Знайди книгу!

Опис:
Церковник С.І. «Становлення та функціонування українських наукових,
громадських та культурно-освітніх інституцій Східної Галичини в другій
половині ХІХ – першій половині ХХ століття: історико-правовий вимір». – На
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за
спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і
правових учень. – Львівський державний університет внутрішніх справ
Міністерства внутрішніх справ України, Львів, 2018.
У дисертації вперше у вітчизняній юридичній науці досліджено історико-
правові аспекти становлення та функціонування українських наукових,
громадських та культурно-освітніх інституцій Східної Галичини в другій
половині ХІХ – першій половині ХХ століття.
Історіографія предмету дисертаційного дослідження доволі значна, однак
практично уся вона носить або загальний, або суто історичний характер. Це
стосується як праць відомих науковців та громадських і політичних діячів кінця
ХІХ – початку ХХ століття, наукових розвідок діаспорних учених, так і
наукових досліджень істориків та правників радянського періоду.
В добу незалежної України з’явилась ціла низка наукових праць,
присвячених українським громадським, науковим та культурно-освітнім
установам, в тому числі і Східної Галичини, однак, слід зауважити, що дані
дослідження, як і попередні історіографічні пошуки, носять переважно характер
загальноісторичний, а правові відносини, пов’язані із становленням та
функціонуванням українських наукових, громадських та культурно-освітніх
інституцій Східної Галичини середини ХІХ – першої половини ХХ століття
практично не висвітлені.
Головний пласт матеріалів, які стосуються аналізу предмета
дисертаційного дослідження міститься в архівах фондах Центрального
державного історичного архіву у Львові, Державного архіву Львівської області, 3

Державного архіву Тернопільської області та Державного архіву Івано-
Франківської області. Уперше в науковий обіг уведені тексти статутів,
регламентів, обіжників, звітів про діяльність, протоколів засідань Загальних
зборів та низки інших структурних ланок, а також інша організаційно-
розпорядча документація громадських, наукових та культурно-освітніх
інституцій Східної Галичини середини ХІХ – першої половини ХХ століття.
Методологічною основою дисертаційного дослідження став комплекс
методів та підходів, серед яких виділяємо: діалектичний метод, історичний
метод, евристичний метод, порівняльно-правовий метод, догматично-правовий
та формально-логічний методи, аксіологічний метод, формально-юридичний
метод, герменевтичний метод, системний підхід, інституційний підхід,
аналогію та екстраполяцію.
У першому розділі дисертації охарактеризовані передумови становлення
та функціонування українських наукових, громадських та культурно-освітніх
інституцій Східної Галичини в другій половині ХІХ – першій половині ХХ
століття.
Здійснений аналіз нормативно-правової основи діяльності українських
організацій, товариств та спілок Східної Галичини крізь призму виокремлення
етапів становлення та функціонування українських наукових, громадських та
культурно-освітніх інституцій Східної Галичини в другій половині ХІХ –
першій половині ХХ століття.
Починаючи із другої половини ХІХ століття в Австрійській імперії
виникла низка українських громадських об’єднань, які ставили своїм завданням
розвиток науки, культури, освіти та шкільництва, кооперації, доброчинності.
Правовою основою їх діяльності було чинне австрійське законодавство, а
особливо Цивільний кодекс, який був одним із перших нормативно-правових
актів у Європі, що закріпив правовий статус громадських інституцій на
території монархії.
З’ясовано, що структуру громадських та інших організацій, товариств та
спілок, чинне австрійське, українське та польське законодавство середини ХІХ 4

– першої половини ХХ століття трактувало приблизно однаково. Статути
організацій мали переважно уніфікований характер та відображали у своєму
тексті: назву, мету та цілі діяльності; зазначення місця дислокації; склад
товариства, а також права та обов’язки членів; способи утворення та функції
органів управління організацій, товариств та спілок; особливості створення та
діяльності філій, кружків та секцій товариства, їх юрисдикція, а також
повноваження їх керівних органів; особливості роботи контрольної комісії, що
здійснювала контроль-наглядові функції за усіма видами діяльності, яка була
передбачена статутом; юридична складова вирішення спорів; зовнішнє
представництво товариства у відносинах із діючою владою та іншими
політичними, суспільними та громадськими організаціями; час, спосіб та
юридичні складові ліквідації товариства.
Виокремлено та розкрито правову основу діяльності Галицько-руської
матиці, Ставропігійського інституту, Наукового товариства ім. Т. Шевченка,
яке помітно виділялось своїм науковим підходом до постійного вдосконалення
організаційно-розпорядчих документів, що чітко прослідковується у аналізі
статутів, який наведений у дисертації.
Констатуємо, що Наукове товариство ім. Шевченка сформувалося як
унікальне явище в історії України. Дійсні члени Товариства реалізували ідею
трансформації організації в потужну наукову академію. На цій стадії діяльності
НТШ виплекало і згуртувало цілу плеяду вчених, що створили зокрема і
фундамент української правничої науки. Серед них: К. Левицький,
В. Охримович, В. Старосольський, С. Дністрянський, М. Лозинський,
В. Панейко та інші.
Відзначаємо особливе значення статутних засад Наукового товариства ім.
Шевченка у розвиток вітчизняної правової науки. Чітко вибудувана
організаційно-правова структура Товариства дає підстави говорити про високий
юридичний фах його членів. З-поміж інших подібних наукових, громадських та
культурно-просвітницьких організацій Східної Галичини НТШ помітно
виділялось своїм науковим підходом до постійного вдосконалення 5

організаційно-розпорядчих документів, що чітко прослідковується у аналізі
статутів, який наведений у дисертації.
Діяльність Українського Педагогічного Товариства «Рідна школа»
ґрунтувалась на правових засадах Статуту та рішеннях окупаційних органів
державної влади (австрійських і польських). Організаційно-правова структура
УПТ, а саме управлінська ланка та місцеві осередки Товариства були
побудовані в такий спосіб, щоб забезпечити максимальне вирішення освітніх
проблем українського населення в контексті розвитку початкової, середньої, а
також вищої школи, надавати моральну і матеріальну допомогу вчителям,
дітям, учням, студентам тощо.
Проаналізовано специфіку діяльності культурно-просвітницьких
інституцій. Серед яких: Товариство «Народний Дім», «Товариство
ім. М. Качковського», Товариство «Руська бесіда», Товариство наукових
викладів ім. П. Могили.
Охарактеризовано історико-правові засади діяльності найбільшого у
Західній Україні культурно-просвітницького Товариства «Просвіта» та
відзначена її вагома роль у національно-визвольному русі Східної Галичини.
Показано формування розгалуженої мережі товариства, що сприяло залученню
широких верств до участі у його функціонуванні та перетворення українців
краю у добре організовану спільноту, що чітко усвідомлювала національні
потреби, прагнення та інтереси.
Доведено, що становлення та функціонування культурно-освітніх
товариств Східної Галичини в другій половині ХІХ – першої половини ХХ
століття мало на меті формування національно-культурної свідомості
українського народу, а також забезпечення культурно-освітніх потреб крізь
призму національно-патріотичного виховання. Управлінсько-правова структура
культурно-освітніх інституцій була побудована в такий спосіб, щоб
забезпечити максимальний ефект щодо вирішення культурних, освітніх та
виховних проблем українського населення.
Обґрунтовано, що створення та діяльність українських студентських
товариств та спілок зумовило піднесення національно-визвольного руху у
другій половині ХІХ – початку ХХ ст. у Східній Галичині. Їх діяльність
вплинула на масштабне національно-патріотичне піднесення, яке на початку
ХХ ст. вилилось у процес побудови суверенної держави на західноукраїнських
землях.
Доведено, що актуальність та значимість історико-правового аналізу
становлення та діяльності українських студентських товариств та спілок у
Східній Галичині зумовлене тим, що по своєму змісту та формі вони являли
собою організації культурно-просвітницького та наукового характеру.
Досліджено діяльність таких студентських організацій як: Українське
студентське товариство «Січ», «Академічний кружок», «Друг», «Дружній
лихвар», «Академічне братство», «Ватра», «Академічна громада», «Основа»,
«Український студентський союз» тощо.
Українські патріотичні сили задовго до початку Першої світової війни
провели значну підготовчу роботу, спрямовану на військовий вишкіл,
національно-патріотичне виховання української молоді. Найбільш яскраво це
мало вираз у діяльності спортивно-просвітницьких товариств «Сокіл», «Січ»,
«Пласт», «Луг», Союз Українського Поступової Молоді «Каменярі» та інших.
Численні статути, «обіжники» та «правильники» засвідчували належну правову
основу функціонування товариств та відповідність їх організаційно-правової
структури чинному законодавству.
Ключові слова: Східна Галичина, інституція, громадська організація,
наукове товариство, освітньо-педагогічне товариство, культурно-просвітницьке
товариство, студентське товариство, спортивно-просвітницьке товариство,
статут.