Становлення польської адміністрації в Західній Волині у 1919–1921 роках: державно-правові та суспільно-політичні аспекти
Сергій Гладішук / історичнадисертація
Опис:
Гладишук С. О. Становлення польської адміністрації в Західній Волині у
1919–1921 роках: державно-правові та суспільно-політичні аспекти. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.02 «Всесвітня історія» (032 – історія
та археологія). – Східноєвропейський національний університет імені Лесі
Українки, Луцьк, 2017. – Львівський національний університет імені Івана
Франка, Львів, 2017.
Зміст анотації. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню
становлення польської адміністрації в Західній Волині в 1919−1921 рр.,
державно-правовим та суспільно-політичним аспектам цього процесу. Зроблено
спробу дослідити особливості функціонування тимчасових органів польської
влади в регіоні. На підставі вивчення українського національного руху,
більшовицької агітації та польських громадських організацій Західної Волині
розглянуто суспільно-політичне життя регіону в період становлення польського
управлінського апарату. Введено до наукового обігу неопубліковані архівні
матеріали, у тому числі з фондів Архіву нових актів (м. Варшава, Республіка
Польща) та Центрального військового архіву (м. Варшава, Республіка Польща).
Проаналізовано стан наукової розробки теми, її джерельну базу.
З’ясовано, що основна увага дослідників у процесі вивчення польської
адміністрації на східних теренах протягом 1919–1921 рр. концентрується на
литовських і білоруських землях. Західна Волинь розглядається побіжно.
Джерела для написання дисертації поділено на неопубліковані документи, що
зберігаються в архівосховищах України та Республіки Польща, й опубліковані
документи, у тому числі пресу, епістолярій та спогади.
З використанням загальнонаукових та спеціальних історичних методів
висвітлено процес становлення польської адміністрації в Західній Волині в
1919–1921 рр. Визначено, що польська адміністрація регіону була представлена 3
староствами як органами виконавчої влади першої інстанції та перехідними
формуваннями у вигляді Управління повітів Волині, а згодом Волинського
округу як органами виконавчої влади другої інстанції. Останні
підпорядковувалися генеральному комісару східних земель, головному
комісару земель Волині і Подільського фронту, а згодом керівнику
прифронтових і етапних теренів. Ці «довоєводські» формування були
відповідальні перед начальником держави, а від 1 червня 1920 р. – перед
Міністерством внутрішніх справ Другої Речі Посполитої.
Встановлено, що з початком зайняття Західної Волині Військом
Польським у травні–червні 1919 р. було створено Управління повітів Волині, а
згодом Волинський округ, які підпорядковувалися Цивільному управлінню
східних земель. Остання структура була підзвітною Ю. Пілсудському та мала
реалізовувати політичну програму начальника держави щодо мирного
співіснування різних національностей. Проте ситуація виглядала інакше. На
ключових посадах у системі польської адміністрації в Західній Волині в 1919 р.
перебували місцеві землевласники, що перешкоджали першочерговим планам
Ю. Пілсудського з налагодження міжнаціонального діалогу на теренах,
підзвітних Цивільному управлінню східних земель. У Західній Волині
простежувався локальний сепаратизм польської адміністрації щодо центральної
влади у Варшаві. Формально виконуючи вказівки начальника держави, місцеві
чиновники фактично реалізовували політичну програму націонал-демократів, із
їхніми планами беззастережної інкорпорації Західної Волині до складу Другої
Речі Посполитої без проведення можливого плебісциту щодо політичного
майбутнього регіону. Окрім того, національно-культурні та соціально-
економічні відмінності регіону спонукали до його відокремлення від
Цивільного управління східних земель. На цьому наполягала громадськість усіх
національностей та й самі чиновники Волинського округу.
Визначено, що на початку 1920 р. на теренах Західної Волині було
організовано нову адміністративну одиницю – Цивільне управління земель
Волині та Подільського фронту, яка формально звітувала Цивільному 4
управлінню східних земель, а фактично підпорядковувалася лише начальнику
держави. Після договору С. Петлюри та Ю. Пілсудського терени Західної
Волині від 1 червня 1920 р. переходять під безпосереднє управління
центральних органів виконавчої влади Другої Речі Посполитої, передусім
Міністерства внутрішніх справ. Питання про можливе волевиявлення місцевого
населення втратило свою вагу й актуальність. Проте польсько-більшовицька
війна влітку 1920 р. ліквідувала польський управлінський апарат Західної
Волині, який було відновлено у вересні того ж року у вигляді Тимчасового
управління прифронтових і етапних теренів. З початком переговорів у Ризі
наприкінці 1920 р. в Західній Волині починає формуватися Волинське
воєводство, яке було офіційно утворене 4 лютого 1921 р. Процес державно-
правового врегулювання статусу Західної Волині остаточно закінчився
утворенням Волинського воєводства Другої Речі Посполитої.
Досліджено, що під час становлення польської адміністрації на теренах
регіону тривала організація українського національного руху, що первинно
охоплював культурно-освітню сферу та був представлений діяльністю окремих
локальних діячів. Після польсько-українського договору 1920 р. та визнання
Українською Народною Республікою юридичних прав Другої Речі Посполитої
на регіон розпочинається етап формування національної, полонофільської та
радянофільської течій в українському русі. Представники національної течії й
надалі покладали надії на можливість включення регіону до складу УНР, а в
другій половині 1920 р. виступали за надання національної автономії Західній
Волині у складі Польщі. Полонофільську течію представляли ті діячі
української інтелігенції, які домагалися культурної автономії краю та
налагоджували відносини з поляками. Прихильники приєднання Західної
Волині до складу радянської України підтримували більшовицьку агітацію й
брали участь у комуністичній діяльності. Адміністрація краю вже в 1919–
1920 рр. розпочала формувати регіональну політику, яка враховувала місцеві
особливості й призводила до загострення польсько-українських відносин.
Формальне декларування культурної, конфесійної та національної рівноправності було замінене фактичною асиміляцією населення, передусім
українського.
Простежено становлення комуністичних організацій Західної Волині, що
підтримували діяльність повстанських загонів – так званих «народних
більшовиків», завданням яких була дестабілізація суспільно-політичного та
економічного життя регіону. Влітку 1920 р. наступ Червоної армії призвів до
зайняття краю більшовиками та ліквідації польської адміністрації. Проте
восени того ж року управлінський апарат Польщі в Західній Волині було
відновлено. Натомість свою діяльність розпочали таємні агенти закордонного
відділу ЦК КП(б)У.
Висвітлено формування польського громадсько-політичного руху
Західної Волині, який був представлений діяльністю товариства «Кресова
сторожа» та «Народних рад». Їхнім завданням було формування позитивного
образу польської влади серед місцевого українського, єврейського, чеського та
німецького населення регіону.
Ключові слова: Західна Волинь, польська адміністрація, тимчасові
органи влади, Волинський округ, Цивільне управління східних земель,
товариство «Кресова сторожа», «Народні ради», більшовицька агітація.
Гладишук С. О. Становлення польської адміністрації в Західній Волині у
1919–1921 роках: державно-правові та суспільно-політичні аспекти. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.02 «Всесвітня історія» (032 – історія
та археологія). – Східноєвропейський національний університет імені Лесі
Українки, Луцьк, 2017. – Львівський національний університет імені Івана
Франка, Львів, 2017.
Зміст анотації. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню
становлення польської адміністрації в Західній Волині в 1919−1921 рр.,
державно-правовим та суспільно-політичним аспектам цього процесу. Зроблено
спробу дослідити особливості функціонування тимчасових органів польської
влади в регіоні. На підставі вивчення українського національного руху,
більшовицької агітації та польських громадських організацій Західної Волині
розглянуто суспільно-політичне життя регіону в період становлення польського
управлінського апарату. Введено до наукового обігу неопубліковані архівні
матеріали, у тому числі з фондів Архіву нових актів (м. Варшава, Республіка
Польща) та Центрального військового архіву (м. Варшава, Республіка Польща).
Проаналізовано стан наукової розробки теми, її джерельну базу.
З’ясовано, що основна увага дослідників у процесі вивчення польської
адміністрації на східних теренах протягом 1919–1921 рр. концентрується на
литовських і білоруських землях. Західна Волинь розглядається побіжно.
Джерела для написання дисертації поділено на неопубліковані документи, що
зберігаються в архівосховищах України та Республіки Польща, й опубліковані
документи, у тому числі пресу, епістолярій та спогади.
З використанням загальнонаукових та спеціальних історичних методів
висвітлено процес становлення польської адміністрації в Західній Волині в
1919–1921 рр. Визначено, що польська адміністрація регіону була представлена 3
староствами як органами виконавчої влади першої інстанції та перехідними
формуваннями у вигляді Управління повітів Волині, а згодом Волинського
округу як органами виконавчої влади другої інстанції. Останні
підпорядковувалися генеральному комісару східних земель, головному
комісару земель Волині і Подільського фронту, а згодом керівнику
прифронтових і етапних теренів. Ці «довоєводські» формування були
відповідальні перед начальником держави, а від 1 червня 1920 р. – перед
Міністерством внутрішніх справ Другої Речі Посполитої.
Встановлено, що з початком зайняття Західної Волині Військом
Польським у травні–червні 1919 р. було створено Управління повітів Волині, а
згодом Волинський округ, які підпорядковувалися Цивільному управлінню
східних земель. Остання структура була підзвітною Ю. Пілсудському та мала
реалізовувати політичну програму начальника держави щодо мирного
співіснування різних національностей. Проте ситуація виглядала інакше. На
ключових посадах у системі польської адміністрації в Західній Волині в 1919 р.
перебували місцеві землевласники, що перешкоджали першочерговим планам
Ю. Пілсудського з налагодження міжнаціонального діалогу на теренах,
підзвітних Цивільному управлінню східних земель. У Західній Волині
простежувався локальний сепаратизм польської адміністрації щодо центральної
влади у Варшаві. Формально виконуючи вказівки начальника держави, місцеві
чиновники фактично реалізовували політичну програму націонал-демократів, із
їхніми планами беззастережної інкорпорації Західної Волині до складу Другої
Речі Посполитої без проведення можливого плебісциту щодо політичного
майбутнього регіону. Окрім того, національно-культурні та соціально-
економічні відмінності регіону спонукали до його відокремлення від
Цивільного управління східних земель. На цьому наполягала громадськість усіх
національностей та й самі чиновники Волинського округу.
Визначено, що на початку 1920 р. на теренах Західної Волині було
організовано нову адміністративну одиницю – Цивільне управління земель
Волині та Подільського фронту, яка формально звітувала Цивільному 4
управлінню східних земель, а фактично підпорядковувалася лише начальнику
держави. Після договору С. Петлюри та Ю. Пілсудського терени Західної
Волині від 1 червня 1920 р. переходять під безпосереднє управління
центральних органів виконавчої влади Другої Речі Посполитої, передусім
Міністерства внутрішніх справ. Питання про можливе волевиявлення місцевого
населення втратило свою вагу й актуальність. Проте польсько-більшовицька
війна влітку 1920 р. ліквідувала польський управлінський апарат Західної
Волині, який було відновлено у вересні того ж року у вигляді Тимчасового
управління прифронтових і етапних теренів. З початком переговорів у Ризі
наприкінці 1920 р. в Західній Волині починає формуватися Волинське
воєводство, яке було офіційно утворене 4 лютого 1921 р. Процес державно-
правового врегулювання статусу Західної Волині остаточно закінчився
утворенням Волинського воєводства Другої Речі Посполитої.
Досліджено, що під час становлення польської адміністрації на теренах
регіону тривала організація українського національного руху, що первинно
охоплював культурно-освітню сферу та був представлений діяльністю окремих
локальних діячів. Після польсько-українського договору 1920 р. та визнання
Українською Народною Республікою юридичних прав Другої Речі Посполитої
на регіон розпочинається етап формування національної, полонофільської та
радянофільської течій в українському русі. Представники національної течії й
надалі покладали надії на можливість включення регіону до складу УНР, а в
другій половині 1920 р. виступали за надання національної автономії Західній
Волині у складі Польщі. Полонофільську течію представляли ті діячі
української інтелігенції, які домагалися культурної автономії краю та
налагоджували відносини з поляками. Прихильники приєднання Західної
Волині до складу радянської України підтримували більшовицьку агітацію й
брали участь у комуністичній діяльності. Адміністрація краю вже в 1919–
1920 рр. розпочала формувати регіональну політику, яка враховувала місцеві
особливості й призводила до загострення польсько-українських відносин.
Формальне декларування культурної, конфесійної та національної рівноправності було замінене фактичною асиміляцією населення, передусім
українського.
Простежено становлення комуністичних організацій Західної Волині, що
підтримували діяльність повстанських загонів – так званих «народних
більшовиків», завданням яких була дестабілізація суспільно-політичного та
економічного життя регіону. Влітку 1920 р. наступ Червоної армії призвів до
зайняття краю більшовиками та ліквідації польської адміністрації. Проте
восени того ж року управлінський апарат Польщі в Західній Волині було
відновлено. Натомість свою діяльність розпочали таємні агенти закордонного
відділу ЦК КП(б)У.
Висвітлено формування польського громадсько-політичного руху
Західної Волині, який був представлений діяльністю товариства «Кресова
сторожа» та «Народних рад». Їхнім завданням було формування позитивного
образу польської влади серед місцевого українського, єврейського, чеського та
німецького населення регіону.
Ключові слова: Західна Волинь, польська адміністрація, тимчасові
органи влади, Волинський округ, Цивільне управління східних земель,
товариство «Кресова сторожа», «Народні ради», більшовицька агітація.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.