Знайди книгу!

Опис:
Рик М.С. Символізм у творчості Г. Сковороди: релігієзнавчий аналіз. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за
спеціальністю 09.00.11 – релігієзнавство. – Київський національний університет
імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, Філософський
факультет, кафедра релігієзнавства, Київ, 2019.
Дисертаційне дослідження відображає системний релігієзнавчий аналіз
символізму у творчій спадщині українського мислителя. На основі релігієзнавчого
вивчення літературно-філософських праць Г. Сковороди, релігійний символ
визначається як носій знання про взаємозв’язок людини і Бога, а релігійний
символізм – як релігійно-філософська концепція для розкриття і зображення
божественної сутності.
Актуальність дисертаційного дослідження пов’язана з посиленням впливу
різноманітних знаково-символічних форм на розвиток сучасної культури.
Символізм все частіше звертає на себе увагу у роботах філософів, релігієзнавців,
теологів, психологів, культурологів. Виняткової значущості ця тематика набуває в
контексті дослідження вітчизняної історично-релігійної та історико-філософської
літератури, у якій символізм займає важливе місце та має велике значення для
подальшого розвитку української релігієзнавчої та філософської думки.
Здійснено аналіз наукових засад релігійно-філософських досліджень
символізму у творчості Г. Сковороди. У процесі дослідження наукової, релігійно-
філософської літератури, присвяченої феномену символізму у роботах
українського мислителя визначено, що у більшості вітчизняних та зарубіжних
учених недостатньо висвітлено релігійний аспект символізму.
На основі порівняльного аналізу філософських понять «символ», «релігійний
символ», «символізм» у вітчизняній і зарубіжній релігійно-філософській
літературі визначено специфіку «релігійного символу» і «релігійного символізму»
характерного для творчого надбання Г. Сковороди. Компаративний аналіз дав
змогу охарактеризувати релігійний символ як спосіб, за допомогою якого людина 3
може пізнати шляхи духовної єдності з божественною сутністю, а релігійний
символізм – як образно-символічну концепцію зображення божественного у
матеріальному світі. Завдяки цим підходам проаналізовано релігійно-філософські
погляди українського мислителя та представлено творчий спадок Г. Сковороди як
цілісне явище.
Досліджено розуміння українським мислителем понять «символ» та
«емблема», з’ясовано їхні відмінні та подібні риси. Емблема співзвучна з
символом, але функціонує як ілюстративний образ об’єкта, який відображається в
ній. Головна відмінність емблеми від символу полягає в тому, що вона лише
відображає сенс об’єкта, але не впливає на його формування. Емблема позбавлена
глибинної сутності символу, але, натомість, має додаткове предметно-наочне
значення, без якого він не може існувати.
У дисертаційному дослідженні обґрунтовано, що головними джерелами
образно-символічної побудови всіх релігійно-філософських концептів
українського філософа виступають традиції Олександрійської богословської
школи (Філон, Климент, Оріген), положення святоотцівського богослов’я
(Григорій Назіанзин, Григорій Ниський, Василій Кесарійський, Макарій
Єгипетський, Діонісій Ареопагіт, Максим Сповідник, Євагрій Понтійський, Іван
Дамаскін) та принципи філософії представників німецької містики (Валентин
Вайгель, Якоб Беме).
Розкрито засадничі домінанти образно-символічного пояснення
Г. Сковородою численних філософських проблем, які базуються на біблійній
символіці. На основі Святого Письма постає оригінальна система релігійних
символів, вчень та доктрини, які набувають у творчості українського мислителя
сакрального значення і стають носіями божественної сутності. Концентруючи
дослідницьку увагу на символічній природі Біблії, філософ зауважував, що її
істинний сенс прихований у метафоричному та алегоричному тлумаченні, а не в
офіційно-церковній догматиці.
Дисертантом установлено основні рівні функціонування релігійного
символізму у філософії Г. Сковороди, які розгортаються в космологічному, 4
антропологічному, гносеологічному, онтологічному, аксіологічному вимірах.
Вони органічно втілюються в оригінальних ученнях українського мислителя про
«три світи», «дві натури», символічний світ Біблії, самопізнання,
багатоаспектність божественної символіки, щастя тощо. Багаторівневість
релігійного символізму маніфестує великий культурно-евристичний потенціал
релігійно-філософських ідей українського філософа-гуманіста, який утворює
теоретичне підґрунтя для їх подальшого дослідження.
У роботі виведено релігійний символізм Г. Сковороди як своєрідний мовний
інструмент та механізм пошуку сакрального знання, прихованого у зовнішньому
світі, який отримав змістовний розвиток у подальшій вітчизняній філософській
думці, зокрема у екзистенційно-персоналістичній філософії та кордоцентризмі.
Релігійний символізм справив значний вплив на ідейно-засадничі доктрини
Кирило-Мефодіївського братства, основоположників української модерної
літератури, українських романтиків, представників Київської філософської
школи.
Важливим аспектом дисертаційного дослідження було установлення
взаємозв’язку між головними релігійними символами у філософських судженнях
українського мислителя та релігійною істиною. Релігійні символи «внутрішня
людина» та «серце» утворюють концептуальне ядро філософських теорій
Г. Сковороди, за допомогою яких він дає своєрідну відповідь на гносеологічні та
духовні запити історії та культури. Головна роль цих релігійних символів полягає
у гносеологічному осягненні внутрішньої сутності людини. Вони розкривають
шлях до богопізнання як духовно-практичного та символічного усвідомлення
людиною єдності з Богом, який уявляється не як ідол для поклоніння, а ідея
духовного переродження та удосконалення людини та її світу.
Ключові слова: символ, символізм, релігійний символ, релігійний
символізм, емблема, Бог, людина, Біблія, самопізнання, божественна сутність,
внутрішня людина, серце, кордоцентризм.