Знайди книгу!

Опис:
Кришталь С.П. Робітничі факультети в УСРР (1920-ті – початок 30-х
рр.): створення та функціональна діяльність. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 «Історія України». – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України;
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства
освіти і науки України. – Київ, 2018.
У новому осмисленні пройдених часів, людство намагається знайти
рішення проблем сьогоднішнього дня, особливо питань, пов’язаних з розвитком
освіти. Адже освіта, зокрема вища, відіграє велику роль у прогресі суспільства
і розв’язанні його проблем, що насамперед формує майбутнє нації, її
соціальний та культурний склад. Висококваліфіковані фахівці з вищою освітою
визначають долю держави, її незалежність, безпеку і добробут.
Формування та здійснення в Україні сучасної політики в сфері освіти,
яка відповідає вимогам часу та рівню міжнародних стандартів, потребує
урахування і вивчення досвіду та практики 20-30-х рр. ХХ ст. Тоді, як відомо,
відбувалися реформаційні процеси в галузі науки і освіти, які здійснювала
радянська влада на основі марксистсько-ленінської ідеології та класового
принципу. А однією з особливостей системи освіти в 1920-х – на початку
1930-х рр. стали робітничі факультети, які повинні були виконати соціальне
замовлення радянської влади – в найкоротший термін підготувати робітників і
селян до вступу у виші. У зв’язку з цим історичний досвід підготовки
спеціалістів у 1920-ті рр. та уроки, які витікають з нього, становлять значний як
науково-пізнавальний, так і певною мірою практичний інтерес.
У роботі досліджено становлення та функціональну діяльність
робітничих факультетів в УСРР у 1920-ті – на початку 1930-х рр. Вивчено їх
нормативно-правову базу, принципи та особливості комплектування. Показано, 3

що робітфаки організовувалися, по суті, за галузевим принципом при
профільних індустріально-технічних, сільськогосподарських (аграрних),
медичних інститутах та інститутах народної освіти. Поряд з денними
робітничими факультетами створювалася своєрідна мережа вечірніх робітфаків,
що фінансово і економічно було вигідно для компартійної влади. Із поступовим
кількісним зростанням робітничих факультетів формувалися організаційні та
нормативно-правові засади їх функціонування, утверджувалася система
внутрішнього керівництва та управління. Прийом робітників і селян на
робітфаки здійснювався за полегшеною програмою або без іспитів при
наявності рекомендацій комсомольських, партійних, профспілкових
організацій. При цьому суворо дотримувався партійно-класовий принцип, який
забезпечував перевагу серед слухачів насамперед членам КП(б)У,
комсомольцям, членам профспілок, робітникам і селянам незаможним.
З’ясовано стан матеріально-фінансового забезпечення робітничих
факультетів та їх слухачів. Робітфаки загалом створювалися при вишах, їх
матеріальну базу складали корпуси, приміщення, лабораторії та обладнання
переважно дореволюційних часів, а також нових вищих навчальних закладів.
Але фінансове становище робітфаків особливо на початку їх діяльності та і
пізніше було скрутним. У 1920-і рр. в радянській Україні залишалася складна
ситуація із житловим фондом, який зазнав значних втрат у роки Першої
світової війни та подальших революційних потрясінь, необхідних коштів для
будівництва гуртожитків та облаштування діючих не було. Тому впродовж
1920-х – першої половини 1930-х рр. болючою і гострою залишалася проблема
забезпечення робітфаківців житлом. Робітфаківці постійно відчували на собі
житлову кризу та побутову невлаштованість. Харчування робітфаківців у
їдальнях було також незадовільним через неякісні і малокалорійні обіди та їх
обмежену кількість. Певну роль у соціальному захисті робітфаківців відігравала
стипендія, яка аж до кінця 1920-х рр. призначалася з врахуванням соціального
походження слухачів робітничих факультетів. У 1920-і – першій половині 4

1930-х рр. розмір стипендій, як і їх кількість, постійно зростали, але існуючі
стипендії не забезпечували мінімальний прожитковий рівень, оскільки значно
швидше дорожчали найнеобхідніші речі і продукти харчування.
Розкрито особливості організації навчального процесу робітфаків, які
полягали в тому, що розробка навчальних планів і програм відбувалися
одночасно із формуванням їх мережі та зазнавала значних труднощів, не
дивлячись на залучення до їх розробки найдосвідченіших педагогів старої
генерації, які сприймали робітничі факультети як колишню середню школу.
Зазвичай навчальні плани кожний робітфак складав самостійно, а
загальноприйнятих планів та програм не існувало. Тому часто навчальні плани
коригувалися, постійно удосконалювалися на основі набутого практичного
досвіду. І лише в середині 1920-х рр. вони загалом почали відповідати своєму
призначенню, оскільки перелік предметів, які включалися до навчальних
планів, і кількість годин на їх вивчення, враховували як шкільну програму, так і
профіль майбутнього вишу робітфаківця. Але типові плани для факультетів тієї
чи іншої фахової орієнтації так і не були розроблені.
Навчання на робітничих факультетах було політизованим, так як
передбачало обов’язкове вивчення соціально-економічних дисципліни, які
своїм змістом значною мірою мали формувати у слухачів соціалістичний
світогляд та визначали їхню громадсько-політичну активність.
Важливою складовою організації та здійснення навчально-виховного
процесу на робітфаках є підготовка їх слухачів, яка відбувалася шляхом
впровадження нових методик викладання, розповсюдження та засвоєння нових
засобів, форм і методів навчання. Лекції, лабораторні заняття, семінари,
письмові контрольні роботи, домашні завдання, гурткова робота – це основні
види та форми навчання на робітничих факультетах у 1920-ті – першій
половині 1930-х рр. Також на робітфаках запроваджувалися нові методи
навчання, такі як: бригадно-лабораторний та метод «Дальтон-план». Але вони
не завжди забезпечували поліпшення якості освіти робітфаківців, так як часто 5

носили показовий характер і не враховували особливості підготовки слухачів.
На навчально-виховному процесі, рівні підготовки слухачів негативно
позначалася, особливо у перші роки існування робітфаків, відсутність
підручників, посібників, недостатня забезпеченість бібліотек навчально-
методичною та спеціальною літературою. Лише з часом були підготовлені нові
підручники і посібники з різних предметів.
Встановлено, що значний вплив на організацію та здійснення навчально-
виховного процесу на робітфаках, оцінювання результатів навчання слухачів,
їхню громадсько-політичну активність здійснювали партійні організації
навчальних закладів та інші комуністичні осередки. Вони забезпечували
проведення партійної лінії у вищій школі, підпорядковували своєму контролю
всю роботу вишів та їх структурних підрозділів, включаючи робітфаки.
У дисeртацiйнoму дoслiджeнні з’ясoванo стaн нaукoвoї рoзрoбки тeми,
прoaналізoванo найбiльш вaжливi для oбранoї тeми прaцi, вкaзaно нa їхнi
пoзитивнi i нeгaтивнi стoрoни. Oкрeслeнo джeрeльну бaзу дoслiджeння та її
рeпрeзентaтивнiсть.
Oсновoю дaнoї рoбoти виступaють принципи iстoризму тa
об’єктивнoстi. Рoбoтa виконaнa з викoристaнням як зaгaльнoнаукoвих метoдiв,
так і спeцiaльних мeтoдів iстoричнoї нaуки. Зaлежнo вiд викoнання пoстaвлених
зaвдaнь викoристовувaлися пoрівняльнo-істoричний, стaтистичний, прoблeмнo-
хрoнoлoгічний, лoгічний тa iншi мeтoди. Мiждисциплiнaрний пiдхiд дaв
мoжливiсть викoристoвувaти ширoке кoлo мeтoдiв сoцioгумaнiтaрних нaук.
Тaкe пoєднaння зaбeзпeчилo всeбiчнe вивчeння пoстaвленoї прoблeми i
oтримaння oб’єктивних рeзультaтiв дoслiджeння.
Наукова новизна дисертації полягає у постановці й розробці актуальної
теми, яка не отримала об’єктивного і всебічного розгляду в історичній науці.
Робота дозволяє привернути увагу дослідників до не вирішених завдань.
Основну увагу зосереджено на узагальненні процесу формування, умовах
створення та особливостях діяльності робітничих факультетів УСРР у 1920-ті –
на початку 1930-х рр., а також на раніше малодосліджених або не досліджених
аспектах підготовки робітників та селян для вступу до вишів через
новостворену структуру освіти і навчання – робітфаки.
У роботі здійснено сучасну історіографічну оцінку радянської
літератури, пов’язаної з темою дослідження. На основі архівних документів,
інших джерел, аналізу виявленої і залученої історіографії розкрито процес
формування робітничих факультетів, політичні, ідеологічні, організаційні і
соціально-економічні засади їх функціонування, показано повну
підпорядкованість підготовки робітників і селян до вступу у виші
більшовицькій ідеології та політиці. До наукового обігу введено нові архівні та
інші матеріали.
Основні положення і одержані в процесі дослідження висновки можуть
бути використані в подальшій науково-дослідній роботі у сфері історії
радянської освіти і культури України, повсякденного життя УСРР в 1920-х – на
початку 1930-х рр., в лекційній та краєзнавчій діяльності, при підготовці
підручників та в навчальному процесі, в наукових розвідках з дотичних тем.
Ключові слова: робітфаки, освіта, вищі навчальні заклади, навчально-
виховний процес, Українська СРР (1920-ті – початок 1930- рр.), робітники,
селяни, студентство, матеріально-фінансове становище.