Знайди книгу!

Опис:
Пархоменко М.В. «Повсякденне життя візанійського Херсонеса-Херсона
(IV–X ст.)»
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Харківський національний
університет імені В. Н. Каразіна, Харків, 2018.
У дисертації досліджується повсякденне життя мешканці візантійського
Херсонеса–Херсона IV–X ст. у контексті критеріїв якості міського життя у
Візантії.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на
рівні дисертаційної роботи здійснена розробка актуальної наукової проблеми,
яка досі не була предметом окремого дослідження в історичній науці.
Оцінено благоустрій ранньосередньовічного Херсонеса–Херсона у
контексті візантійських стандартів міського життя VI–X ст. і кліматичних змін
доби раннього середньовіччя у регіоні Північного Причорномор’я. Встановлено
що Херсонес–Херсон ранньосередньовічної доби, був залучений до адаптивніх
процесів, викликаних суттевими кліматичними змінами у Середземномор’ї.
Вони супроводжувалося різного роду катаклізмами, перш за все, землетрусами,
похолоданням та підвищенням вологості атмосфери. У Херсонесі це призвело
до повсюдної будівельної активності на території городища у VI–VII ст., яка
торкнулася не лише фортечних мурів та громадських споруд, але й житлових
будинків. Визначено, що основним критерієм добробуту у візантійській
урбаністичній традиції до VI ст. стає безпека. Важливого значення надавали
облаштуванню церков, адміністративних установ, лазень, лікарень та
афедронів. Бажаною, до VI ст., вважалася наявність у місті театру. Невід’ємною
рисою візантійського містобудування був традиціоналізм, виявлений у бажанні
зберегти зовнішній вигляд житлових і громадських будівель з часів античності.
Уточнено: причини зміни міської топографії та планування у IV–X ст.
специфіку функціонування об’єктів міської інфраструктури, зокрема
встановлено час і причини припинення функціонування античного театра 3
Херсонеса, з’ясовано подальше використання його території. Доведено, що
причиною її забудови стала муніципальна реформа у Візантійській імперії
IV ст. Визначено причини структурних змін візантійських лазень на території
ранньосередньовічного Херсонеса, доведено, що трансформація конструкції
терм була спричинена адаптацією до кліматичних змін, що відбулися за
ранньосередньовічної доби. Лазні нового типу було легше, економніше нагріти
та забезпечити водою, зберегти у них тепло. Схарактеризовано міську систему
безпеки у контексті візантійської поліоркетики, виділено, реконструйовано та
співвіднесено із міською топографією об’єкти інфраструктури безпеки міста, до
яких належали фортифікаційні споруди, водозбірні цистерни, склади та
сховища з продовольчими запасами тощо. Встановлено неперервність і
наступність існування зазначених об’єктів у місті впродовж усього
досліджуваного періоду. Для періоду IV–V ст. такими об’єктами могли бути
велика водозбірна цистерна, розташована у південно-західній частині міста та
«зерносховище» II–IV ст. у XV кварталі. До VI–IХ ст. належать великий
військово-цивільний архітектурний комплекс у Південному районі міста поряд
з міськими воротами, що прикривався системою балліст, розташованой на
спеціально облаштованой для цього 13 куртині. До монументального
комплексу, окрім цистерни та сховища для продовольства належали також
лікарня та міський афедрон на 30 місць. У ІХ–Х ст. нову камарну підземную
цистерну було облаштовано в VII кварталі, а складські приміщення були
перенесені (або додані) в середині ІХ ст. до комплексу фемного преторія,
розміщеного в цитаделі та перебудованого в значно більший наприкінці ІХ ст.
Визначено стан медичного забезпечення мешканців Херсонеса у
ранньосередньовічний період історії міста, проанолізовані медичні
інструментів ранньосередньовічної доби. До кола медичних інструментів
ранньосередньовічного періоду належать бронзові вільчаті припікачи, бронзові
пінцети з пласкими Г-подібними губами, примітивні пінцети без зубчиків,
порожничи пташини кістки, загострені з двох боків, медичні ложечки,
дозатори, флакони для приготування ліків, скляні підноси, керамические чаши
для обробки ран чи для спуску крові, а також ступи та кам’яни дощечки, що 4
слугували для змішування ліків чи для заточування та правки хірургічних
інструментів. Розвинуте припущення про існування міської лікарні на місці
монументального архітектурного комплексу, розташованого поряд з
13 куртиною та Південними воротами. Лікарня складалася з терапевтичного та
операційного, а також жіночого та чоловічого відділень, поєднаних анфіладою,
опалюваною пічю в стіні південної зали. Шість цегляних колон у екседрі цієї
зали могли огорожувати переносне вогнище й слугувати опорою для куполу чи
напівкуполу з вентиляцією, що було характерною особливістю візантійських
лікарень.
Здійснено спробу типолагізації будинків ранньосередньовічного
Херсонеса-Херсона. Встановлено, що типовий херсонеський житловий будинок
IV–X ст. зберігав спадковість від пізньоантичного і належав до поширеного
середземноморського типу двоповерхових будинків з вертикальним
функціональним розподілом приміщень. Набуло подальшого розвитку -
комплексний огляд топографічних особливостей міста з точки зору житлової
забудови, доведено, що житлові будинки існували за ранньосередньовічної
доби в усіх районах городища, за винятком західного, де життєдіяльність
переривається у VI ст. Середнє значення площі встановлене за садибами в
XVIII кв.:однієї кімнати житлової частини - 19 м 2
; всіх кімнат - 44.04 м 2 ; двору -
50.42 м 2 ; господарських приміщень з урахуванням комори - 58 м 2 , що займало
таким чином в середньому 50% площі садиби. Середня площа будинку Херсона
ранньосередньовічної доби за матеріалами XVIII кв. складає 102 м 2 . В цілому,
встановлені розміри садиб та окремих приміщень відповідають
загальновізантійським тенденціям ранньосередньовічної доби. Загальна площа
якої становила 100–150 м 2
.
Переглянуто роль і місце варварського компонента в етнічному складі
Херсонеса VII–X ст., доведено, що візантійський Херсон не був моноетнічним
грецьким містом, а мав у складі свого населення значний варварський
компонент. Визначено обставини вливання та механізми адаптації нових
мешканці до міського середовища. причини зміни етнічного складу
ранньосередньовічного Херсонеса–Херсона. На підставі Житій єпископів 5
Херсонських визначено причини варварських вливань до громади міста у
IV ст. Найбільший слід серед негрецького населення ранньосередньовічного
Херсона лишили сармати. Влившись до складу місцевих мешканців вони
певний час зберігали свою етнічні самобутність. На початку нашої ери до
етнічної картини Херсонеса додався юдейський компонент. Уточнено час і
обставини перебудови синагоги на храм, класифіковано херсонеську синагоги в
контексті візантійської архітектурної традиції, встановлено, що вона належала
до характерного синагогального проміжного типу «широкого дому» квадратної
форми, найбільш розповсюдженого у III–IV ст. Уточнено локалізацію та
обставини спорудження першого християнського храма у візантійському
Херсоні на місці «Базиліки 1935 р.» не пізніше початку 390-х рр., за єпископа
Єферія. Присутність двох інших етносів – хазар і слов’ян – дуже слабко
відображена у археологічних матеріалах ранньовізантійського Херсонеса–
Херсона, матеріали писемних джерел спірні. Так, наприклад, єдине свідчення
безпосередньої присутності русів у місті – це легендарне вивчення мови
слов’ян Константином Філософом у Херсоні 860/861 р. Однак і воно сумнівне,
оскільки вивчені Константином письмена ідентифікуються як сурські, тобто
сирійські. Навряд ці етноси могли бути істостними складниками етнічного
складу Херсона того часу. Епіграфічні пам’ятки дозволяють припускати
виникнення у місті в IX–X ст. вірменської колонії, яка перетворилася на
організовану громаду до ХІ ст. Слабко, однак все ж засвідчено у місті й
присутність представників салтово-маяцької культури, які проникали до
Херсона з VIII–IX ст.
Антропологічні спостереження дозволяють уявити такий образ
пересічного мешканця ранньосередньовічного Херсона. Це була, швидше за
все, людина вже не грецької, а ближче до сарматської або іншої варварської
зовнішності, порівняно молода, віком до 25 років, нерідко зайнята важкою
фізичною працею. Дитяча смертність тут була вищою за середньостатистичну
по імперії й сягала 56 %. Якщо вік померлих у візантійському Херсоні було
встановлено антропологами вірно, то середня тривалість життя городян
перебувала на загальновізантійському рівні чи навіть дещо нжче за середні 6
показники – у межах 30 років проти 36,5 років по Візантії в цілому. Високий
рівень дитячої смертності, яка забирала понад половину народжених, не давав
змоги здіснюватися природному приросту населення міста, що також робило
необхідним регулярне поповнення візантійського Херсона новими
мешканцями-переселенцями.
Визначено специфіку харчового раціону Херсонеса–Херсона,
опрацьовано та введено до наукового обігу матеріали звітів, що відобразили
раціон харчування середньовічного херсонита. Схарактеризовано біологічну
цінність окремих продуктів, вживаних херсонитами, а також наслідки їхнього
вживання, доведено панівне значення білкової їжі у раціоні, а також брак
рослинної, що згубно позначалося на фізичному стані містян. Переглянуто
обставини та причини утрудненого становища та смерті Папи Мартіна І у
період заслання до Херсонесу. Доведено, що його смерть була спричинена
крайньою стадією загострення подагри, що посилилася через мимовільне
недотримання дієти, що виключала споживання їжі, багатої на білок, тобто
риби та м’яса, що були найбільш доступними продуктами харчування
херсонитів. Уточнено традиції приготування їжі херсонитами, зоврема
доведено, що на зміну традиційному для античності смаженню приходить
варення і тушкування.
Здійснено спробу проаналізувати зображення візантійського одягу на
стінах склепів ранньосередньовічного Херсонеса–Херсона; систематизовано
інформацію про залишки одягу з археологічних звітів; введено до наукового
обігу неопубліковані та не аналізовані раніше знахідки елементів одягу з
археологічних звітів розкопок «Базиліки на пагорбі», здійснених
С. А. Беляєвим. Здійснено графічну та комп’ютерну реконструкцію елементів
костюма городян Херсона за матеріалами некрополю «Базиліки на пагорбі».
Одяг городянина візантійського Херсона доповнює образ варваризованого
ромея то романізованого варвара. Зображення одягу на фресках з
ранньовізантійських склепів свідчить про зміну естетичного ідеалу одягу
херсонитів, який сприйняв варваризовані візантійські риси, вдало пов’язані з
новим християнським світоглядом, що вимагав закритості силуету тіла. Одяг 7
мешканців візантійського Херсона ранньосередньовічного періоду відрізнявся
консервативністю.
В дослідженні доведено, що повсякденний побут ранньосередньовічного
херсонита був відносно впорядкованим та облаштованим, нічим не поступався
за рівнем комфорту та добробуту побуту мешканців інших провінційних
візантійських міст. Городяни прагли зберегти античні традиції, однак
кліматичні умови, війни та хвороби, включаючи періодичні спалахи епідемії
чуми, змушували їх підлаштовуватися до потреб часу. Пересічний херсонит до
Х ст. став християнином варварської зовнішності, їв переважно білкову їжу,
жив у зменшеній копії античної садиби й охоче носив шерстяну туніку,
поширену ще з доби античності. Все це дозволяє назвати Херсонес-Херсон
IV-X ст. типовим провінційним пізньоримським, а потім візантійським центром
з традиційними для імперії проблемами повсякденного життя та способами
їхнього вирішення.
Ключові слова: Херсонес-Херсон, Візантія, повсякденне життя, побут,
міська культура, кліматичні зміни, житловий будинок, херсонеський театр,
лазні, медицина, етнічний склад, раціон харчування, одяг херсонітів.