Знайди книгу!

Опис:
Пестрикова О. В. Польський історик Людвік Кубаля та його внесок у
дослідження проблем історії України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.06 «Історіографія, джерелознавство та спеціальні
історичні дисципліни». – Дніпровський національний університет імені Олеся
Гончара; Дніпро, 2019.
Дисертаційна робота присвячена встановленню загального внеску
польського історика другої половини ХІХ–початку ХХ ст. Людвіка Кубалі у
дослідження подій української історії XVII ст.

У першому розділі дисертації висвітлено стан та рівень вивчення проблеми
в історіографії, охарактеризовано джерельну базу, розкрито її теоретичне та
методологічне підґрунтя. У наявній історіографічній традиції дослідження життя
та наукового доробку Л. Кубалі виокремлено чотири етапи формування
історіографічного образу. На першому етапі Л. Кубаля постає як історик з
особливим письменницьким талантом, але такого, який не достатньою мірою
володів методами історичного дослідження. Другий, «некрологічний» етап
репрезентував Л. Кубалю як польського патріота, який писав для підтримки
національного духу поляків в умовах поділів. На третьому, науковому етапі
Л. Кубаля зображувався як історик, який серйозно постраждав від політичних
колізій другої половини ХІХ ст. Починаючи з 1970-х рр. тематична
історіографічна традиція переважно повернулася до характеристик,
притаманних прижиттєвому образу.
У другому розділі виокремлено два основні періоди в біографії історика
відповідно до місця його проживання і творчої активності та охарактеризовано
його стиль історіописання з притаманними йому рисами. На перший краківський
період (1838–1869 рр.) припало навчання Л. Кубалі в Ягеллонському 2


університеті, його участь у Січневому повстанні 1863 р., спроби драматургічної
діяльності та власне початок його становлення як історика. Другий, львівський
період (1869–1918 рр.) позначився публікацією визначних праць дослідника
«Szkice historyczne» та «Jerzy Ossoliński», переважно присвячених висвітленню
подій козацько-польського конфлікту.
Можна констатувати, що поглядам Л. Кубалі на місце й роль історії були
властиві романтичні риси. Згідно з ним, історія як наука повинна перш за все
навчити. Своєму баченню дослідник підпорядковував спосіб викладення
матеріалу та засоби конструювання історичної нарації. Обраний для цього жанр
нарису та уведені дослідником до наукового тексту художні засоби сприяли
доступності його праць для широкого кола читачів.
У третьому розділі розглянуто питання географічної локалізації та
змістовного наповнення поняття «Україна» у дослідженнях Л. Кубалі та
охарактеризовано основні риси збірного образу козаків в інтерпретації історика.
Доведено, що у працях Л. Кубалі поняття «Україна» використовується доволі
часто, але без чіткого визначення його просторової локалізації та змістовного
наповнення. Історик вбачав в «Україні» передусім географічний об’єкт,
рівнозначний з Поліссям, Волинню та Поділлям, а її адміністративні кордони
переважно обмежувались Київським, Чернігівським та Брацлавським
воєводствами. Встановлено, що характеризуючи українське козацтво Л. Кубаля
продемонстрував помітну різницю у конструюванні узагальненого образу козака
та образу окремих ключових історичних осіб з його середовища. Загальному
образу козацтва надані риси винятково деструктивної, анархічної, нездатної до
державотворення сили.
Виокремлено та охарактеризовано два етапи формування образу
Б. Хмельницького у творчому доробку Л. Кубалі. Для першого етапу було
характерне зображення козацького гетьмана винятково як ворога з відповідним
набором суто негативних рис. У свою чергу, другий етап характеризується

зміщенням акценту з образу гетьмана-бунтівника на образ його як державного
діяча, що було характерно для його останніх нарисів.
Розглянуто місце постаті Б. Хмельницького у козацько-польському
конфлікт середини XVII ст. та встановлено погляди Л. Кубалі на його причини,
перебіг та наслідки цього конфлікту. Дослідник виокремив комплекс
економічних і політичних причин, які спровокували повстання та відзначив роль
особистого конфлікту Б. Хмельницького з Д. Чаплинським. Широке та детальне
представлення у дослідженнях історика отримали битви часів Хмельниччини:
облога Львова, Збараж, Берестечко та Жванець. В оцінці Л. Кубалі спроби усі
спроби мирного залагодження польсько-козацького конфлікту були приречені на
невдачу, оскільки жодна зі сторін не мала наміру його дотримуватися.
Події Переяславської ради та союз Б. Хмельницького з Московським
царством на думку дослідника, були зумовлені безвихідним становищем
гетьмана, а на вибір ним нового союзника перш за все вплинула спільність
віросповідання. Зрештою саме події в Переяславі, згідно з Л. Кубалею, розпочали
якісно новий етап в історії Речі Посполитої, тобто нову тривалу війну з Москвою.
У Гадяцькій унії історик убачав можливістю примирення двох сторін після
тривалих воєн. Проте він не вірив у можливість її тривалого існування, оскільки
вона загрожувала існуванню перш за все самої шляхетської Речі Посполитої.

Ключові слова: Людвік Кубаля, історіографічний образ, польська
історіографія, українська історія, козацтво, Богдан Хмельницький,
Хмельниччина, Переяславська рада, Гадяцький договір.