Публіцистика Осипа Назарука міжвоєнної доби: ідейно-концептуальні засади, проблематика
Зоряна Величко / історичнадисертація
Опис:
Величко З.А. Публіцистика Осипа Назарука міжвоєнної доби: ідейно-
концептуальні засади, проблематика. ‒ Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних
комунікацій (доктора філософії) за спеціальністю 27.00.04 ‒ теорія та історія
журналістики (061 – журналістика). ‒ Львівський національний університет імені
Івана Франка, Львів, 2017.
У дисертації вперше комплексно досліджено публіцистичну спадщину
О. Назарука міжвоєнного періоду (1919‒1939 рр.), видану окремими брошурами й на
сторінках західноукраїнських та еміграційних часописів «Америка», «Нація в поході»,
«Нова Зоря», «Січ», «Стрілець», «Український прапор» (уведено в науковий обіг 411
статей). З’ясовано особливості ідейно-концептуальних засад і смислових домінант
публіцистичної творчості О. Назарука та її функціонування у комунікативному
дискурсі доби. Окреслено полемічний вимір, особливості авторського стилю й нарації
публіцистики О. Назарука, обґрунтовано її актуальний ідейний потенціал. На основі
синтезу методологічних підходів виокремлено й систематизовано (класифіковано)
смислові рівні, виміри та проблемно-тематичні блоки публіцистики О. Назарука.
Визначено слова-маркери, слова-концепти.
У першому розділі «Історіографія та джерела дослідження» розглянуто
історіографію вивчення публіцистичної, редакторської та громадсько-політичної
діяльності О. Назарука. З’ясовано, що саме соціальнокомунікаційний вимір
дослідження дає змогу простежити взаємну дискурсивну зумовленість публіцистики
та національної ідентичності, культури, політичних процесів тощо. Отже, дисертація
поглиблює розуміння суті й динамічності політичних поглядів та ідейно-естетичних
засад О. Назарука (тобто історичний, політологічний, літературознавчий аспекти його
творчої діяльності). Систематизовано й схарактеризовано джерельну базу
дослідження. Визначено жанрові особливості публіцистичного доробку О. Назарука,
обґрунтовано публіцистичну природу його мемуарів і подорожніх нарисів, які мають
ознаки своєрідного авторського публіцистичного жанру (наджанру). 3
У другому розділі «Ідейно-концептуальні засади публіцистичної творчості
О. Назарука» окреслено особливості етосу О. Назарука як категорії, що визначає і
логос, і пафос його творів. Доведено, що християнство і традиціоналізм є основними
світоглядними парадигмами, через призму яких він тлумачив фундаментальні засади
буття та основоположні ідеї нації, державності та боротьби, інтерпретував дійсність й
артикулював власні концепції. Дифузія цих парадигм проявлялася в теоцентризмі
О. Назарука й системі його політичних орієнтацій (християнському консервативному
націоналізмі).
З’ясовано погляди О. Назарука на проблеми націєтворення та обґрунтовано
тезу, що інтерпретація ідеї нації у його публіцистиці засвідчує проміжний між
модернізмом та примордіалізмом погляд. У розділі також виокремлено й
схарактеризовано стрижневу парадигму публіцистичного мислення О. Назарука,
доведено її україноцентричну природу. Україна як самостійна соборна держава є
фундаментальною ідейною структурою публіцистики автора, яка розкривається на
рівні макроідеї і макротеми. Проаналізовано теоретичний та прикладний аспекти
інтерпретації ідеї державності у творчості О. Назарука, пояснено суть трансформації
його світогляду.
Міркування О. Назарука про завдання преси й пропаганди систематизовано й
розглянуто як цілісну й завершену концепцію, сформовану багатолітньою
журналістською практикою. Вказано на прогностичність та актуальність окремих
положень цієї концепції. Пояснено специфіку тлумачення понять «національна преса»
та «національна пропаганда», що їм О. Назарук надавав ключову роль у націє- та
державотворчих процесах. Проаналізовано погляди публіциста на місію католицької
преси як рупора християнського світогляду; на призначення творів мемуарного
характеру як необхідного чинника формування національного історичного
континууму. Окреслено його розуміння ефективної організації роботи в редакції,
формування номера газети, майстерності аргументації та переконування тощо. Також
визначено основні лінгвокомунікативні прикмети письма Назарука-публіциста,
схарактеризовано особливості його авторського стилю та нарації.
Третій розділ «Суспільно-політичні домінанти публіцистики О. Назарука»
висвітлює проблемно-тематичну палітру творчої спадщини автора. У ньому
стверджено, що в широкому смисловому спектрі публіцистики О. Назарука домінує
суспільно-політичний пласт; обґрунтовано думку, що суспільно-політична доцільність
є своєрідною призмою, крізь яку публіцист інтерпретував різні сфери національного
буття українців: не лише політику (геополітику), суспільні явища та процеси, а й
культуру, релігію, соціальні зв’язки, історію, літературу тощо.
Досліджено особливості інтерпретації теми «Схід ‒ Захід» у публіцистиці
О. Назарука. Сформульовано та розкрито у різних змістових вимірах його концепцію
регіональних ідентичностей; пояснено специфіку кореляції регіоналізму та
націоналізму. У публіцистиці О. Назарука виокремлено топос «Галичина», що в
ньому розгортаються різноманітні смисли (ідеї, концепції, теми, проблеми). З’ясовано
особливості актуалізації цього топосу на таких смислових рівнях: 1) концепту
«батьківщина», який розглянуто як дихотомію «малої, приватної батьківщини» і
«великої, ідеологічної батьківщини», 2) міфоідеологеми «українська Пруссія» (в
контексті ідеї соборності). Крім цього, окреслено інші смислові поля, що визначають
«Галичину» як певну семантичну структуру публіцистики О. Назарука: окремий
регіон з виразною «своєю» ідентичністю; Європа; пограниччя культур і цивілізацій.
У розділі також розглянуто погляди О. Назарука на суспільство як динамічну
структуру, розкрито його ідеї суспільної консолідації та емансипації упосліджених
соціальних верств. Проаналізовано феміністичну проблематику у публіцистиці
автора; обґрунтовано тезу про те, що О. Назарук зробив перші спроби «ґендерних
досліджень». Схарактеризовано виховний дискурс публіцистики О. Назарука: як
систему його поглядів на виховання молоді; як прагматичне тлумачення призначення
преси, літератури, мистецтва. Визначено, що виховання є й комунікативною
стратегією Назарука-публіциста, яка реалізується через особливий тип нарації
(комплекс мовленнєвих тактик).
Ключові слова: Осип Назарук, публіцистика, міжвоєнна доба, преса,
пропаганда, Галичина, християнство, традиціоналізм, національна/регіональна
ідентичність, державність, соборність, фемінізм, виховання.
Величко З.А. Публіцистика Осипа Назарука міжвоєнної доби: ідейно-
концептуальні засади, проблематика. ‒ Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних
комунікацій (доктора філософії) за спеціальністю 27.00.04 ‒ теорія та історія
журналістики (061 – журналістика). ‒ Львівський національний університет імені
Івана Франка, Львів, 2017.
У дисертації вперше комплексно досліджено публіцистичну спадщину
О. Назарука міжвоєнного періоду (1919‒1939 рр.), видану окремими брошурами й на
сторінках західноукраїнських та еміграційних часописів «Америка», «Нація в поході»,
«Нова Зоря», «Січ», «Стрілець», «Український прапор» (уведено в науковий обіг 411
статей). З’ясовано особливості ідейно-концептуальних засад і смислових домінант
публіцистичної творчості О. Назарука та її функціонування у комунікативному
дискурсі доби. Окреслено полемічний вимір, особливості авторського стилю й нарації
публіцистики О. Назарука, обґрунтовано її актуальний ідейний потенціал. На основі
синтезу методологічних підходів виокремлено й систематизовано (класифіковано)
смислові рівні, виміри та проблемно-тематичні блоки публіцистики О. Назарука.
Визначено слова-маркери, слова-концепти.
У першому розділі «Історіографія та джерела дослідження» розглянуто
історіографію вивчення публіцистичної, редакторської та громадсько-політичної
діяльності О. Назарука. З’ясовано, що саме соціальнокомунікаційний вимір
дослідження дає змогу простежити взаємну дискурсивну зумовленість публіцистики
та національної ідентичності, культури, політичних процесів тощо. Отже, дисертація
поглиблює розуміння суті й динамічності політичних поглядів та ідейно-естетичних
засад О. Назарука (тобто історичний, політологічний, літературознавчий аспекти його
творчої діяльності). Систематизовано й схарактеризовано джерельну базу
дослідження. Визначено жанрові особливості публіцистичного доробку О. Назарука,
обґрунтовано публіцистичну природу його мемуарів і подорожніх нарисів, які мають
ознаки своєрідного авторського публіцистичного жанру (наджанру). 3
У другому розділі «Ідейно-концептуальні засади публіцистичної творчості
О. Назарука» окреслено особливості етосу О. Назарука як категорії, що визначає і
логос, і пафос його творів. Доведено, що християнство і традиціоналізм є основними
світоглядними парадигмами, через призму яких він тлумачив фундаментальні засади
буття та основоположні ідеї нації, державності та боротьби, інтерпретував дійсність й
артикулював власні концепції. Дифузія цих парадигм проявлялася в теоцентризмі
О. Назарука й системі його політичних орієнтацій (християнському консервативному
націоналізмі).
З’ясовано погляди О. Назарука на проблеми націєтворення та обґрунтовано
тезу, що інтерпретація ідеї нації у його публіцистиці засвідчує проміжний між
модернізмом та примордіалізмом погляд. У розділі також виокремлено й
схарактеризовано стрижневу парадигму публіцистичного мислення О. Назарука,
доведено її україноцентричну природу. Україна як самостійна соборна держава є
фундаментальною ідейною структурою публіцистики автора, яка розкривається на
рівні макроідеї і макротеми. Проаналізовано теоретичний та прикладний аспекти
інтерпретації ідеї державності у творчості О. Назарука, пояснено суть трансформації
його світогляду.
Міркування О. Назарука про завдання преси й пропаганди систематизовано й
розглянуто як цілісну й завершену концепцію, сформовану багатолітньою
журналістською практикою. Вказано на прогностичність та актуальність окремих
положень цієї концепції. Пояснено специфіку тлумачення понять «національна преса»
та «національна пропаганда», що їм О. Назарук надавав ключову роль у націє- та
державотворчих процесах. Проаналізовано погляди публіциста на місію католицької
преси як рупора християнського світогляду; на призначення творів мемуарного
характеру як необхідного чинника формування національного історичного
континууму. Окреслено його розуміння ефективної організації роботи в редакції,
формування номера газети, майстерності аргументації та переконування тощо. Також
визначено основні лінгвокомунікативні прикмети письма Назарука-публіциста,
схарактеризовано особливості його авторського стилю та нарації.
Третій розділ «Суспільно-політичні домінанти публіцистики О. Назарука»
висвітлює проблемно-тематичну палітру творчої спадщини автора. У ньому
стверджено, що в широкому смисловому спектрі публіцистики О. Назарука домінує
суспільно-політичний пласт; обґрунтовано думку, що суспільно-політична доцільність
є своєрідною призмою, крізь яку публіцист інтерпретував різні сфери національного
буття українців: не лише політику (геополітику), суспільні явища та процеси, а й
культуру, релігію, соціальні зв’язки, історію, літературу тощо.
Досліджено особливості інтерпретації теми «Схід ‒ Захід» у публіцистиці
О. Назарука. Сформульовано та розкрито у різних змістових вимірах його концепцію
регіональних ідентичностей; пояснено специфіку кореляції регіоналізму та
націоналізму. У публіцистиці О. Назарука виокремлено топос «Галичина», що в
ньому розгортаються різноманітні смисли (ідеї, концепції, теми, проблеми). З’ясовано
особливості актуалізації цього топосу на таких смислових рівнях: 1) концепту
«батьківщина», який розглянуто як дихотомію «малої, приватної батьківщини» і
«великої, ідеологічної батьківщини», 2) міфоідеологеми «українська Пруссія» (в
контексті ідеї соборності). Крім цього, окреслено інші смислові поля, що визначають
«Галичину» як певну семантичну структуру публіцистики О. Назарука: окремий
регіон з виразною «своєю» ідентичністю; Європа; пограниччя культур і цивілізацій.
У розділі також розглянуто погляди О. Назарука на суспільство як динамічну
структуру, розкрито його ідеї суспільної консолідації та емансипації упосліджених
соціальних верств. Проаналізовано феміністичну проблематику у публіцистиці
автора; обґрунтовано тезу про те, що О. Назарук зробив перші спроби «ґендерних
досліджень». Схарактеризовано виховний дискурс публіцистики О. Назарука: як
систему його поглядів на виховання молоді; як прагматичне тлумачення призначення
преси, літератури, мистецтва. Визначено, що виховання є й комунікативною
стратегією Назарука-публіциста, яка реалізується через особливий тип нарації
(комплекс мовленнєвих тактик).
Ключові слова: Осип Назарук, публіцистика, міжвоєнна доба, преса,
пропаганда, Галичина, християнство, традиціоналізм, національна/регіональна
ідентичність, державність, соборність, фемінізм, виховання.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.