зовнішні та внутрішні ринки. Так, хутро куниць, білок, лисиць і
особливо бобрів становило вагому частину торгівлі з північчю. Активно
розвивалося млинарство, що було пов’язане з появою водяних млинів і вітряків,
які протягом XVI – першої половини XVII ст. використовувалися у промислових
масштабах, і становили основу шляхетського господарства. Потреба західного
ринку у деревині призвела до розробки лісових насаджень, у яких почали
концентруватися деревообробні, поташні, селітряні промислові центри.
Небезпека степового сусідства та політична нестабільність у регіоні
змушувала верховних володарів Поділля до активної урбанізаційної політики.
Протягом усього періоду дослідження міста виконували першочергово оборону
роль, а вже потім економічну. Вдала політика князів Коріатовичів та їхніх
наступників сприяла заселеності і економічному розвитку міських поселень.
Протягом XV – XVI ст. зростає кількість міст, які були приватновласницьким, 5
королівськими та церковними. Основою їх економіки були місцеві ремесла,
промисли і торгівля, яка була представлена торгами і ярмарками. Значна частина
міських жителів, з огляду на специфіку краю, продовжувала активно займатися
сільським господарством. Аграрний характер міста був притаманний Східному
Поділлю більше, ніж Західному.
Торговельно-економічні та соціокультурні контакти, які відбувалися на
прикордонні сприяли еволюції місцевого ремесла. Якість виробів подільських
майстрів та залученість регіону до міжнародної торгівлі дали поштовх до
оформлення ряду міст Поділля як центрів ремісництва. Їх роботи визнавалися
далеко за межами краю, про що свідчить географія походження учнів прийнятих
до цехів на навчання, особливо Кам’янця. Основи для власного організаційного-
правового і функціонального устрою цехових об’єднань були запозичені з
Руського воєводства. Загалом цехи виконували провідну соціальну роль, а в разі
воєнної небезпеки – допомагали в обороні міста. Центрами ремесла Західного
Поділля також були Бар, Сатанів, Хмільник, Зіньків, Меджибіж та Ямпіль, а
Східного – Вінниця. Крім того, поширеною була практика мандрівного
ремісництва.
У дослідженні проаналізовано зовнішньополітичні події євро-азійського
простору, які, прямо чи опосередковано, впливали на формування і розвиток
внутрішньої та зовнішньої торгівлі Поділля. Серед них: перемога литовсько-
руського війська на р. Сині Води, встановлення васалітету між князями
Коріатовичами і Угорським Королівством, погіршення економічної ситуації у
чорноморському регіоні, що було пов’язано з занепадом Улусу Джучи та інших
держав півдня, утворення Кримського ханату, падіння Константинополя та
встановлення османського вплину над Чорним морем, фінансова криза у Західній
Європі, як наслідок Великих географічних відкриттів, дії Московської держави
на півночі і півдні та їх вплив на економічні центри й пов’язані з цим наслідки,
утворення Речі Посполитої.
Важливу роль в системі економічних контактів Заходу та Сходу відігравали
подільські ярмарки. Вони були місцем налагодження зв’язків, укладання 6
контрактів, розвитку кредитних відносин, зоною, де велася активна співпраця
внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Такі події відбувалися двічі на рік у середніх
містах, а у великих – тричі і більше. Ярмаркова торгівля залежала від
спеціалізації, чисельності прибулих купців і їхнього статусу. Протягом
досліджуваного періоду популярними були ярмарки у Кам’янці, Язлівці, Скалі,
Шаргороді, Барі, Гусятині, Вінниці. Окреме місце у внутрішній торгівлі регіону
відводилося торгам, які проводилися щотижня і забезпечували співробітництво
по лінії «місто-село». Важливою частиною торговельно-економічної комунікації
краю була мережа торгових гостинців, які сполучали собою економічні центри
Поділля. Наявність цієї сітки сполучень дозволяло Поділлю бути буферною
прикордонною зоною, яка мала вихід до значної кількості міжнародних ринків.
Протягом досліджуваного періоду актуальними були північно-західний,
північно-східний та південний (чорноморсько-середземноморський) напрямки
торгівлі. У західному напрямку економічне партнерство розвивалася з містами
Корони Польської – Краковом, Любліном, Ярославом, Ґданськом. Асортимент
торгівлі був досить широкий, починаючи з зерна, худоби, ремісничих виробів,
дерева і закінчуючи хутром та східними товарами. У протилежну сторону ринули
різноманітні тканини, прикраси та залізо. Серед часто відвідуваних купецтвом
міст північного-сходу були Друцьк, Вітебськ, Новгородок, Полоцьк, Вільно,
Новгород, Твер, Москва та міста Смоленщини. Природніми і близьким були
економічні контакти з Молдавським князівством, Кримом та країнами Леванту,
особливо з Туреччиною. Нестабільність Степу зумовлювала зміни у сталих
маршрутах економічної комунікації Поділля і Криму, починає домінувати
морський товаропотік та торгівля через Білгород. Молдавські і турецькі ринки
були цінними із-за східних прянощів, різноманітних тканин, виробів зі шкіри,
вина та худоби. У зворотньому напрямку везли хутро, металеві вироби, сукно,
залізо, зброю, деревину та ін. Зазвичай південно-східна торгівля
зосереджувалася у руках подільських вірмен. Прикордонний статус Подільської
землі зумовлював появу на цій ланці кордону елементів контрабанди та ухилення
від сплати мит. У деяких випадках цими справами займалася місцева шляхта, а інколи і сам кам’янецький староста. Дохід від цієї торгівлі змушував держави
євро-азійського простору до поміркованих кроків у своїх зовнішньополітичних
зносинах.
Ключові слова: Поділля, прикордоння, євро-азійський простір, місто,
воєводство, економіка, торгівля, ремесло, землеволодіння, ярмарок, «гостинці»,
комунікація.