Знайди книгу!

Опис:
Вовкович У. В. Становлення та розвиток філософсько-правових ідей в
Галичині (сер. ХІХ – ХХ ст.ст.).  Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 12.00.12 «Філософія права». –
Міністерство освіти і науки, Національний університет «Львівська
політехніка», Львів, 2018.
Зміст анотації. Наукова праця присвячена дослідженню становлення і
розвитку філософсько-правових ідей правників у Галичині сер. ХІХ – ХХ ст.ст.
у незаідеологізованому форматі. Результати роботи переконують у тому, що
процеси розвитку національної філософії права осмислені не у локальному
відриві від філософського та культурно-правового контексту всієї України і
Європи, а доведені національна спорідненість та органічність із європейським
правовим контекстом. У процесі дослідження встановлені аксіологічні архетипи
слов’янського філософського дискурсу із ХVІ–ХVІІІ ст.ст., що одержали
розвиток у науковій творчості правників ХІХ ст. в Галичині (це любов і
милосердя, сердечність, релігійність, добро і зло, національна свідомість і
патріотизм). Притаманність цих ознак українській свідомості доводить
національну ментальну тяглість, а також те, що в аналізований період українська
філософія завдяки своїй своєрідності постала в Європі серед інших наук
Галичини як наука із «діалектичними підходами до проблем людини»,
чуттєвими і раціональними компонентами, інтелектуальністю та моральністю.
Через призму дослідницьких засобів різних наук – історії, філософії,
правознавства, економіки – доведено потребу розвитку науки і проблематики
на системно-категоріальному рівні. Разом з тим показано картину
недослідженості проблем зародження, становлення і розвитку філософсько-
правових ідей в Галичині сер. ХІХ – ХХ ст.ст. Лише декілька сучасних 3

дослідників вітчизняної філософії права зверталися до окремих епізодів
історико-правового життя на західноукраїнських землях в сучасній науці. Це
В. Вовк, О. Грищук. А. Токарська, Н. Павлусів та до певної міри О.Гринів.
Решта досліджень позначені своєю фрагментарністю. На цьому і визрівала ідея
актуального розвитку становлення української філософсько-правової науки в її
єдності із загальноукраїнським контекстом та європейським правовим
контекстом. Становище Галичини в окреслений період оцінено як поневолення
в умовах бездержавності краю із «шкідливістю» представників національної
свідомості.
У роботі визначено особливості філософсько-правових поглядів
правників Галичини сер. ХІХ – ХХ ст.ст. та досліджено можливості їх
використання в сучасних процесах право- та законотворчості; визначено
специфіку філософсько-правових поглядів правників Галичини у сер. ХІХ – ХХ
ст.ст.
Крізь методи дослідження філософсько-правового дискурсу зазначеного
періоду схарактеризовано суспільно-політичні і правові передумови розвитку
філософсько-правової думки в Галичині сер. ХІХ – ХХ ст.ст. та з’ясовані
епістемологічні чинники впливу на філософсько-правові ідеї в умовах
бездержавності.
Зосереджено дослідницьку увагу на окремих, найбільш знакових постатях
правників-докторів наук та їхніх філософсько-правових ідей –
С. Дністрянського; В. Старосольського, К. Ганкевича, К. Левицького, а також
вчених інших галузей та громадських діячів, зокрема І. Мірчука, І. Франка,
М. Драгоманова та ін.
Основні засади обраної методології в роботі використано для включення
у поле вітчизняного правознавства аналіз філософсько-правових ідей правників
Галичини сер. ХІХ – ХХ ст.ст.
У дослідженні констатовано комплексність наукового дослідження
становлення та розвитку філософсько-правових ідей у Галичині сер. ХІХ – ХХ
ст.ст. в незаідеологізованому форматі, сформульовано низку нових положень, 4

висновків і пропозицій, які мають важливе значення для розвитку юридичної
науки і практики, та вперше фіксують: появу в Галичині філософсько-правових
ідей у вітчизняній гуманітаристиці та їхнє становлення в сер. ХІХ – ХХ ст.ст.,
що дає підстави назагал по-новому системно осмислювати процеси розвитку
національної філософії права не у локальному відриві від філософського та
культурно-правового контексту всієї України і Європи, а що важливо – довести
її переконливу національну спорідненість та органічність із європейським
правовим контекстом; аксіологічні архетипи слов’янського філософського
дискурсу із ХVІ–ХVІІІ ст.ст., розвинені у науковій творчості правників ХІХ ст.
в Галичині; західноукраїнський філософсько-правовий романтизм у контексті
європейського із його кризою у ХІХ ст. та аналогічними процесами в
європейській філософії, позначеними високим рівнем інтелектуальних надбань
правників Галичини; чотири етапи розвитку філософсько-правових ідей в
Галичині сер. ХІХ – ХХ ст.ст.
Дослідницьку увагу зосереджено на положеннях про систему ознак,
притаманних звичаєво-правовій культурі української спільноти; теорії
природного права на основі авторських позицій С. Дністрянського,
В. Старосольського, К. Ганкевича та ін.; положеннях про творчу індивідуальну
манеру наукового авторського мислення у філософсько-правовій площині, якій
у сер. ХІХ – ХХ ст.ст. був притаманний європейський інтелектуалізм.
Подальшого розвитку набули особливості дослідження передумов появи
філософсько-правових ідей в Галичині в окреслений період, осмислення
фактографічних спотворень української історіографії, розвінчування
пропагандистських радянських деформацій національної української науки
філософії права.
У роботі визначено методологічні підходи до проблеми дослідження
спадщини правників Галичини сер. ХІХ – ХХ ст.ст., які характеризуються
поліметодологізмом, свободою наукового вибору і розгалуженням проблемного
поля кожної науки і філософії права, зокрема. 5

Зосереджено увагу на онтологічних передумовах становлення
філософсько-правових ідей на західноукраїнських землях (сер. ХІХ – ХХ
ст.ст.), охоплено такі важливих його складові: передумови, які випливали із
суспільно-політичного розвитку філософсько-правового мислення
представників інтелігенції на поневолених землях; констатовано еволюцію
епістемологічних філософсько - правових ідей в умовах бездержавності;
проаналізовано філософсько-правовий інтелектуалізм теорії природного права
Станіслава Дністрянського, а також онтосферу філософсько-правових ідей
Володимира Старосольського.
Оцінено стан філософсько-правового розвитку в Галичині у XIX ст.,
спираючись на загальну характеристику філософії дослідників, які
зауважили, що «друга половина XIX ст. не належала до «золотих» періодів у
розвитку філософської думки; це радше доба її здрібнення і приземлення – не
в останню чергу через посилення позитивістського струменя (ці віяння
відчуваються і в міркуванні молодих і малознаних дослідників з Галичини),
через лінійну орієнтацію філософії на природознавство, зрештою – добу
епігонства.
В умовах західноєвропейського ірраціоналізму в об’єктивно-
ідеалістичних прагненнях українські ідеї філософії права виявлялися крізь
призму екзистенції індивідуального переживання. Осмислено буттєві реалії
безправного народу. Таку внутрішню сутність проаналізовано крізь публікації
відомих правників в «Часописі Правничій», «Часописі Правничій і
Економічній» і часописі «Життя і право» на підставі правової дійсності. Вказані
часописи виконували просвітницьку роль у підвищенні правової культури, що
в умовах індивідуальної правосвідомості (а часто і її повної незрілості) сприяло
прогресивній меті.
Зроблено висновок, що як і в західноєвропейській філософії, починаючи
із другої половини ХІХ ст., ірраціоналізм зробив свій відчутний вплив на весь
історико-філософський, філософсько-правовий процес усього ХХ ст., у т. ч. 6

аналізованої «територіальної репрезентованості» цього наукового напряму у
Галичині.
У дослідженні наголошено на аксіологічному контенті філософсько-
правових досліджень сер. ХІХ–ХХ ст.ст. в Галичині та його проекції на
сучасність. Йдеться про розвиток аксіосфери філософсько-правових ідей у
Галичині, започаткованих у фахових правничих виданнях Костем Левицьким та
іншими викладачами юридичних факультетів Львова, Кракова, Відня та Праги,
які брали активну участь у поширенні правничих знань на теренах Галичини.
Підсумована ціннісна змістова роль філософсько-правових ідей правників
Галичини для сучасного дискурсу вітчизняної правознавчої науки та її
спорідненість з європейським науковим контекстом.
Не відкидаючи ідеологічних наслідків впливу на процеси філософсько-
правового осмислення дійсності в умовах бездержавності, утверджено, що ні
К. Ганкевич, ні К. Левицький, ні С. Дністрянський та й інші тогочасні правники
не виявляли «інтелектуального боягузтва і безсилля».
Узагальнено найбільш значущі для реалізації мети завдання
дисертаційного дослідження та результати їхньої реалізації на рівні історично-
правового аналізу передумов появи і розвитку філософсько-правових ідей в
Галичині, закономірності та проблеми їхнього становлення в умовах
бездержавності на поневолених західноукраїнських землях у сер. ХІХ–ХХ
ст.ст.
Ключові слова: філософсько-правові ідеї, еволюційні епістемологічні
ідеї, онтосфера ідей, аксіологічний денотат, цивілізаційні процеси, умови
роз’єднаності українських земель, поневолення Галичини, умови
бездержавності, ідеологія спотворень, єдність із європейським контекстом.