Знайди книгу!

Опис:
АНОТАЦІЯ
Штепа О.О. Правова ментальність українського етносу як чинник
сучасного вітчизняного державотворення. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
(доктора філософії) за спеціальністю 09.00.03 – «Соціальна філософія та
філософія історії» (033 – філософія). – Полтавський національний педагогічний
університет імені В.Г.Короленка, Полтава, 2019; Державний вищий навчальний
заклад «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені
Григорія Сковороди», Переяслав-хмельницький, 2019.
Зміст анотації
Дисертація присвячена проблоблемі правової ментальності українського
етносу як чинника сучасного вітчизняного державотворення. Відновлення
незалежності у 1991 році і розбудова національної державності повертають
українців до власних політичних традицій, націєтворчого процесу, до
незнищенної ідеї самостійної та соборної України на основі прадавніх уявлень
про добро і зло, правду і кривду, свободу і рівність, справедливість і
солідарність. Саме тому актуальним є вивчення власного шляху українського
народу, його ментальності, зокрема, і правової.
Необхідність дослідження даного феномена в державотворчому дискурсі
зумовлена і зовнішніми викликами, що постали перед вітчизняним соціумом,
глибинними його трансформаціями в усіх сферах соціально-правового буття,
глобалізаційними та євроінтеграційними процесами й іншими чинниками
об’єктивної дійсності.
На початку дисертаційного дослідження визначається його категоріальний
апарат, розмежовується сутність таких понять як «ментальність», «менталітет»,
«культура», «суспільна свідомість», «етнос», «соціум», «державотворення»
тощо, оскільки всі вони так чи інакше співвідносяться з таким соціально-
філософським феноменом, як правова ментальність. Визначаючи його,
дисертант стверджує, що правова ментальність є сукупністю стійких структур 3

глибинного рівня колективної та індивідуальної свідомості й підсвідомості, що
формують устремління, нахили, орієнтири, поведінкові автоматизми людей у
сфері праворозуміння та юридично значимої діяльності, загальновизнані етико-
моральні та правові цінності конкретного етносу, суспільну юридичну
психологію в її повсякденному діяльнісному прояві.
Аналізуючи структуру правової ментальності як соціально-філософського
феномена, автор виокремлює в ній психоенергетичний (поле), архетипний
(образи) та логічний (поняття) рівні. Однак, основним для розуміння сутності
політико-правових автоматизмів українців, на його думку, є образний рівень.
Методологічний апарат даного дослідження ґрунтується на екзистенційно-
антропологічному підході, підгрунтям якого є інтерсуб'єктність. Оскільки
екзистенційна філософія та філософська антропологія на своєму перетині
ставлять у центрі уваги людське буття, цей підхід дозволив краще зрозуміти
сутність правової ментальності українців, споглядаючи її через призму їх історії
та сьогодення, культури та побуту, звичаїв та традицій. Крім того, такий
методологічний підхідсприяє усвідомленню того, що людина, її душевний світ,
зокрема, і правова ментальність не є незмінними, а трансформуються під
впливом різних чинників. Здобувач підкреслює, що зміна людських поколінь та
історичних епох невідворотно призводить до модифікації людського
світогляду, вектору суспільного розвитку, характеру діяльності. Проте, кожен
етнос як сукупність індивідів – людських істот – зберігає за собою низку
притаманних лише йому ознак, передаючи їх генетично від далеких пращурів
до сучасних нащадків.
Для реалізації мети та завдань дослідження були використані такі методи:
структурного функціоналізму, синергетики, герменевтики, метод моделювання,
методи аналізу та синтезу.
Дисертант стверджує, що сучасні дослідники намагаються дати визначення
поняття «правова ментальність» стосовно українського етносу, відслідкувати її
характерні риси та основні автоматизми, визначити історичні умови
формування даного феномена, а також пропонують окремі шляхи подолання 4

деструктивних його проявів. Наприклад, розглядаючи чинники формування
ментальності, більшість науковців виділяє культурулогічні та матеріальні
фактори, які необхідно розглядати комплексно. До основних автоматизмів
вітчизняної правової ментальності українські вчені відносять волю, правду,
долю. На противагу цьому підходу запропоновано розглядати основні
ментально-правові настанови етносу в комбінації правда-справедливість, воля-
свобода, братерство-рівність.
Однак на сьогодні в науковій літературі практично відсутній аналіз
чинників стресогенезу правової ментальності, відмінностей у ментально-
правових настановах жителів окремих регіонів держави та представників різних
соціальних прошарків, не достатньо вивчена проблема формування
поведінкових стереотипів у контексті національного державотворення. А також
недостатньо досліджені проблеми ментально-правових змін під впливом
глобалізаційних та євроінтеграційних процесів, впливу правових поведінкових
стереотипів на державотворчі процеси українського етносу, особливо в період
2013-2018 років.
У науковій роботі здійснено аналіз чинників стресогенезу вітчизняної
правової ментальності. До числа останніх віднесено «межове» становище
українців, тривала відсутність власної національної держави, столітнє
перебування українського селянства в стані особистої несвободи (кріпацтва),
перебування українських земель та населення у складі СРСР, ведення на
території України масштабних військових дій, аварія на Чорнобильській АЕС,
розпад СРСР. Кожен з вказаних факторів впливає на формування автоматизмів
етносу з різною інтенсивністю та глибиною. Автор наголошує на тому, що
наслідком дії вказаних факторів стало формування у свідомості української
нації деструктивних в державотворчому контексті поведінкових стереотипів.
До них він зараховує комплекс так званого «радянського правового
менталітету», правовий нігілізм, поєднаний із правовим ідеалізмом, анархізм
поєднаний із патерналізмом, громадянська пасивність, абсентеїзм, схильність
до корупції. 5

При розгляді механізмів творення політико-правових настанов нації було
виокремлено еволюційний (здійснюється шляхом передачі історичного досвіду
в надрах етносу від покоління до покоління і віддзеркалюється в казках, піснях,
міфах і легендах, а також системі народного виховання) та революційний (під
впливом природних катаклізмів, які, як правило, призводять до зміни ареалу
проживання етносу та соціально-історичних вибухів у вигляді національно-
визвольних воєн, революцій та ін.) шляхи формування поведінкових шаблонів у
сфері правозначимої діяльності, а також встановлені і зафіксовані умови для
початку ментальних трансформацій у сфері праворозуміння на вітчизняних
теренах.
У роботі обгрунтовано, що в останні десятиліття протікання «соціального»
часу значно пришвидшилося, а отже, активізувався і процес формування
ментальних стереотипів.
Здобувач аргументовано стверджує, що до конструктивних у
державотворчому дискурсі поведінкових автоматизмів вітчизняної
ментальності належать такі як повага до праці та права приватної власності,
високий авторитет сім'ї, територіальної громади, жінки-матері, гуманність
карної системи та ін. Проте, деструктивні поведінкові настанови (правовий
нігілізм, уявлення про державну та комунальну власність як про «нічию»,
відсутність поваги до держави та її органів, схильність до правопорушень та
героїзація злочинного життя, надзвичайно глибоке укорінення корупції
потребують корегування з допомогою впровадження загальнодержавної
правової ідеології та ефективної системи політико-правового виховання молоді.
На основі проведеного дослідження автор звертає увагу на те, що
українські політико-правові автоматизми мають суперечливий, часто
антагоністичний характер і можуть відігравати як конструктивний, так і
деструктивний вплив в процесі вітчизняного державотворення. Згідно із
законом єдності та боротьби протилежностей, з точки зору дисертанта,
взаємодія антагоністичних за своїм змістом правових стереотипів (анархізму та
етатизму, правового нігілізму та правового ідеалізму, високого авторитету 6

громади та різко негативного ставлення до сусідів тощо) є джерелом розитку
вітчизняного етносу та каталізації його державотворчих процесів.
У роботі запропоновано систематизація етнічних уявлень про правду-
справедливість, волю-свободу, братерство-рівність у бутті нації,
проілюстровано їх конструктивний та деструктивний вплив на формування
поведінкових автоматизмів у сфері праворозуміння та державотворчих процесів
на українських етнічних землях. Правда-справедливість грунтується на
«старовині», тобто прадавніх народних традиціях та морально-етичних
імперативах, у народній правосвідомості протиставляється писаному
(офіційному) закону, що безпосередньо пов'язаний із негативним у очах
українців уявленням про державу – чужорідну та жорстоку силу, яка, на відміну
від родини та власної громади ніколи не зрозуміє та не допоможе індивіду.
Свобода-воля визначає схильність нації до демократизму та народовладдя, з
одного боку, та анархізму, з іншого. Настанова рівності-братерства визначила
егалітаризм українського народу, який, однак, в історичній ретроспективі часто
виступав однією з причин втрати національної державності. Обгрунтовано
доцільність розробки на ідейній базі цих уявлень суспільної ідеології
національного державотворення.
Парадоксальною, за твердженням автора, є та обставина, що зміст цих
базових ідей та ментально-правових автоматизмів став однією із причин того,
що впродовж тривалого часу український етнос не зміг створити державу за
зразком своїх сусідів. Проте зміна історичних реалій дає змогу нації реалізувати
свої державотворчі прагнення шляхом побудови ефективної держави на
вказаних ідейних засадах.
Осмислюючи перспективи участі вітчизняного соціуму в глобалізаційних
та євроінтеграційних процесах у ментально-правовому дискурсі було
встановлено європейський характер вітчизняної правової ментальності,
специфіка якої пов'язана з «межовим» становищем українських етнічних земель
між цивілізаційними Європою та Азією; конструктивний вплив на неї з боку
європейського соціокультурного та цивілізаційного простору, що є додатковим
фактором подолання «радянського менталітету», правового нігілізму,
негативного ставлення до державної та комунальної власності, корупції та
розкрадань; малу ймовірність кардинальної зміни її основних настанов, у першу
чергу базових правових стереотипів у найближчій перспективі; необхідність
збереження під дією глобалізаційних та євроінтеграційних впливів власної
ментально-правової самобутності, національних традицій у сфері
праворозуміння.
Автор наголошує, що рецепція вітчизняним соціумом європейських
політико-правових цінностей у перспективі стане важливим чинником для
конструктивних його трансформацій у державотворчому дискурсі.
Інституціалізація та глибоке укорінення в національній культурі та суспільній
свідомості ідей демократії, верховенства права, прав людини, гідності,
толерантності, самореалізації, миру стануть чинниками подолання
контрпродуктивних політико-правових настанов українців (анархізму,
етатизму, патерналізму, непотизму, правового нігілізму, громадянської
пасивності, корупції тощо) та інструментом мотивації етносу до побудови на
вітчизняних теренах ефективного громадянського суспільства й соціальної
правової держави. А це, в свою чергу, дозволить уникнути появи нових
факторів дистресу і, як наслідок, ментально-правових деформацій.
Ключові слова: правова ментальність, державотворення, етнос, соціум,
чинники стресогенезу, ментальні деформаці.