Політична думка російського зарубіжжя 1920–30-х рр. у контексті осмислення державної ідентичності
Марат Закіров / історичнадисертація
Опис:
Закіров М. Б. Політична думка російського зарубіжжя 1920–30-х рр. у
контексті осмислення державної ідентичності. – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за
спеціальністю 23.00.01 – «Теорія та історія політичної науки» (політичні
науки). – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова,
Київ, 2017.
У дисертації концептуалізовано феномен політичної думки російського
зарубіжжя 1920–30-х рр. у контексті осмислення державної ідентичності,
визначено і теоретично обґрунтовано пореволюційний характер, внутрішню
ідеологічну цільність та органічність теоретичного надбання російських
мислителів-емігрантів, що є важливим чинником формування модерної
державної ідентичності на пострадянському просторі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці авторської
концепції пореволюційної політичної думки російського зарубіжжя як
єдиного ідейно-теоретичного масиву, що дозволяє у цілісному
політологічному дискурсі осмислити історико-політичні передумови
державної самоідентифікації та теоретичні підвалини сучасних
геополітичних викликів, які постають перед Україною, розкрити їхнє
відображення у політичній свідомості й на практиці.
Уперше запропоновано авторську концепцію феномену
пореволюційної політичної думки російського зарубіжжя 1920–30-х рр. як
специфічної сукупності теоретичних моделей державного розвитку,
історіософських міркувань та політичних рухів, відправною точкою і
каталізатором виникнення яких була революція 1917 р.; встановлено, що
незважаючи на внутрішні суперечки та ідейно-теоретичні відмінності
пореволюційна політична думка розвивалася у рамках єдиного світогляду –
важливого чинника формування пострадянської російської державної 3
ідентичності, всебічний аналіз якої має вагоме значення для сучасної України
у контексті протидії інформаційній агресії та реалізації її євроінтеграційних
прагнень.
Розроблено авторську класифікацію пореволюційної політичної думки
російського зарубіжжя, яка включає три основні напрями: політичні
концепції, які розвивалися у рамках традиційних ідейно-політичних течій;
політичні концепції «третього шляху», що створювалися на основі синтезу
традиційних цінностей і нових форм народовладдя; політичні концепції
молодіжних організацій російських емігрантів, які виникли внаслідок
залучення російської післяреволюційної еміграції в загальноєвропейський
політичний процес. Розкрито специфіку теоретичного пошуку авторів
пореволюційної політичної думки, які намагалися віднайти нові орієнтири
державної самоідентифікації в численних варіаціях оригінальних моделей
постбільшовицького політичного розвитку.
Детально визначено взаємозв’язок політичної думки російського
зарубіжжя з державною ідентичністю, під якою розуміється унікальний
культурно-політичний код, що розкривається у політичних концепціях і
представлений в індивідуальній і суспільній свідомості у вигляді політичних
міфів, ціннісних орієнтирів і сакральних образів. Встановлено, що у працях
мислителів-емігрантів теоретично обґрунтовуються і розвиваються міфи
«державної величі» й «месіанського покликання», розкриваються цінності
етатизму й патріотизму, сакральні образи «Свята Русь» і «Град Кітеж» тощо,
які становлять сукупність орієнтирів державної самоідентифікації. Виявлено
особливості визначення та обґрунтування ключових рис державної
ідентичності у політичних концепціях і програмах ідейно-політичних течій і
політичних партій російського зарубіжжя 1920–30-х рр.
Обґрунтовано положення про виняткову ідеологічну наступність
характерної парадигми російської державності, що визначає методологічну
єдність пореволюційної політичної думки російського зарубіжжя і пов’язує її
з «русько-православною» ідентичністю Білого руху, імперськими 4
дореволюційними дискурсами і сучасними геополітичними амбіціями.
У світлі вивчення пореволюційної політичної думки російського
зарубіжжя проведено аналіз ключових рис російської державної ідентичності
у контексті виявлення можливих запозичень негативних рис, що можуть
увійти до модерної української державної ідентичності як наслідок досвіду
сумісного ідейно-політичного і державного конструювання: персоналізація
партійної влади, патерналістські стереотипи суспільної свідомості, інертність
громадянського суспільства тощо.
Поглиблено обґрунтування доцільності подальшого поширення у
вітчизняному політичному дискурсі терміну «державна ідентичність», що
дозволить нівелювати історико-семантичну двозначність термінологічних
орієнтирів ідентифікації та сприятиме узгодженню вітчизняного розуміння
феномену ідентичності з європейським теоретичним контекстом.
Розширено розуміння сутності, особливостей і значення явища
інституціоналізації російської післяреволюційної еміграції. Встановлено, що
створення емігрантських організацій та установ попередило безслідне
розчинення емігрантів у світі й сприяло їх згуртуванню в єдиний соціально-
культурний організм – «російське зарубіжжя», який мав певні просторові та
часові межі. На основі аналізу політичної думки російського зарубіжжя, яка
при значному зовнішньому розпорошенні внутрішньо залишалася цілісним
явищем, встановлено, що відмінною рисою феномену російської політичної
думки є дотримання певного набору ідеологем, які становлять єдиний
комплекс ціннісних і світоглядних орієнтирів формування державної
ідентичності, що виконують роль ключових точок самоідентифікації.
У дисертації доповнено характеристику наднаціональної природи
російської державної ідентичності. З’ясовано, що наріжним каменем
пореволюційної теорії національної трансформації суспільства є ідея
політичної консолідації та гомогенізації суспільства, перетворення імперії на
наднаціональну державу шляхом утвердження панросійської ідентичності.
Отримало подальшого розвитку осмислення проблеми становлення 5
модерної української державної ідентичності та державної самоідентифікації
України, що крізь призму пореволюційної політичної думки російського
зарубіжжя вирішується у площині однозначного геополітичного і
цивілізаційного вибору або європейської, або євразійської інтеграції.
Уточнено визначення основних засад формування сучасної української
державної ідентичності, що мають спиратися на усвідомлення
державотворчого потенціалу України та українського народу. Осмислюється
вивчення політичної практики досягнення суспільної злагоди у поліетнічних
державах, зокрема, зміна пріоритетів ідентифікації та створення у
громадській свідомості рівного ставлення до усіх громадян сусідніх країн як
до «Інших», незалежно від ступеня етнічної спорідненості.
Поглиблено трактування архаїчної природи і надмірного етатизму
російської державності як результату дії комплексу об’єктивних природно-
історичних факторів. Обґрунтовано спадковий зв’язок російських
державницьких традицій з принципами управляння імперій Великого Степу,
що демонстрували яскравий контраст між сильною всеохоплюючою
державною владою і пластичністю державного організму.
Положення дисертації мають теоретичне і практичне значення,
поповнять джерельну базу для подальших наукових розробок, присвячених
осмисленню історії політичної думки, проблем державної ідентичності,
геополітичних концепцій, теоретичних моделей соціально-політичних
трансформацій. Практична значимість обумовлюється становленням
незалежної і суверенної держави України як самодостатнього суб’єкта
міжнародних відносин, необхідністю ефективної реалізації відповідних
кроків на політико-правовому рівні та досягнення адекватного їх розуміння
на рівні масової політичної свідомості. Висновки дисертації можуть бути
використані органами державної влади та місцевого самоврядування,
політичними лідерами, партіями, політтехнологами, громадськими
організаціями, засобами масової інформації в їх практичній діяльності,
зокрема з метою активної протидії негативним інформаційним впливам, 6
подолання штучних бар’єрів міжрегіонального взаєморозуміння, зближення
ціннісних установок й орієнтирів суб’єктів політичного життя суспільства.
Результати дисертації можуть бути використані при підготовці підручників,
навчально-методичних матеріалів до нормативних і спецкурсів з політології,
загальної теорії політики, історії політичної думки, історії діаспор та інших.
Ключові слова: ідентичність, політична думка, еміграція, російське
зарубіжжя, революція, політична концепція, традиція, політичний міф,
ідеологія.
Закіров М. Б. Політична думка російського зарубіжжя 1920–30-х рр. у
контексті осмислення державної ідентичності. – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за
спеціальністю 23.00.01 – «Теорія та історія політичної науки» (політичні
науки). – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова,
Київ, 2017.
У дисертації концептуалізовано феномен політичної думки російського
зарубіжжя 1920–30-х рр. у контексті осмислення державної ідентичності,
визначено і теоретично обґрунтовано пореволюційний характер, внутрішню
ідеологічну цільність та органічність теоретичного надбання російських
мислителів-емігрантів, що є важливим чинником формування модерної
державної ідентичності на пострадянському просторі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці авторської
концепції пореволюційної політичної думки російського зарубіжжя як
єдиного ідейно-теоретичного масиву, що дозволяє у цілісному
політологічному дискурсі осмислити історико-політичні передумови
державної самоідентифікації та теоретичні підвалини сучасних
геополітичних викликів, які постають перед Україною, розкрити їхнє
відображення у політичній свідомості й на практиці.
Уперше запропоновано авторську концепцію феномену
пореволюційної політичної думки російського зарубіжжя 1920–30-х рр. як
специфічної сукупності теоретичних моделей державного розвитку,
історіософських міркувань та політичних рухів, відправною точкою і
каталізатором виникнення яких була революція 1917 р.; встановлено, що
незважаючи на внутрішні суперечки та ідейно-теоретичні відмінності
пореволюційна політична думка розвивалася у рамках єдиного світогляду –
важливого чинника формування пострадянської російської державної 3
ідентичності, всебічний аналіз якої має вагоме значення для сучасної України
у контексті протидії інформаційній агресії та реалізації її євроінтеграційних
прагнень.
Розроблено авторську класифікацію пореволюційної політичної думки
російського зарубіжжя, яка включає три основні напрями: політичні
концепції, які розвивалися у рамках традиційних ідейно-політичних течій;
політичні концепції «третього шляху», що створювалися на основі синтезу
традиційних цінностей і нових форм народовладдя; політичні концепції
молодіжних організацій російських емігрантів, які виникли внаслідок
залучення російської післяреволюційної еміграції в загальноєвропейський
політичний процес. Розкрито специфіку теоретичного пошуку авторів
пореволюційної політичної думки, які намагалися віднайти нові орієнтири
державної самоідентифікації в численних варіаціях оригінальних моделей
постбільшовицького політичного розвитку.
Детально визначено взаємозв’язок політичної думки російського
зарубіжжя з державною ідентичністю, під якою розуміється унікальний
культурно-політичний код, що розкривається у політичних концепціях і
представлений в індивідуальній і суспільній свідомості у вигляді політичних
міфів, ціннісних орієнтирів і сакральних образів. Встановлено, що у працях
мислителів-емігрантів теоретично обґрунтовуються і розвиваються міфи
«державної величі» й «месіанського покликання», розкриваються цінності
етатизму й патріотизму, сакральні образи «Свята Русь» і «Град Кітеж» тощо,
які становлять сукупність орієнтирів державної самоідентифікації. Виявлено
особливості визначення та обґрунтування ключових рис державної
ідентичності у політичних концепціях і програмах ідейно-політичних течій і
політичних партій російського зарубіжжя 1920–30-х рр.
Обґрунтовано положення про виняткову ідеологічну наступність
характерної парадигми російської державності, що визначає методологічну
єдність пореволюційної політичної думки російського зарубіжжя і пов’язує її
з «русько-православною» ідентичністю Білого руху, імперськими 4
дореволюційними дискурсами і сучасними геополітичними амбіціями.
У світлі вивчення пореволюційної політичної думки російського
зарубіжжя проведено аналіз ключових рис російської державної ідентичності
у контексті виявлення можливих запозичень негативних рис, що можуть
увійти до модерної української державної ідентичності як наслідок досвіду
сумісного ідейно-політичного і державного конструювання: персоналізація
партійної влади, патерналістські стереотипи суспільної свідомості, інертність
громадянського суспільства тощо.
Поглиблено обґрунтування доцільності подальшого поширення у
вітчизняному політичному дискурсі терміну «державна ідентичність», що
дозволить нівелювати історико-семантичну двозначність термінологічних
орієнтирів ідентифікації та сприятиме узгодженню вітчизняного розуміння
феномену ідентичності з європейським теоретичним контекстом.
Розширено розуміння сутності, особливостей і значення явища
інституціоналізації російської післяреволюційної еміграції. Встановлено, що
створення емігрантських організацій та установ попередило безслідне
розчинення емігрантів у світі й сприяло їх згуртуванню в єдиний соціально-
культурний організм – «російське зарубіжжя», який мав певні просторові та
часові межі. На основі аналізу політичної думки російського зарубіжжя, яка
при значному зовнішньому розпорошенні внутрішньо залишалася цілісним
явищем, встановлено, що відмінною рисою феномену російської політичної
думки є дотримання певного набору ідеологем, які становлять єдиний
комплекс ціннісних і світоглядних орієнтирів формування державної
ідентичності, що виконують роль ключових точок самоідентифікації.
У дисертації доповнено характеристику наднаціональної природи
російської державної ідентичності. З’ясовано, що наріжним каменем
пореволюційної теорії національної трансформації суспільства є ідея
політичної консолідації та гомогенізації суспільства, перетворення імперії на
наднаціональну державу шляхом утвердження панросійської ідентичності.
Отримало подальшого розвитку осмислення проблеми становлення 5
модерної української державної ідентичності та державної самоідентифікації
України, що крізь призму пореволюційної політичної думки російського
зарубіжжя вирішується у площині однозначного геополітичного і
цивілізаційного вибору або європейської, або євразійської інтеграції.
Уточнено визначення основних засад формування сучасної української
державної ідентичності, що мають спиратися на усвідомлення
державотворчого потенціалу України та українського народу. Осмислюється
вивчення політичної практики досягнення суспільної злагоди у поліетнічних
державах, зокрема, зміна пріоритетів ідентифікації та створення у
громадській свідомості рівного ставлення до усіх громадян сусідніх країн як
до «Інших», незалежно від ступеня етнічної спорідненості.
Поглиблено трактування архаїчної природи і надмірного етатизму
російської державності як результату дії комплексу об’єктивних природно-
історичних факторів. Обґрунтовано спадковий зв’язок російських
державницьких традицій з принципами управляння імперій Великого Степу,
що демонстрували яскравий контраст між сильною всеохоплюючою
державною владою і пластичністю державного організму.
Положення дисертації мають теоретичне і практичне значення,
поповнять джерельну базу для подальших наукових розробок, присвячених
осмисленню історії політичної думки, проблем державної ідентичності,
геополітичних концепцій, теоретичних моделей соціально-політичних
трансформацій. Практична значимість обумовлюється становленням
незалежної і суверенної держави України як самодостатнього суб’єкта
міжнародних відносин, необхідністю ефективної реалізації відповідних
кроків на політико-правовому рівні та досягнення адекватного їх розуміння
на рівні масової політичної свідомості. Висновки дисертації можуть бути
використані органами державної влади та місцевого самоврядування,
політичними лідерами, партіями, політтехнологами, громадськими
організаціями, засобами масової інформації в їх практичній діяльності,
зокрема з метою активної протидії негативним інформаційним впливам, 6
подолання штучних бар’єрів міжрегіонального взаєморозуміння, зближення
ціннісних установок й орієнтирів суб’єктів політичного життя суспільства.
Результати дисертації можуть бути використані при підготовці підручників,
навчально-методичних матеріалів до нормативних і спецкурсів з політології,
загальної теорії політики, історії політичної думки, історії діаспор та інших.
Ключові слова: ідентичність, політична думка, еміграція, російське
зарубіжжя, революція, політична концепція, традиція, політичний міф,
ідеологія.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.