Поетика лірики Євгена Плужника
Оксана Білічак / науковадисертація
Опис:
Білічак О. І. Поетика лірики Євгена Плужника. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.01.01 «Українська
література» (035 Філологія) – Національний педагогічний університет імені
М. П. Драгоманова. – Київ, 2019.
Дисертацію присвячено вивченню поетологічних характеристик
художнього світу поезії Є. Плужника на матеріалі ранніх віршів, збірок
«Дні», «Рання осінь» та «Рівновага». Об’єктом дослідження є поетична
творчість Євгена Плужника. Предмет дослідження – художньо-естетичні
параметри поетики лірики Є. Плужника, стильова специфіка поетичного
слова. У дисертації вперше проведено комплексне аналітико-синтетичне
дослідження поетики лірики Є. Плужника, на сучасній методологічній основі
здійснено системну інтерпретацію стильових модерних тенденцій
(експресіоністичних, неоромантичних, символістських, екзистенціальних
тощо) у поетикальному дискурсі Є. Плужника; класифіковано літературно-
критичні здобутки інших дослідників у характеристиках творчості митця;
розкрито особливості образно-смислового відображення дійсності поетом у
взаємозв’язку з акцентами кольорового діапазону лірики; засобами
художньої словесності досліджено особливості його поетичного мислення.
У першому розділі «Поезія Євгена Плужника: контексти модерного
дискурсу і літературознавчих осмислень» зосереджено увагу на
джерелознавчій базі дослідження творчості, досліджено інтертекстуальність
поезії з позиції наявності традиційних і новаторських рис творчості;
художньо змодельовано особливості образного світу поетичного доробку
митця. Зокрема вперше у результаті аналізу літературно-критичного
дискурсу творчості митця, ступеня вивченості проблеми було розроблено
класифікацію теоретичних та художніх джерел дослідження за3
хронологічним принципом, було виділено чотири етапи вивчення творчості
Є. Плужника.
Поетапний аналіз літературно-критичних та власне літературознавчих
джерел дав можливість з’ясувати, що до сьогодні специфіка лірики
Є. Плужника активно вивчається, але з позиції розкриття образної специфіки
його поезії через глибинне осягнення поетики Плужниківського тексту та
вивчення поетологічних характеристик художнього світу поезії Є. Плужника
ще не було досліджено повною мірою.
Інтертекстуальні зв’язки у поезії простежено на формальному та
змістовому рівнях. Доведено, що різноманітні форми інтертексту виявляють
функціональну залежність від мети їх уведення у текст Є. Плужником
(ілюстративність, контрастність, підсилення думки, відмежоване
спостереження, акумуляція тощо). Активно вживані різновиди фольклорних,
міфологічних, мистецьких, філософських ремінісценцій мають характер
своєрідного відштовхування від відомого зразка заради нового художнього
результату.
Типологічними особливостями образного світу поезії Є. Плужника
передбачено суголосність тогочасним літературним тенденціям, водночас з
позиції індивідуально-авторської характеристики – образний світ поета є
багатокомпонентний і символічний. Образи-домінанти лірики митця є
результатом переосмислення як тогочасних подій, так і філософським
відображенням внутрішнього письменницького «я».
У роботі визначено, що основні образи-домінанти сконцентровано
навколо найпоширеніших образних пластів, що конденсують основі
філософські настрої митця: життя – смерть, низ – верх, серце – розум. Їх
інтерпретовано з позиції оцінки поетичного мислення Є. Плужника, вони
дають змогу сформувати уявлення про поета як про митця із глибоко
закоріненою у філософії свідомістю.
У другому розділі «Естетична природа поетичного мислення
Є. Плужника» охарактеризовано основні прийоми метафоризації, що дало4
змогу репрезентувати авторський світогляд у поетичну творчість; розкрито
символіку найпоширеніших у поезії Є. Плужника кольорів; осібну увагу
приділено проблемам часовопросторової організації поетичного тексту. Так,
поет виступає у тексті творцем метафор, він перероблює вираження,
непридатне для буквальної інтерпретації, і знаходить словесні
формулювання, що є надзвичайно значущі з точки зору нової інтенції, а
відомі, широковживані слова, поняття, образи перетворюються,
наповнюються новим змістом. Типологічними рисами метафоризації
Є. Плужника визначено надзвичайну місткість образу (збірка «Дні»);
синкретизм метафоричних картин (збірка «Рання осінь»); унаочнення
образного контексту лірики тощо.
Виявлено особливості кольористичної символіки поезії Є. Плужника,
що полягає у використанні кожного кольору із певним колом семантичних
утворень і виконанням важливих ідейно-естетичних функцій. Кольорова
символіка сприяє розумінню особливостей індивідуальної свідомості
майстра – вона опредмечує оригінальне бачення життя Є. Плужника.
Найпоширеніші кольори у поезії – чорний та білий, а також їх кольорова
інтерпретація та ступінь поглиблення одного кольору в інший.
Охарактеризовано часопросторову організацію поетичного тексту
Є. Плужника з елементами філософського бачення і осмислення категорій
часу та простору. Час у поетичному мисленні Є. Плужника виступає у двох
іпостасях – історичний та особистісний. Історичний час набуває ознак
катастрофізму, він страшний, жорстокий. Семантично його наповнюють
поняття хвилини, вечора, ранку, доби, днів. Особистісний, суб’єктивний час
осмислюється Є.Плужником на тлі «безміру світового» і є художньою
проекцією авторського світу: спостерігаємо певну послідовність, рух образів,
за якого можливе бачення часу власного. У межах подання характеристики
особистісного часу порушується проблема співвідношення у внутрішній
свідомості ліричного героя категорій «минуле», «теперішнє», «майбутнє».
Крізь поезію, марковану цими категоріями, простежуємо ставлення автора до5
історичних подій, які змінили хід розвитку українського суспільства, зокрема
до подій громадянської війни.
У третьому розділі «Стильовий синкретизм поетики Є. Плужника:
особливості інтерпретації» приділено увагу характеристиками стильових
особливостей творів, які розтлумачено як синтез модерних аспірацій,
постежено засобами художньої словесності індивідуально-авторську
інтерпретацію дійсності, розкрито специфіку художньої мовно-стильової
форми поезії. Зазначено, що стильова специфіка лірики Є. Плужника полягає
у неможливості однозначного потрактування творчості в одному стильовому
діапазоні – це синтез модерних аспірацій: маємо взаємодію неоромантичних
тенденцій та імпресіонізму з експресіоністичними та екзистенційними
акцентами. Окрему увагу приділено зв’язкам його лірики з поезією
неокласиків.
Однією з важливих домінант ліричної системи Є. Плужника визначено
індивідуально-авторське сприйняття дійсності у поезії, яке посилюється за
рахунок емоційно-смислового навантаження засобами художньої
словесності. У ліриці Є. Плужника немає надмірної емоційності та
імпровізаційності, вона характеризується лаконізмом, виразністю, простотою
і водночас місткістю. З цією метою автор активно вживає різні художні
засоби, зокрема епітети, які можна охарактеризувати як метафоричні,
оскільки в поезії митця важко накреслити чітку межу між епітетом та
метафорою.
Художні засоби, які використовує Є. Плужник дають змогу створити
неповторну, індивідуально-авторську картину художнього світу поезії.
Стильовою особливістю лірики є синкретизм образотворчих засобів, які
вживає митець, щоб вибудовувати власний, новий, виразно суб’єктивний
образний рівень. Це дозволяє поглибити емоційно-змістовний план поезії
Є. Плужника, індивідуалізувати психологію художнього мислення митця.
Специфіка художньої мовно-стильової форми поезії автора підкреслена
за рахунок уважного ставлення до термінологічної бази, полісемантичності,що вжиті у тексті з метою емоційно-смислового посилення тексту. При
цьому неабияку роль відіграє фонетична організація поетичних творів
Є. Плужника. Так, відзначимо: для митця фонетичні ефекти не були
самоціллю, вони увиразнювали глибину поетичної думки, а зміст слів
підсилювався добором та розміщенням звуків у цих словах.
У висновках узагальнено результати наукового дослідження. Зокрема
відзначено основні найхарактерніші риси індивідуального стилю митця:
авторський суб’єктивізм, естетизм, внутрішнє буття особистості, оспівування
краси творчості, світу, особистості, охарактеризовано поетичне слово
Є. Плужника як вагомий неоціненний здобуток української національної
культури, який збагатив її філософічними шедеврами і роздумами щодо
проблем історичної пам’яті, місії людини у суспільстві, її стосунків із
Всесвітом.
Ключові слова: лірика, Євген Плужник, поетика, образний світ,
інтертекстуальність, стиль, кольористика, синкретизм, часопросторова
організація тексту, метафоризація, філософізм, авторська свідомість
Білічак О. І. Поетика лірики Євгена Плужника. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.01.01 «Українська
література» (035 Філологія) – Національний педагогічний університет імені
М. П. Драгоманова. – Київ, 2019.
Дисертацію присвячено вивченню поетологічних характеристик
художнього світу поезії Є. Плужника на матеріалі ранніх віршів, збірок
«Дні», «Рання осінь» та «Рівновага». Об’єктом дослідження є поетична
творчість Євгена Плужника. Предмет дослідження – художньо-естетичні
параметри поетики лірики Є. Плужника, стильова специфіка поетичного
слова. У дисертації вперше проведено комплексне аналітико-синтетичне
дослідження поетики лірики Є. Плужника, на сучасній методологічній основі
здійснено системну інтерпретацію стильових модерних тенденцій
(експресіоністичних, неоромантичних, символістських, екзистенціальних
тощо) у поетикальному дискурсі Є. Плужника; класифіковано літературно-
критичні здобутки інших дослідників у характеристиках творчості митця;
розкрито особливості образно-смислового відображення дійсності поетом у
взаємозв’язку з акцентами кольорового діапазону лірики; засобами
художньої словесності досліджено особливості його поетичного мислення.
У першому розділі «Поезія Євгена Плужника: контексти модерного
дискурсу і літературознавчих осмислень» зосереджено увагу на
джерелознавчій базі дослідження творчості, досліджено інтертекстуальність
поезії з позиції наявності традиційних і новаторських рис творчості;
художньо змодельовано особливості образного світу поетичного доробку
митця. Зокрема вперше у результаті аналізу літературно-критичного
дискурсу творчості митця, ступеня вивченості проблеми було розроблено
класифікацію теоретичних та художніх джерел дослідження за3
хронологічним принципом, було виділено чотири етапи вивчення творчості
Є. Плужника.
Поетапний аналіз літературно-критичних та власне літературознавчих
джерел дав можливість з’ясувати, що до сьогодні специфіка лірики
Є. Плужника активно вивчається, але з позиції розкриття образної специфіки
його поезії через глибинне осягнення поетики Плужниківського тексту та
вивчення поетологічних характеристик художнього світу поезії Є. Плужника
ще не було досліджено повною мірою.
Інтертекстуальні зв’язки у поезії простежено на формальному та
змістовому рівнях. Доведено, що різноманітні форми інтертексту виявляють
функціональну залежність від мети їх уведення у текст Є. Плужником
(ілюстративність, контрастність, підсилення думки, відмежоване
спостереження, акумуляція тощо). Активно вживані різновиди фольклорних,
міфологічних, мистецьких, філософських ремінісценцій мають характер
своєрідного відштовхування від відомого зразка заради нового художнього
результату.
Типологічними особливостями образного світу поезії Є. Плужника
передбачено суголосність тогочасним літературним тенденціям, водночас з
позиції індивідуально-авторської характеристики – образний світ поета є
багатокомпонентний і символічний. Образи-домінанти лірики митця є
результатом переосмислення як тогочасних подій, так і філософським
відображенням внутрішнього письменницького «я».
У роботі визначено, що основні образи-домінанти сконцентровано
навколо найпоширеніших образних пластів, що конденсують основі
філософські настрої митця: життя – смерть, низ – верх, серце – розум. Їх
інтерпретовано з позиції оцінки поетичного мислення Є. Плужника, вони
дають змогу сформувати уявлення про поета як про митця із глибоко
закоріненою у філософії свідомістю.
У другому розділі «Естетична природа поетичного мислення
Є. Плужника» охарактеризовано основні прийоми метафоризації, що дало4
змогу репрезентувати авторський світогляд у поетичну творчість; розкрито
символіку найпоширеніших у поезії Є. Плужника кольорів; осібну увагу
приділено проблемам часовопросторової організації поетичного тексту. Так,
поет виступає у тексті творцем метафор, він перероблює вираження,
непридатне для буквальної інтерпретації, і знаходить словесні
формулювання, що є надзвичайно значущі з точки зору нової інтенції, а
відомі, широковживані слова, поняття, образи перетворюються,
наповнюються новим змістом. Типологічними рисами метафоризації
Є. Плужника визначено надзвичайну місткість образу (збірка «Дні»);
синкретизм метафоричних картин (збірка «Рання осінь»); унаочнення
образного контексту лірики тощо.
Виявлено особливості кольористичної символіки поезії Є. Плужника,
що полягає у використанні кожного кольору із певним колом семантичних
утворень і виконанням важливих ідейно-естетичних функцій. Кольорова
символіка сприяє розумінню особливостей індивідуальної свідомості
майстра – вона опредмечує оригінальне бачення життя Є. Плужника.
Найпоширеніші кольори у поезії – чорний та білий, а також їх кольорова
інтерпретація та ступінь поглиблення одного кольору в інший.
Охарактеризовано часопросторову організацію поетичного тексту
Є. Плужника з елементами філософського бачення і осмислення категорій
часу та простору. Час у поетичному мисленні Є. Плужника виступає у двох
іпостасях – історичний та особистісний. Історичний час набуває ознак
катастрофізму, він страшний, жорстокий. Семантично його наповнюють
поняття хвилини, вечора, ранку, доби, днів. Особистісний, суб’єктивний час
осмислюється Є.Плужником на тлі «безміру світового» і є художньою
проекцією авторського світу: спостерігаємо певну послідовність, рух образів,
за якого можливе бачення часу власного. У межах подання характеристики
особистісного часу порушується проблема співвідношення у внутрішній
свідомості ліричного героя категорій «минуле», «теперішнє», «майбутнє».
Крізь поезію, марковану цими категоріями, простежуємо ставлення автора до5
історичних подій, які змінили хід розвитку українського суспільства, зокрема
до подій громадянської війни.
У третьому розділі «Стильовий синкретизм поетики Є. Плужника:
особливості інтерпретації» приділено увагу характеристиками стильових
особливостей творів, які розтлумачено як синтез модерних аспірацій,
постежено засобами художньої словесності індивідуально-авторську
інтерпретацію дійсності, розкрито специфіку художньої мовно-стильової
форми поезії. Зазначено, що стильова специфіка лірики Є. Плужника полягає
у неможливості однозначного потрактування творчості в одному стильовому
діапазоні – це синтез модерних аспірацій: маємо взаємодію неоромантичних
тенденцій та імпресіонізму з експресіоністичними та екзистенційними
акцентами. Окрему увагу приділено зв’язкам його лірики з поезією
неокласиків.
Однією з важливих домінант ліричної системи Є. Плужника визначено
індивідуально-авторське сприйняття дійсності у поезії, яке посилюється за
рахунок емоційно-смислового навантаження засобами художньої
словесності. У ліриці Є. Плужника немає надмірної емоційності та
імпровізаційності, вона характеризується лаконізмом, виразністю, простотою
і водночас місткістю. З цією метою автор активно вживає різні художні
засоби, зокрема епітети, які можна охарактеризувати як метафоричні,
оскільки в поезії митця важко накреслити чітку межу між епітетом та
метафорою.
Художні засоби, які використовує Є. Плужник дають змогу створити
неповторну, індивідуально-авторську картину художнього світу поезії.
Стильовою особливістю лірики є синкретизм образотворчих засобів, які
вживає митець, щоб вибудовувати власний, новий, виразно суб’єктивний
образний рівень. Це дозволяє поглибити емоційно-змістовний план поезії
Є. Плужника, індивідуалізувати психологію художнього мислення митця.
Специфіка художньої мовно-стильової форми поезії автора підкреслена
за рахунок уважного ставлення до термінологічної бази, полісемантичності,що вжиті у тексті з метою емоційно-смислового посилення тексту. При
цьому неабияку роль відіграє фонетична організація поетичних творів
Є. Плужника. Так, відзначимо: для митця фонетичні ефекти не були
самоціллю, вони увиразнювали глибину поетичної думки, а зміст слів
підсилювався добором та розміщенням звуків у цих словах.
У висновках узагальнено результати наукового дослідження. Зокрема
відзначено основні найхарактерніші риси індивідуального стилю митця:
авторський суб’єктивізм, естетизм, внутрішнє буття особистості, оспівування
краси творчості, світу, особистості, охарактеризовано поетичне слово
Є. Плужника як вагомий неоціненний здобуток української національної
культури, який збагатив її філософічними шедеврами і роздумами щодо
проблем історичної пам’яті, місії людини у суспільстві, її стосунків із
Всесвітом.
Ключові слова: лірика, Євген Плужник, поетика, образний світ,
інтертекстуальність, стиль, кольористика, синкретизм, часопросторова
організація тексту, метафоризація, філософізм, авторська свідомість
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.