Знайди книгу!

Опис:
Ралко Р. С. Студентський будівельний загін вищих навчальних закладів
м. Києва (1962-1991 рр.). – На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 – історія України (032 Історія та
археологія). – Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова.
– Київ, 2018.

Зміст анотації
Дисертаційна робота є одним з перших спеціальних досліджень,
присвячених діяльності студентських будівельних загонів, які формувалися на
базі вищих навчальних закладів України.
Рух студентських будівельних загонів, будучи помітним суспільно-
політичним явищем радянської доби в історії України, відігравав важливу роль
в житті радянської молоді, ставши одним із інструментів ідеологічної політики
радянського державно-партійного керівництва в умовах загострення
ідеологічної та соціально-економічної кризи радянської моделі у другій
половині 60 – 80-х рр. ХХ ст.
Студентський будівельний загін ВНЗ м. Києва (1962-1991 рр.) – один із
перших загонів, що започаткував рух будівельних загонів в Україні, став
важливим підрозділом в структурі будівельних загонів не тільки
республіканського рівня, а й союзного. Його діяльність вирізняється широтою
географії, високою результативність виробничих показників та чисельністю у
порівнянні з іншими студбудзагонами ВНЗ УРСР та СРСР.
У цьому контексті науково значимим є критичне переосмислення історії
руху студентських будівельних загонів – невід’ємної частини історії України.
Без його комплексного дослідження неможливо повною мірою оцінити внесок
молоді в розбудову та економічний розвиток України. Крім того, необхідність
вироблення сучасної державної молодіжної політики, яка б відповідала 3

вимогам часу та потребам розвитку сучасного українського суспільства,
потребує переосмислення з нових методологічних підходів історичного досвіду
залучення молодого покоління українців до активного громадсько-політичного,
соціально-економічного й національно-культурного життя.
Наукова новизна отриманих результатів зумовлена змістом і сукупністю
поставлених завдань, та шляхами їх розв’язання. У дисертації вперше в
українській історичній науці здійснено спробу комплексного дослідження
історії зародження, становлення, розвитку та діяльності студентського
будівельного загону ВНЗ м. Києва. У науковий обіг уведено ряд
неопублікованих до цього часу архівних матеріалів та документів. Досліджено
історію зародження та становлення руху студентських будівельних загонів на
території УРСР та СРСР. Вивчено нормативно-правові документи, що
регламентували їхню діяльність. З’ясовано організаційну структуру
студентського будівельного загону. Розглянуто історію становлення та
діяльність першого будівельного загону ВНЗ м. Києва. Визначено основну
географію діяльності СБЗ ВНЗ м. Києва. Досліджено громадсько-політичну та
суспільну-корисну роботу, що проводилася студентською молоддю під час
«трудового семестру». Проаналізовано повсякденне життя студентів у період
виробничої діяльності загону.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що
отримані результати можуть використовуватися під час викладання основних
та спеціальних курсів з історії України ХХ століття та молодіжного руху у
вищих і середніх навчальних закладах. Крім того, акумулювання досвіду, що
було нагромаджено минулим поколінням щодо активного залучення молоді до
процесів державотворення в Україні, допоможе у виробленні та формуванні
загальної концепції державної молодіжної політики урядовими органами та
відомствами, а також у діяльності громадських організацій.
У дисертаційному дослідженні автором виділено два періоди
історіографії вивчення руху студентських будівельних загонів: 1) радянський –
відзначений суб’єктивністю, значною заідеологізованістю, відсутністю 4

критичного підходу до аналізу діяльності студентських будівельних загонів; 2)
сучасний – характерними ознаками якого стало розширення проблематики
досліджень та спроби здійснити, використовуючи сучасний методологічний
інструментарій, комплексний аналіз наукових напрацювань попередніх років.
Сучасні науковці розглядають питання, які мало або ж зовсім не досліджені,
зокрема це: історія зародження, еволюція та розвиток руху студентських
будівельних загонів у СРСР в цілому, правове регулювання їхньої діяльності,
невиробнича діяльність молоді під час «трудового семестру» (культурно-
масова та організаційно-виховна діяльність), а також аналізують протиріччя та
труднощі, що виникали в його середовищі, причини спаду руху студентських
будівельних загонів тощо.
Джерельна база дисертаційної роботи представлена широким спектром
джерел за видовою, тематичною, хронологічною, географічною
характеристиками, що дає змогу повною мірою реалізувати намічені
дисертаційні завдання.
Теоретико-методологічна основа дослідження базується на
загальнонаукових принципах історизму, цілісності та наукової об’єктивності,
реалізованих через методи історичного дослідження, комплексне використання
яких дозволило осмислити об’єкт та предмет дослідження, уникнути
упередженості та тенденційності, подолати заідеологізованість радянської
історіографії при висвітленні історії руху студентських будівельних загонів
ВНЗ м. Києва (1962-1991 рр.).
У ході дослідження визначено чотири періоди в історії зародження і
розвитку руху студентських будівельних загонів: перший (1920-1950-ті рр.) –
період зародження студентського будівельного руху, який відзначений
залученням студентської молоді СРСР до будівництва важливих
народногосподарських об’єктів, післявоєнної відбудови важкої промисловості
Країни Рад та кампаній по збору врожаю на цілинних землях Казахської РСР;
другий (1950-ті-1970 рр.) – «романтичний» період, коли студентські будівельні
загони діяли за «своїми правилами», рух характеризувався добровільністю, 5

самостійністю, конкурсним відбором до загонів, ентузіазмом молоді; третій
період (1970-1979 рр.) – період поступової централізації, відзначений
виробленням нормативно-правових документів по регламентації діяльності, як
загонів будівельного, так і небудівельного профілю. Романтика і добровільність
починають поступово «покидати» рух; четвертий період (1979 - 1989 рр.) –
період жорсткої централізації та регламентації у діяльності студентських
загонів. Студентські загони стали використовувати як зручний механізм
залучення додаткових трудових ресурсів.
У дисетрації доведено, що 1962 р. є датою, коли рух студентських
будівельних загонів набуває своїх організаційних і правових форм, що
дозволило йому перерости у масовий рух серед радянської студентської молоді
й стати частиною її повсякденного життя. Цьому сприяло прийняття постанови
ЦК ВЛКСМ (7 червня 1962 р.) «Про участь комсомольських організацій вищих
навчальних закладів м. Москви, Ленінграду, Києва у будівництві на цілинних
землях», якою започатковано новий етап в діяльності СБЗ, відзначений якісно
новими організаційними й правовими засадами, що проіснували незмінно аж до
фактичного занепаду самого руху. Охарактеризовано географію діяльності СБЗ
ВНЗ м. Києва, яка була досить широкою: загони працювали не лише в межах
України, а й у цілинних землях Казахстану, різних районах Російської
Федерації. Визначено, що київські студенти переважно працювали на
будівництві сільськогосподарських споруд, житлових будинків, шкіл, дитячих
садочків, спортивних об’єктів тощо. Виробнича ефективність їхньої діяльності
була досить високою, проте вищих результатів досягали студентські будівельні
загони, що працювали за межами України, так як там в повній мірі
дотримувалися основні принципи самоорганізації студентського руху, так і
матеріальне стимулювання праці було вищим у цих загонах. З’ясовано, що
одним із напрямків у діяльності СБЗ ВНЗ м. Києва, не менш важливим аніж
виробнича діяльність, з погляду державно-компартійних органів, стала
громадсько-політична робота серед населення у місцях дислокації загонів.
Проте, така діяльність була досить заполітизованою та ідеологізованою, що 6

призвело до деформації соціалізаційних можливостей студентського руху,
слугувало втратою національної самосвідомості молодим поколінням. За період
свого існування студентські будівельні загони ВНЗ м. Києва охопили досить
широкий спектр громадсько-політичної та ідеологічної роботи, що включало в
себе спортивно-оздоровчу, військово-патріотичну та пропагандистську
діяльність, а також надання безоплатної допомоги місцевому населенню у
вирішенні повсякденних проблем. За період діяльності студентських
будівельних загонів зародилися й набули поширення традиції, свята та форми
повсякденного життя, що стали притаманними лише цим формам молодіжної
самоорганізації. Звичайно, що форми відпочинку та дозвілля студентської
молоді відрізнялися в залежності від регіону, де перебували загони, адже
кліматичні умови м. Києва та області, Казахської РСР та Далекого Сходу
Російської РСФР кардинально різнилися, що відображалося не лише на
організації виробничої діяльності, а й на їх відпочинку. Проте, незалежно від
місця дислокації загонів, найбільш шанованим святом для студентів ставав
«День будівельника», що припадало на першу неділю серпня.
Велику увагу керівництво загонів звертало на дотримання бійцями
загонів статутних документів, трудової дисципліни та правил техніки безпеки
на виробничих об’єктах. Порушників притягували до різних форм
відповідальності: від оголошення догани із записом у особовій справі до
виключення з загону.
Рух СБЗ – феноменальне суспільно-політичне явище, що упродовж 1960-
1980-х рр. стало визначальною формою повсякдення студентської молоді,
ефективно використаною радянським державно-компартійним керівництвом
при вирішення як народногосподарських проблем, так і завдань ідеологічного
характеру. Всього ж за всю історію руху будівельного руху упродовж 1959 –
1991 рр. у ньому взяло участь близько14,5 млн. чол.
Ключові слова: студентський будівельний загін, повсякденне життя,
комсомол, молодіжний рух, соціалізація, третій трудовий семестр, лінійний
загін, командир загону, комісар загону.