Знайди книгу!

Опис:
Левитська-Доба Є. О. Політика США та КНР в Азійсько-Тихоокеанському
регіоні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за
спеціальністю 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального
розвитку. Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, МОН України,
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, МОН України. –
Чернівці, 2021.
Дослідження присвячено вивченню американо-китайського антагонізму на
сучасному етапі на прикладі системи Азійсько-Тихоокеанського регіону.
Вибір теми було зумовлено тим, що однією з ключових проблем міжнародної
політики XXI ст. є американо-китайські відносини, які поступово еволюціонують
від партнерства до суперництва. Незважаючи на декларування Китайською
Народною Республікою, що зовнішня політика країни має виключно мирні цілі,
Сполучені Штати Америки та провідні держави Азійсько-Тихоокеанського регіону
(Тайвань, Японія, Республіка Корея, КНДР, РФ, Індія, Пакистан, Австралія та
країни АСЕАН) виражають занепокоєння через швидкий розвиток економічної та
військової могутності Пекіна, яка вийшла за межі Азії й наразі безпосередньо чи
опосередковано впливає на зовнішню політику більшості країн світу. Економічне
протистояння Пекіна та Вашингтона на сучасному етапі вже переросло у торгову
війну. Беручи до уваги ядерний статус обох учасників цього протистояння, реальну
загрозу безпеці не тільки в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, але й у світі загалом
є поширення антагонізму з економічної сфери на політичну та військову.
Комплексний аналіз взаємозв’язку політичного й економічного аспектів відносин
США та КНР, їх впливу на регіональну та світову кон’юнктуру дає можливість
краще зорієнтувати Україну щодо більш ефективного зовнішньополітичного курсу.
Вивчення сучасних американо-китайських відносин дозволяє зробити
висновки про те, за яким сценарієм можуть вибудовуватися відносини між
державою - глобальним лідером і державою, яка претендує на світове лідерство в
умовах глобалізації та інформатизації, що підсилюють взаємозалежність держав. У


4
вітчизняній політології досі були відсутні комплексні дослідження, що
розглядають не тільки політичні аспекти, але й економічне та військово-стратегічне
підґрунтя зовнішньополітичних рішень Вашингтона та Пекіна, враховуючи
національні інтереси США та КНР в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, їх точки
зіткнень та вплив двох держав на регіональну політику.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому. Вперше: вивчено
особливості співіснування американського та китайського вектора зовнішньої
політики не тільки у двосторонній площині, але й у контексті розвитку комплексної
системи міжнародних зв’язків Азійсько-Тихоокеанського регіону на
міждержавному рівні та на рівні інтеграційних утворень; виявлення явних та
прихованих мотивів поведінки США та КНР у АТР в контексті захисту своїх
національних інтересів – забезпечення безпеки та процвітання своєї країни;
визначено співвідношення економічної та геополітичної складової китайської та
американської зовнішньої політики щодо країн Азійсько-Тихоокеанського регіону.
З’ясовано, що економічний аспект здебільшого або впливає на політичні рішення,
або формує розуміння альтернативної поведінки тієї чи іншої країни при зміні
балансу сил навколо неї; зроблено припущення щодо складу потенційних альянсів
протистояння у разі загострення конфлікту між Пекіном та Вашингтоном на основі
диференціації регіональних державних акторів за їх ставленням до китайського чи
американського економічного й політично-стратегічного домінування в Азійсько-
Тихоокеанському регіоні; Набули подальшого розвитку: наукове тлумачення
основних засад політики США в АТР в умовах постбіполярності, національних
інтересів США та політики відстоювання регіонального лідерства в регіоні в
умовах зростаючого впливу КНР; дослідження зумовленості зовнішньої політики
КНР забезпеченням умов для реалізації «надзавдання» – національної стратегії
безперебійного економічного розвитку до 2049 р.; Удосконалено: понятійний
апарат, зокрема, представлено авторське тлумачення поняттям «Азійсько-
Тихоокеанський регіон», «оборонний реалізм», «наступальний реалізм»,
«конкурентне партнерство», «ліберали-оптимісти», «ревізіоністи-песимісти»,
«гібридний підхід».


5
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть
бути використані у таких сферах: 1) науково-дослідній: наукові положення,
сформульовані в роботі, відкривають можливості для подальшого вивчення
стратегії й тактики зовнішньої політики як великих держав, США та КНР, так й
лідерів АТР; 2) прикладній: практичні висновки та рекомендації дисертації можуть
бути використані у діяльності Ради національної безпеки й оборони України,
Міністерства закордонних справ України, інших органів державної влади при
розробці та впровадженні зовнішньої політики України, двосторонніх відносин з
США, КНР, державами АТР. Результати роботи було використано у навчальному
процесі: під час викладання базових дисциплін і спецкурсів з проблематики
міжнародної безпеки, а саме: «Історія міжнародних відносин», «Теорія
міжнародних відносин», «Теорія міжнародного конфлікту», «Теорія зовнішньої
політики держав», «Iсторiя країн Азiї, Африки та Латинської Америки», «Зовнiшня
полiтика i дипломатiя країн Азiї та Африки», «Зовнiшня політика США» для
студентів спеціалізації «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та
регіональні студії» факультету міжнародних відносин, політології та соціології
ОНУ імені І. І. Мечникова.
Деякі висновки, зроблені автором дослідження, можуть бути враховані у
процесі врегулювання найбільш складних протиріч сучасних міжнародних
відносин.
Інтенсифікація американо-китайських торгово-економічних зв’язків
призвела, з однієї сторони, до безпрецедентної взаємозалежності, а з другої – до
загострення протиріч. Партнерське взаємне сприйняття змінилось антагонізмом, а
Азійсько-Тихоокеанський регіон перетворився на основний майданчик, на якому
обидва гравця намагаються створити й розширити свої сфери впливу. Інтереси КНР
в регіоні АТР можна поділити на економічно-фінансові, політико-стратегічні,
ідеологічні та військово-технічні. Але захищає їх Китай виключно за допомогою
створення економічних союзів, зате – з усіма країнами регіону. Натомість
військово-технічні зв’язки для КНР значно обмежені ідеологічними причинами:
тільки соціалістичні країни можуть розглядатися як союзники КНР.


6
Основним інструментом впливу США в регіоні є домінування американської
технологічної думки в світі в цілому, а також можливість підтримувати існування
й свободу певних країн в регіоні військовим забезпеченням. Окрім військової та
військово-технічної підтримки Вашингтон забезпечив і власну військову
присутність в регіоні, завдяки чому впливає на події в регіоні. Республіка Корея та
Японія входять до групи союзників, які допомагають США посилити свої позиції в
Азії через систему економічних і військових альянсів, створених ще у ХХ ст. За
президентства Б. Обами США намагалися застосувати стратегію «повернення до
Азії». Зразковими прикладами того, як Сполучені Штати намагаються посилити
свою присутність в регіоні через набуття потужних економічних союзників стали
Австралія та Сінгапур. Кооперація з Сінгапуром мала для США також виразно
окреслені геополітичні мотиви, а Сінгапур натомість отримував значні економічні
надбання. Розглядаючи фактори, які змушують Вашингтон дивитися в сторону
Індії та Пакистану, США враховують насамперед стратегічний аспект: Китай та
Індія є двома найбільшими та найбільш динамічно зростаючими країнами світу.
Індія має значні сировинні ресурси, високотехнологічні розробки, основними
споживачами яких можуть стати китайці. У Вашингтоні розуміють, що,
незважаючи на певні політичні й ідеологічні суперечки, вісь «Пекін – Нью-Делі»
може бути величезною економічною силою та загрозою для балансу сил у цьому
регіоні. Тому навіть президент Д. Трамп розумів необхідність збереження цього
союзу. Це справедливо й щодо Пакистану, який розглядався як головний союзник
з США в регіоні, але не член НАТО. Пакистанський кордон з Афганістаном є одним
з чинників, що позначають важливість цього союзу для США.
У результаті проведеного порівняльного аналізу позицій та партнерських
зв’язків США та КНР з країнами АТР була виявлена картина балансу економічних
позицій Китаю й США у регіоні. Виходячи з умов сьогодення можна спрогнозувати
з великою долею впевненості поведінку лише кількох країн: у «таборі» КНР зараз
і надалі буде знаходитися Пакистан та Північна Корея, у таборі США – Австралія.
Росія зараз грає «проти США», що зближує її з КНР, але їх партнерство може
носити лише асиметричний характер, отже, можливі два варіанти – вхід РФ у сферу


7
впливу КНР або ж зближення Росії з тими гравцями, які допоможуть їй уникнути
поступового поглинення Китаєм.
Становлення КНР як нового центру сили збіглося зі стратегічним
«поверненням США до Азії» за адміністрації Б. Обами та політикою «Зробимо
Америку великою» Д. Трампа, обидві з яких мали намір стримувати зростаючу міць
Китаю. Одним з елементів цієї політики стало оточення КНР «кільцями
стримування» – військово-повітряними та військово-морськими закордонними
базами Сполучених Штатів на території країн-сусідів Китаю. Таким чином
Вашингтон й надалі буде реалізовувати наміри позбавити Китай багатьох
інструментів впливу на регіональне оточення. Пекін, в свою чергу, буде
використовувати економічну силу для запобігання утворення антикитайської
коаліції під егідою Вашингтона у безпосередній близькості від своїх кордонів. У
такій ситуації загострення кризи, яка наразі перебуває у замороженому стані, є
можливим, що актуалізує пошук шляхів її вирішення і в теоретичній, і в практичній
площинах.
Ключові слова: США, КНР, Азійсько-Тихоокеанський регіон, політика
стримування Китаю, регіональне лідерство, торгова війна.