Правове становище та фінансово-господарська діяльність Почаївської лаври у 1831–1914 рр.
Юрій Мартинів / історичнадисертація
Опис:
Мартинів Ю. І. Правове становище та фінансово-господарська діяльність Почаївської лаври у 1831–1914 рр. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – «Історія України». – Тернопільський національний
педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2018.
Вибір дослідження мотивований необхідністю комплексного і всебічного
вивчення історії Почаївської лаври як одного із найпотужніших центрів релігійного
життя Волині. На основі комплексного використання джерельної бази вперше
проаналізовано правові засади функціонування Почаївської лаври та досліджено
розвиток її фінансово-господарського комплексу у 1831–1914 рр.
Дослідження економічної складової життєдіяльності лаври уможливили
з’ясування механізму її управління, джерел фінансування, місця і значення
господарського комплексу в реалізації освітніх програм, розвитку книгодрукування,
будівництва і реконструкції, створення відповідної інфраструктури.
Вплив лаври впродовж століть забезпечувався не лише державною ідеологією
православ’я, а й потужним фінансово-господарським становищем, що пов’язувало її
з державними структурами, представниками різних станів та конфесій. Показано
формування вертикалі управління і контролю над церковними інституціями РПЦ в
Російській імперії, що знайшло своє відображення у формулі «Православ’я.
Самодержавство. Народність». На час входження Волині до складу Російської
імперії Св. Синод володів усіма необхідними законодавчими інструментами для
інтеграції віруючих у релігійне життя РПЦ. Висвітлено систему управління
Волинської єпархії, що отримала статус третього класу вструктурі єпархій РПЦ.
Головним органом управління єпархії була духовна консисторія, яка під
керівництвом Св. Синоду та єпархіального архієрея здійснювала розпорядчі та
судові функції. Юрисдикція консисторії поширювалася на Почаївську лавру.
Доведено, що передача Почаївського монастирського комплексу в структуру РПЦ у 3
1831 р. була закономірною, етапною подією цілеспрямованої боротьби російської
влади з Греко-Уніантською Церквою. Витіснення василіан із Почаївського
монастиря стало одним із мотиваційних чинників закриття їхніх монастирів у
Волинській, Київській і Подільській губерніях. Включення Почаївського монастиря
у структуру РПЦ відбувалося на підставі уже прийнятих документів та спеціальних
указів щодо нього. Згідно із класифікацією, Почаївська обитель була зарахована до
штатних монастирів першого класу, які отримували від держави фінансування.
З’ясовано, що функції управління лаври священноархімандрит, він же єпископ
Волинський і Житомирський, делегував намісникові монастиря. Вищим
управлінським органом був Духовний собор, у компетенції якого були питання, що
стосувалися релігійно-церковного і фінансово-господарського життя обителі. Ці
сфери діяльності контролювались його членами: намісником, казначеєм, економом,
ризничим, благочинним, скарбником, друкарем.
Досліджено фінансово-кредитну діяльність Почаївської лаври, яка включала
усі види обігу коштів: традиційні надходжень від вірян (коштовні подарунки,
«кружка», «гаманцевий збір», «церковна сума», треби), різні види кредитування й
позичкові операції, рух коштів на банківських рахунках, державне фінансування,
сплата податків тощо. Серед зазначених форм пожертв від пересічних віруючих
найбільш прибутковою була «кружка». Річні суми «кружки» в окремі роки
перевищували прибутки від виробництва свічкового заводу. З’ясовано,
щонайщедрішими жертводавцями були імператор, його родина, найближче
оточення, високопосадовці, які дарували культові предмети із дорогоцінних металів,
книги, ікони, одяг, золоті й срібні прикраси тощо.
Встановлено, що за умови відсутності розвинутої системи кредитування
фізичних осіб у першій половині ХІХ ст. ці послуги надавала Почаївська лавра.
Грошова реформа 1839 р. та наступні економічні реформи сприяли пожвавленню
товарно-грошових відносин, позитивно вплинули на розвиток державної банківської
системи Російської імперії. Обитель користувалася послугами банків: Державного
банку, Санкт-Петербургської опікунської ради, Кременецького казначейства,
комерційних та позичкових банків, отримуючи відсотки від розміщених капіталів. 4
Суми банківських вкладень вказують на стабільну динаміку фінансового розвитку
лаври, її потужний потенціал. Включена у систему товарно-грошових відносин
Російської імперії, Почаївська лавра виконувала податкові зобов’язання. Сплачуючи
державні податки, лавра запроваджувала власні, насамперед, для селян, які
орендували землю, приміщення тощо.
Досліджено основні сегменти господарювання лаври, якими були промислове
та сільськогосподарське виробництво. Обитель розвивала шість видів промислів, з
яких упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. не втратили свого
економічного значення бджільництво, млинарство, лісове господарство та
гуральництво. Проаналізовано економічну ефективність свічкового, цегляного,
вапняного заводів, деревообробного виробництва, видобуток каменю. Виробництво
цегли, вапна та видобування каменю було орієнтовано переважно на власні потреби
і за умов ведення щорічних будівельних робіт, становило суттєву статтю економії
коштів. Встановлено, що закупівля нового обладнання, залучення світських
спеціалістів сприяли рентабельності виробництв.
Проаналізовано участь лаври у проведенні сезонних торгів і ярмарок,
обумовлених пожвавленням торгово-грошових відносин у другій половині ХІХ ст.
та сприятливим географічним розташуванням на межі двох держав – Російської та
Австрійської/Австро-Угорської імперій. Основу дрібного підприємництва обителі
становили торгівля релігійно-культовими предметами, продукцією сільського
господарства і промислових виробництв, орієнтованого на ринки Волинської
губернії.
Встановленоплощіземельних володінь Почаївської лаври, що змінювалися у
досліджуваний період унаслідок проведення політичних та економічних реформ в
Російській імперії. Наявність значних землеволодінь обумовило розвиток аграрно-
тваринницького комплексу, що включав вирощування зернових культур,
городництво, садівництво, розведення великої і малої рогатої худоби, птахівництво.
Відображено структуру та динаміку розвитку аграрно-тваринницького комплексу. У
тваринництві та птахівництві помітною була тенденція як до збільшення, так і 5
скорочення поголів’я. Чисельність рогатої худоби та птиці задовільняла внутрішні
потреби обителі.
Наголошено на включеності Почаївської лаври у процес утвердження
капіталістичних відносин на території Волині упродовж ХІХ ст., що
супроводжувалося впровадженням нових організаційно-правових форм
господарювання, забезпечуючи управління виробництвом, транспортом, торгівлею,
стимулювало розвиток інфраструктури, що своєю чергою сприяло паломництву і
покращенню життєдіяльності городян.
Доведено, що державне фінансування на утримання обителі, оплата праці
штатних і найманих працівників регулювалася положенням про монастирі
Волинської єпархії. Встановлено, що від 1833 р. у лаврі формувався штат
працюючих, яким виплачувалася заробітна плата згідно із посадовими обов’язками.
Державне фінансування на утримання обителі, оплата праці штатних і найманих
працівників регулювалася положенням про монастирі Волинської єпархії. Заробітна
плата монахів і братії лаври суттєво не відрізнялася від оплати праці державних
службовців у Волинській губернії. Окремою статтею видатків обителі була виплата
заробітної плати найманим працівникам, яка виплачувалася із бюджету обителі.
Висвітлено, економічні умови функціонування та фінансування навчальних
закладів і модернізації друкарні при лаврі. Встановлено, що зростання кількості
шкіл у Почаївській лаврі обумовлювалося російським законодавством, яке надало
виключні праваправославному духовенствуна заснування закладів початкової
освіти. Досліджено, що упродовж 1831–1914 рр. при Почаївській лаврі функціонувало
сім освітніх навчальних закладів. Їх головною метою було релігійно-моральне і
патріотичне виховання учнів, що забезпечувалося вивченням церковнослов’янської
мови, богослужбових книг, катехізису, церковного співу тощо. Витрати на
утримання навчальних закладів мали динаміку зростання, що пов’язано з ціновою
політикою держави на продукти харчування, книжкову продукцію та канцелярські
приладдя, дитячий одяг, засоби гігієни тощо.
Встановлено, що керівництво Почаївської лаври активно займалося
модернізацією друкарського виробництва, проводячи закупівлі друкарських верстатів,
приладдя, шрифтів, засобів гравіювальної техніки, фарб, паперу тощо. Оновлення
друкарського виробництва мало наслідком збільшення обсягу друкованої продукції та
його прибутків. Серед промислових виробництв друкарство поступалось лише
прибуткам свічкового заводу. Основу друкованої продукції становили богословські,
релігійно-полемічні, історичні твори та часописи. На початку ХХ ст. для потреб
друкарні збудовано окремий двоповерховий корпус.
З’ясовано структуру фінансування розбудови архітектурного
комплексуПочаївської лаври, що включало вартість будівельних матеріалів,
заробітну плату найманим працівникам та гонорари архітекторам й здійснювалося
переважно її коштом. Виокремлено, основні напрямки фінансування розбудови
архітектурного комплексу лаври у зазначений період. Окреслено обставини
зведення основних культових споруд: дзвіниці, архієрейського дому, службового
корпусу, Троїцького собору, Святих воріт; облаштування церков преподобного Іова
Ігумена Почаївського, Варваринської, преподобних Антонія і Феодосія Печерських;
проведення реконструкції Теплої (з 1862 р. мала назву Св. Трійці) й Печерної
церков. Їх ідеологічним стрижнем став православний зміст Почаївської лаври.
Будівництво Троїцького собору ініціювалося архімандритом А. Храповницьким як
символ міцності духу Російської держави та РПЦ. Простежено зведення
господарських споруд: кам’яного муру навколо території обителі, нового свічкового
заводу, книжкової лавки, готелю, паломницького дому, братської лікарні, торгових
лавок біля Святих воріт, кузні, бані тощо.
Показано, що Духовний собор спрямовував кошти на будівництво та
реконструкцію храмів на території Волинської губернії, спорудження пам’ятників
окремим видатним постатям історії та культури Російської імперії.
Ключові слова: Почаївська лавра, Почаївська друкарня, Почаївський
архітектурний комплекс, Волинська єпархія, Російська імперія, Греко-Уніатська
Церква, РПЦ, Св. Синод, василіани, релігія.
Мартинів Ю. І. Правове становище та фінансово-господарська діяльність Почаївської лаври у 1831–1914 рр. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 – «Історія України». – Тернопільський національний
педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2018.
Вибір дослідження мотивований необхідністю комплексного і всебічного
вивчення історії Почаївської лаври як одного із найпотужніших центрів релігійного
життя Волині. На основі комплексного використання джерельної бази вперше
проаналізовано правові засади функціонування Почаївської лаври та досліджено
розвиток її фінансово-господарського комплексу у 1831–1914 рр.
Дослідження економічної складової життєдіяльності лаври уможливили
з’ясування механізму її управління, джерел фінансування, місця і значення
господарського комплексу в реалізації освітніх програм, розвитку книгодрукування,
будівництва і реконструкції, створення відповідної інфраструктури.
Вплив лаври впродовж століть забезпечувався не лише державною ідеологією
православ’я, а й потужним фінансово-господарським становищем, що пов’язувало її
з державними структурами, представниками різних станів та конфесій. Показано
формування вертикалі управління і контролю над церковними інституціями РПЦ в
Російській імперії, що знайшло своє відображення у формулі «Православ’я.
Самодержавство. Народність». На час входження Волині до складу Російської
імперії Св. Синод володів усіма необхідними законодавчими інструментами для
інтеграції віруючих у релігійне життя РПЦ. Висвітлено систему управління
Волинської єпархії, що отримала статус третього класу вструктурі єпархій РПЦ.
Головним органом управління єпархії була духовна консисторія, яка під
керівництвом Св. Синоду та єпархіального архієрея здійснювала розпорядчі та
судові функції. Юрисдикція консисторії поширювалася на Почаївську лавру.
Доведено, що передача Почаївського монастирського комплексу в структуру РПЦ у 3
1831 р. була закономірною, етапною подією цілеспрямованої боротьби російської
влади з Греко-Уніантською Церквою. Витіснення василіан із Почаївського
монастиря стало одним із мотиваційних чинників закриття їхніх монастирів у
Волинській, Київській і Подільській губерніях. Включення Почаївського монастиря
у структуру РПЦ відбувалося на підставі уже прийнятих документів та спеціальних
указів щодо нього. Згідно із класифікацією, Почаївська обитель була зарахована до
штатних монастирів першого класу, які отримували від держави фінансування.
З’ясовано, що функції управління лаври священноархімандрит, він же єпископ
Волинський і Житомирський, делегував намісникові монастиря. Вищим
управлінським органом був Духовний собор, у компетенції якого були питання, що
стосувалися релігійно-церковного і фінансово-господарського життя обителі. Ці
сфери діяльності контролювались його членами: намісником, казначеєм, економом,
ризничим, благочинним, скарбником, друкарем.
Досліджено фінансово-кредитну діяльність Почаївської лаври, яка включала
усі види обігу коштів: традиційні надходжень від вірян (коштовні подарунки,
«кружка», «гаманцевий збір», «церковна сума», треби), різні види кредитування й
позичкові операції, рух коштів на банківських рахунках, державне фінансування,
сплата податків тощо. Серед зазначених форм пожертв від пересічних віруючих
найбільш прибутковою була «кружка». Річні суми «кружки» в окремі роки
перевищували прибутки від виробництва свічкового заводу. З’ясовано,
щонайщедрішими жертводавцями були імператор, його родина, найближче
оточення, високопосадовці, які дарували культові предмети із дорогоцінних металів,
книги, ікони, одяг, золоті й срібні прикраси тощо.
Встановлено, що за умови відсутності розвинутої системи кредитування
фізичних осіб у першій половині ХІХ ст. ці послуги надавала Почаївська лавра.
Грошова реформа 1839 р. та наступні економічні реформи сприяли пожвавленню
товарно-грошових відносин, позитивно вплинули на розвиток державної банківської
системи Російської імперії. Обитель користувалася послугами банків: Державного
банку, Санкт-Петербургської опікунської ради, Кременецького казначейства,
комерційних та позичкових банків, отримуючи відсотки від розміщених капіталів. 4
Суми банківських вкладень вказують на стабільну динаміку фінансового розвитку
лаври, її потужний потенціал. Включена у систему товарно-грошових відносин
Російської імперії, Почаївська лавра виконувала податкові зобов’язання. Сплачуючи
державні податки, лавра запроваджувала власні, насамперед, для селян, які
орендували землю, приміщення тощо.
Досліджено основні сегменти господарювання лаври, якими були промислове
та сільськогосподарське виробництво. Обитель розвивала шість видів промислів, з
яких упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. не втратили свого
економічного значення бджільництво, млинарство, лісове господарство та
гуральництво. Проаналізовано економічну ефективність свічкового, цегляного,
вапняного заводів, деревообробного виробництва, видобуток каменю. Виробництво
цегли, вапна та видобування каменю було орієнтовано переважно на власні потреби
і за умов ведення щорічних будівельних робіт, становило суттєву статтю економії
коштів. Встановлено, що закупівля нового обладнання, залучення світських
спеціалістів сприяли рентабельності виробництв.
Проаналізовано участь лаври у проведенні сезонних торгів і ярмарок,
обумовлених пожвавленням торгово-грошових відносин у другій половині ХІХ ст.
та сприятливим географічним розташуванням на межі двох держав – Російської та
Австрійської/Австро-Угорської імперій. Основу дрібного підприємництва обителі
становили торгівля релігійно-культовими предметами, продукцією сільського
господарства і промислових виробництв, орієнтованого на ринки Волинської
губернії.
Встановленоплощіземельних володінь Почаївської лаври, що змінювалися у
досліджуваний період унаслідок проведення політичних та економічних реформ в
Російській імперії. Наявність значних землеволодінь обумовило розвиток аграрно-
тваринницького комплексу, що включав вирощування зернових культур,
городництво, садівництво, розведення великої і малої рогатої худоби, птахівництво.
Відображено структуру та динаміку розвитку аграрно-тваринницького комплексу. У
тваринництві та птахівництві помітною була тенденція як до збільшення, так і 5
скорочення поголів’я. Чисельність рогатої худоби та птиці задовільняла внутрішні
потреби обителі.
Наголошено на включеності Почаївської лаври у процес утвердження
капіталістичних відносин на території Волині упродовж ХІХ ст., що
супроводжувалося впровадженням нових організаційно-правових форм
господарювання, забезпечуючи управління виробництвом, транспортом, торгівлею,
стимулювало розвиток інфраструктури, що своєю чергою сприяло паломництву і
покращенню життєдіяльності городян.
Доведено, що державне фінансування на утримання обителі, оплата праці
штатних і найманих працівників регулювалася положенням про монастирі
Волинської єпархії. Встановлено, що від 1833 р. у лаврі формувався штат
працюючих, яким виплачувалася заробітна плата згідно із посадовими обов’язками.
Державне фінансування на утримання обителі, оплата праці штатних і найманих
працівників регулювалася положенням про монастирі Волинської єпархії. Заробітна
плата монахів і братії лаври суттєво не відрізнялася від оплати праці державних
службовців у Волинській губернії. Окремою статтею видатків обителі була виплата
заробітної плати найманим працівникам, яка виплачувалася із бюджету обителі.
Висвітлено, економічні умови функціонування та фінансування навчальних
закладів і модернізації друкарні при лаврі. Встановлено, що зростання кількості
шкіл у Почаївській лаврі обумовлювалося російським законодавством, яке надало
виключні праваправославному духовенствуна заснування закладів початкової
освіти. Досліджено, що упродовж 1831–1914 рр. при Почаївській лаврі функціонувало
сім освітніх навчальних закладів. Їх головною метою було релігійно-моральне і
патріотичне виховання учнів, що забезпечувалося вивченням церковнослов’янської
мови, богослужбових книг, катехізису, церковного співу тощо. Витрати на
утримання навчальних закладів мали динаміку зростання, що пов’язано з ціновою
політикою держави на продукти харчування, книжкову продукцію та канцелярські
приладдя, дитячий одяг, засоби гігієни тощо.
Встановлено, що керівництво Почаївської лаври активно займалося
модернізацією друкарського виробництва, проводячи закупівлі друкарських верстатів,
приладдя, шрифтів, засобів гравіювальної техніки, фарб, паперу тощо. Оновлення
друкарського виробництва мало наслідком збільшення обсягу друкованої продукції та
його прибутків. Серед промислових виробництв друкарство поступалось лише
прибуткам свічкового заводу. Основу друкованої продукції становили богословські,
релігійно-полемічні, історичні твори та часописи. На початку ХХ ст. для потреб
друкарні збудовано окремий двоповерховий корпус.
З’ясовано структуру фінансування розбудови архітектурного
комплексуПочаївської лаври, що включало вартість будівельних матеріалів,
заробітну плату найманим працівникам та гонорари архітекторам й здійснювалося
переважно її коштом. Виокремлено, основні напрямки фінансування розбудови
архітектурного комплексу лаври у зазначений період. Окреслено обставини
зведення основних культових споруд: дзвіниці, архієрейського дому, службового
корпусу, Троїцького собору, Святих воріт; облаштування церков преподобного Іова
Ігумена Почаївського, Варваринської, преподобних Антонія і Феодосія Печерських;
проведення реконструкції Теплої (з 1862 р. мала назву Св. Трійці) й Печерної
церков. Їх ідеологічним стрижнем став православний зміст Почаївської лаври.
Будівництво Троїцького собору ініціювалося архімандритом А. Храповницьким як
символ міцності духу Російської держави та РПЦ. Простежено зведення
господарських споруд: кам’яного муру навколо території обителі, нового свічкового
заводу, книжкової лавки, готелю, паломницького дому, братської лікарні, торгових
лавок біля Святих воріт, кузні, бані тощо.
Показано, що Духовний собор спрямовував кошти на будівництво та
реконструкцію храмів на території Волинської губернії, спорудження пам’ятників
окремим видатним постатям історії та культури Російської імперії.
Ключові слова: Почаївська лавра, Почаївська друкарня, Почаївський
архітектурний комплекс, Волинська єпархія, Російська імперія, Греко-Уніатська
Церква, РПЦ, Св. Синод, василіани, релігія.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.