Знайди книгу!

Опис:
Мальшина К. В. Процес відновлення словенського державотворення (1918-1941 pp.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – «Всесвітня історія». – Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України. Київ, 2019.

Проблематика словенської історії, державотворчих процесів, історичної пам'яті народу, зовнішньої та внутрішньої політики протягом ХХ століття вперше стала об'єктом дослідження в українській історіографії та є важливою для розуміння подібної української історичної проблематики. Наявність словенських, югославських та англомовних напрацювань із вказаної тематики дозволило сформувати певні базові уявлення про словенське державотворення у 1918-1941 рр., але тільки у фрагментарному вигляді.
Дослідження процесу відновлення словенського державотворення покликане реконструювати передумови та перебіг внутрішньо- та зовнішньополітичних процесів у Словенії, виявити сукупність факторів, які сприяли або заважали створенню словенських державних інституцій та їхнім взаємовідносинам з іншими державними та урядовими установами у досліджуваний період, від формування перших національних органів влади у 1918 р. до спроби відновлення автономії у квітні-вересні 1941 р.
Завдяки проведеному дослідженню вдалося відстежити процес відновлення словенського державотворення; доведено, що незавершеність цього процесу обумовлювалася нерішучістю словенської національно-політичної програми, розколом словенського політикуму на течії югославізму та «словенства», що, у свою чергу, корінилося у впевненості словенського народу у своєї «неісторичності»; простежено «вікна можливостей» державотворчого процесу й показано, що цей процес «хвильовий» характер: він відновився та прискорювався у часи внутрішньополітичного хаосу – розвалу мультинаціональних державних утворень, у рамках яких жив словенський народ, в умовах посилення зовнішньої загрози на всьому протязі словенського північного кордону з боку Італії, Австрії, Угорщини, на тій (більшій) частині словенських земель, які стали складовою держави, спільної зі спорідненими слов'янськими народами (хорватами і сербами). Відтак, в умовах стабільного існування у мультинаціональних державах з авторитарним режимом процес словенського державотворення уповільнювався.
Дослідження обраної тематики виконано із залученням значного масиву джерел (документів державного та партійного характеру, виступів та спогадів сучасників, що містяться у словенських бібліотечних установах, Британській Бібліотеці, бібліотеці Школи слов'янських студій Університету міста Лондон, архівного матеріалу з Архіву Респубіки Словенії).
Проаналізовано історіографічний доробок з вказаної тематики. Окремі аспекти словенської політичної історії за часів Першої Югославії перманентно ставали предметом наукових зацікавлень словенських, югославських, англо-американських істориків. Втім, їхні трактування словенського минулого не завжди були об’єктивними та перебували під впливом політичної кон’юнктури.
Розроблено періодизацію процесів словенського державотворення та надано характеристику кожного з періодів; з'ясовано передумови відновлення словенської державності, що склалися у 1848-1918 рр. Визначено поняття «словенство», «югославізм», «балканізм» у баченні словенців.
Державотворчі процеси на словенських землях відновилися у складі Держави словенців, хорватів і сербів у серпні-грудні 1918 р. Рушійними силами цих процесів стали діючі політичні табори у Словенії: клерикальний, ліберальний, робітничий. Формування перших національних державно-адміністративних органів влади на словенських землях почалося ще у серпні 1918 р. («серпнева» Національна Рада СХС в Любляні), що призвело до двовладдя у Австро-Угорській імперії, та продовжилося за часів Держави СХС, у жовтні-листопаді 1918 р. Формування словенських збройних сил та початковий етап встановлення державних кордонів Словенії, внутрішній порядок та безпека, нагальні соціально-економічні питання стали сенсом діяльності Національного Уряду Словенії у складі Держави СХС.
Після створення Королівства СХС (1 грудня 1918 р.) система дій Провінційного уряду Словенії полягала у боротьбі з центральним белградським урядом за збереження національної автономії у період підготовки конституції нової держави у грудні 1918-червні 1921 рр. Військові та адміністративно-інформаційні засоби роботи Провінційного уряду в умовах загрози цілісності словенської нації та національної території наприкінці 1918 – І пол. 1919 рр. мала за мету об'єдання всіх словенських земель у складі Першої Югославії. Уряд керував діяльністю словенської делегації у Парижі у січні-вересні 1919 р., військовими операціями та підготовкою до Каринтійського плебісциту (жовтень 1920 р.). Сукупність зовнішніх факторів призвела до втрати Словенією Каринтії, Примор'я, Пораб'я, тобто 40% словенських земель та населення, що стали словенськими меншинами у Італії, Австрії і Угорщині.
Виявлено сутність словенської політики у 1920-1921 рр. навколо розробки та прийняття Відовданської Конституції, виборчу законодавчу базу, результати виборів 1920 р. у Конституанту по Словенії, проаналізовано адміністративно-територіальне становище словенських земель за конституцією 1921 р., законодавчу базу щодо функціонування нових адміністративних одиниць, органів самоуправління та місцевих виборів. Визначено особливості формування та діяльності словенської політичної еліти у 1923-1927 рр. Окреслено головні риси та охарактеризовано напрямки діяльності цих самоврядних органів у 1927-1929 рр.
Досліджено погляди словенського політикуму на встановлення режиму особистої влади короля Олександра та його діяльність в умовах диктатури та формування однопартійної системи управління у 1929-1934 рр., розкрито діяльність словенського політикуму в умовах нової державно-адміністративної одиниці – Дравської бановини. Функціонування системи банського управління Дравської бановини зводилося до виконання податкових завдань центрального уряду та формування належних щорічних бюджетів, на що мала повноваження банська рада Дравської бановини. Автономістські намагання Банської ради Дравської бановини посилилися у середині 1930-х рр. в умовах послаблення режиму диктатури. Юридичний казус стався через порушення центральною владою конституційних положень у сфері виборчого законодавства, тобто розширення повноважень місцевих органів влади у постановчій сфері, на словенському прикладі.
Релігійне питання зіграло значну роль у політичній боротьбі словенців за автономію на тлі боротьби за підписання конкордату Королівства Югославської держави з Святішим Престолом у 1935-1937 рр. Виявлено зв'язок Конкордатської кризи, створення бановини Хорватії та намагань словенського політикуму зі створення бановини Словенії. Прослідковано процес зібрання доказів доречності створення окремої словенської бановини та підготовки комплексу документів для її офіційного затвердження у 1939-1941 рр.
У процесі підготовки до створення бановини Словенії, який співпав з початком Другої світової війни, словенці у декількох напрямках вели пошук соціально-політичної моделі словенської автономії в умовах зростання воєнної загрози та знайшли зразок у словацькій автономії під проводом Тисо. Протягом Квітневої війни 1941 р., коли центральний уряд у Белграді перестав діяти, словенці на практиці спробували відновити свою національну автономію, створили «квітневу» Національну Раду, як наступницю «серпневої», та у початковий період нацистсько-фашистської окупації Словенії (до вересня 1941 р.) намагалися зберегти людські та матеріальні ресурси Словенії єдиними та недоторканими під одним окупантом.
Процес відновлення словенського державотворення пройшов через чотири «вікна можливостей» і залишився незавершеним в умовах запланованого розшматування словенських земель між Італією, Німеччиною, Угорщиною і Хорватією у 1941 р.

Ключові слова: Словенія, державотворення, югославізм, словенство, балканізм, «вікна можливостей».