Трипільська культура півдня лісостепової зони у межиріччі Південного Бугу та Дністра (етапи ВІІ—СІ)
Віталій Рудь / історичнадисертація
Опис:
Рудь В. С. Трипільська культура півдня лісостепової зони у межиріччі
Південного Бугу та Дністра (етапи ВІІ – СІ). – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.04 «Археологія». – Інститут
археології НАН України, Київ, 2018.
Культурний комплекс Кукутень-Трипілля презентує одну з
наймасштабніших спільнот давніх хліборобів Південно-Східної Європи.
Детальне та всебічне дослідження його структури, яка на сьогоднішній день
нараховує кілька десятків локально-хронологічних груп та типів пам’яток, є
актуальним завданням, важливим для реконструкції історичних процесів. У
межиріччі Дністра та Південного Бугу на етапах Трипілля ВІІ та СІ (кін. V –
пер. пол. IV тис. до н. е.) представлені раковецька, петренська, та чечельницька
групи. Чечельницька група була основною у регіоні.
У роботі здійснено детальний розгляд історії вивчення пам’яток регіону.
Виділено три історіографічні періоди. Перший період – кін. ХІХ ст. – поч. 40-х
рр. ХХ ст. Другий – кін. 40-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. Третій – новітні
дослідження останніх років. Під час першого періоду дослідниками виконано
емпіричні завдання зі збору, опису та часткової класифікації матеріалу. Під час
другого історіографічного періоду, паралельно з польовими дослідженнями,
тривав процес осмислення та інтерпретації накопиченого матеріалу.
Найбільшим здобутком є усвідомлення локальної ідентичності низки ключових
поселень регіону та виокремлення їх у локальну групу. Важливою
характеристикою вивчень у цей період, а особливо третього періоду, є часткове
залучення методів природничих наук для детальної характеристики та
реконструкцій побуту й господарської діяльності населення. Серед них –
палеоботаніка та археозоологія, петрографічний та спектральний аналізи,
геомагнітна зйомка. 3
Подано географічну характеристику регіону та визначено особливості
топографічного розміщення поселень в залежності від природних умов.
З’ясовано, що найчастіше трипільські поселення басейну Південного Бугу
займали плато та їхні краї, а також пологі схили плато або ж вузьких
вододільних хребтів. Поселення поблизу лівого берега р. Дністер локалізовані
на високих мисах та останцях, обмежених крутими схилами. Унікальними є
розташування великих поселень, адже вони на своїй площі поєднують кілька
видів ландшафтів: річкові долини, схили з різною крутизною поверхні та
рівнинні плато. Крім того, поселення зазвичай тяжіють до південних частин
схилів.
Створено базу даних трипільських поселень досліджуваного регіону з
використанням геоінформаційних додатків, яка налічує 228 одиниць. У
хронологічних межах нашої роботи знаходяться 103 поселення. За площами їх
поділено на чотири групи: 1. малі – до 9,8 га; 2. середні – 10,5-20,5 га; 3. великі
– 31,4-58,5 га; 4. гіганти – понад 100 га. Прослідковано побутування трьох
перших груп на обох етапах. На етапі ВІІ переважають пам’ятки 1-ої групи. На
етапі СІ площа поселень зростає (група 3), з’являється пам’ятка, зарахована до
4-ої групи – це Білий Камінь, найбільше з відомих у культурному комплексі
Кукутень-Трипілля на захід від Південного Бугу.
Сучасні плани пам’яток, отримані методом геомагнітної зйомки,
дозволили детально охарактеризувати планувальну структуру поселень.
Поселення Тростянчик (3 га) етапу ВІІ сплановане згідно з архаїчною схемою,
де на підтрикутному мисі споруди розміщені довгими чи короткими лінійними
вулицями. Аномалії ям розміщені безсистемно. З напільного боку селище має
сліди укріплень. Поселення Війтівка (50 га) етапу СІ сплановане двома овалами
та радіальними вулицями, а більшість ям розміщені у торцях будівель. Подібне
планування поселень добре відоме, починаючи з етапу ВІІ на поселеннях Буго-
Дніпровського межиріччя. На обох поселеннях виявлено аномалії мегаспоруд
та аномалій горнів, тобто існували як громадські споруди, так і виробничі
об’єкти. 4
Подано характеристику особливостей будівництва наземних споруд.
Детально розглянуто їхню конструкцію, інтер’єр та екстер’єр. Підтримуємо
думки попередників про деструктивну функцію вогню в утворенні
трипільських площадок. Двома головними будівельними матеріалами були
дерево та глина. Більшість досліджених будівель – двоповерхові, іноді вони
мали перегородку на рівні першого чи другого поверхів. Міжповерхове
перекриття споруджували з колотого кругляку та широких плах, а поверхню
замащували товстим шаром глини. Каркасом для стін виступали колоди та
тонкі переплетені прутики. Стіни неодноразово ремонтувалися підмазками та
були пофарбовані червоною, з відтінками, фарбою. Для зведення стін та
перекриттів використовували глину з значною рослинною домішкою, це були
результати обмолоту зерна. Натомість для спорудження об’єктів інтер’єру
використовували зазвичай глину з домішкою піску. Деталями інтер’єру є печі з
припічками, корита й різноманітні вимостки.
Розглянуто форми, заповнення та призначення заглиблених об’єктів.
Фіксуємо за формою лійчасті, глибокі ями, де діаметр вершини перевищує
діаметр придонної частини практично вдвічі та вузькі глибокі ями. Зважаючи
на форму заглиблень, виключаємо їх використання у якості заглиблених жител.
Ями мали поліфункціональне призначення, їх могли використовувати як
глинища, господарські та сміттєві ями.
Розроблено детальну типологію речового комплексу. Вперше комплексно
проаналізовано в цьому плані керамічні вироби, зокрема посуд. Виділено
техніко-технологічні групи, детально розглянуто морфологію та орнаментику
глиняних виробів, на основі чого побудовано відносну хронологію. За техніко-
технологічним принципом посуд поділено на дві групи. До І-ої групи
зараховуємо кераміку, виготовлену з добре відмуленої глини,
високотемпературного, окиснювального випалу з мальованим (підгрупа 1) та
заглибленим орнаментом (підгрупа 2) або без орнаменту (підгрупа 3). До ІІ-ої
техніко-технологічної групи зараховуємо кераміку, виготовлену з глини зі 5
значними домішками товчених черепашок та жорстви, яка має рельєфну
орнаментацію (підгрупа 1) або ж не оздоблена (підгрупа 2).
Посуд підгрупи І.1 етапу ВІІ представлено вісьмома типами. За формою
це миски, кубки, амфори, кратери, покришки, грушоподібні, біконічні,
біноклеподібні, а також мініатюрні посудини. На етапі СІ з’являються ще три
типи посуду підгрупи І.1 – горщики, сфероконічний та кратероподібний посуд.
Підгрупу І.2 на етапі ВІІ представлено трьома типами форм: покришки,
грушоподібні та біноклеподібні посудини. На етапі СІ – останні дві. Підгрупу
І.3 на етапі ВІІ представлено мисками, кубками, покришками та кратерами. На
етапі ж СІ кратери зникають. Посуд групи ІІ на обох етапах має дві форми:
горщик та миска, а також мініатюрні посудини.
Охарактеризовано технологічні ознаки, морфологію та орнаментику
керамічної пластики. Її поділено на чотири групи: 1 – антропоморфна, 2 –
міксаморфна, 3 – зооморфна, 4 – інші вироби. Вироби перших трьох груп
виготовлено методом скульптурної ліпки із того ж глиняного тіста, що й посуд
І-ої технологічної групи. Групу антропоморфної пластики представлено двома
підгрупами – жіночі та андрогіни, з переважанням першої. Чоловічих фігурок
немає. Групу зооморфної пластики поділено на три підгрупи: рогаті, безрогі та
птахи. Основу колекції складають перші два типи практично в однаковій
кількості. Групу 4 представлено моделями транспортних засобів (сани) та
житла, а також конусами та керамічною плиткою.
Типологія наявних знарядь праці дозволила провести реконструкцію
господарства. Для хліборобської галузі це палеоетноботанічні залишки та
знахідки землеробських знарядь. Перший свідчить, що мешканці регіону
вирощували щонайменше три сорти пшениці (Triticum dicoccon, Triticum
monococcum, Triticum aestivum s. L.), два сорти ячменю (Hordeum vulgare var.
Celeste, Hordeum vulgare), просо (Panicum miliaceum), горох (Pisum sativum), а
також вику ервілію (Vicia ervilia (L.) Willd.). Знаряддя праці поділяємо на три
види: для обробітку ґрунту (мотики), збору (вкладні серпів) та переробки
урожаю (зернотерки та розтиральні камені). Систематизовано остеологічні 6
матеріали, які разом із зооморфною пластикою, посудом, графічними та
об’ємними зображеннями тварин на посуді є джерелами для реконструкції
тваринництва, мисливства та рибальства. Типологія крем’яних речей
складається із 15 груп. Десять із них є виробами з вторинною обробкою, а інші
– відходами виробництва. Знаряддя, виготовлені з інших порід каменю,
поділено на десять груп. Невелику колекцію виробів із кістки та мушель Unio
поділено на п’ять груп. Зібрано нечисленні відомості про керамічне
виробництво та прядіння і ткацтво.
Висвітлено особливості господарської діяльності тогочасного населення.
Проведено реконструкцію основних галузей виробництва – харчового та
нехарчового. В основі харчової галузі знаходиться відтворювальне
господарство з хліборобством та тваринництвом. Допоміжними були
мисливство та рибальство. Нехарчове виробництво забезпечувало
функціонування виробництва продуктів харчування та побутові потреби
населення. Висока продуктивність праці в сфері харчового виробництва
забезпечила існування спеціалізації у нехарчовій сфері виробництва, зокрема у
гончарстві, обробці кременю, можливо – металообробці. Наявність у регіоні
різноманітної мінеральної сировини, зокрема кременю та різних видів каменю,
сприяло налагодженню як місцевого виробництва певних знарядь, так і обміну
виробами, а також сировиною.
Розроблено відносну та абсолютну хронологію поселень регіону етапів
ВІІ та СІ. На підставі наявних ізотопних дат та синхронізації із відповідно
датованими поселеннями сусідніх регіонів, межі досліджуваного періоду
встановлено між 4100-3500 рр. до н.е. Появу традицій етапу ВІІ фіксуємо на
поселеннях раковецької групи, ранньої фази (Немирівське) та пізньої – типу
Мерешовки-Четецує ІІІ (Буша, Тростянчик). Наступним хронологічним щаблем
на етапі ВІІ у регіоні є почергові поселення Кринички та Гетьманівка І. Їх
розцінюємо як початкові фази розвитку чечельницької групи. Хронологічна
послідовність розвитку чечельницької групи на етапі СІ представлена таким
чином: Черкасів Сад ІІ → Кирилівка → Чечельник-Ольгопіль-Стіна 1/4→ Білий Камінь. Синхронно із фазою Чечельника в регіоні існують поселення
петренської групи (Гандрабури, Саражинка).
Найближчими сусідами на всьому проміжку існування чечельницької
групи були небелівська, канівська, томашівська, петренська, шипинецька та
середньобузька групи. Зважаючи на керамічний посуд, із цими племенами
чечельницьке населення мало жваві прямі чи опосередковані контакти. На
околицях групи визначено контактні зони з петренською та середньобузькою
групами. Детальний аналіз інорідних посудин з поселення томашівської групи
Майданецьке дало можливість розглянути процес включення до складу общини
Майданецького вихідців із чечельницького племені.
Палеодемографічні підрахунки показали, що чисельність населення в
регіоні могла сягати кількох тисяч осіб. Припускаємо, що це пов’язано з
племінною структурою. Внутрішня ієрархія поселень могла містити кланові
пункти типу Тростянчика (населення 200-300 осіб), племінні центри типу
Війтівки (1000-1400 осіб) і, можливо, міжплемінні центри типу Білого Каменя.
Сходження з історичної арени чечельницьких племен наприкінці етапу СІ
пов’язуємо з переселенням на фінальній фазі чечельницьких общин у
середовище томашівської групи та фінальною асиміляцією й інтеграцією до
складу косенівської групи.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у
можливості їх використання під час написання узагальнювальних робіт з
археології та давньої історії України й суміжних територій доби енеоліту,
підготовки лекційних курсів для студентів вищих навчальних закладів; під час
формування музейних експозицій та зводів пам’яток; пам’яткоохоронній роботі.
Систематизована джерелознавча база дослідження є основою для розробки в
майбутньому теоретичних підходів до розуміння та відтворення історичних
процесів у середовищі хліборобських суспільств давньої Європи.
Ключові слова: трипільська культура, етапи ВІІ та СІ, межиріччя
Південного Бугу та Дністра, чечельницька група, поселення, кераміка,
господарство, хронологія розвитку.
Рудь В. С. Трипільська культура півдня лісостепової зони у межиріччі
Південного Бугу та Дністра (етапи ВІІ – СІ). – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.04 «Археологія». – Інститут
археології НАН України, Київ, 2018.
Культурний комплекс Кукутень-Трипілля презентує одну з
наймасштабніших спільнот давніх хліборобів Південно-Східної Європи.
Детальне та всебічне дослідження його структури, яка на сьогоднішній день
нараховує кілька десятків локально-хронологічних груп та типів пам’яток, є
актуальним завданням, важливим для реконструкції історичних процесів. У
межиріччі Дністра та Південного Бугу на етапах Трипілля ВІІ та СІ (кін. V –
пер. пол. IV тис. до н. е.) представлені раковецька, петренська, та чечельницька
групи. Чечельницька група була основною у регіоні.
У роботі здійснено детальний розгляд історії вивчення пам’яток регіону.
Виділено три історіографічні періоди. Перший період – кін. ХІХ ст. – поч. 40-х
рр. ХХ ст. Другий – кін. 40-х рр. ХХ ст. – поч. ХХІ ст. Третій – новітні
дослідження останніх років. Під час першого періоду дослідниками виконано
емпіричні завдання зі збору, опису та часткової класифікації матеріалу. Під час
другого історіографічного періоду, паралельно з польовими дослідженнями,
тривав процес осмислення та інтерпретації накопиченого матеріалу.
Найбільшим здобутком є усвідомлення локальної ідентичності низки ключових
поселень регіону та виокремлення їх у локальну групу. Важливою
характеристикою вивчень у цей період, а особливо третього періоду, є часткове
залучення методів природничих наук для детальної характеристики та
реконструкцій побуту й господарської діяльності населення. Серед них –
палеоботаніка та археозоологія, петрографічний та спектральний аналізи,
геомагнітна зйомка. 3
Подано географічну характеристику регіону та визначено особливості
топографічного розміщення поселень в залежності від природних умов.
З’ясовано, що найчастіше трипільські поселення басейну Південного Бугу
займали плато та їхні краї, а також пологі схили плато або ж вузьких
вододільних хребтів. Поселення поблизу лівого берега р. Дністер локалізовані
на високих мисах та останцях, обмежених крутими схилами. Унікальними є
розташування великих поселень, адже вони на своїй площі поєднують кілька
видів ландшафтів: річкові долини, схили з різною крутизною поверхні та
рівнинні плато. Крім того, поселення зазвичай тяжіють до південних частин
схилів.
Створено базу даних трипільських поселень досліджуваного регіону з
використанням геоінформаційних додатків, яка налічує 228 одиниць. У
хронологічних межах нашої роботи знаходяться 103 поселення. За площами їх
поділено на чотири групи: 1. малі – до 9,8 га; 2. середні – 10,5-20,5 га; 3. великі
– 31,4-58,5 га; 4. гіганти – понад 100 га. Прослідковано побутування трьох
перших груп на обох етапах. На етапі ВІІ переважають пам’ятки 1-ої групи. На
етапі СІ площа поселень зростає (група 3), з’являється пам’ятка, зарахована до
4-ої групи – це Білий Камінь, найбільше з відомих у культурному комплексі
Кукутень-Трипілля на захід від Південного Бугу.
Сучасні плани пам’яток, отримані методом геомагнітної зйомки,
дозволили детально охарактеризувати планувальну структуру поселень.
Поселення Тростянчик (3 га) етапу ВІІ сплановане згідно з архаїчною схемою,
де на підтрикутному мисі споруди розміщені довгими чи короткими лінійними
вулицями. Аномалії ям розміщені безсистемно. З напільного боку селище має
сліди укріплень. Поселення Війтівка (50 га) етапу СІ сплановане двома овалами
та радіальними вулицями, а більшість ям розміщені у торцях будівель. Подібне
планування поселень добре відоме, починаючи з етапу ВІІ на поселеннях Буго-
Дніпровського межиріччя. На обох поселеннях виявлено аномалії мегаспоруд
та аномалій горнів, тобто існували як громадські споруди, так і виробничі
об’єкти. 4
Подано характеристику особливостей будівництва наземних споруд.
Детально розглянуто їхню конструкцію, інтер’єр та екстер’єр. Підтримуємо
думки попередників про деструктивну функцію вогню в утворенні
трипільських площадок. Двома головними будівельними матеріалами були
дерево та глина. Більшість досліджених будівель – двоповерхові, іноді вони
мали перегородку на рівні першого чи другого поверхів. Міжповерхове
перекриття споруджували з колотого кругляку та широких плах, а поверхню
замащували товстим шаром глини. Каркасом для стін виступали колоди та
тонкі переплетені прутики. Стіни неодноразово ремонтувалися підмазками та
були пофарбовані червоною, з відтінками, фарбою. Для зведення стін та
перекриттів використовували глину з значною рослинною домішкою, це були
результати обмолоту зерна. Натомість для спорудження об’єктів інтер’єру
використовували зазвичай глину з домішкою піску. Деталями інтер’єру є печі з
припічками, корита й різноманітні вимостки.
Розглянуто форми, заповнення та призначення заглиблених об’єктів.
Фіксуємо за формою лійчасті, глибокі ями, де діаметр вершини перевищує
діаметр придонної частини практично вдвічі та вузькі глибокі ями. Зважаючи
на форму заглиблень, виключаємо їх використання у якості заглиблених жител.
Ями мали поліфункціональне призначення, їх могли використовувати як
глинища, господарські та сміттєві ями.
Розроблено детальну типологію речового комплексу. Вперше комплексно
проаналізовано в цьому плані керамічні вироби, зокрема посуд. Виділено
техніко-технологічні групи, детально розглянуто морфологію та орнаментику
глиняних виробів, на основі чого побудовано відносну хронологію. За техніко-
технологічним принципом посуд поділено на дві групи. До І-ої групи
зараховуємо кераміку, виготовлену з добре відмуленої глини,
високотемпературного, окиснювального випалу з мальованим (підгрупа 1) та
заглибленим орнаментом (підгрупа 2) або без орнаменту (підгрупа 3). До ІІ-ої
техніко-технологічної групи зараховуємо кераміку, виготовлену з глини зі 5
значними домішками товчених черепашок та жорстви, яка має рельєфну
орнаментацію (підгрупа 1) або ж не оздоблена (підгрупа 2).
Посуд підгрупи І.1 етапу ВІІ представлено вісьмома типами. За формою
це миски, кубки, амфори, кратери, покришки, грушоподібні, біконічні,
біноклеподібні, а також мініатюрні посудини. На етапі СІ з’являються ще три
типи посуду підгрупи І.1 – горщики, сфероконічний та кратероподібний посуд.
Підгрупу І.2 на етапі ВІІ представлено трьома типами форм: покришки,
грушоподібні та біноклеподібні посудини. На етапі СІ – останні дві. Підгрупу
І.3 на етапі ВІІ представлено мисками, кубками, покришками та кратерами. На
етапі ж СІ кратери зникають. Посуд групи ІІ на обох етапах має дві форми:
горщик та миска, а також мініатюрні посудини.
Охарактеризовано технологічні ознаки, морфологію та орнаментику
керамічної пластики. Її поділено на чотири групи: 1 – антропоморфна, 2 –
міксаморфна, 3 – зооморфна, 4 – інші вироби. Вироби перших трьох груп
виготовлено методом скульптурної ліпки із того ж глиняного тіста, що й посуд
І-ої технологічної групи. Групу антропоморфної пластики представлено двома
підгрупами – жіночі та андрогіни, з переважанням першої. Чоловічих фігурок
немає. Групу зооморфної пластики поділено на три підгрупи: рогаті, безрогі та
птахи. Основу колекції складають перші два типи практично в однаковій
кількості. Групу 4 представлено моделями транспортних засобів (сани) та
житла, а також конусами та керамічною плиткою.
Типологія наявних знарядь праці дозволила провести реконструкцію
господарства. Для хліборобської галузі це палеоетноботанічні залишки та
знахідки землеробських знарядь. Перший свідчить, що мешканці регіону
вирощували щонайменше три сорти пшениці (Triticum dicoccon, Triticum
monococcum, Triticum aestivum s. L.), два сорти ячменю (Hordeum vulgare var.
Celeste, Hordeum vulgare), просо (Panicum miliaceum), горох (Pisum sativum), а
також вику ервілію (Vicia ervilia (L.) Willd.). Знаряддя праці поділяємо на три
види: для обробітку ґрунту (мотики), збору (вкладні серпів) та переробки
урожаю (зернотерки та розтиральні камені). Систематизовано остеологічні 6
матеріали, які разом із зооморфною пластикою, посудом, графічними та
об’ємними зображеннями тварин на посуді є джерелами для реконструкції
тваринництва, мисливства та рибальства. Типологія крем’яних речей
складається із 15 груп. Десять із них є виробами з вторинною обробкою, а інші
– відходами виробництва. Знаряддя, виготовлені з інших порід каменю,
поділено на десять груп. Невелику колекцію виробів із кістки та мушель Unio
поділено на п’ять груп. Зібрано нечисленні відомості про керамічне
виробництво та прядіння і ткацтво.
Висвітлено особливості господарської діяльності тогочасного населення.
Проведено реконструкцію основних галузей виробництва – харчового та
нехарчового. В основі харчової галузі знаходиться відтворювальне
господарство з хліборобством та тваринництвом. Допоміжними були
мисливство та рибальство. Нехарчове виробництво забезпечувало
функціонування виробництва продуктів харчування та побутові потреби
населення. Висока продуктивність праці в сфері харчового виробництва
забезпечила існування спеціалізації у нехарчовій сфері виробництва, зокрема у
гончарстві, обробці кременю, можливо – металообробці. Наявність у регіоні
різноманітної мінеральної сировини, зокрема кременю та різних видів каменю,
сприяло налагодженню як місцевого виробництва певних знарядь, так і обміну
виробами, а також сировиною.
Розроблено відносну та абсолютну хронологію поселень регіону етапів
ВІІ та СІ. На підставі наявних ізотопних дат та синхронізації із відповідно
датованими поселеннями сусідніх регіонів, межі досліджуваного періоду
встановлено між 4100-3500 рр. до н.е. Появу традицій етапу ВІІ фіксуємо на
поселеннях раковецької групи, ранньої фази (Немирівське) та пізньої – типу
Мерешовки-Четецує ІІІ (Буша, Тростянчик). Наступним хронологічним щаблем
на етапі ВІІ у регіоні є почергові поселення Кринички та Гетьманівка І. Їх
розцінюємо як початкові фази розвитку чечельницької групи. Хронологічна
послідовність розвитку чечельницької групи на етапі СІ представлена таким
чином: Черкасів Сад ІІ → Кирилівка → Чечельник-Ольгопіль-Стіна 1/4→ Білий Камінь. Синхронно із фазою Чечельника в регіоні існують поселення
петренської групи (Гандрабури, Саражинка).
Найближчими сусідами на всьому проміжку існування чечельницької
групи були небелівська, канівська, томашівська, петренська, шипинецька та
середньобузька групи. Зважаючи на керамічний посуд, із цими племенами
чечельницьке населення мало жваві прямі чи опосередковані контакти. На
околицях групи визначено контактні зони з петренською та середньобузькою
групами. Детальний аналіз інорідних посудин з поселення томашівської групи
Майданецьке дало можливість розглянути процес включення до складу общини
Майданецького вихідців із чечельницького племені.
Палеодемографічні підрахунки показали, що чисельність населення в
регіоні могла сягати кількох тисяч осіб. Припускаємо, що це пов’язано з
племінною структурою. Внутрішня ієрархія поселень могла містити кланові
пункти типу Тростянчика (населення 200-300 осіб), племінні центри типу
Війтівки (1000-1400 осіб) і, можливо, міжплемінні центри типу Білого Каменя.
Сходження з історичної арени чечельницьких племен наприкінці етапу СІ
пов’язуємо з переселенням на фінальній фазі чечельницьких общин у
середовище томашівської групи та фінальною асиміляцією й інтеграцією до
складу косенівської групи.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у
можливості їх використання під час написання узагальнювальних робіт з
археології та давньої історії України й суміжних територій доби енеоліту,
підготовки лекційних курсів для студентів вищих навчальних закладів; під час
формування музейних експозицій та зводів пам’яток; пам’яткоохоронній роботі.
Систематизована джерелознавча база дослідження є основою для розробки в
майбутньому теоретичних підходів до розуміння та відтворення історичних
процесів у середовищі хліборобських суспільств давньої Європи.
Ключові слова: трипільська культура, етапи ВІІ та СІ, межиріччя
Південного Бугу та Дністра, чечельницька група, поселення, кераміка,
господарство, хронологія розвитку.
Доступні формати:
PDFчитайте також:
В бібліотеці зібрані всі книги українською мовою в електронному (txt, rtf, doc, pdf, fb2, epub, mobi, djvu) та паперовому форматі. Книжку можна безкоштовно скачати клікнувши на необхідний Вам формат для iPad, iPhone, Android, Kindle, Kobo та інших читалок або купити паперовий варіант тексту з доставкою по Україні. Сайт бібліотеки оптимізований для роботи на телефонах, смартфонах(айфон, анроїд) і планшетах. Потрібну книгу Ви можете легко знайти за допомогою пошуку.