Розвиток бандурного мистецтва в XVI–XVIII століттях
Валерія Клапчук / історичнастаття
Опис:
Сіверянський літопис. 2021. № 5
Метою статті є детальний аналіз особливостей розвитку бандурного мистецтва в XVI–
XVIII ст. у відповідності до історичного контексту. Методологія дослідження спирається на за-
гальнонаукові та історичні методи, що цілком відповідає поставленій меті. Наукова новизна
полягає в глибокому розкритті понять «кобзарство» та «бандурництво», вивченні особливостей і
відмінностей інструментів «кобза» та «бандура», пошуком логічного зв’язку між впливом істо-
ричних подій та розвитком бандурного мистецтва. Висновки проведеного дослідження такі. Бан-
дурне мистецтво – невід’ємна складова музичної культури України. Впродовж XVI–XVIII ст. відбу-
вається формування кобзарства як соціокультурного феномену, від якого поступово відмежову-
ється такий різновид музичної творчості, як бандурництво. Кобза стає доступним музичним
інструментом, формує музичну культуру козацької доби. Основна сфера поширення – українські се-
ла. Для селян виконавці-кобзарі стали символом правди, національного духу, вісниками, від яких
можна дізнатися новини з інших територій. Кобза має невелику кількість струн (перші зразки 3–
5 струн), легка, виготовлена індивідуально окремим виконавцем. Кобзарі того часу були ще й носія-
ми суспільної інформації, виступали прообразом сучасної преси. Створюються кобзарські цехи-
братства, де навчають гри на кобзі, створенню інструментів, плекають виконавські традиції
окремих регіонів, які стають передумовою створення чернігівської, полтавської та харківської
шкіл кобзарського мистецтва. Водночас бандура залишається більш елітарною в суспільстві, по-
ширенішою в середовищі козацької старшини та заможних містян. Сфера поширення – українські
міста, а також придворні капели Польщі й Росії. Бандура від кобзи відрізняється більш громіздкою
конструкцією, більшим розміром і вагою, наявністю приструнків додатково до основних струн. Во-
на дорожча у створенні, складніша в настроюванні, але з багатшим і більш насиченим звучанням.
Бандуристи козацької доби, зазвичай, були представники заможних верств суспільства, що мали
вищі статки та поважний статус. Подальше дослідження цієї теми дасть змогу висвітлити різ-
ницю між кобзарством та бандурництвом і висвітлити їхню роль у розвитку музичного мистецт-
ва та культури України в цілому.
Ключові слова: кобзарство, бандурництво, кобза, бандура, музична культура України козаць-
кої доби.
Сіверянський літопис. 2021. № 5
Метою статті є детальний аналіз особливостей розвитку бандурного мистецтва в XVI–
XVIII ст. у відповідності до історичного контексту. Методологія дослідження спирається на за-
гальнонаукові та історичні методи, що цілком відповідає поставленій меті. Наукова новизна
полягає в глибокому розкритті понять «кобзарство» та «бандурництво», вивченні особливостей і
відмінностей інструментів «кобза» та «бандура», пошуком логічного зв’язку між впливом істо-
ричних подій та розвитком бандурного мистецтва. Висновки проведеного дослідження такі. Бан-
дурне мистецтво – невід’ємна складова музичної культури України. Впродовж XVI–XVIII ст. відбу-
вається формування кобзарства як соціокультурного феномену, від якого поступово відмежову-
ється такий різновид музичної творчості, як бандурництво. Кобза стає доступним музичним
інструментом, формує музичну культуру козацької доби. Основна сфера поширення – українські се-
ла. Для селян виконавці-кобзарі стали символом правди, національного духу, вісниками, від яких
можна дізнатися новини з інших територій. Кобза має невелику кількість струн (перші зразки 3–
5 струн), легка, виготовлена індивідуально окремим виконавцем. Кобзарі того часу були ще й носія-
ми суспільної інформації, виступали прообразом сучасної преси. Створюються кобзарські цехи-
братства, де навчають гри на кобзі, створенню інструментів, плекають виконавські традиції
окремих регіонів, які стають передумовою створення чернігівської, полтавської та харківської
шкіл кобзарського мистецтва. Водночас бандура залишається більш елітарною в суспільстві, по-
ширенішою в середовищі козацької старшини та заможних містян. Сфера поширення – українські
міста, а також придворні капели Польщі й Росії. Бандура від кобзи відрізняється більш громіздкою
конструкцією, більшим розміром і вагою, наявністю приструнків додатково до основних струн. Во-
на дорожча у створенні, складніша в настроюванні, але з багатшим і більш насиченим звучанням.
Бандуристи козацької доби, зазвичай, були представники заможних верств суспільства, що мали
вищі статки та поважний статус. Подальше дослідження цієї теми дасть змогу висвітлити різ-
ницю між кобзарством та бандурництвом і висвітлити їхню роль у розвитку музичного мистецт-
ва та культури України в цілому.
Ключові слова: кобзарство, бандурництво, кобза, бандура, музична культура України козаць-
кої доби.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.