Знайди книгу!

Опис:
Ісаєнко О.М. Постать гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного в
історіографії. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні
історичні дисципліни. – Запорізький національний університет МОН України,
Запоріжжя, 2021.
У дисертації розглянуто та узагальнено процес формування
історіографічних концепцій постаті Петра Конашевича Сагайдачного,
систематизовано особливості її висвітлення в історичній літературі XVII –
початку XXI ст. Комплексне всебічне вивчення історіографічних джерел дало
змогу проаналізувати особливості розвитку історіографії, пов’язаної з
висвітленням діяльності гетьмана.
У роботі здійснено вихід за хронологічні межі української історіографії,
точкою відліку якої вважається кінець XVIII – початок ХІХ ст., до аналізу
залучено літописи та історико-публіцистичну літературу, яка розглядається як
історіографічні джерела. Проведено історіографічний аналіз поглядів
істориків європейсько-американської наукової думки. Їх нечисленність не
дозволяє виокремити національні, регіональні чи методологічні напрями у
вивченні постаті українського гетьмана.
У роботі доведено, що висвітлення постаті гетьмана П. Сагайдачного
здійснювалось дослідниками крізь призму тематичних уподобань та
категорійних апаратів окремих інституційних установ й наукових шкіл, до
яких дослідники належали та чиї ідеологічні настанови поділяли.
В історіографії, присвяченій постаті Петра Конашевича, виокремлено
напрями, зосереджені на окремих аспектах його діяльності. Так, у роботі
проаналізовано дослідження військової діяльності гетьмана як такі, що
поділяються на військово-історичні та військові стратегічно-тактичні студії.
Широкого висвітлення отримала також культурно-благодійна діяльність


3



гетьмана П. Сагайдачного, зокрема його внесок у відновлення православної
ієрархії.
У дисертації розглянуто концепції висвітлення політичної діяльності
гетьмана П. Сагайдачного, зокрема його відносин із польською владою, з
одного боку, та московським царем, з іншого. Останнім часом більшість
дослідників схиляється до сприйняття Петра Конашевича як автономного
діяча із високим ступенем власної політичної культури.
В процесі роботи з`ясовано, що в сучасній Україні поширення набули
праці присвячені питанням родоводу козацького гетьмана, його ціннісним
орієнтирам, питанням самоідентифікації Петра Конашевича, а відповідно і
формування його політичних поглядів. До певної міри можна казати про
повернення наукових досліджень постаті П. Сагайдачного у бік
інтелектуальної історії. Визначено хронологічні особливості розвитку
окремих напрямів діяльності козацького гетьмана.
Доведено, що увага дослідників до постаті Петра Конашевича не була
сталою. Сплеск наукового інтересу можна спостерігати наприкінці XVIII – на
початку XIX століть в польській історичній традиції; на зламі ХІХ-ХХ століть
- в національній українській історіографії. Сучасна українська історична наука
найбільше уваги приділила зазначеній проблематиці. Поза межами України, в
контексті загального зростання інтересу до історії України, постать
П. Сагайдачного не отримала окремої уваги, але в межах загальних курсів
історії України дослідники Польщі, Російської федерації, США, Канади,
Німеччини надають власне бачення образу українського гетьмана чи його
місця в історичному процесі.
Ключові слова: гетьман Петро Конашевич Сагайдачний, історіографія,
життя та діяльність П. Сагайдачного, військово-політична діяльність
П. Сагайдачного, культурно-благодійна діяльність П. Сагайдачного, Військо
Запорозьке, українське козацтво.