Політика радянської влади у сфері шкільної історичної освіти у 1917-1941 рр.
Станіслав Слободян / історичнадисертація
Опис:
2
Слободян С. О. Політика радянської влади у сфері шкільної історичної освіти у
1917-1941 рр. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія. – Чернівецький національний
університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2018.
В дисертації досліджено еволюцію радянської державної політики у сфері
шкільної історичної освіти в 1917-1941 рр. На основі архівних і опублікованих
джерел висвітлені економічні та суспільні умови функціонування шкільної
освіти, показано вплив динаміки політичного розвитку держави на теорію і
практику вивчення історії в радянських школах.
Автор проаналізував наслідки приходу більшовиків до влади в Росії для
системи освіти держави. Атмосфера взаємної недовіри між новою владою й
налаштованим вороже до неї учительством істотно вплинула на здійснення
освітньої політики, а також на соціальне забезпечення педагогів. Нерідко їм не
виплачували належним чином зарплату і оцінювали їх працю нижче праці
представників більшості інших професій. Нестерпне матеріальне положення
вчителів призвело до гострої нестачі кадрів, падіння престижу професії та
загального рівня компетенції шкільних працівників, відсутності у них мотивації
та можливостей ефективно реалізовувати шкільну реформу.
Значна частина роботи присвячена дослідженню теорії і практики так
званої «трудової школи», а також визначенню місця і ролі історичної освіти в
ній. Аналізуються ідеологічні, політичні і методологічні причини, які призвели
до ліквідації традиційного шкільного курсу історії. Роль історії в рамках
«комплексних програм» постійно змінювалась. Як правило, історичні сюжети
були покликані лише ілюструвати ті соціальні, економічні та політичні явища
сучасності, які вивчались на заняттях з суспільствознавства. Досліджено зміст
історичної освіти шляхом аналізу шкільної літератури.
Чимало уваги приділено дискусіям учених і педагогів про різноманітні
методичні й ідеологічні аспекти шкільної реформи, в тому числі й про
викладання історії в школі, що відбувалися на сторінках фахових видань. 3
Особливо гостро це питання обговорювалося в кінці 1920-х рр. Учасники
обговорення прийшли до згоди щодо необхідності відновлення систематичного
курсу історії, проте перебудова шкільної освіти в 1929-1930 рр. у відповідності
до так званого «методу проектів», не тільки завадила реалізації цієї ідеї, але й
поглибила кризу шкільної освіти.
Автор дисертації розглянув становлення сталінізму в сфері історичної
науки і його наслідки для історичної освіти. Прослідковано процес відновлення
традиційних форм і методів шкільного навчання, який супроводжувався
збільшенням ролі вчителя у навчально-виховному процесі. Досліджено заходи,
партійно-державного керівництва, спрямовані на відновлення предмету
«історія» в школах.
Доведено, що зміна ідеологічної парадигми держави, яка відбулася в
середині 1930-х рр., була прагматичним кроком з боку Й. Сталіна та його
оточення, спрямованим на підвищення ефективності пропаганди за рахунок
елементів націоналізму і традиціоналізму, які рішуче відкидалися більшовиками
в попередні роки. На сторінках радянської преси з 1934 р. стали з’являтися
матеріали, що пропагували велич батьківщини і відчуття патріотизму.
Опрацьовано офіційні документи й вказівки партійної верхівки, щодо
написання стабільних підручників. Аналіз зауважень Й. Сталіна, С. Кірова і
А. Жданова на проспекти підручників, підготовлених авторськими колективами
влітку 1934 р., дозволяє стверджувати, що партійні лідери знаходились у цей
період у пошуку оптимальної історичної концепції, що відповідала б їх
політичним цілям.
Досліджено підготовку та хід конкурсу 1936 р. на кращий підручник історії
СРСР. Висвітлено процес доопрацювання рукопису-переможця, написаного під
редакцією А. Шестакова, в якому прийняли участь як численні професійні
історики, так і особисто Й. Сталін.
Результатом багаторічної колективної роботи стало видання в 1937 р.
підручника, значення якого виходило далеко за рамки шкільної освіти. Ця книга
стала документом, в якому була зафіксована офіційна позиція держави у всіх основних питаннях вітчизняної історії, документом, на який повинні були
орієнтуватися пропагандисти, педагоги, письменники, кінематографісти та ін.
Таким чином, шкільна історична освіта, яка тривалий час відігравала
незначну роль у шкільній освіті, в другій половині 1930-х рр. перетворилася на
ключовий елемент радянської пропаганди.
Ключові слова: СРСР, більшовики, історична освіта, суспільствознавство,
школа, підручник, вчитель, інтернаціоналізм, націоналізм, патріотизм, сталінізм.
2
Слободян С. О. Політика радянської влади у сфері шкільної історичної освіти у
1917-1941 рр. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 – Всесвітня історія. – Чернівецький національний
університет імені Юрія Федьковича, Чернівці, 2018.
В дисертації досліджено еволюцію радянської державної політики у сфері
шкільної історичної освіти в 1917-1941 рр. На основі архівних і опублікованих
джерел висвітлені економічні та суспільні умови функціонування шкільної
освіти, показано вплив динаміки політичного розвитку держави на теорію і
практику вивчення історії в радянських школах.
Автор проаналізував наслідки приходу більшовиків до влади в Росії для
системи освіти держави. Атмосфера взаємної недовіри між новою владою й
налаштованим вороже до неї учительством істотно вплинула на здійснення
освітньої політики, а також на соціальне забезпечення педагогів. Нерідко їм не
виплачували належним чином зарплату і оцінювали їх працю нижче праці
представників більшості інших професій. Нестерпне матеріальне положення
вчителів призвело до гострої нестачі кадрів, падіння престижу професії та
загального рівня компетенції шкільних працівників, відсутності у них мотивації
та можливостей ефективно реалізовувати шкільну реформу.
Значна частина роботи присвячена дослідженню теорії і практики так
званої «трудової школи», а також визначенню місця і ролі історичної освіти в
ній. Аналізуються ідеологічні, політичні і методологічні причини, які призвели
до ліквідації традиційного шкільного курсу історії. Роль історії в рамках
«комплексних програм» постійно змінювалась. Як правило, історичні сюжети
були покликані лише ілюструвати ті соціальні, економічні та політичні явища
сучасності, які вивчались на заняттях з суспільствознавства. Досліджено зміст
історичної освіти шляхом аналізу шкільної літератури.
Чимало уваги приділено дискусіям учених і педагогів про різноманітні
методичні й ідеологічні аспекти шкільної реформи, в тому числі й про
викладання історії в школі, що відбувалися на сторінках фахових видань. 3
Особливо гостро це питання обговорювалося в кінці 1920-х рр. Учасники
обговорення прийшли до згоди щодо необхідності відновлення систематичного
курсу історії, проте перебудова шкільної освіти в 1929-1930 рр. у відповідності
до так званого «методу проектів», не тільки завадила реалізації цієї ідеї, але й
поглибила кризу шкільної освіти.
Автор дисертації розглянув становлення сталінізму в сфері історичної
науки і його наслідки для історичної освіти. Прослідковано процес відновлення
традиційних форм і методів шкільного навчання, який супроводжувався
збільшенням ролі вчителя у навчально-виховному процесі. Досліджено заходи,
партійно-державного керівництва, спрямовані на відновлення предмету
«історія» в школах.
Доведено, що зміна ідеологічної парадигми держави, яка відбулася в
середині 1930-х рр., була прагматичним кроком з боку Й. Сталіна та його
оточення, спрямованим на підвищення ефективності пропаганди за рахунок
елементів націоналізму і традиціоналізму, які рішуче відкидалися більшовиками
в попередні роки. На сторінках радянської преси з 1934 р. стали з’являтися
матеріали, що пропагували велич батьківщини і відчуття патріотизму.
Опрацьовано офіційні документи й вказівки партійної верхівки, щодо
написання стабільних підручників. Аналіз зауважень Й. Сталіна, С. Кірова і
А. Жданова на проспекти підручників, підготовлених авторськими колективами
влітку 1934 р., дозволяє стверджувати, що партійні лідери знаходились у цей
період у пошуку оптимальної історичної концепції, що відповідала б їх
політичним цілям.
Досліджено підготовку та хід конкурсу 1936 р. на кращий підручник історії
СРСР. Висвітлено процес доопрацювання рукопису-переможця, написаного під
редакцією А. Шестакова, в якому прийняли участь як численні професійні
історики, так і особисто Й. Сталін.
Результатом багаторічної колективної роботи стало видання в 1937 р.
підручника, значення якого виходило далеко за рамки шкільної освіти. Ця книга
стала документом, в якому була зафіксована офіційна позиція держави у всіх основних питаннях вітчизняної історії, документом, на який повинні були
орієнтуватися пропагандисти, педагоги, письменники, кінематографісти та ін.
Таким чином, шкільна історична освіта, яка тривалий час відігравала
незначну роль у шкільній освіті, в другій половині 1930-х рр. перетворилася на
ключовий елемент радянської пропаганди.
Ключові слова: СРСР, більшовики, історична освіта, суспільствознавство,
школа, підручник, вчитель, інтернаціоналізм, націоналізм, патріотизм, сталінізм.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.