Знайди книгу!

Опис:
Римар І. В. Стратегія і тактика ІІІ Інтернаціоналу в 1935-1943 рр. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата історичних наук зі
спеціальності 07.00.02 – «всесвітня історія» – Національний педагогічний
університет імені М. П. Драгоманова. – Державна установа «Інститут всесвітньої
історії НАН України», Київ, 2019.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню аналізу стратегії і тактики ІІІ
Інтернаціоналу(Комінтерну) в 1935-1943 роках.
Мета дослідження – здійснити комплексний, критичний аналіз стратегії і
тактики ІІІ Інтернаціоналу, прослідкувати роль СРСР на чолі з Й. Сталіним в
процесі виникнення, функціонування та зміни дискурсивних моделей Комінтерну
протягом 1935-1943 рр.
Актуальність теми дослідження зумовлена особливостями завершального
періоду діяльності ІІІ Інтернаціоналу, який виявився надзвичайно динамічним та
суперечливим у змістовному та результативному відношенні. Діяльність
Комінтерну та національних комуністичних партій по відношенню до урядів ряду
європейських країн, соціал-демократичних партій тощо протягом зазначеного
періоду зазнавала кардинальних змін. Контроверсійний досвід діяльності
Комінтерну в 1935-1943 рр. неодноразово переосмислювався, як в поствоєнний,
так і в пострадянський періоди, перманентно залишаючись в полі зору світової
історіографії.
Зокрема, діяльність ІІІ Інтернаціоналу кодифікувалася через специфічний
понятійний апарат, що окреслював його дискурсивний вимір. Виступаючи
одночасно в двох вимірах – як об’єкт боротьби та інструмент реалізації,
дискурсивний вимір визначав завдання та шляхи реалізації програми Комінтерну
та його секцій(комуністичних партій) у відповідності до тих зовнішньополітичних
завдань та векторів, якими керувався Радянський Союз(СРСР) та особисто його
лідер Й. Сталін у процесі формуванні основних засад радянської зовнішньої 3
політики, формуючи, таким чином, дискурсивну модель стратегії і тактики ІІІ
Інтернаціоналу.
Водночас, існує необхідність комплексного аналізу та переосмислення
політики ІІІ Інтернаціоналу протягом 1935-1943 рр., у зв’язку з частковим
відкриттям радянських архівів після розпаду СРСР у 1991 р. та появою значного
масиву документів, які безпосереднім чином пов’язані з політикою Комінтерну та
радянського керівництва у зазначений період.
Зрештою, виявлення характерних особливостей функціонування та нові
трактування стратегії і тактики ІІІ Інтернаціоналу дозволять комплексно та
конструктивно відповідати на виклики які стоять перед Україною та
міжнародною спільнотою на початку ХХІ століття. Зокрема, в умовах політики
декомунізації, яка розпочалася після Революції гідності 2013-2014 рр., подій
лютого-березня 2014 р. та початку військової агресії Російської Федерації проти
України.
Це сприятиме подальшому розвінчанню міфів про антифашистський,
демократичний характер політики радянського тоталітарного режиму та
європейських комуністичних партій, ролі СРСР, як «визволителя», «миролюбивої
держави» та національних компартій, як «жертв» політики «буржуазних» урядів в
період 1939-1941 рр. тощо.
З іншої сторони, функція держави щодо контролю діяльності філій
іноземних організації, які підривають або ставлять під сумнів її суверенітет, має
враховувати не лише аналіз поточної ситуації, але і її історичний контекст. В
даному випадку досвід Комінтерну та комуністичних партій є показовим з точки
зору протидії зусиллям держави в питаннях контролю легальної або ж
нелегальної діяльності партійних структур. Водночас, врахування досвіду
державного нагляду та контролю сприятимуть об’єктивнішій оцінці поточної
ситуації в країнах, де існує широка мережа підривних організацій.
Історіографія досліджуваної проблеми є досить ґрунтовною(багатогранною)
та включає в себе роботи загального(концептуального) характеру; наукові
розвідки, присвячені комплексному аналізу стратегії і тактики ІІІ Інтернаціоналу 4
в 1935-1943 рр.; монографії, що розглядають окремі аспекти та напрямки
діяльності ІІІ Інтернаціоналу в досліджуваний період.
Загальноісторичні та політичні процеси, що відбувалися в період 1935-1943
рр., як складова частина міжвоєнного періоду 1918-1939 рр. та історії СРСР
вивчалися як зарубіжними(Е. Гобсбаум, Н. Дейвіс, Ф. Фюре, Р. Сервіс, Е. Ді
Нольфо, та ін.), так і радянськими/російськими(А. Громико, І. Кірілін / А.
Богатуров, А. Торкунов та М. Нарінскій) та вітчизняними(С. Кульчицький, С.
Віднянський, М. Держалюк, С. Білокінь, М. М. Марущак) істориками. На окрему
увагу заслуговують наукові розвідки, присвячені окремим проблемам історії
СРСР(Р. Конквест, Н. Верт, Н. Наймарк, Т. Мартін, Х. Томас, С. Пейн, П. Вілар, І.
Кісельгоф, Д. Мерфі, О. Вехвіляйнен, О. Хлєвнюк, В. Хаустов, В. Рогінській, В.
Роговін, М. Мухамеджанов, В. Малай, В. Теліцин, В. Баришніков, М. Баришніков,
С. Білокінь, О. Іваницька, А. Трубайчук, Л. Масенко та І. Ренчка), до перебігу
подій яких ІІІ Інтернаціонал був активно залучений.
У другій групі досліджень, присвячених комплексному аналізу стратегії і
тактики ІІІ Інтернаціоналу в 1935-1943 рр. варто виділити роботи як західних
дослідників, котрі розглядають ІІІ Інтернаціонал, як складову частину апарату
СРСР та відводять вирішальну роль у контролі над його діяльністю та у прийнятті
рішень Й. Сталіну(А. Крігель, С. Куртуа, К. Маккензі, К. Макдермота та Дж.
Агню), так і російських, присвячені процесам більшовизації та сталінізації
Комінтерну, його організаційній структурі, проблемам зв’язку з іноземними
компартіями, їхній залежності від Комінтерну тощо(Є. Толмачьов, Г. Адібеков, О.
Шахназарова, К. Шириня, Ф. Фірсов та ін.).
У третій групі історіографії проблеми варто виділити авторів аналітичних
робіт, які висвітлюють окремі напрямки діяльності ІІІ Інтернаціоналу(Ю. Єгоров,
О. Кравченко, Р. Варфоломєєва, К. Шириня, С. Пожарська, М. Мещеряков, М.
Пантєлєєв, О. Ватлін, Ф. Фірсов, Л. Бабиченко, Н. Лебедєва, М. Нарінский, В.
Баришніков, Б. Штудер, Б. Унфрід, С. Куртуа, Р. Бурдерон, Р. Назаревіч, П.
Гонтарчук, Дж. Ейден, Х. Клер, Дж. Хейнс). 5
Історіографічна база, а також джерельний комплекс(документи Російського
державного архіву соціально-політичної історії(РДАСПІ), збірники документів,
постанови, резолюції, пленуми Виконавчого комітету Комуністичного
Інтернаціоналу, з’їзди ВКП(б), міжнародні договори, джерела особового
походження та матеріали тогочасних періодичних видань та преси) сприяли
поглибленому науково – теоретичному аналізу досліджуваної проблеми.
За результатами опрацювання історіографічної та джерельної бази
проблеми була здійснена спроба створення авторського бачення діяльності ІІІ
Інтернаціоналу. Зокрема, його зв’язків з комуністичними партіями; залежності від
позиції Політбюро ЦК ВКП(б) та особисто Й. Сталіна і, відповідно, змінами
радянської зовнішньої політики. Застосування важливих положень постмодерного
підходу французького філософа Ж. Бодрійяра розкривається через застосування
наступних понять: симулякр, прецесія, медіум, апотропія. Вони, на нашу думку,
створюють можливість найбільш вірогідної реконструкції структури
взаємозв’язку та взаємовпливів між Політбюро ЦК ВКП(б), керівництвом
Комінтерну та національними секціями, з’ясування ступеню інтегрованості
організації міжнародного комуністичного руху в державні структури СРСР,
особливо в період 1935-1939 рр.
Водночас автором дослідження в контекст проблеми вводяться категорії:
дискурсивна модель, рецесія моделі, засобом яких розкриваються характерні
особливості стратегії і тактики ІІІ Інтернаціоналу в досліджуваний період.
В ході дослідження було здійснено теоретичне узагальнення та нове
вирішення проблеми, яка полягає у з’ясуванні сутності, змісту та основних етапів
розвитку стратегії і тактики ІІІ Інтернаціоналу в 1935-1943 рр. на основі
застосування постмодерного теоретичного глосарію та поняття «дискурсивна
модель».
Встановлено, що для першого періоду, 1935-1939 рр., основними гаслами
якого є антифашизм, народний фронт, боротьба за мир та на захист СРСР,
характерне зближення комуністичних партій з соціал-демократичними та ін.
європейськими партіями лівого спектру на позиціях протидії поширенню 6
фашизму в європейських країнах, відстоювання демократичних свобод та
завоювань пролетаріату тощо.
Разом з цим, тотальна прецесія симулякру ворога(ілюзія ворога), як
інструмент розгортання репресій на території СРСР та Великого терору,
поширення апотропії(втрата переконань, залякування, стримування)
безпосередньо вплинули на діяльність Комінтерну, завдавши непоправної шкоди
Секретаріату ВККІ, Службі зв’язку та іноземним бюро окремих комуністичних
партій, включно до ліквідації окремих з них.
Виявлено, що протягом другого періоду, 1939-1941 рр., відбувається
корінна зміна, рецесія моделі по відношенню до попереднього періоду, а також
парадигми відносин СРСР з країнами Заходу.
Комуністичним партіям було дано вказівку вести боротьбу проти
національних урядів, в першу чергу Британії та Франції, яких визначали
головними розпалювачами та поширювачами «другої імперіалістичної війни».
Характеристика військового конфлікту, який розпочався з нападу Німеччини на
Польщу 1 вересня 1939 р., свідчить про відмову Комінтерну та комуністичних
партій від досягнень попереднього періоду.
В ході дослідження третього періоду діяльності ІІІ Інтернаціоналу, 1941-
1943 рр., проаналізовано динамічну зміну моделі, як реакцію на напад Німеччини
та її союзників на Радянський Союз.
На зміну формулі «імперіалістична війна» приходить «вітчизняна»,
справедлива війна; відбувається кардинальна зміна відносин СРСР з країнами
Заходу, насамперед з США та Великою Британією. Змістивши акцент у діяльності
на Відділ друку та пропаганди, Комінтерн залучається до активної співпраці з
радянськими розвідувальними органами, що сприяло розгортанню діяльності
комуністичного підпілля та приєднанню до лав руху Опору. Проводиться активна
пропагандистської роботи в середовищі військовополонених. Організовується
радіомовлення на окуповані території тощо.
В результаті дослідження проблеми розпуску ІІІ Інтернаціоналу, на думку
автора, вирішальними чинниками стали: загострення відносин в середині Антигітлерівської коаліції, пов’язані з оцінкою діяльності Комінтерну, як «п’ятої
колони», інструменту «більшовизації» країн, що будуть звільнені Червоною
армією. Суттєве недофінансування організації протягом 1941-1943 рр., пов’язане з
несприятливими для СРСР подіями на німецько-радянському фронті. Згідно
позиції Кремля, Комінтерн став перешкодою для самостійного розвитку
європейських комуністичних партій та перетворенню їх на національні партії.
Виявлено характерні принципи, що впливали на формування та
функціонування дискурсивних моделей, а також стратегію і тактику Комінтерну
та компартій протягом 1935-1943 рр.: ситуативність умов творення моделей;
підпорядкованість та функціонування у полі сталінського догматизму; прецесія та
наявність симулякрів, як перенесення досвіду з внутрішньополітичного життя
СРСР другої половини 1930-х рр.; рецесивність.
У процесі дослідження окреслено простір відносної самостійності
Комінтерну в рамках сталінської моделі більшовизму та відповідних
дискурсивних моделей Комінтерну. Виділено інституційний та вербальний
механізми, котрими послуговувався Й. Сталін, задля здійснення впливу на
формування дискурсивних моделей, визначення стратегії і тактики ІІІ
Інтернаціоналу в 1935-1943 рр.
Ключові слова: ІІІ Інтернаціонал, дискурсивна модель, рецесія, антифашизм,
народний фронт, репресії, Великий терор 1936-1938 рр., Друга світова війна, Г.
Димитров, Й. Сталін, ВККІ, ВКП(б).