Знайди книгу!

Опис:
Борисенко О. М. Становлення і розвиток комунікативного дизайну в
Галичині другої половини ХІХ — першої третини ХХ століть. ― На правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
мистецтвознавства (доктора філософії) за спеціальністю 17.00.07
«Дизайн». ― Українська академія друкарства Міністерства освіти і науки
України; Національний університет «Львівська політехніка» Міністерства
освіти і науки України. ― Львів, 2019.
Головною науковою проблемою дисертаційного дослідження є виявлення
становлення і розвитку комунікативного дизайну в Галичині другої половини
ХІХ — першої третини ХХ століть. Актуальність теми зумовлена необхідністю
вивчення і аналізу досліджуваної проблеми у контексті соціокультурних
трансформацій в регіоні та загальноєвропейських процесів розвитку
комунікативного дизайну. Комунікативний дизайн досліджуваного періоду є
важливою складовою спадщини художньо-проєктної культури України.
Розвиток інформаційно-комунікативних технологій зумовив їхнє поширення в
дизайні інформаційного середовища життєдіяльності людини.
Наукова новизна роботи полягає в комплексному розгляді й аналізі
становлення та розвитку комунікативного дизайну в Галичині другої половини
ХІХ — першої третини ХХ ст. як цілісного явища і багатоаспектного процесу в
умовах соціокультурних трансформацій. Уперше розглянуто проблему
становлення і розвитку комунікативного дизайну в Галичині; з’ясовано чинники
впливу на формування комунікативного дизайну означеного періоду;
систематизовано базові поняття комунікативного дизайну і введено у науковий
обіг терміни «комунікативний простір», «комунікативний дизайн»; розроблено
авторську періодизацію становлення і розвитку комунікативного дизайну;
визначено типологію об’єктів / предметів дизайн-графіки в Галичині другої
половини ХІХ — першої третини ХХ ст.; виявлено та введено в науковий обіг
низку об’єктів / предметів комунікативного дизайну в Галичині досліджуваного 3
періоду; з’ясовано місце комунікативного дизайну Галичини в умовах
соціокультурних трансформацій другої половини ХІХ — першої третини
ХХ ст. у системі європейських процесів розвитку художньо-проєктної
культури.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи,
сформульовано мету і завдання дослідження, визначено об’єкт, предмет,
хронологічні й територіальні межі та методи дослідження. Розкрито наукову
новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, подано
інформацію про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі з’ясовано актуальний стан вивчення зазначеної
проблеми, проаналізовано джерельну базу і методику дослідження.
Методологічною основою роботи стали міждисциплінарний та системний
підходи у вирішенні поставлених завдань. У роботі були застосовані
загальнонаукові (теоретичні та емпіричні) і спеціальні методи дослідження. Для
аналізу соціально-культурних процесів в Галичині використано метод
порівняльно-історичного аналізу та культурологічний метод. Окрім
загальнонаукових методів, в роботі також застосовано формальний,
стилістичний та порівняльно-аналітичний аналіз, синхроністичний та історико-
діахронний, проблемно-хронологічний та зіставно-типологічний методи.
Удосконалено термінологічну базу дослідження, запропоновано
авторське визначення базових понять «комунікативний дизайн»,
«комунікативний простір», уточнено і розширено науковий інструментарій.
Проведений аналіз джерельної бази виявив, що до сьогодні не здійснено
комплексного дослідження становлення і розвитку комунікативного дизайну в
Галичині другої половини ХІХ — першої третини ХХ століть, отже, ця
проблема потребує багатоаспектного аналізу та цілісного опрацювання в
структурі формування візуально-інформаційного середовища.
У другому розділі розглянуто соціокультурне підґрунтя та особливості
формування і подальшого розвитку комунікативного дизайну в Галичині, що
були обумовлені низкою чинників, серед яких: інтеграція регіону в соціально-
4
економічне та суспільно-мистецьке життя Австро-Угорщини (1772–1919) і
Другої Речі Посполитої (1919–1939), глибокі етнокультурні традиції, крайовий
промисел і ремесла, промислова техніка й цивілізаційні імпульси розвитку
проєктної культури, архітектурна та художньо-промислова освіта,
західноєвропейські художні процеси, соціальна і національна структура
населення регіону. Виявлено дуалістичність спрямування розвитку дизайну в
Галичині, його включеність в загальноєвропейський та польський художній
процеси та у формування національного мистецько-культурного простору.
Упродовж століть українська культура в Галичині розвивалася у взаємовпливі з
польською, німецькою, чеською та іншими культурами, представники яких
проживали в регіоні.
Особливу роль у підвищенні якості промислової продукції відіграли
громадські організації, промислові комісії, спілки, освітньо-культурні
товариства. Зокрема Комісія крайова для справ промислових під керівництвом
В. Дзєдушицького (1878), Товариство українських ремісників та промисловців
«Зоря» (1884), Руської ремісничої і промислової бурси (1898), Товариства
заохочення крайового промислу (1904) та інші, створені під впливом
європейського «Руху за зв’язок мистецтв і ремесел», сприяли розвитку
крайового промислу, художньо-проєктної діяльності та національної культури,
проведенню широкомасштабних культурно-мистецьких заходів, створенню
професійних курсів і семінарів для малого бізнесу, організації художньо-
промислових та господарсько-промислових виставок у Львові (1882, 1894, 1904,
1906), Станіславові (1879, 1884), Стрию (1909), Коломиї (1883, 1885, 1887,
1912), заснуванню і формуванню першого в Україні Львівського художньо-
промислового музею (1874), Львівської художньо-промислової школи (1876).
Із відкриттям кафедри рисунку і моделювання на архітектурному відділенні
Технічної академії (1872) (нині — кафедра дизайну та основ архітектури
інституту архітектури НУ «Львівська політехніка») розпочалася професійна
підготовка фахівців, що поєднують в собі художника, інженера й архітектора.
5
У третьому розділі визначено параметри комунікативного дизайну,
типологію, комунікативні засоби та семіотичний ресурс об’єктів дизайн-
графіки в комунікативному просторі Галичини другої половини ХІХ — першої
третини ХХ ст. Ключовим, змістовним стрижнем комунікативного дизайну є
художньо-проєктна діяльність у поєднанні художнього і утилітарно-технічного
начала. Визначено візуально-комунікативні засоби об’єктів дизайн-графіки:
корпоративна ідентичність, рекламно-поліграфічна продукція (плакат, афіша,
листівка), елементи виставкових експозицій, періодичні друковані видання та
книжкова продукція.
Розглянуто об’єкти / предмети дизайн-графіки, їх комунікативні
властивості у системі візуально-інформаційного середовища, уточнено
авторство деяких творів комунікативного дизайну аналізованого періоду.
Винахід плоскодрукарського верстату, хромолітографії, фототипії, кольорової
фотографії, лінотипу, багатофарбового високого друку, розробка технології
офсетного друку і фотоскладання розширили палітру творчих можливостей
художників-проєктантів у створенні об’єктів / предметів візуальної комунікації
масового виробництва.
У четвертому розділі розглянуто культурно-цивілізаційний вибір у
комунікативному дизайні в Галичині другої половини ХІХ — першої третини
ХХ ст. Стилістичною рисою об’єктів / предметів дизайн-графіки цього періоду
є їхня інформаційно-візуальна насиченість. Рекламна графіка, плакати,
книжково-журнальна графіка, прикладна графіка, промислова графіка,
фотографіка, кінографіка, корпоративна ідентифікація, візуальні комунікації,
знаково-інформаційні об’ємно-просторові структури прагнуть втягнути
споживача у свій простір. Архітектурно-мистецькі напрямки і європейські
авангардні течії: сецесія, ар-деко, символізм, футуризм, кубізм, конструктивізм,
ранній функціоналізм, мали безпосередній вплив на формування стилістичних
пріоритетів та художньо-проєктних параметрів дизайн-об’єктів. Значний вплив
на сфери художньо-проєктної діяльності на зламі ХІХ–ХХ ст. у візуально-
комунікативному середовищі на теренах Галичини мала сецесія, характерними
6
ознаками якої було поєднання різноманітних форм, декоративних і рослинних
орнаментів та шрифтів.
Розвиток комунікативного дизайну Галичини нерозривно пов’язаний з
активністю митців, художньо-проєктна діяльність яких спрямована на
створення гармонійного комунікативного середовища життєдіяльності людини,
об’єктів / предметів дизайн-графіки. Єдина стилістична мова європейської
естетики та національно-орієнтовані джерела художньо-проєктної творчості
митців Галичини склали парадигмальну основу комунікативного дизайну.
Уперше низку об’єктів книжково-журнальної графіки, рекламно-
інформаційних плакатів митців Роберта Лісовського, Павла Ковжуна,
Святослава Гординського, Петра Холодного, Казіміра Сіхульського, Тадеуша
Гроновського, Стефана Норбліна розглянуто через призму комунікативного
дизайну в контексті діалогу між дизайнерською думкою і суспільством. Аналіз
творчості митців розкрив інструментарій їхньої художньо-проєктної діяльності
та ввів у науковий обіг ряд творів графічного мистецтва як об’єкти
комунікативного дизайну. Віднайдено візуальні символи і ознаки національної
ідентичності, які використовували митці на обкладинках друкованих видань,
листівках, плакатах, торгових марках та знаках.
Визначено, що головними засобами комунікації є знаки й символи, які
разом із шрифтовими написами складають єдину цілісну систему. На основі
аналізу документальних зображальних матеріалів можна стверджувати, що
першими із засобів комунікації стали торговий знак і торгово-промисловий
плакат.
Доведено, що візуальна комунікація створюваних об’єктів відбувалася
засобами типографіки, фотографіки, інфографіки, які є засадничими у
комунікативному дизайні. З’ясовано, що візуально-комунікативна функція в
об’єктах дизайн-графіки встановлює чіткі зв’язки змісту та форми.
Проаналізовано історичні та соціокультурні передумови становлення і
розвитку комунікативного дизайну в Галичині, комунікативні засоби об’єктів
7
дизайн-графіки у сферах поліграфічної продукції, реклами, фото- і
кінопродукції, виявлені комунікативні властивості об’єктів дизайн-графіки.
Визначено, що комунікативний дизайн в Галичині в період свого
піднесення перебував під безпосереднім впливом європейських і національних
художньо-формотворчих та технологічно-інноваційних процесів.
Виявлені особливості та закономірності комунікативного дизайну в
Галичині другої половини ХІХ ― першої третини ХХ століть дозволяють
стверджувати, що досліджувана спадщина є унікальним надбанням української
культури і унаочнює суспільний поступ і прогрес, національні традиції в
панорамному контексті загальноєвропейської художньо-проєктної культури.
Ключові слова: комунікативний дизайн, комунікативний простір,
об’єкти / предмети дизайн-графіки, художньо-проєктна діяльність, Галичина.