Знайди книгу!

Опис:
Грекул-Ковалик Т. А. Розвиток юридичної освіти та науки на Буковині
(1875–2015 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за
спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і
правових учень» (081 – Право). – Чернівецький Національний університет імені
Юрія Федьковича Міністерство освіти і науки України, Національний
університет «Львівська політехніка», Львів, 2018.
У дисертації на підставі аналізу наукової літератури, архівних матеріалів і
нормативно-правових актів досліджено розвиток юридичної освіти та науки на
Буковині в 1875–2015 рр. Визначено та проаналізовано історичні періоди
діяльності юридикуму в Чернівцях, розкрито й охарактеризовано його
навчальну та наукову складову. З’ясовано особливості організації навчально-
наукового процесу на юридичних факультетах сучасних вишів Чернівецької
області. Значну увагу приділено висвітленню питань функціонування
Чернівецької школи фінансового права, філософсько-правового, історико-
правового й інших напрямків наукових досліджень у сфері юриспруденції на
Буковині.
Проаналізовано історико-правову літературу за темою дисертації.
Хронологічно виділено чотири періоди історіографії дослідження:
австрійський, румунський, радянський та український. Перший період (1875–
1918 рр.) представлений іменами А. Норста, Е. Прокоповича, Р. Вагнера, праці
яких у загальних рисах характеризують розвиток Чернівецького університету з
моменту його створення.
Вказано, що найменше досліджений румунський період розвитку
юридичної освіти та науки на Буковині (1918–1940 рр.). В основному
історіографію цього періоду склали праці Г. Дрегенеску, Н. Чакіра та
М. Ґріґоровіце.
Наступний період – радянський (1940–1991 рр.) не має помітної 3

історіографії, оскільки юридичний факультет Чернівецького університету було
переведено до Львова. Певний інтерес становить лише колективна монографія
«Чернівецький державний університет».
Українську традицію в дослідженні історії розвитку юридичної освіти та
науки на Буковині започаткував громадський діяч Буковини Р. Стефанович,
який у 1899 р. опублікував статтю «Чернівецький університет і русини».
Сучасна українська історіографія (1991–2015 рр.) представлена низкою
дослідників історії розвитку юридичної освіти та науки на Буковині
(П. С. Пацурківський, А. З. Георгіца, Р. О. Гаврилюк, С. І. Нежурбіда,
С. В. Савчук, В. С. Бігун та ін.). Найбільший історіографічний інтерес
становлять наукові праці професора юридичного факультету Чернівецького
національного університету імені Юрія Федьковича М. В. Никифорака.
У дослідженні визначені основні етапи становлення та розвитку
юридичної освіти і юридичної науки на Буковині: австрійський (1875–1918 рр.),
румунський (1918–1940 рр.), радянський (1940–1991 рр.) і український
(1991 р. – по наш час). Кожна історична епоха внесла свій вклад у розвиток
юридичної традиції і характеризується певними особливостями.
Перший етап відзначився активним становленням юридичної освітньо-
наукової діяльності на Буковині, що обумовлено утворенням австрійською
владою юридичного факультету в Чернівецькому університеті (1875 р.).
Стверджується, що наймолодший юридичний факультет Австро-
Угорщини значною мірою виконав завдання щодо забезпечення Буковинського
краю правничими кадрами для адміністративних установ, судів, прокуратури,
адвокатури, нотаріату тощо.
Вказано, що в 1875–1918 рр. організація навчального процесу на
факультеті та його зміст визначалися загальноавстрійським законодавством і
локальним збірником розпоряджень з питань університетського життя. Мовою
навчання була винятково німецька, що не могло не позначитись на
національному складі студентства. Більшість серед якого складали євреї та
німці, меншість – українці. Платність освіти, мізерний стипендіальний фонд 4

ускладнювали доступ до навчання вихідців із малозабезпечених верств
населення.
З’ясовано, що навчально-виховний процес на факультеті забезпечувався
висококваліфікованими педагогами, більшість з яких прибули з університетів
Австрії та Німеччини. Значна частина професорів та доцентів факультету були
удостоєні почесних звань та високих державних нагород Австрії, Румунії, Росії
та інших країн. Крім традиційних лекційних занять, на факультеті діяли
правознавчий та державознавчий семінари. Великою популярністю серед
студентів користувався семінар «живого права» Є. Ерліха, семінари
Й. Шумпетера, семінар «Вправи з цивільного процесу» А. Скедля.
До становлення наукової юридичної традиції Буковинського краю цього
періоду причетні всесвітньо відомі вчені, такі як: Є. Ерліх, Г. Гросс і
Й. А. Шумпетер.
Доведено, що кожен з них залишив помітний слід як у становленні
юридичної науки на Буковині, так і у світовому розвитку юриспруденції.
Започатковані світилами наукові, навчальні та громадсько-політичні традиції
на юридичному факультеті у Чернівцях утвердилися й набувають свого
розвитку і нині.
Встановлено, що з 1875 р. по 1918 р. правничий факультет Чернівецького
університету підготував більше тисячі дипломованих спеціалістів. Серед
відомих українських громадських, політичних і культурних діячів –
випускників факультету, які мали найбільший суспільний авторитет були:
Лесь Мартович (західноукраїнський письменник), Теодот Галіп (адвокат,
український письменник), Микола Василько (лідер національного руху),
Ілько Семака (громадсько-політичний діяч), Владислав Прус (громадсько-
політичний діяч, суддя) та ін.
Другий етап характеризується тотальною румунізацією всіх сфер життя
краю, забуттям усього українського, знищенням багатьох культурних досягнень
попередньої історичної епохи. Це стосується і юридичної освіти і науки на
Буковині. 5

Досліджено зміни організаційно-правових основ діяльності юридичного
факультету у зв’язку з переходом Чернівецького університету під юрисдикцію
Румунії. Права та обов’язки студентів юридичного факультету того часу
регламентувалися румунськими нормативно-правовими актами про вищу
освіту й актами локального значення, серед яких – Регламент юридичного
факультету (1927 р.).
Стверджується, що професорсько-викладацькому колективові належала
велика роль в організації юридичної науки на факультеті. Кожен із його
представників був румунським науковцем, юристом-практиком та педагогом.
З’ясовано, що серед відомих у майбутньому випускників-юристів
румунського періоду розвитку факультету були: Денис Квітковський
(журналіст, політик, буковинознавець), Леон Вовк (керівник групи юристів-
експертів з питань оподаткування на одному з великих промислових
підприємств Канади), Микола Суховерський (громадянин Канади, член уряду
(з 1989 р.) Української Народної Республіки в екзилі).
Зазначено, що університет у 1918–1940 рр. виконував функцію
румунізаторського ідеологічного центру, тому не дивно, що вступ до нього
представників українського населення був дуже ускладнений. Це призвело до
помітного зменшення кількості студентів-українців у Чернівецькому
університеті в цілому та на юридичному факультеті зокрема.
У роки радянської влади на Буковині не було жодного вузу, який би
готував юристів, тому розвиток юридичної освітньо-наукової традиції
призупиняється до моменту проголошення незалежності України, зміни
ідеологічних поглядів і демократизації суспільства.
З 1991 року починається якісно новий етап розвитку юридичної освіти і
юридичної науки на Буковині, що обумовлено відновленням діяльності
юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія
Федьковича та створенням ряду вузів з юридичними факультетами.
Значна кількість вишів Буковини, де готують юристів, сприяє здоровій
конкуренції та забезпечує ефективну підготовку майбутніх правознавців.
Проаналізовано підготовку юристів у навчальних закладах Чернівецької
області, яка відбувається на основі загальноукраїнських стандартів освіти та з
деякими відмінностями з урахуванням їхньої автономії. В останнє десятиліття
організаційно-правові переміни в навчальному процесі вишів Буковини
зумовлені євроінтеграційними реформами в рамках Болонського процесу, що
забезпечує не лише істотне підвищення конкурентоспроможності юридичної
вищої освіти у всеукраїнському та світовому вимірах, а й підвищує її роль у
суспільних демократичних перетвореннях.
Досліджено наукову діяльність юридичних факультетів Буковини
сьогодення, що здійснюється у формі фундаментальних і прикладних наукових
досліджень, спрямовується на отримання і використання нових знань у сфері
права, значною мірою долучається до процесу становлення та розвитку
української юриспруденції. Відповідно до сучасних вимог науковці приділяють
велику увагу вивченню і дослідженню актуальних проблем правової системи
України, захисту прав та інтересів особи і громадянина, здійснюють розробку
науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій для практичної діяльності.
Загальновизнаними стали наукові здобутки Чернівецької фінансової школи
права. Широкого розмаху набуває діяльність філософсько-правового та
історико-правового напрямків досліджень. Наукову скарбницю України значно
збагатили дослідження з конституційного, кримінального, цивільного та
міжнародного права. Окремі напрямки наукових пошуків перебувають на етапі
свого становлення. Останнім часом спостерігається значна активізація наукової
діяльності правознавців Буковини, а новаторські перегляди й переоцінки
застарілих теорій і напрямів, переорієнтація наукових досліджень на
прогнозування тих соціальних процесів і правових явищ, які відбуватимуться в
нашій державі у довгостроковій перспективі, наукове забезпечення процесів
удосконалення нормативно-правової бази відповідають викликам ХХІ ст.
Ключові слова: юридична освіта, юридична наука, юридичний факультет,
Чернівецький університет, вищий навчальний заклад.