Знайди книгу!

Опис:
Протягом ХХ–ХХІ ст. ставлення до РУСа-1933 (першого на той час загальномовного академічного «Російсько-українського словника») змінювалося від офіційно вкрай негативного (ХХ ст.) до визнання його авторитету серед інших словників української літературної мови (ХХІ ст.). Політична ситуація 30-х рр. ХХ ст. в Україні та насаджування псевдонаукових принципів у лексикографії, спрямованих на максимальне зближення російської й української мов, призвели до того, що після виходу у світ перших трьох томів РУС-1933 було оцінено як непридатний для використання через «проявлені відверті буржуазно-націоналістичні тенденції».

Практично всі словники, опубліковані після РУСа-1933, були укладені під більшим чи меншим ідеологічним тиском. Їхньою основною метою було максимальне зближення української мови з російською, а відтак значну частину питомої української лексики, а також запозичень, що ввійшли до української мови поза посередництвом російської, вилучали з реєстрів або штучно обмежували через відповідне ремаркування слів у словниках: «рідко», «діалектне», «застаріле», «західне», або через трактування слова через описову формулу «те саме, що...».

Упереджено-негативне, згори нав’язане ставлення до мови української інтелігенції кінця ХІХ – початку ХХ ст. як до категорії ідеологічної, а не соціально-історичної, виявилося навіть у термінології: означення «галицький», «західний» вживалися переважно в лапках або ж часто мали при собі модальний компонент «так званий», що надавало зниженої оцінки
цим поняттям і виводило їх поза коло вартісних для наукових досліджень та практичної перспективи мовних явищ.

Поздрань Ю. В. Суспільно-політичне й наукове значення «Російсько-українського словника» за редакцією А. Ю. Кримського та С. О. Єфремова / Ю. В. Поздрань // Таврійські філологічні наукові читання: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 26–27 січня 2018 р. – Київ : Таврійський нац. ун-т імені В. І. Вернадського, 2018. – С. 43–46.