Знайди книгу!

Опис:
Терещук В. І. Розвиток глобальної медійної світ-системи в умовах
постбіполярності. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за
спеціальністю 23.00.04 — політичні проблеми міжнародних систем та
глобального розвитку. — Чорноморський національний університет імені Петра
Могили МОН України. — Чернівецький національний університет імені Юрія
Федьковича МОН України. — Миколаїв, 2019.
У дисертації здійснено ґрунтовне дослідження особливостей розвитку
глобальної медійної світ-системи у постбіполярний період. Характеризується
місце проблематики медійної сфери у сучасному міжнародному політичному
дискурсі, аналізуються глобалізація і регіоналізація як паралельні тренди
розвитку глобальної медійної системи. Розкривається роль мас-медій як
інструменту зовнішньополітичної комунікації, доводиться ключова роль
транскордонних ЗМК як компонента реалізації м’якої сили акторів міжнародних
відносин. Значна увага приділяється дослідженню місця України у глобальній
медіа-системі, характеристиці еволюції міжнародного вектору державної
інформаційної політики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дане
дослідження є одним із перших у вітчизняній науці, в якому на основі залучення
й аналізу широкого кола джерел та наукової літератури комплексно розкрито й
систематизовано ключові теоретичні й прикладні питання функціонування
глобальної медійної світ-системи як вагомого фактору розвитку системи
міжнародних відносин.
Зокрема, вперше запропоновано авторське наукове трактування термінів
«медійна світ-система», «глобальна медійна світ-система» та «регіональна
медійна світ-система». В основу цих визначень покладено поєднання
традиційних поглядів на таку сутність як «медійна система» та світ-системного
підходу. Також у дисертації удосконалено формування понятійного поля
зовнішньополітичної комунікативної сфери, зокрема, доведено, що публічна 3
дипломатія є формою зовнішньополітичних PR, а використання терміну
«громадська дипломатія» є недоцільним з огляду на спотворення суті
позначуваного явища.
Доведено, що глобальна медіа-система є драйвером змін балансу сил у
системі міжнародних відносин, зважаючи на збільшення урівноваженості
балансу сил з позиції інтересів менш інформаційно розвинутих країн завдяки
зростанню плюралістичності самої медіа-системи в постбіполярний період,
підвищення потенціалу окремих регіональних медійних систем внаслідок
регіональної кооперації в медійній сфері, розмиття інформаційного суверенітету
держав під впливом транскордонних ЗМК, приклади ефективного використання
окремими державами потенціалу міжнародних масових комунікацій задля
посилення свого положення на міжнародній арені. Показано, що вже в
біполярний період проблематика міжнародної комунікації та в цілому
інформаційного виміру розвитку людства знайшла відображення як у
політичному дискурсі ООН та ЮНЕСКО, а в умовах постбіполярного світу цей
акцент посилився завдяки усвідомлення того, що розвиток комунікацій та ІКТ є
елементом міжнародної безпеки, як з огляду на ключову роль доступу до
інформації та знань як фундаменту сталого розвитку, так і з точки зору загроз,
що несе у собі використання державними й недержавними акторами
міжнародних відносин ІКТ та масових комунікацій, зокрема, як засобу
дестабілізації міжнародної та регіональної систем безпеки. Також у дисертації
удосконалено розуміння ролі окремих акторів у міжнародних інформаційних
відносинах, а саме: підтверджено, що держави, які володіють відповідним
медійним потенціалом, здатні відчутно впливати на характер процесів в рамках
глобальної та/або регіональної медійної системи, показано, що попри вагому
роль регіональних інституцій у розвитку медійної сфери відповідних регіонів
їхній вплив як інтегруючого фактору чітко обмежується наявністю та
потужністю регіональної політичної та культурної гравітації
Показано, що становлення глобальної медійної світ-системи
безпосередньо пов’язане з двома паралельними тенденціями розвитку 4
міжнародної системи, а саме глобалізацією і регіоналізацією. Перша тенденція
значною мірою обумовлена появою глобальних ЗМК, що, власне, і дозволило
говорити про появу саме глобальної медіа-системи. Друга тенденція пов’язана з
виразними процесами політичної та культурної гравітації на рівні макрорегіонів,
що має відчутний вплив на розвиток медійної сфери. На основі авторської
методики вперше у вітчизняній науці проведено системний аналіз всіх
регіональних медійних систем, показано їхні специфічні особливості, місце цих
систем у міжнародних інформаційних відносинах, зокрема, як об’єкту
іномовлення провідних акторів, і виявлено, що на сьогоднішній день виразно
сформованими є європейська, арабська та латиноамериканська регіональні
медійні світ-системи, причому першу можна віднести до «центру», арабську —
до «напівпериферії», латиноамериканську — радше до «периферії» глобальної
медійної світ-системи; ключовими факторами, що забезпечують інтегральність
цих систем, є наявність політичної або культурної (зокрема, мовної та релігійної)
єдності.
Доведено, що в умовах постбіполярного світу масової комунікації
відіграють критично важливу роль у зовнішньополітичній практиці, і саме
завдяки транскордонним засобам масової комунікації стала можливою
повноцінна реалізація діяльності, відомої як публічна дипломатія. Ця діяльність
має на меті формування громадської думки за кордоном задля сприяння
реалізації національних інтересів, і транскордонні засоби масової комунікації є
ключовим інструментом для цього. Також у дисертації удосконалено теоретичні
положення про провідну роль зовнішньополітичного відомства держави у
координуванні та здійсненні стратегічних комунікацій за кордоном, у т.ч. з
використанням мас-медій, при цьому проведене моделювання системи реалізації
медійного компонента політики публічної дипломатії на основі провідного
досвіду США продемонструвало, що окрім зовнішньополітичного відомства
вагому роль відіграє іномовлення як медійний інструмент підтримки діяльності
держави на міжнародні арені, та взаємодія з елементами зовнішнього
середовища, а саме національними й зарубіжними засобами масової інформації. 5
Виявлено, що суттєвий вплив на зміст та форми ведення дипломатичної
діяльності спричинило поширення Інтернету як нового транскордонного ЗМК,
який створив технологічну основу для прямої діалогічної взаємодії з цільовими
зарубіжними аудиторіями і вивів публічну дипломатію на якісно новий рівень.
Доведено, що роль глобальної медійної системи у зовнішньополітичних
стратегіях провідних країн світу визначається тим, що ця система стала
середовищем, в якому як безпосередньо реалізується «публічна» частина
дипломатичної практики, так і здійснюється «допоміжна» діяльність із
підтримки зовнішньополітичних акцій, включаючи просування потрібного
порядку денного та вплив на громадську думку за кордоном. Країни, які
реалізують проактивну політику експансії у глобальну медійну світ-систему,
можна вважати країнами «центру» цієї системи.
Доведено, що міжнародний вектор інформаційної політики України за всі
роки незалежності не мав ані системного, ані реалістичного характеру. Зокрема,
повністю ігнорувався потенціал іномовлення, був незатребуваним потенціал
публічної, у т.ч. медійної та культурної дипломатії, стратегії формування
міжнародного іміджу держави носили декларативний та почасти ідеалістичний
характер. Фактично була відсутня комплексна діяльність із проактивної
експансії у світову та європейську медійні світ-системи, створення механізмів
впливу на громадську думку за кордоном. Переосмислення ролі публічної
дипломатії та ролі державних стратегічних комунікацій загалом відбулося лише
в останні роки зі створенням Управління публічної дипломатії МЗС України,
Міністерства інформаційної політики, а також із виникненням низки державних
та приватних ініціатив у сфері культурної дипломатії. В даній роботі на основі
авторського аналізу було вдосконалено розуміння поточних характеристик місця
України у глобальній медійній світ-системі, віднесення її до країн «напів-
периферії». Крім того, на основі аналізу існуючих практик провідних акторів, а
також SWOT-аналізу місця України у міжнародних інформаційних відносинах
розроблено комплекс авторських рекомендацій щодо підвищення ефективності
процесу входження України до глобальної медійної світ-системи в сучасних 6
умовах, який включає пропозиції для Міністерства закордонних справ України,
Міністерства оборони України, Мультимедійної платформи іномовлення
України. Ці пропозиції дозволять оптимізувати інформаційну присутність
України у світовому медійному просторі та провадити більш
«експансіоністську» політику у ньому.
Практичне значення отриманих результатів роботи полягає в можливості
використання матеріалів, висновків та рекомендацій дослідження при
формуванні державної інформаційної політики, спрямованої на використання
медійного потенціалу для формування іміджу держави й сприяння
зовнішньополітичним акціям, та політики у сфері публічної дипломатії, зокрема,
у сфері іномовлення. Робота має практичне значення для працівників
вітчизняних державних інституцій, насамперед МЗС та Міністерства
інформаційної політики; для недержавних структур, що здійснюють реалізацію
проектів в інформаційний сфері, спрямованих на протидію інформаційній війні
та пропаганді з боку РФ; для інших стейкхолдерів, що здійснюють дослідження
процесів та явищ, що розкриваються в даній роботі, або займаються практичною
діяльністю у сфері міжнародних комунікацій. Також отримані результати та
окремі положення дисертаційної роботи можуть бути використані в навчальному
процесі у закладах вищої освіти при розробці та викладанні навчальних курсів
для студентів спеціальностей, пов’язаних із міжнародними відносинами,
суспільними комунікаціями, політичною наукою, а також при розробці
методичних і навчальних посібників.
Ключові слова: міжнародні відносини, світова політика, регіональна
політика, зовнішня політика, глобальні комунікації, засоби масової комунікації,
зв’язки з громадськістю, вплив на громадську думку.