Знайди книгу!

Опис:
Кочкодан В. Р. Преса як джерело вивчення діяльності жіночих товариств
Галичини (1884 − 1939). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.06 – історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні
дисципліни, підготована у Державному вищому навчальному закладі
“Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”. Захист
здійснюється в Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені
Івана Франка. Дрогобич, 2019.
Дисертаційна робота має джерелознавчий характер, присвячена
дослідженню періодичних видань, розкриттю їх інформаційного потенціалу для
висвітлення процесу виникнення жіночих спілок, різних напрямів та форм їх
діяльності.
Доведено, що жіночий рух у Галичині – одне з унікальних явищ
суспільного життя краю 1880-х – 1939 рр. Періодичні видання займають вагоме
місце за чисельністю та інформативною значущістю серед усього комплексу
джерел вивчення феміністичного руху, є репрезентативними для вивчення
ґенези та специфіки його розвитку, впливу на політичне, соціально-економічне,
релігійне та культурно-освітнє життя у політично ключових та повітових містах
краю.
Проблематика актуалізується й тим, що у процесі побудови
громадянського суспільства в Україні важливим є застосування досвіду
діяльності жіноцтва, його боротьби за свої політичні та освітні права.
Доцільним видається використання апробованих форм діяльності жіночих
організацій, особливо у культурній сфері, практика співпраці з іншими
галицькими товариствами для реалізації поставлених цілей. Помітною є і роль
пресових видань у формуванні серед громадськості образу тодішнього
жіноцтва.
У дисертаційній роботі здійснено огляд праць українських та закордонних
учених, які висвітлювали історію розвитку жіночого руху останньої чверті ХІХ 4
– 30-х рр. ХХ ст. та його ретроспективного відображення у пресі, з’ясовано
методологічні засади дослідження. Установлено, що вивчення періодики
характеризується значними напрацюваннями у плані теорії, методики
джерелознавчої евристики та критики. Науковці вивчали різнопланову
періодику, але перевагу віддавали провідним часописам східної частини
Галичини, здебільшого звужуючи хронологічні (міжвоєнний період) та
територіальні (м. Львів) межі.
На підставі здійсненої загальної характеристики видань, у дисертації
обґрунтовано їх класифікацію, застосовано змістовий, або тематичний критерій
та критерій “цільової адресності”. Використані у роботі принципи й методи
наукового дослідження дозволили всебічно проаналізувати фактичний матеріал
часописів, виділити жанрово-стильові особливості дописувачів, розкрити
змістову наповненість публікацій. Також удалося визначити спосіб розподілу
видань, виокремити рубрики (постійні чи тимчасові), дати оцінку зовнішнього
оформлення тексту, вивести статистичні дані щодо пріоритеності тем у пресі в
окреслений період, розподілі часток згадуваності товариств та їх діяльності у
різних сферах суспільного життя. Отримані дані графічно узагальнені у вигляді
діаграм та таблиць.
Використанння мовного та гендерного принципів поділу періодики
уможливило порівняння українських / польських та жіночих / громадсько-
політичних видань, дало змогу виявити схожості (питання культурно-освітньої,
економічної чи політичної діяльності) та відмінності (мета, організаційна
структура тощо) між ними.
Деталізовано й узагальнено особливості висвітлення засобами преси
питань створення, формування структури та розвитку українських і польських
жіночих товариств у 1880-х – 1939 рр. Обґрунтовано залежність кількісного
представлення матеріалів про жіночі спілки від загального стану
феміністичного руху. Стверджується, що періодика різного напряму виявляла
високу зацікавленість у розкритті організаційної розбудови об’єднань,
вбачаючи у цьому запоруку ефективності своєї праці. Відповідно до цього, у 5
виданнях найбільшу увагу дописувачів статей привертали завдання й структура
жіночих спілок, питання емансипації, щорічних з’їздів, методичної роботи,
створення й розбудови філій, особливо в малих містечках та селах. Це яскраво
видно на прикладі “Союзу українок” та “Związku Pracy Obywatelskiej Kobiet”,
про які знаходимо найбільшу кількість інформації. В австрійський період у
цьому плані не було явного лідера. Також встановлено важливість розміщення
у періодиці матеріалів ідеологічного змісту, що сприяли зростанню ролі
жіноцтва в громадському житті краю і стали одними із чинників зміни
традиційних цінностей, норм і стереотипів щодо українок та польок.
Акцентується й пояснюються причини особливої уваги преси до
Українського жіночого конгресу 1934 р., що засвідчило ставлення
громадськості до з‘їзду як до важливої події для всіх українців та, як до ще
одного кроку на шляху відродження державності.
Досліджено питання авторства (здебільшого очільниці чи активістки
жіночих товариств, рідше чоловіки), обсягу (від кількох рядків до двох
сторінок), характеру (інформаційного та аналітичного), місцерозташування
(перші чи прикінцеві шпальти) публікацій на сторінках видань. Це допомогло
з’ясувати ставлення редакцій до окремих жіночих товариств, їх вагомості у
суспільному житті східної частини Галичини.
У дисертації також розкрито динаміку запровадження окремих рубрик чи
видань протягом досліджуваного періоду. Більшість згадок про жіночі
організації знаходилися в загальних колонках і часто вони поступалися звісткам
про політичні події, питання економіки, освітнього й спортивного життя.
Джерелознавчий аналіз повідомлень засвідчив різнопланову працю жінок,
яка широко висвітлювалася на сторінках преси та інколи перетиналася в
політичній та філантропічній площинах. Виявлено, що періодика розглядала
насамперед діяльність власних національних інституцій та висвітлювала ті
проблеми жіноцтва (освітні, виборчі, соціального забезпечення та ін.), які були
актуальними у певний час. 6
Найбільш репрезентативними виданнями 1880-х – 1939 рр. в діяльності
жіночих товариств були: “Наша мета”, “Жіноча доля”, “Нова хата”, “Жінка”,
“Руска нива”, “Діло”, “Мета”, “Ster”, “Przegląd Kobiecy”, “Głos Dziewcząt
Polskich”, “Kurjer Lwowski”, “Gazeta Lwowska”. Увага в них фокусувалась
здебільшого на культурно-просвітницькій праці різних об’єднань, менше – на
політичній та соціально-економічній, що об’єктивно відображає сутність
більшості тодішніх жіночих спілок. Відзначено, що в австрійський період
тематика українських і польських видань практично співпадала, а у міжвоєнний
період були певні відмінності. Зокрема польська преса робила акцент на
розбудові власної держави та боротьбі за повні виборчі права.
Аналіз статей, присвячених культурно-просвітницькій діяльності
продемонстрував прагнення товариств поєднати у цій сфері як практичні та
теоретичні фахові знання, так і виховання жінок у національному дусі.
Публікації на згадані теми мали аналітичний та інформаційний характер.
Особливо різнобічно висвітлювалася практична сторона діяльності жіноцтва:
організація курсів, свят, вечорів часто із філантропічною метою.
Помічено тенденцію, що протягом 1919 – 1930-х рр. у виданнях зростала
систематичність та аналітичність статей про працю жінок. Це дає змогу
детальніше простежити послідовність їх дій, зміни форм діяльності, її
результати і вплив на громадськість. Вивчення публікацій також допомогло
порівняти різні жіночі товариства в процесі праці та дізнатися про
найнагальніші проблеми тогочасного суспільства, шляхи їх подолання
галичанками.
У процесі реалізації дослідження встановлено, що вагоме значення для
розкриття провінційного жіночого руху мають матеріали повітових україно- та
польськомовних газет, які найбільше висвітлювали організаційну та культурно-
просвітницьку діяльність місцевих жіночих товариств. Публікації були
невеликі за обсягом, деталізовані, розміщувалися в окремих рубриках, а також
з’являлись у формі статей інформаційного та аналітичного характеру. Окрім того, у роботі поглиблено науково-методичні підходи до аналізу
преси. Отримали подальший розвиток окремі теоретичні аспекти вивчення
періодики за тематичною спрямованістю та вироблені історичним
джерелознавством підходи до з’ясування інформативних можливостей
матеріалів періодичних видань. Науковий апарат, представлений у дослідженні,
дозволив автору отримати науково обґрунтовані результати, досягти
поставленої мети, виконати дослідницькі завдання.
Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю і
полягає в можливості їхнього засосування в науково-дослідних, навчальних
цілях. Матеріали та узагальнення дослідження можуть допомогти сучасним
жіночим товариствам у їхній організаційній розбудові та повсякденній роботі.
Ключові слова: історичне джерелознавство, преса, жіночі товариства,
Галичина, організація, громадсько-культурна діяльність, Український жіночий
конгрес.