Знайди книгу!

Опис:
Кузьменко В.М. Повсякденне життя сільських жителів УРСР в другій
половині 1940-х – 1960-х роках за матеріалами Чернігівської області –
Кваліфікаційна праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України, Київ,
2017
Дисертаційна робота присвячена дослідженню повсякденного життя
сільських жителів УРСР в другій половині 1940-х – 1960-х роках на прикладі
Чернігівської області. В праці на основі аналізу широкої джерельної бази
розглянуто соціальні, економічні, культурні особливості повсякдення
селянства.
Аналіз вітчизняної та зарубіжної історіографії показав, що вивчення
повсякденного життя соціуму є популярною темою серед науковців. Протягом
останніх десятиліть з’явились праці присвячені в тім числі й буденному життю
населення окремих регіонів, різних прошарків населення України в радянську
епоху, однак комплексна праця присвячена повсякденню сільського населення
Чернігівської області у другій половині 1940-х – 1960-х роках відсутня.
Автором висвітлено вплив державної політики в сільському господарстві
та соціально-економічної ситуації в країні на ставлення селян до колгоспної
системи та влади загалом. Розглянуто рівень та статті доходів та витрат
бюджету селянської родини області в другій половині 1940-х -1960-х роках.
Основною статтею прибутків колгоспної сім’ї в досліджуваний період стали
надходження від роботи в колгоспі, при цьому зростала грошова оплата праці.
Важливе місце займали доходи від власного підсобного господарства, особливо
в перші повоєнні роки, при низькій оплаті праці в колгоспі, присадибні ділянки
давали можливість селянам мати продукти харчування та сплатити податки.
Значну частину вирощеної та отриманої в колгоспі натуральної продукції 3

селянство реалізовувало на міських ринках, здавали заготівельним та
кооперативним організаціям, що також відчутно наповнювало бюджет родини.
Відзначено роль підсобних господарств, підробітків, «нетрудових доходів» в
питанні отриманні коштів селянами та їх співвідношення зі працею в
колгоспах.
Проаналізовано, що доходи сільських жителів Чернігівської області були
нижчими ніж в інших областях УРСР, окрім деяких західних областей
республіки, як наслідок це позначалось і на витратах, тобто можливостях
задовольнити свої потреби. Видатки місцевого селянства на господарські
потреби та опалення приміщень в регіоні були вищими ніж в інших частинах
УРСР
Розкрито основні зміни, що відбулись в сфері матеріально-побутового
забезпечення сільських сімей в роки «повоєнної відбудови», «хрущовської
відлиги», висвітлено основні побутові проблеми, що хвилювали тогочасне
селянство. Селянство постійно відчувало дефіцит товарів широкого вжитку в
мережі закладів торгівлі в сільській місцевості, нерідко в отриманні
будівельних матеріалів доводилось звертатись до колгоспів, в інших випадках
за всім необхідним, особливо для придбання одягу, взуття та побутової техніки,
колгоспники їздили до міст. Завдяки аграрним реформам М.С. Хрущова і
зростанню доходів колгоспників в сільській місцевості набувають поширення
побутова техніка та приватний транспорт (велосипеди, мотоцикли).
У дисертаційній роботі також зроблено огляд стану соціальної,
інфраструктури сільської місцевості та його вплив на повсякденні життєві
стратегії селянства. Створювалась нові заклади для обслуговування потреб
населення: будинки для ремонту взуття та одягу, лазні, поштові відділення,
ощадні каси, дитсадки, бібліотеки; розширювалась мережа вже діючих
закладів: шкіл, фельдшерсько-акушерських пунктів, лікарень, колгоспних
клубів. Все ж незважаючи на активні заходи держави і колгоспів стан
соціальної інфраструктури в сільській місцевості був набагато гіршим, як 4

наслідок цієї ситуації, а також нижчої оплати праці колгоспників ніж робітників
і службовців, частина сільського населення, с особливо молодь, активно
виїжджала на роботу та проживання до міст.
У досліджуваний період відбулось масштабне перетворення звичного
середовища проживання селянства за рахунок прокладення системи доріг з
твердим покриттям, встановлення широкої мережі залізничного сполучення,
осушування боліт, значних меліоративних робіт на території Чернігівської
області, створення лісосмуг, зселення з «неперспективних сіл» до поселень
центральних колгоспних садиб.
У роботі проаналізовано сільський соціум в контексті взаємовідносин між
селянство і колгоспним та партійним керівництвом, їх вплив на стан сільського
господарства області, формування моделі стосунків між колгоспниками та
владою. Проаналізовано повсякденне виробниче життя колгоспів, як основних
господарських одиниць на селі в 1940-х – 1960-х роках. Наголошено на ролі
«земельного питання», зловживанні колгоспними пільгами та використання й
розкрадання колгоспного майна в повсякденному житті радянського села.
Зроблено огляд основних форм протесту проти колгоспної системи та заходи
тогочасного режиму із встановлення контролю над виробничим життям села.
Висвітлено заходи влади з пропаганди комуністичної ідеології серед селянства
та її вплив на розвиток сільського соціуму. Акцентується увага, що
досліджуваний період характеризується встановленням своєрідної моделі
відносин між селянство та місцевою владою, що відзначалась встановленням
консенсусу інтересів, який знаходили рядові колгоспники та їх керівництво в
умовах жорсткого контролю партійно-державних органів. При невисокій
підтримці радянської влади все ж в сільській місцевості довіра до місцевого
керівництва була високою, що пояснювалось як можливістю безпосереднього
контакту між людьми, так і патерналістськими та патріархальними уявленнями
селян. 5

У дисертації висвітлено місце родини в житті тогочасного сільського
соціуму та окремого індивіда зокрема. У досліджуваний період зростає роль
жінки як у виробничій сфері так і в приватній. Внаслідок демографічних втрат
серед чоловічого населення в роки війни, збільшується відсоток жінок на
керівних посадах, а їх оплата праці зростає, в тім числі й за рахунок збільшення
участі жінок у колгоспному виробництві. У другій половині 1940-х – 1960-х
роках переважною серед селянства області була сім’я, що складалась з одного
чи двох поколінь. Великих сімей з кількома поколіннями стає все менше. Це
пов’язано із тим, що молодим родинам колгосп на вимогу видавав земельну
ділянку для будівництва житла і ведення власного господарства, тому одружені
діти все частіше селились окремо від батьків.
Зроблено огляд сфери відпочинку тогочасного селянства та вплив на нього
партійно-державних структур. Передусім найбільш масовою формою
відпочинку сільського населення в досліджуваний період стали клуби, саме
через них влада намагалась вплинути на дозвілля населення, пропагуючи
«радянський спосіб життя». Серед організованих ними заходів найбільш
популярними були танці, перегляд кінофільмів, концерти за участю місцевих
гуртків художньої самодіяльності, які користувались популярністю серед
молоді. При цьому існували й поза клубні форми відпочинку, які були більш
притаманні людям старшого покоління. Нерідко в ході антиалкогольних
кампаній влада критикувала дозвілля селянства через вживання спиртного, що
знижували виробничу ефективність в колективах.
З’ясовано, що релігія й народні вірування разом з традиційною
обрядовістю продовжували відігравати важливу роль в житті. Селянство
продовжувало активно відвідувати храми, виконувати обряди хрещення,
вінчання та поховання, святкувати релігійні свята (Різдво, Великдень, Трійцю).
У роботі розглянуто атеїстичну політику держави та її заходи на селі в другій
половині 1940-х- 1960-х роках по боротьбі із традиційною селянською
культурою, однак в результаті це не дало значних результатів. Радянська влада
активно намагалась прищепити селянству нові радянські свята (Річниці Великої жовтневої соціалістичної революції, 1 Травня), відзначення ювілейних та
пам’ятних дат (День народження Леніна, День Перемоги), замінити новими
ритуалами традиційні свята господарського циклу (День поля, День врожаю,
Свято весни) створивши нову радянську обрядовість, що відповідала
ідеологічним догмам режиму.
Загалом повсякденне життя сільського соціуму в другій половині 1940-х –
1960-х роках характеризувалось встановленням всеохоплюючого контролю
партійно-державних органів за допомогою системи публічних інститутів
(колгосп, сільрада, парторганізація) над різними сферами життєдіяльності
людини, що відповідно позначилось на виробничих відносинах в колективів
артілей, на формах відпочинку, відносинах сільського населення з
представниками влади, життєвих стратегіях селян.
Ключові слова: повсякденне життя, Чернігівська область, селянство,
колгосп, колгоспні збори, трудодень. підсобне господарство, присадибна
ділянка, сільський клуб.